Колонка редактора

Микола Сирота, головний редактор Kurkul.com

---

Найціннішими для мене стали короткі, але дуже очікувані повідомлення від близьких, що зараз далеко. Зрозумілий «Плюс» від того, хто тримає зараз автомат на лінії зіткнень, «Доброго ранку, ми з України» від старого друга із Сумщини, «Я виїхала» — від колеги з Маріуполя, яка тиждень не виходила на зв’язок, «Знайшла житло» від іншої колеги, що опинилась уже в четвертій країні підряд за кілька днів, «Як ти?» від мами. 

Дуже цінними раптом стали обійми дітей, які тебе не бачили всього день чи два, але зустрічають, як після тижневого відрядження раніше. А неочікувані гості на ніч в домі якось стали своїми, хоча ти раніше і не був з ними знайомий.

Читати за темою: Разом ми сила, або як фермери допомагають армії (оновлюється)

А ще переповнюють почуття, коли водій маршрутки силою віддає тобі гроші назад, бо на тобі український однострій, коли просто перехожий підходить до тебе привітатись серед вулиці, а на КПП приїздить велокур'єр, що доставив три пакети печива для військових. Ці прості речі неймовірно надихають і змушують вірити у неминучу перемогу.

Замість кави та ноутбука з текстом про посівну чи регулярний дефіцит добрив тепер в моєму щоденному списку тактична медицина, матеріальна частина стрілецької зброї та гранатометів, взаємодія на полі бою та вибухотехніка, практичні стрільби й тренування. Чи думав я пів року тому, що це займатиме тепер весь мій час? Точно ні, проте я усвідомлюю, що маю певні здібності та знання, що можуть допомогти іншим людям та можливо зберегти чиєсь життя, а це найцінніше для мене сьогодні. Тому я, сподіваюсь тимчасово, відклав ручку і блокнот, щоб взяти до рук автомат. Так само вчинили ще дехто з моїх колег, якими я неймовірно пишаюсь і за яких дуже переживаю щодня.

І ще я пишаюсь усіма своїми колегами, що у такий складний час, втративши доходи, житло, а дехто — близьких людей, знайшли в собі сили продовжити роботу. Вони шукають постачальників продуктів та зводять їх з тими, кому це потрібно, налагоджують логістичні мережі, розшукують колони ворожої техніки на тимчасово захоплених територіях, допомагають фермерам отримати насіння, добрива чи пальне для посівної. А у перервах між цим всім готують обіди на блокпости, шукають броніки та насипають пісок у мішки.

Так, може ви не бачите тієї кількості новин, як раніше, щоденних статей та інтерв’ю, але це вимушений крок, адже не всі члени нашої команди зараз мають регулярний доступ до інтернету чи навіть до мобільного зв’язку. І, на жаль, ще не всі знаходяться у безпеці. Тому, виходячи з наявних у нас ресурсів, ми робимо трохи більший акцент на соцмережах: нашому каналі у Телеграм та сторінці на Фейсбук. А ще великі зусилля спрямовуємо зараз на новий важливий проєкт, що повинен якнайшвидше допомогти нам усім у цей непростий для продовольчого сектору рік. 

Читати також: Агро під час війни — дайджест

Як аграрний медіахолдинг за роки роботи ми накопичили, мабуть, найбільшу базу контактів на аграрному ринку й із радістю ділимось потрібними телефонами, будуємо ланцюжки та мережі, намагаємось оперативно інформувати про кожну можливість отримати чи надати допомогу. І все це в умовах, коли ми, як компанія, практично не отримуємо ніяких рекламних прибутків, а кожен з нас, як громадянин, віддає весь вільний час і кошти на допомогу фронту. 

На жаль, ресурси нашої команди не безмежні. І часові, і фізичні, і фінансові. Мова не йде про те, щоб отримувати якусь «достойну» зарплату. Принаймні тим, хто продовжує працювати, потрібно забезпечити свої сім’ї, оплачувати поточні рахунки та підтримувати життя компанії. Тому і ми теж змушені просити допомоги у вас.

Ми ніколи раніше не брали грошей з читачів, безкоштовно їздили до вас у найвіддаленіші поля та публікували на сайті різні думки й точки зору, намагаючись бути об’єктивними, незалежними та чесними. Ми прагнули бути друзями для сотень тисяч щомісячних наших відвідувачів і знаємо, що так і є — у нас безліч друзів з усієї країни. Вже зараз хтось надав моїм колегам дах над головою у безпечному місці, хтось допоміг із транспортом та харчами — це вкрай потрібна і неоціненна сьогодні допомога. Та на жаль, нам потрібна і фінансова підтримка.

Отут десь у тексті мої колеги вставлять посилання і напишуть як і куди можна перерахувати гроші.

Вірю, що ця війна неодмінно скінчиться нашою перемогою, ми усі повернемось до попередніх занять і знайдемо можливість віддячити всім і кожному за цю підтримку. А поки що нам залишається тільки робити усе, на що здатні, щоб наблизити мир.  

Тримаймося землі, не віддамо її нікому і ніколи не схилимо голову перед окупантом! 

© Микола Сирота, Kurkul.com, 2022 р.