Вирощування олійних культур — справа прибуткова та популярна. Більшість українських господарств основну частину своїх площ віддають під соняшник, часто додаючи до сівозміни й ріпак чи сою. Але чи чули ви про високоолеїнову сою і чи знаєте, чому саме цей напрямок виробництва зараз називають новим світовим трендом?

Якщо аналізувати світовий ринок виробництва олійних культур, то найбільшим попитом сьогодні користуються плоди пальми та соєві боби. У той час соняшник займає лише четверте місце.

Що ж стосується України, то за підсумками 2016-2017 маркетингового року ми займаємо восьме місце за виробництвом олійних культур у світі, вирощуючи найбільше у світі соняшника — 30,5%. Водночас Україна «тримає» сьоме місце в світі за обсягом виробництва ріпаку — 1,8%, та займає лише восьму позицію з виробництва сої — 1,2% від світового об’єму. Але експерти радять придивитися до цієї культури більш пильно та звернути увагу саме на високоолеїнові сорти.

Тренд, що зародився у США

Джон Шилінгер — науковець-селекціонер із США (штат Айова), який із 2014 року займається виведенням високоолеїнової сої без ГМО та сої не ГМО з низьким вмістом інгібіторів трипсину. У рамках програми Agrifood MBA в KMBS селекціонер завітав в Україну. Kurkul.com скористався нагодою та поспілкувався із вченим.

Джон Шилінгер — найстарша дитина в родині. Він має ще шість братів та сестер, тож у досить молодому віці почав працювати. Коли його брат створив власну ферму, Джон також загорівся цією ідеєю і придбав землю. Але через рік зрозумів — треба шукати інший напрямок роботи. І зайнявся селекцією сої.

Свого часу, працюючи в компанії Asgrow Seed, доктор Шилінгер вивів сорт сої A3127, який за версією US AgriMarketing був названий «Продукт Десятиліття». Наразі Джон Шилінгер має власну компанію Schillinger Genetics та займається селекцією високоолеїнових та високопротеїнових не-ГМО сортів сої, а також сортів з низьким вмістом інгібіторів трипсину.

Особливості вирощування

Нині науковець має в обробітку 6 тис. га землі, де вирощує насіння сої та проводить свої досліди. Урожайність високоолеїнової сої на полях Джона Шилінгера складає 3,4 т/га. У 2018 році селекціонер планує розширити свої площі до 8 тис. га.

Джон Шилінгер зазначає, що для вирощування високоолеїнової сої не потрібні спеціальні умови чи грунти. Те ж саме стосується і засобів захисту — використовувати можна ті ж, що й для решти культур. Але Джон Шилінгер не радить застосовувати хімію просто так, тож намагається виводити сорти, які будуть стійкими до найрозповсюдженіших хвороб і шкідників сої.

Оскільки у США проблем зі шкідниками на сої майже немає, то основний акцент при виведенні своїх сортів, науковець робить на захисті рослин від нематод, фітофторозу та кореневих гнилей.

«Соєві нематоди — проблема №1 в США, яка значно знижує врожайність. Мій обов'язок полягає в тому, щоб зробити високоолеінову сою стійкою до цих шкідників та найбільш важких захворювань», — пояснює науковець.

Додаткового зрошення високоолеїнова соя також не потребує, але для отримання гарного насіння велике значення мають серпневі дощі.

Що ж стосується вирощування, зберігання та продажу не ГМО сої виробники повинні бути обережними і здатними забезпечити роздільне зберігання зерна, а також окреме транспортування з полів.

«Важливо зберігати зерно окремо, тому що вміст олії в зерні може знизитися. Тут такий же підхід, як і до органіки», — пояснює Джон Шилінгер.

У чому плюс?

Одна з основних переваг олії з високоолеїнових сортів сої в тому, що на ній можна смажити 150 годин без заміни, в той час як на високоолеїновій соняшниковій — тільки 12 годин.

«Ви можете використовувати таку олію багато разів протягом 150 годин. Це дуже зручно під час приготування, наприклад, картоплі фрі. Плюс, ця олія більш стабільна в зберіганні. Тому її вигідно використовувати для приготування пончиків і випічки.

Звичайно, є ще одна перевага — високоолеїнова соєва олія не має специфічного смаку або консистенції», — розповідає Джон Шилінгер.

Поки що свою продукцію науковець-генетик продає лише в США, але думає над пошуком і зовнішніх ринків.

Що ж стосується сої із низьким вмістом інгібіторів трипсину — це зовсім інший сорт, який Джон Шилінгер продавав протягом трьох років. Потім вже зацікавився високоолеїновою соєю, а наразі планує об’єднати ці два сорти в один.

Відсутність інгібіторів трипсину — дуже важливий момент як для фермерських господарств, так і для невеликих виробничих кластерів. Зокрема, зелену масу такої сої можна використовувати для годування курей чи свиней без додаткової термічної обробки, яка є обов’язковою для звичайних сортів сої.

«Звичайні соєві боби мають 50 000 одиниць інгібіторів трипсину на грам ваги, у той час у одному грамі нашого насіння — 5 000 цих одиниць. Це велика різниця. Але у сої все одно завжди є деякі залишки трипсину», — розповідає генетик.

У США насіння високоолеїнової сої та сої з низьким вмістом інгібіторів трипсину вирощує лише компанія Джона Шилінгера. Нині його продукцію купують близько 300 фермерів, кожен з яких має в обробітку близько 3 тис. га.

Мрія — якісна їжа та здорові люди

Нині Джону Шилінгеру 64 роки і він мріє, щоб за гонитвою за прибутками сільгоспвиробники не забували про більш важливі речі. Основна ідея роботи, та й всього життя Джона Шилінгера — створити сорти, які матимуть неабияку цінність для фермерів всього світу.

«Іноді фермери, як і мій брат, не розуміють, що я роблю. Але одного разу вони це усвідомлять. Тому я будую свою мету — зробити кращим життя не лише фермерів, а й переробників, одноосібників та людей, які купують продукти. Здорова їжа зараз користується попитом, і саме тому я шукаю соєві боби, які будуть більш корисними і приноситимуть менше шкоди споживачам. Це моя мрія», — говорить селекціонер.

До речі, ми розпитали не лише про селекцію сої, а й про те, яку літературу любить американський науковець. Зазвичай, експерти можуть порадити цікаві тематичні книжки чи журнали. Серед таких «підказок» від Джона Шилінгера — National Geographic Magazine July 1987 The Prodigious Soybean. Але, як виявилося, крім щоденного читання Біблії, наразі чоловік читає книгу «Одеське море».

«Вона дуже цікава, там йдеться про Україну. Книга написана в 2016 році, тож дуже свіжа. Тому, коли я читав цю книгу, я ще більше хотів приїхати в Україну. Я люблю подорожувати, мені подобається зустрічатися з людьми. Саме таким чином я багато чому навчився. Коли я вчився в школі, у мене не було хороших вчителів або програм для вивчення історії. Тож коли я приїжджаю в якусь країну, мені подобається читати, якою була її історія протягом багатьох років, що переживали люди. Це дійсно цікаво», — поділився з нами науковець.

Сестра Джона Шилінгера і її чоловік також займаються фермерством, та щороку беруть на практику кілька студентів із України.

Тож не виключено, що така близькість із українцями підштовхне науковця на те, щоб саме наша країна стала першим імпортером насіння високоолеїнової сої та сої з низьким вмістом трипсину. А поки ж будемо стежити за цим новим напрямком у виробництві олійних культур та вивчати це питання більш детально.