Ідеальний концентрований корм для курей-несучок та молодняку поросят, сировина для приготування пива, круп та борошна  — це все про ячмінь. Невибаглива культура немає хитрощів у технології вирощування. Головне — підібрати правильно посівний матеріал. Ця стаття може  допомогти фермеру обрати найкращий посівний матеріал ячменю.

Господарські характеристики  сорту/гібриду ячменю

1. Потенціал врожайності — складна ознака. Врожайність, близьку до потенційної,  отримують в умовах демо-поля чи ділянки на базі насіннєвого господарства. В реальних умовах, наскільки порадує фермера ячмінь, залежатиме від погодно-кліматичних умов, типу ґрунту, технології вирощування.
2. Адаптивність. Через незнання або бажання заощадити на вирощуванні ячменю, фермерами часто нехтуються умови вирощування, тому потенціал урожайності сортів використовується в Україні в середньому на 30—50%, знижуючись в окремі роки до 24—26%, а в деяких областях — навіть до 20%. Для порівняння, в Нідерландах потенціал сортів використовується на 70%, у Данії та Швеції — на 50—60%. Враховуючи, що ⅔ земельних угідь с-г призначення знаходяться в зоні ризикованого землеробства, то і сорти ячменю мають бути відповідно районованими, а адаптивність сорту до несприятливих умов вирощування стає однією з найважливіших характеристик сорту.
3. Фотоперіодична чутливість. Ячмінь — культура довгого дня. Стійкість до фоточутливості має значення в умовах надранньої весни (як у 2020 р.), бо збільшення тривалості періоду  «сходи-цвітіння» веде до формування більшої продуктивності. Підвищена адаптивність малочутливих до фотоперіоду сортів проявляється в кращій продуктивній кущистості, яка менше змінювалась зі зміною тривалості дня.
4. Стійкість до вилягання. Висока стійкість до вилягання є одним з найважливіших факторів, оскільки, у разі вилягання, посіви ячменю піддаються ураженню збудниками основних хвороб, і тоді зерно втрачає якість. Та й зібрати зерно з виляглих посівів комбайну значно складніше.
5. Стійкість до посухи. На фоні інших злакових, стійкість до посухи цієї культури пояснюється глибиною залягання кореневої системи та швидкістю росту на початкових стадіях вегетації. Ступінь посухостійкості різних сортів ячменю не однаковий. Менше вологи вимагають багаторядні ячмені. Водночас деякі сорти дуже добре реагують на підвищену вологість і зрошення, особливо дворядні ячмені. Для проростання насіння ячменю потрібно менше вологи, ніж для проростання насіння інших зернових культур. 
6. Резистентність до грибкових хвороб. Цінними для фермерів є сорти ячменю, які мають комплексну (горизонтальну) стійкість до більшості найшкодочинніших хвороб (борошнистої роси, гельмінтоспоріозу, іржі, сажкових хвороб). 

Типи ячменю

За ступенем озимості ячмені поділяють на три типи:

Озимі. Сіються під осінь. При сівбі навесні вони не колосяться взагалі, або колосяться із запізненням, формуючи щуплий колос. Для успішного кущення озимий ячмінь вимагає понижених температур (2-4°C) і специфічного світлового режиму — довгого дня.

Ячмінь-«дворучка». Такі сорти у Західній Європі називають напівозимими чи перемінними. Також зимують у фазі кущення. За морфологією та органогенезом схожі на озимі сорти ячменю. При сівбі навесні, одночасно з ярими сортами, дають менший урожай.

Ярі сорти ячменю — найпоширеніші з потенційною врожайністю на рівні 8,5–9,5 т/га.  Ці сорти невибагливі до тепла. Насіння починає проростати при температурі 1-2°C, а сходи й молоді рослини легко витримують заморозки до 3-4°C, а інколи до мінус 7-9°C. При такому зниженні температури листя може загинути, але вузол кущення зберігається, і, після підвищення температури, рослини відростають і продовжують вегетацію.
Існує класифікація й за типом колоска. Ячмінний колос на кожному уступі колосового стрижня формує 3 колоски. В залежності від сорту, можуть дозрівати й наливатися всі 2-3 колоски чи один.

З урахуванням цих особливостей ячмінь поділяють на три підвиди:

1. багаторядний (шестирядний) — у нього на уступі колосового стрижня є три плодоносні колоски;
2. дворядний — має один плодоносний колосок на уступі колосового стрижня. У цього підвиду бічні колоски залишаються безплідними (не утворюють зерна), тобто з кожного боку колосового стрижня утворюється по одному вертикальному ряду зерен, а всього на колосі два ряди, що й пояснює його назву;
3. проміжний — на уступі його колосового стрижня міститься від одного до трьох плодоносних колосків (цей підвид зустрічається дуже рідко).

Ще одна класифікація ячменю проводиться за остистістю. Відповідно ячмінь є:

• з довгими остюками; 
• з короткими остюками; 
• фуркатний (замість остюків на верхівках квіткових лусочок формуються трилопатеві придатки (фурки);
• фуркатний зверху; 
• фуркатний знизу; 
• з довгими остюками у центральному колоску і без/з остюками у бокових колосках;  
• з короткими остюками у центральному колоску і без/з остюками у бокових колосках;  
• без/з остюками у центральному та бокових колосках;
• фуркатний зверху у центральному колоску і без остюків у бокових колосках.

---

 Читати за темою: 10 секретів вирощування ріпаку від КВС-УКРАЇНА

Хімічний склад зерна ячменю

Хімічний склад ячменю залежить від сорту, району вирощування, метеорологічних і ґрунтових умов, масового співвідношення окремих частин зерна. 

На 80–88 % ячмінь складається із сухої речовини, а 12–20 % у ньому становить вода. Серед сухої речовини переважають вуглеводи – до 70%, протеїни – 25%, жири — 5%. 
Унікальність ячмінного зерна в амінокислотному складі. Зерно містить 8 незамінних амінокислот. Дуже високий вміст білка (понад 13%) в зерні робить його малопридатним для пивоваріння через погіршення смаку пива та зменшення його виходу. Хороший пивоварний ячмінь містить 9—10% білка. Вихід пива тим більший, чим більше в зерні крохмалю (78—84%), від кількості якого залежить екстрактивність солоду, тобто здатність віддавати в розчин суху речовину.

Щодо жирів, то найбільше їх у зародку. В ячмінному жирі міститься стеаринової кислоти 2,6 %; пальмітинової — 7,4%; масляної — 26,5%; лінолевої — 43,7%; ліноленової — 0,44 %; неомилюваного залишку — 5,4 %.

Поряд із нейтральними жирами в ячмені містяться жироподібні речовини (ліпоїди), з яких найбільше значення мають фосфогліцериди – фосфатиди та фосфоінозитиди. Основним фосфатидом ячмінного жиру є лецитин.  Саме наявність лецитину робить ячмінь унікальною кормовою добавкою в раціоні с-г тварин. Лецитин:

• збільшує середньодобовий приріст;
• покращує перетравлюваність немолочних жирів у молодняку в період відлучення;
• стабілізує ріст;
• підвищує несучість у курей.

---

Класифікація ячменю за характером використання

За хімічним складом зерна і подальшим його використанням вирізняють:

Продовольчий ячмінь. З ячменю виготовляють крупи та борошно, яке використовують у якості домішки до пшеничного, житнього борошна.  Із зерна скловидного крупнозернового ячменю виробляють перлову та ячмінну крупу, яка містить 9-11% білка, 82- 85% крохмалю.

Кормовий (фуражний ячмінь). Сорти кормового ячменю на 12% складаються з білка, на 55-60% з крохмалю, містять низьку кількість клейковини. Показниками якості сировини є наявність вітамінів В1, В2, С і Е, фосфору, кремнієвої кислоти, а також лізину, який зазвичай відсутній у зернових.

Пивоварний ячмінь. За важливістю у світі цей тип ячменю посідає друге місце. Головним показником, що характеризує якість зерна пивоварного ячменю, є екстрактивність: чим вона вища, тим більший вихід пива. Що таке екстрактивність? Це кількість сухої речовини у зерні, яка під впливом температурної обробки та ферментативної діяльності хмільного солоду переходить із нерозчинного у розчинний стан. Також важливим показником якості ячменю для пивоваріння є вміст крохмалю, якого у сухій речовині міститься 82 – 85 %. А от білка має бути до 10%. Для приготування світлих сортів пива найпридатніші ячмені з низьким вмістом білка.

Ячмінь із підвищеним його вмістом можна використовувати для приготування пива темних сортів, але його переробка потребує тривалішого замочування, нижчої температури та подовження часу пророщування. 

Традиційно більше пивоварного ячменю вирощують на Західній Україні, адже клімат тут більш сприяє цій культурі. Нижчі температури влітку та більша кількість опадів зменшують вміст білка у зерні.

Проте останнім часом інтерес до ячменю, в тому числі пивоварного, в Україні знижується, чому сприяє зниження попиту та закупівельний цін.

Віктор Марценюк, керівник  агрономічного відділу МХП, пояснює, що агрохолдинг вирощує ячмінь як нішеву культуру.

«У нас озимий ячмінь став нішевою культурою. Економічної складової для вирощування культури у більших масштабах немає. Щодо пивоварного ячменю, то поступово відбувається зменшення споживання пива, а, значить, і падає попит на культуру. У 2019 році ячмінь не виправдав себе економічно. Продати його нам було важкувато», — пояснює фахівець

---

Сівба ячменю

Аби посівний матеріал ячменю максимально розкрив свій потенціал, потрібно підібрати правильного попередника. Віктор Марценюк, керівник  агрономічного відділу МХП, рекомендує висівати культуру після бобових чи ріпаку.

«Найкращий попередник — це ріпак. Якщо ми говоримо про реальні сівозміни, а не теорію, то це ріпак, можливо десь горох, рання соя», — пояснює фахівець

Норму висіву насіння встановлюють з урахуванням вимог рослин до площі живлення, родючості ґрунту, кліматичних умов та ін. Так, у північних районах норма висіву насіння вища, ніж у південних.

Посівну придатність характеризують вмістом схожих насінин основної культури в процентах. Встановлюють її тільки по кондиційному насінні. Посівну придатність визначають за формулою: х=А*Б/100 де А – насіння основної культури, %; Б – схожість насіння, %.

Для сівби використовують відсортоване, крупне насіння зі схожістю не нижче 92%, чистотою 98%.

Норма висіву у Степу 3,5-4 млн схожих насінин на 1 га (140-160 кг), в суху осінь і після стерньових попередників – до 5 млн (200 кг); у західних областях – 5-6 млн. (200-240 кг). Глибина загортання насіння 3-4 см, а в посушливих умовах до 6-7 см.

Загалом ячмінь — культура невибаглива і вдячна. Дрібка насіння, дещиця добрив та каплина вологи — і фермер буде з урожаєм.

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2020 р.