Бородянка, як і Ірпінь та Буча стали важливим блокпост, який зупинив рашистів у втіленні їхнього плану «взяття Києва за 2 дні». Якої ціною? Окупація, вбивства цивільних та військових, знищення інфраструктури та будинків, ну і загалом людських доль. Але нам вдалось, ми проявили міць і послали росіян слідом за їхнім кораблем. Життя у Бородянці почало відновлюватись: люди повернулись у власні будинки, почали налаштовувати побут та роботу.

Саме в цьому селищі розміщено й лавандове поле Lava Lavanda. Окупація, нехай і тимчасова, не дозволила вчасно почати сезон в господарстві. Втім ще не все втрачено. Про те, як господарство адаптовувалось до життя і відновлювалося після війни, розповіла власниця Олена Безрук.

---

«Ми очікували на розмінування поля близько місяця, але не дочекались» 

Kurkul.com: Розкажіть як розпочалась історія Lava Lavanda?

Олена Безрук: Перші кущики лаванди ми висадили у 2017 р. Це сталось після відпочинку в Угорщині, там вперше їх і побачили. Результат нам сподобався, тому на наступний рік вже висадили 350 кущів. Не повірите, але лаванда в нас росла на ділянці, де ми раніше садили картоплю. Далі я зібрала перший врожай і зробила соше. Це все було експериментально, але воно почало затягувати. Тому восени 2020 р. ми висадили велике поле на 3 тис. кущів. Фактично за 3 роки, збільшили кількість лаванди у 10 разів і планували у 2022 р. бути невеликим гравцями у лавандовому бізнесі: запрошувати людей на фотосесію, переробляти лаванду в соше та олію.

Kurkul.com: Як ви пережили початок війни?

Олена Безрук: Ми евакуювались на Захід України. Наше поле, лаванда так і залишились. У Бородянці була окупація. Ми намагались зв’язатись з тими хто залишився, розпитати про стан речей. Бо знали, що там активно все бомблять. Але ви знаєте, що відбувалось. Я кожен день намагалася додзвонитись сусіду та друзям, але десь 2 тижні ніхто не відповідав. Точилися бої та й електрики там не було, люди просто виживали.

Мабуть, десь в середині березня віддзвонився сусід: сказав, що в нашому будинку вибиті вікна і двері. За поле він нічого не знав. Через якийсь час, ми й самі повернулись. І перша проблема, яка виникла — це розмінування.

Kurkul.com: Ви звернулись ДСНС?

Олена Безрук: Так, але все дуже затягнулось. Вони не приїжджали до нас довго, оскільки зрозуміло, мали інші важливіші інфраструктурні об’єкти, дороги. А вийти у поле чи в будинок зайти, було страшно: всі пам’ятають історії про розтяжки в шафах чи на вхідних дверях. 

Чекали й розмінування на полі. Дуже важливо було його провести якомога швидше. Для лаванди найбільший страх — це бур’яни. Якщо їх вчасно не знищити, то вони забивають кущі, і кущ не набирає зелену масу, цвіт зменшується. 

Kurkul.com: Коли все ж вийшло обстежити поле на вибухові предмети та приступити до роботи?

Олена Безрук: Ми так і не дочекались. Десь наприкінці травня, ми з чоловіком поїхали в наш будинок в Бородянці, де побували рашисти. Те що показували в новинах, так все і було: все перевернуте з ніг на голову. Далі одразу ж на поле — воно було в такому стані, що треба було його негайно рятувати.

Все було в бур’янах.  У нас кущі молоді, заклали їх рік тому, вони обростають дуже сильно. Ми намагались, щось зробити, але для рослин літо стало фатальним.  

«Попит на продукцію з лаванди не зменшився» 

Kurkul.com: На Facebook-сторінці ви написали, що «війна відкинула вас сильно назад». Чи рахували ви втрати?  

Олена Безрук: Думаю, підрахувати зараз нереально. Ми вклали понад 150 тис. грн. Стандартно інвестиції починають повертатись через 2-3 роки. Але ми вже рік пропустили й не зрозуміло, що буде далі. 

Kurkul.com: Проте все ж вирішили зібрати ту лаванду, яка зацвіла і переробити її.

Олена Безрук: Це був єдиний варіант, хоч якимось чином отримати прибуток. Ми ж розраховували на гарний старт: відвідувачів, фотосесії. Це все, зрозуміло нереально. Тому зібрали те, що було. Виробляли гідралат (ред. концентрована суспензія рослин). Він виходить дуже ароматний. Робимо на власному обладнанні. Також в асортименті лавандова олія та саше. Всю продукцію я продаю через Instagram-магазин.

Kurkul.com: Чи зменшився попит на продукцію через війну?

Олена Безрук: Не помічала. Загалом, ні.

Kurkul.com: Який сорт лаванди у Вашій посадці?

Олена Безрук: Вирощуємо 2 сорти: англійську восковиту і степову. Чому саме ці сорти? Вони найкраще підходять для промислової переробки. А плани в нас масштабні, тому ми наперед потурбувались про сировину. Ще звичайно хотіла б закласти невелику ділянку лавандину. Він більш потрібний для флористів.

Читайте також: Тетяна Турченкова: З гектара лаванди реально отримати мільйон гривень прибутку

Kurkul.com: Чи зверталися Ви за допомогою до уряду,  яка передбачена бізнесу, що постраждав від військових дій?

Олена Безрук: Ні, ну, по-перше, ми звикли розв'язувати проблеми самостійно. А, по-друге, ми розуміємо, що зараз є такі господарства, яким більше потрібно допомога ніж нам. Ми своїми силами зі всім впораємось. Головне, щоб все було мирно.

Kurkul.com: Попри війну і цей «мінусовий» рік ви плануєте розвиватись? 

Олена Безрук: Так. В цілому є 2 ідеї. Перша — це перетворити лавандове поле на базу відпочинку з невеличким магазинчиком з продукцією. До речі, до війни ми навіть зробили штучне озеро, бо планували, що прийдуть відвідувачі. Друга — це садівництво. Ми ще до війни придбали 0,4 га землі й хочемо там закласти горіхову плантацію. Війна призупинила наші плани, але не обірвала. Тому будемо й далі йти до мети та розвивати бізнес в Україні. 

 Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.