У рамках цьогорічного «Сорочинського ярмарку» пройшов «Перший всеукраїнський Форум фермерів та приватних землевласників», який відбувся 22 серпня у місті Миргород. Захід зібрав представників із більшої частини областей України. Організатори заходу були націлені на внутрішню дискусію та на формування власної позиції в поточній політичній ситуації.

Я доєднався до його підготовки і отримав можливість зробити доповідь. Головною тезою якої, було питання позиції малого, середнього бізнесу і самоврядування щодо введення ринку землі. На початку я провів роз’яснення, яким чином податкова та деякі інші суміжні до регулювання земельних відносин частини державної політики, впливають на земельне питання. Я обґрунтував необхідність поставити питання щодо їх зміни і це зазначити, як головну умову до здійснення будь-яких кроків щодо лібералізації обігу прав на земельну власність.

У цілому доповідь відобразила мою давню і незмінну позицію щодо необхідності перепідпорядкування аграрної політики сталого сільського розвитку за прикладом більшості розвинених країн, у першу чергу європейських.

Бути великим агрохолдингом значно простіше ніж простим фермером

Збідніння сільського населення та послаблення ролі сільськогосподарської галузі у міжгалузевому обміні з іншими секторами національної економіки спричинені не наявністю чи відсутністю мораторію на обіг прав на землю, не характером земельних відносин, а виключно застосуванням протилежних до європейських норм та принципів в оподаткуванні, прямій підтримці та контролю громад за місцевими ресурсами. На противагу розвиненим країнам умови для ведення великого аграрного бізнесу в нашій країні суттєво привабливіші, ніж для середнього і, особливо, малого.

Читати за темою: Віталій Саблук: Європейського ринку землі не буде без спроможного покупця

По-перше, ставки податку на прибуток підприємств та ставки на виплату дивідендів їх засновниками в Україні сукупно в два-три рази нижчі порівняно із європейськими країнами. І навпаки, податок на доходи фізичної особи «на загальних підставах 18%» при відсутності змоги списати витрати на виробництво для самостійних українських підприємців перетворюється на оподаткування 50% фактичного доходу, що вдвічі-втричі перевищує фактичний рівень оподаткування середньостатистичних європейських сімейних фермерських господарств.

Ідентифікація малого та середнього бізнесу у вітчизняному законодавстві попри зобов’язання Угоди про асоціацією із ЄС Україною поки не приведена до європейського аналога, тому порівняно нижче податкове навантаження, спрощення у веденні обліку та звітності для них фактично недоступні.

На противагу європейським країнам, в яких фермером визнається людина чи група людей, яка (які) незалежно від правового статусу займаються безпосередньою сільськогосподарською діяльністю, в Україні дефініція «фермер» в законодавстві відсутня, серед фермерських господарств (по реєстраційній ознаці) все більший відсоток складають такі, члени яких не працюють в них, а землі передаються в оренду.

Замість сотні тисяч українців, де-факто фермерів по європейським канонам, уникаючи надмірного оподаткування господарюють поза організованим ринком, продаючи продукцію за заниженими цінами посередникам та втрачаючи значні частки своїх доходів.

Читати за темою: Віталій Саблук: Чотири норми, які наблизять українське сімейне фермерство до європейського

По-друге, в Україні пряма підтримка у більшій частині виплачується вузькому колу найприбутковіших агрохолдингів. Європейські ж країни спрямовують пряму підтримку широкому загалу малих і середніх фермерів коштом правил 15% спрямування коштів фермерам початківцям, 30% — на «перші 30 гектарів» кожному фермеру і не більше ніж 300 тисяч євро в «одні руки».

По-третє, в Україні громади поставлені в умови, за яких укрупнення чи підвищення ефективності більшості самостійних фермерів, які перебувають «в тіні», не призводить до зростання доходів місцевих бюджетів, взаємний інтерес місцевої влади та місцевих виробників як основа про європейського сталого сільського розвитку – свідомо розірвано. Землями монопольно розпоряджається корумпована структура в складі центральних органів влади.

На противагу країнам Європи, в яких сільські громади зацікавлені у найбільш інклюзивному до локальної економіки місцевому малому та середньому бізнесі, мають змогу шляхом високої фіскальної автономії та адміністративних важелів впливу забезпечувати його розвиток коштом першочергового спрямування йому в користування земельних та інших місцевих ресурсів

Читати за темою: Фермер в Україні і в Європі — дві великі різниці

Таким чином, Державна політика в зазначених сферах грубо не відповідає європейським принципам. Впродовж значного проміжку часу її комплексний вплив системно витісняв малий та середній сільський бізнес із його природного економічно-суспільного ареалу. Без зміни Державної політики в сфері оподаткування, прямої підтримки та контролю самоврядування над місцевими ресурсами різниця між продовженням дії та зняттям мораторію на обіг земель означає різницю між збереженням відносно повільних темпів збідніння Сільської України та переходом до стрімкого її зубожіння.

Тому фермерам, приватним землевласникам, малому та середньому сільському бізнесу, місцевому самоврядуванню необхідно консолідувати зусилля для донесення новообраному Президенту та Верховній Раді реалій, що протягом двадцяти останніх років українці інших, крім здачі в оренду, прийнятних варіантів користування своїми земельними паями від влади не одержали.

Що не відбулось змін в цих частинах Державної політики і після Революції гідності 2014 року, адже прийшовши до влади на хвилі всенародного волевиявлення за асоціацію України з Об’єднаною Європою і за приведення українських законів та урядових практик до європейського зразку, попередники цинічно робили все навпаки, докладали максимум зусиль для відкриття ринку земель в умовах пострадянської, проолігархічної і різко відмінної від європейської державної політики. Що саме тому сільські українці проголосували за зміну попередньої влади.

Реформування земельних відносин тільки після забезпечення верховенства права

На сьогодні мораторій є лише слабким бар’єром на шляху власників несільськогосподарських капіталів, капіталів кримінального походження та іноземного капіталу через емфітевзис та інші подібні схеми скуповувати паї. Зараз вони намагаються увійти у довіру нової влади та усунути і цей бар’єр. Однак консолідована економічно активна сільська більшість повинна звертати увагу влади, що цю роль бар’єрів в країні, яка орієнтована на європейські цінності, повинні виконувати справедливі податки, орієнтована пряма підтримка, контроль з боку самоврядування, верховенство права.

Такі бар’єри оберігають економічні інтереси більшості в усіх країнах. Влада, яка проголошує своїм головним завданням служіння народу, повинна вводити їх до послаблення чи зняття обмежень на обіг прав на землю.

• Консолідованою позицією потрібно добиватись чіткого усвідомлення владою того, що мораторій не є бар’єром для сільських самозайнятих господарів, фермерів по суті діяльності, а не за формою реєстрації, малого та середнього бізнесу лише через ту причину, що вони не стали в силу державної політики останніх десятиріч фінансово спроможними купувати землю та не бачать сенсу погоджуватись на зняття мораторію, йти на ризик купувати і намагатись виправдати покупку за збереження такої державної політики щодо них;
• До здійснення будь-яких кроків у реформуванні земельних відносин спершу необхідно забезпечити верховенство права, передачу земель громадам, проєвропейське оподаткування та пряму підтримку на користь малого та середнього бізнесу, сталого сільського розвитку;
• Лише здійснення таких попередніх кроків здатне зняти психологічний бар’єр, який необхідний для початку всенародного обговорення шляхів лібералізації обігу права власності на землю, психологічний бар’єр для не лише більшості українських фермерів та приватних землевласників, але і для більшості українців всіх інших верствах суспільства;
• Діалог нової влади спершу із фермерами, приватними землевласниками, сільським самоврядуванням та малим і середнім бізнесом, а вже потім із представниками несільськогосподарського чи неукраїнського капіталу, дасть суспільству необхідний сигнал про те, що земля розглядається нею як засіб виробництва для зростання добробуту більшості народу, а не як засіб диверсифікації капіталів вузьким прошарком українських рантьє чи засіб економічного впливу інших країн на Україну.

Подальші виступи та дискусії на Форумі показали, що більшість фермерів та приватних землевласників сприймають таку позицію. Фермери відмітили, що новообрана влада вже починає робити хибний крок, погоджуючись діяти в форматі своїх попередників, зокрема, не ініціюючи створення у Верховній Раді комітету із сталого сільського розвитку та підпорядкування йому підкомітету із агровиробничої політики, як це зроблено в переважній більшості європейських країн, погоджуючись діяти у форматі, за якого тонна обсягу виробництва, відсоток рентабельності великих холдингів чи місце країни в експорті сировини важливіші, ніж права людей, доходи сільських сімей та самоспроможність сільських громад.

Читати за темою: Віталій Саблук: Ми йдем не в Європу, а шуруєм у протилежний бік

Показовим був і той факт, що солідарну із фермерами та приватними землевласниками позицію щодо необхідності кардинальних змін в суміжних до земельного питання частинах Державної політики попередньо висловили представники сільського самоврядування в обличчі Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад та представникам малого та середнього бізнесу Аграрного союзу України.

Представники Аграрного Союзу, підтримуючи позицію необхідності спершу змінити всю Державну політику щодо села та сільгоспвиробництва, запропонували своє бачення поетапного започаткування обігу прав на землю: із виключним правом громад на першому етапі викуповувати одержані двадцять років тому на безоплатній основі паї та правом передавати їх спершу в оренду, а згодом і в оренду із викупом тільки своїм мешканцям під організацію власної справи та власної трудової діяльності.

На мою думку, на Форумі відбувся досить конструктивний, без надлишкових формальностей в сенсі президій, протоколів та звітів, обмін думками, в чому є певна заслуга керівництва Асоціації фермерів та приватних землевласників, яке забезпечило Форум мінімально необхідною, але не надлишковою організаційною підтримкою.

Читати за темою: Віталій Саблук: У нас культ зерна — що культ Cталіна

Наприкінці Форуму все ж стався, як цього й очікували, демарш певної частини фермерів із вигуками «Ніколи ніякого ринку», бо «Земля є власністю народу» (із Конституції) та «Земля дана кожному народу богом» (із Біблії). Декому із них відразу ж пригадали придбані ними ж по емфітевзису паї, застерігши, що формально відсутній, а фактично тіньовий обіг власності за умов теперішнього економічного гноблення малого та середнього бізнесу зрештою вдарить і у них попри певні особисті вигоди, які вони «можуть ловити в мутній воді» напівлегального ринку. Все ж така позиція меншості наприкінці завадила Форуму прийняти одностайне рішення на основі підготовленого проекту, резолюція наразі доопрацьовується.

Однак одностайно підтримано важливу, як на мене, ініціативу, — проводити такі форуми періодично і наступний організувати в Києві наприкінці вересня із більш широким залученням всіх сторін та висвітленням в засобах масової інформації.

Також зауважу, що на мою думку відсутність представників новообраної влади на першому Форумі не є настільки критичною зважаючи на неготовність сільської економічно активної більшості представити консолідовану та виважену позицію, однак подальше уникання новообраною владою діалогу щодо подальшого спрямування реформування Державної політики щодо села із представниками широких сільських мас може обернутись суттєвим падінням її підтримки.

Аж занадто наріжним є питання доходів третини виборців, які мешкають на селі, та аж занадто наріжним є роль землі у формуванні цих доходів.

© Kurkul.com, 2019 р.