При компетентному господарюванні рентабельність деяких с/г культур сягає 300%, і ця цифра не є верхньою межею. Галузеві показники поточного року красномовно довели це. Безумовно, займатися агробізнесом стає дедалі вигідніше.

Таку тезу озвучує Ірина Демченко, власниця фермерського господарства «ДІО», що на Сумщині. Маючи лише 180 га у зембанку, вона готується до викупу земельних ділянок із відкриттям ринку землі, збирається конкурувати з агрохолдингами та мріє повернутись до тваринництва. Як невеликому ФГ вдається залишатись на плаву в умовах конкуренції, купувати нову техніку та потужності зберігання — читайте в інтерв’ю для Kurkul.com.

Kurkul.com: ФГ «ДІО» існує майже два роки, але Ваш фермерський стаж — набагато довший. Як Ви починали?

Ірина Демченко: З самого початку наш сімейний бізнес обертався навколо тваринництва. Спершу ми з чоловіком вирощували свиней, потім їх різали та продавали на базарі. Потім був ще такий період, коли прийшли 2000-і, ми поставляли запчастини та мастильні матеріали для ПСП «Ворскла», що у селі Кириківка. Колгосп на той час не мав змоги розрахуватися грошима, пропонували харчові продукти або ж біологічні активи. І от представник на той момент вже сільгосппідприємства ТОВ «Кириківка» запропонував нам взяти цілий свинокомплекс в оренду. Ми отримали три свинарники з трьома свиноматками.  Вже за рік наростили поголів’я до 1,5 тисячі свиней. Пам’ятаю, що премікс купували запорізький. І начебто все йшло нормально, але ж раптом наш парламент підклав своїм же українським свинарям неабияку свиню… бразильську. Дозволивши імпорт свинини з південноамериканської країни, чиновники вмить знищили галузь.

До того, як українців нагодували бразильським салом, ми купували свиней на дорощування, рік їх годували, вкладали кошти в реставрацію складів і свинокомплексів. І тут лише за один рік ми «заробляємо» мінус $1 на кожному кілограмі. А в нас 1,5 тис. голів свиней до 120 кг. За нашими підрахунками, ми мали заробити близько $70 тис. Замість цього втратили понад $100 тис. Тоді ми вирізали всіх свиней та поїхали до Харкова, де відкрили власні магазини і почали займатися торгівлею. З тим прийшло розуміння, що вирощування свиней — набагато складніше, ніж їх банальна роздрібна реалізація. Але думками ми постійно поверталися до тваринництва, бо тягне все одно.

Читати за темою: Посівна на 1 000 га: скільки коштуватиме техніка і де взяти гроші

В результаті ми купили пташник на околиці Охтирки. Почали реставрувати його, відновлювати, підлоги зробили бетонними. Знову в нашому господарстві були свиноматки, для котрих ми організували літній вигул навколо складів. Саме там ми вирішили засіяти територію люцерною, щоб забезпечити тваринам збалансоване харчування і здоровий раціон — внаслідок додавання вітамінної зелені до комбікорму. Але колеги-фермери порекомендували посіяти сою. Розмір зембанку, на якій ми могли тоді розраховувати, ледве перевищував 3 га та складався з прилеглих городів і території подвір’я колгоспу, що ми придбали у власність і де саме зараз знаходимося. Відомо, що соя полюбляє рівну поверхню, а у нас натомість були суцільні зарості чагарнику і чисельні пеньки, що залишилися після викорчовування дерев. Ніхто навіть не зголошувався обробити нам землю, адже боялися пошкодити техніку. Прийшлося продати автомобіль фермеру з сусіднього господарства. Частину суми взяли грошима, а на залишок, за домовленістю, він повинен був надати нам послуги – здискувати та посіяти. Таким чином, 2015 рік можна назвати нашим стартом у рослинництві, коли з 3,3 га зібрали 10 т сої та продали по $330 за тонну. І все, я зрозуміла, — свині свинями, а соя соєю.

Kurkul.com: Який зембанк у вас зараз і як його збираєте?

Ірина Демченко: Наша нова довгострокова стратегія передбачала розвиток тваринництва. Але приціл був на першочерговому нарощуванні обсягів рослинництва. Таким чином ми планували оптимізувати логістику та створити міцну кормову базу для тваринницького напряму.

Ми вирішили розширятися у двох напрямах — як у технічному, так і задля збільшення земельного фонду. За вторговані гроші з того самого першого врожаю сої придбали старенький трактор МТЗ-80 і дискову борону АГ-2,4. А зембанк почали збільшувати, користуючись прилеглими занедбаними ділянками. Таких покинутих порослих бур’янами городів по 10-30 соток було чимало. Схема була простою: якщо не бачимо на ділянці нічого, крім бур’яну, заїжджаємо, викорчовуємо бур'ян і сіємо сою. Потім, звісно, знаходиться господар або ж ми самі його першими знаходимо, щоб розрахуватися. Спочатку були скандали, а зараз люди самі йдуть до нас, щоб продати або здати в оренду свої городи. Орендна ставка невелика, як і всюди, але якщо розрахунок зерном, то ми даємо 100 кг будь-якого зерна (пшениці, ячменю чи кукурудзи на вибір) за 10 соток. Крім цього, ми нашим орендодавцям допомагали переоформити документи на землю — у більшості місцевих селян на руках були лише старі державні акти.

Читати також: Олександр Небеський: У автоматизації фермерського елеватора немає меж

Ми зробили ставку на городи тоді, коли всім були цікаві паї. Певно, якби ми тоді пішли у напрямку паїв, то зараз вже були б агрохолдингом. Але земельні угіддя, що складалися з городів і знаходилися буквально за парканом нашого тваринницького комплексу, були ідеальним рішенням. Тому, станом на 2016-й рік, територіально віддалені паї нас цікавили менше. Того року ми збільшили зембанк до 9 га за рахунок городів. Через рік мали вже 21 га. У 2018 році в нас почали з’являтися паї. За домовленістю з пайовиками, ми укладаємо договір на 49 років. Гроші людині виплачуємо за ці 49 років, а вона, зі свого боку, щороку приходить і ставить свій підпис, підтверджуючи, що отримала кошти.

На той час ми ще були ФОП і не реєстрували договори — усі домовленості були в усній формі. Але вже у 2019 році зробили величезний крок в напрямку легалізації діяльності — офіційно відкрили ФГ «ДІО». Абревіатура в назві господарства — ініціали нашого сина. Основний напрям діяльності — вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тваринництво йде слідом. Зазначу, що останніх свиней ми вирізали саме 2019-го, але з часом повернемося до свинарства. Зараз маємо ферму з невеликим поголів’ям овець — виключно для власних потреб. Ще маємо трьох коників для душі, бо я дуже полюбляю верхову їзду. Але масштабне тваринництво все одно є в наших думках і в найближчій перспективі.

Читати ще: Ольга Полозова: Молочна ферма — це наша подушка безпеки

Kurkul.com: Наскільки вигідно зараз займатись аграрним виробництвом?

Ірина Демченко: Саме поточний рік довів, що при компетентному господарюванні рентабельність деяких с/г культур сягає 300%. Тобто вигідніше займатися сільським господарством, ніж якимись високомаржинальними, але контроверсійними видами бізнесу. Земля та сільське господарство — більш серйозна, далекоглядна та гуманістична сфера діяльності.

Схема сівозміни у нас складається з двох культур — сої та ячменю. Коли займалися свинарством, пробували ще озимий ячмінь, але він не мав бажаних показників рентабельності. Позаминулого року озима пшениця сорту Богдана дала нам 9 т/га.

Минулого року вирішили спробувати експортні сорти пшениці, придбали високоврожайних «німця» та «австрійця». Коли здали зразки до агролабораторії на перевірку схожості та енергії, отримали 84% та 86% відповідно. Результати тестів зерна вітчизняного сорту Богдана, яке ми придбали на місцевому ринку, сягнули 94% енергії та 96% схожості. Минулого року у більшості аграріїв були проблеми з пшеницею, а наша Богдана «вистрілила» близько 7 т/га. 

Читати також: Олег Фурманець: Ми були піонерами освоєння Полісся

Цьогоріч ми придбали в агрохолдингу 2 сорти — все ту ж Богдану і ще Охтирчанку. Яка буде врожайність – покажуть прийдешні жнива. Щодо сої, то ми вже декілька років сіємо ранній сорт Аполло, щоб потім встигнути посіяти ще пшеницю. Зазвичай соя дає врожайність у нас 4-5 т/га, тоді як у сусідів — 1,5-1,6 т/га. Думаю, секрет криється в тому, що ми не шкодували гною, який залишився в нас після свиней. Ще додавали карбамід, нітроамофоску, а по листку вносили бор, молібден та сульфат натрію.

Свинарники, якими користувалися за часів заняття тваринництвом, ми переобладнали під зерносховища. Але вони розраховані лише для негабаритних авто — ГАЗонів та ЗІЛів. Доводиться на вулиці зерно висипати. Наразі будуємо більший склад, щоб до нього могли заїжджати фури. Торік у нас працювала одна людина, зараз ми найняли вже трьох працівників. Завдяки участі в конкурсі, що проводила Асоціація фермерів та приватних землевласників Сумської області, ми отримали безвідсотковий кредит. Віддавши у заставу свою ферму, ми отримали позику у розмірі 500 тис. грн строком на 5 років. Ці гроші ми витратили на обприскувач «Богуслав».

Kurkul.com: Якими ще фінансовими інструментами користуєтеся?

Ірина Демченко: Кредит від Приватбанку за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» дав змогу придбати трактор Lovol 1054. Це якісний та сучасний трактор із Китаю, призначений для використання найважчого навісного обладнання. Ця позика виявилась цілком вигідною та підйомною для фермерів-початківців, як ми. Тепер ми спокійно можемо планувати розвиток бізнесу, придбання нового обладнання, техніки та розширення штату не тільки сезонними, а також постійними працівниками.

Читати за темою: Олександр Татаров: Без кредитування неможливий майбутній розвиток господарства

Kurkul.com: Що потрібно для отримання кредиту?

Ірина Демченко: Щоб отримати кредит за низькою ставкою, треба обов’язково «вийти з тіні», вести бізнес в реалі, а не тільки на папері. Офіційність, прозорість та активність — запорука успіху при розгляданні заявки на пільгове фінансування банком. Наше ФГ «ДІО», створене у 2019 році, повністю відповідає критеріям: протягом останніх 12 місяців ми показали прибутковість, надали необхідний пакет документів та довели непричетність до будь-яких «чорних списків» та шахрайських схем. Як представники агробізнесу ми підпадали під особливий пільговий режим фінансування, тому отримали відстрочку на погашення основної суми кредиту аж на пів року. Процентна ставка кредиту за програмою «5-7-9» залежить від річного обороту компанії. Таким чином, ми прагнемо наразі збільшити відповідні показники, щоб невдовзі перейти на ще більш вигідні умови кредитування. На сьогодні ФГ «ДІО» офіційно функціонує вже 1 рік та 10 місяців. Коли нам виповниться 2 роки, ми зможемо претендувати на користування новими, ще більш ефективними фінансовими інструментами, котрі надає Приватбанк аграріям. Тим паче наша кредитна історія — позитивна, навіть протягом кризового періоду.

Kurkul.com: Повертаючись до теми зберігання зерна, яка площа приміщень, відведених під склади?

Ірина Демченко: Маємо 2000 м² переобладнаних свинарників, плюс 800 м² складів, що залишилися з часів колгоспу. Нещодавно в центрі міста придбали складське приміщення на 600 м². Питання зберігання часом виходить на перші позиції за рівнем важливості. Наприклад, продавати щойно зібрану сою — божевілля. У 2019 році соя «на корені» коштувала лише 8 тис. грн/т, а потім впала навіть до 6 тис. грн/т. Зростання ціни на сою починається у квітні-травні. У цьому році вона сягнула до 20 тис. грн/т. Правда, уряд дав добро на імпорт 56 тис. т аргентинської сої. Тоді були бразильські свині, тепер — аргентинська соя… Я не знаю, чи попала вже вона на український ринок, чи ще в дорозі, але точно можу сказати: щоб вигідно продати сою, треба ретельно моніторити ринок та не квапитися. А для цього потрібні склади — зерно надійно зберігається, а ти чекаєш слушного моменту його реалізувати. Багато фермерів починають це усвідомлювати, тому активно будують ангари, винаймають складські приміщення. У контексті здорожчання металу майже у 2 рази це відчутно збільшує затратну частину.

Читати ще: Микола Климчук: Ми виключили соняшник із сівозміни підприємства

Взагалі, задля ведення прибуткового бізнесу конче потрібні ретельні розрахунки для формування ціни продукції та рентабельності роботи підприємства. Хоч ми й аматори, але завжди враховуємо амортизацію, проте це не є простою справою. Зокрема, виробники тракторів МТЗ свого часу випускали спеціальні таблиці, за якими можна було легко порахувати амортизацію та розбити на 2, 5, 10, 20 років. Щоправда, наш старенький «Білорус» працює ще з 78-го. Ми його модернізували, звісно… Тоді як амортизацію новенького Lovol з Китаю, придбаного за кредитні кошти, обчислити доволі складно. «Техноторг» дав нам гарантію на 2 роки або 1000 мотогодин. За рік ми вже виїздили 500 мотогодин. Але ми не знаємо, скільки ще років він прослужить, який розмір амортизаційних відрахувань нам закладати. Те ж стосується користування приміщеннями. Так, будівля, де ми зараз знаходимося, зведена за допомогою цегли ОПС. Спеціально навчені люди з бухгалтерії розраховували за кількістю цегли і заявленого терміну служби той проміжок часу, по закінченні якого будівля зруйнується. Будівництво нової — нова витратна стаття. Тому амортизацію обов'язково потрібно враховувати. А ще ми спеціальною плівкою перекривали зерносховища на випадок негоди. Витрати на матеріал та його монтаж теж потрібно враховувати в рентабельність продукції. Як і вкладення у посівний матеріал, оранку, добрива та інші процеси.

Kurkul.com: Ви називаєте себе аматорами, новачками. Але, судячи з результатів минулого сезону та амбіцій на прийдешній, ви вже граєте точно не в найнижчий лізі агробізнесу. Якщо і далі йти шляхом метафор, то логічно назвати агрохолдинги грандами цієї ліги. За яких умов і на яких полях ви пересікаєтесь?

Ірина Демченко: Пересікаємося на земельних аукціонах. Нещодавно, наприклад, брали участь у торгах, де змагалися з агрохолдингом «Райз». Зазвичай ми даємо найвищу ціну, а тут «Райз» нагнав 25 тис. грн за гектар на рік. Розумієте, який у них «жировий запас»? Куди нам там… Навіть найвигідніші кредити навряд чи допоможуть, бо рентабельність землі, якою володіє агрохолдинг, набагато вища. Чому? Зараз поясню. Ми маємо культиватор для передпосівної підготовки ґрунту з шириною захоплення 3 м, а потрібно — 6 м. Ми ж сіємо сою, а вона любить майже ідеально рівне поле. А в нас повно пеньків та нерівностей на землі.

Читати також: Юрій Щетинін: Валовий дохід з 1 га ріпаку — приблизно 60-75 тисяч грн

На старенькому МТЗ ми далеко не виїдемо. Новенький китаєць Lovol 1054 має лише 105 к.с. Для передпосівного компактора із захопленням 6 м потрібна тяглова техніка з потужністю 200 к.с. Коли ми відвідували сільськогосподарську виставку «АГРО–2020» і побачили на стенді трактор CLAAS з 250 к.с., то, звісно, загорілися. Але коштує така техніка близько €100 тис. Для нас це досить висока планка, а для автопарку агрохолдингів — лише черговий «скакун» з 300-400 або навіть 500 к.с. Ну і компактори у них із захопленням по 9-12 м, відповідно. От і гадаємо, чи не купити нам хороший трактор, а потім послідовно вже придбати знаряддя до нього (компактор, оборотний плуг, глибокорозпушувач). Ще потрібні комбайн та сівалка. Це, як зараз модно висловлюватися, — «must have» для фермера.

Kurkul.com: Погодні умови останніх років тримають українських фермерів у тонусі. Як ви долаєте цю «агро-метеозалежність»?

Ірина Демченко: Проти негоди людина майже безсила, але наявність якісної техніки часом рятує навіть у безнадійній ситуації. Ось, наприклад, сою ми збираємо при вмісті вологи в насінні до 12%. Якщо вчасно не виїхати та не обприскати рослини, соя швидко починає лущитися й осипатися.

В нас є вологомір, процент вологи в зерні — то наша копійка. Сонце пече — волога випаровується, а волога — це ж кілограми, а кілограми — гроші, а гроші — подальший розвиток сільського господарства. Повторюся, що присутність комбайна на фермі рятує від багатьох негараздів.

Kurkul.com: Чим підживлюєте рослини та як боретеся зі шкідниками?

Ірина Демченко: Пшеницю і сою лікуємо фунгіцидами та інсектицидами. З гербіцидів користуємося Отаман Екстра виробника ЗЗР ALFA Smart Agro, додаючи туди карбамід. Ґрунт у нас лужний з рівнем pH 8, тому ми застосовуємо лимонну кислоту, щоб знизити pH до нейтральних або слабокислих показників. Тоді основні поживні речовини стають для рослин доступнішими. А шкідники тим часом еволюціонують: навіть старий знайомий колорадський жук раніше з’являвся, коли картопля цвіте. Тепер він її поїдає, щойно картопля починає сходити. З пшеницею те саме — раніше боролися з черепашкою та іншим клопом, а зараз маємо декілька абсолютно нових шкідників. Минулого року був знатний шлюбний літ метеликів через Охтирський район. Повиїдали багато чого багато в кого. Нам пощастило, бо мали навісний обприскувач на 15 м захвату. Ми жваво обприскали всі наші площі, метелик — наповал.

Читати також: Хвороби сої: прояви, попередження та методи боротьби

Але ж сучасні війни бджолярів з фермерами не на пустому місці виникають. Начебто використовуємо сертифіковані інсектициди, але 70% всієї агрохімії на вітчизняних полях — китайського виробництва… А там є питання. Нещодавно в районі один фермер обприскав пшеницю і потруїв бджіл із пасіки, що за 10 км звідти. А бджола ж літає в радіусі 15 км. Медоносів у нас тут є багато: акація, липа, різнотрав’я. От поверталися бджоли до своїх вуликів через те поле пшениці, і трапився контакт з інсектицидами. Голова нашої ОТГ збирав фермерів і пропонував сповіщати бджолярів через ЗМІ. Так навіть у такому випадку що робити бджолярам — закрити бджіл у вуликах? Але ж вони швидше там від 30-градусної спеки помруть. Питання залишається відкритим. Зараз важко пред'явити комусь претензії. А ось тільки відкриється ринок землі, питатимуть жорсткіше. Наповнювати бюджети почнуть шляхом збільшення податкового навантаження на нових платників.

Kurkul.com: Що люди кажуть стосовно «першолипневої події», на яку багато хто чекав?

Ірина Демченко: На чорному ринку гектар землі вже оцінюється у $2–3 тис., попри офіційні цифри. Тепер, коли ринок землі вже відкритий, думаю, що будемо платити людям $5–7 тис. В нас наразі є 180 га, але ж ми плануємо розширюватися і далі. Але ж фішка в тому, що вільної землі, яка знаходиться не в оренді, лише 10–15%. Тобто, якщо людина захоче продати нам землю, яка на сьогодні орендована якимось агрохолдингом, то мені треба просити в останніх офіційної відмови. Як у законі, так і в договорах прописано, що першочергове право на купівлю землі має орендар. Навряд чи агрохолдинг відмовиться від землі на нашу користь. Для таких невеликих фермерських господарств, як ми, залишається шанс на придбання лише тих 10–15%, що не здані в оренду. Але власники такої землі не можуть скласти ій ціну, просять зі старту $7–10 тис./га.

Тому ми будемо орієнтуватися по ситуації. Але від власних стратегічних планів і мрій точно не відступимо.

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2021 р.