Як мати прибутковий агробізнес навіть при мінімальній врожайності зернових культур? І чому в січні-лютому 2022 року зерно коштуватиме дорожче, ніж сьогодні?

Про це та багато іншого фермер Станіслав Стець розповів в інтерв'ю Kurkul.com. Більше 20 років тому він заснував і нині керує власним фермерським господарством «Зоря».

За весь цей час йому вдалося напрацювати власний секрет успіху роботи навіть у екстремальних умовах Херсонщини — хороша технологія вирощування, грамотна політика продажів продукції і безперервне вдосконалення. Адже навіть при невеликій врожайності Станіслав Стець знає, у що краще інвестувати та як добре заробити.

Kurkul.com: Розкажіть про своє підприємство.

Станіслав Стець: За кілька років нам вдалося трохи збільшити земельний банк — від 500 до 850 га. Вирощуємо пшеницю, ячмінь, ріпак, гірчицю, соняшник, горох. Найбільше площ відводимо під озиму пшеницю та ріпак — приблизно по 300 га.

Kurkul.com: Яким для вашого фермерського господарства був сезон-2020?

Станіслав Стець: Опадів було мало. Отримали лише приблизно 190 мм опадів за весь 2020 рік. Врожайність відповідно була дуже невелика. Але не було б щастя, та нещастя помогло.

Хоч ми й зібрали невеликий урожай, але змогли зберегти його донині і тепер маємо відмінні ціни на зерно. Багато хто з наших колег раніше здав свою продукцію, а хто зміг «притримати», то зараз у січні-лютому має хороші гроші.

До речі, не так давно зустрічалися з колегами-фермерами з Кіровоградщини. Вони зібрали соняшник із урожайністю 3 т/га, але продали його майже відразу приблизно по 9 000 грн/т. А ми ж скосили лише по 1,3 т/га, однак продаємо вже за ціною, вищою більш ніж у два рази! То, виходить, у грошовому вираженні ми на одному рівні.

Пшеницю зібрали торік із врожайністю 2,5 т/га, ріпак — 1,8 т/га. Хоча, якщо говорити саме про ріпак, то в нас були роки, коли збирали навіть по 4 т/га!

Kurkul.com: Враховуючи агрокліматичні умови Херсонщини, якій технології віддаєте перевагу?

Станіслав Стець: Ми повністю перейшли на «нуль», тобто технологію ноутіл (No-Till). І я думаю, що це економія всіх ресурсів.

Читайте також: Ми беремо краще і від No-till, і від оранки — Андрій Булгаков

Я до цього діла придивлявся, мабуть, десь із 2003 року. Усе ніяк не виходило в один момент перейти. То не було за що купити техніки, то ще що-небудь, але зрештою розжився-таки усім необхідним.

Kurkul.com: А що вам знадобилося для того, аби перейти на іншу технологію?

Станіслав Стець: Спочатку купив маленьку стареньку 6-метрову сівалку Great Plains. З її допомогою почав робити маленькі експерименти, побачив, що можна «заходити» в поле після соняшнику, не дискуючи його. Посіяв озиму пшеницю або ячмінь і отримуєш достойний врожай.

А от, наприклад, посівний комплекс TURBOSEM (Агро-Союз) із шириною захвату 7,6 м ми купили лише минулого року. Також маємо в себе самохідний обприскувач Case IH. 

Маємо ще два зернозбиральні комбайни ПАЛЕССЕ (Гомсельмаш), для яких є ріпакові столи і звичайні зернові жатки. Тож у жнива не доводиться ніде шукати техніку в найм, бігати за кимось, просити, підлаштовуватися.

Для ноутілу повинен бути посівний комплекс, обприскувач, розкидач добрив і комбайн. Це все, більше нічого не треба. 

Нам нині абсолютно вистачає цієї техніки, працюють двоє людей на процесах. То вже з осені 2020 року повністю всі площі засіяли по ноутілу.

Читайте за темою: Купити техніку для посівної: коротко про головне

Kurkul.com: Чим узагалі вас привабила технологія ноутіл? Економністю? Продуктивністю?

Станіслав Стець: Якщо масштабно розібратися, то навіть неможливо порахувати, у чому ти виграв із ноутілом. Звичайно, добре економиш паливно-мастильні матеріали… Але найбільше заощадження при використанні цієї технології — це вільний час!

Як раніше було? Потрібно провести 2-3 дискування, 3 культивації, посіяти, програти котки. А поки культивували, із поля пішла така цінна волога. А зараз пройшла сівалка, зробила все необхідне і все. Не треба ні культивувати, ні дискувати.

Те, що краще зберігається волога, — цілком зрозуміло. Ми із агрономом робили власні невеликі досліди і на власні очі переконалися. На нашому полі «під паром» маленьку лопатку після класичної технології змогли заглибити в землю лише на 4-5 см. А от на полі, де вже років 3-4 працювали за мінімальною технологією — на всі 10 см!

Тільки уявіть: серпень у нас на Херсонщині, розгрібаєш пожнивні рештки, а там — волога! Звичайно, для нашого регіону це дуже круто, адже саме нестача вологи є ледь не ключовим лімітуючим фактором.

Kurkul.com: Де «підглядали» особливості ноутілу?

Станіслав Стець: Розумієте, є люди, які хочуть якогось прогресу, їдуть, дивляться, вчаться. То я теж об’їздив пів України, шукав, придивлявся до досвіду інших фермерів. 

Читайте: Ріпак по No-till на Херсонщині — досвід Юрія Малети

Бувало іноді таке, що заїдеш у господарство, там безлад, але все одно хоч якусь крупинку для себе знаходив. У кінці вибудовуєш власну роботу, своє ставлення до землі, до людей і тоді в тебе виходить результат. Зараз багато компаній проводять профільні семінари, то їжджу я і мій агроном.

Сьогодні багато є у нас фермерів, які, отримавши урожай у перший рік, продають його, отримують гроші і просто бездумно спускають їх замість того, щоб вкладати в розвиток агробізнесу. Живуть одним днем, але так робити не можна!

Kurkul.com: Ви займаєтеся сільським господарством понад 20 років. Що змінилося за цей час?

Станіслав Стець: Я думаю, це як узяти будинок і перевернути його догори ногами — так можна описати ці зміни.

Ті професори, які вчили нас в інститутах, давали нам базу знань, здається, відстали зараз від реалій сільського господарства років на 50! 

Читайте також: Нікіта Щедрінов: Лише 20% студентів аграрного вишу планують працювати за спеціальністю

Для прикладу: землі нашого відомого Херсонського аграрно-економічного університету розташовані понад трасою Херсон-Миколаїв, але за багато років я жодного разу не бачив там якихось тематичних дослідів, семінарів, презентацій, днів поля тощо. Не хвалились там, що, наприклад, вивели новий сорт пшениці абощо.

Усе в бур’янах, щось питаєш, то в них коштів немає. Може, у головах немає чогось? 

В аграрних університетах досі вчать студентів «правильній» технології вирощування соняшнику: треба провести глибоке рихлення, задискувати, зорати, культивувати, посіяти, заборонувати до і після сходів.

Хто може сьогодні витримати цю технологію з такою витратою паливно-мастильних матеріалів? Тому ця технологія відходить у минуле, фермери оптимізують виробництво, пристосовуються до нових умов ринку.

Ніхто вже не перевертає брили грунту, бо це суттєво впливає на структуру. Ось, наприклад, дивишся на полях, де фермери зробили оранку, культивацію, дискування, після дощу стоїть вода. А там, де працюєш «по мінімуму», то вода швидко вбирається — наче так і треба.

Kurkul.com: А скільки вам обходиться гектар вирощування основних культур у господарстві?

Станіслав Стець: Мало хто вірить, але якщо розібратися, то навіть при врожайності 2 т/га зернових я вже «на коні».

Для простоти розрахунку: НІБУЛОН зараз у лютому приймає пшеницю по 9 400 грн за тонну. У мене витрати на вирощування складають лише 6 000 грн плюс орендна плата пайовикам, тому рахуйте самі.

Дивіться також: Зерно, дизель, валюта — ціни

Я просто дивлюся на людей, які орють, перевертають цю землю, висушують її і потім чекають хороших врожаїв. І вкотре переконуюсь, що обрав правильний шлях.

Kurkul.com: Враховуючи дефіцит опадів, коригуєте терміни посівів?

Станіслав Стець: Знаю, що багато хто з фермерів так робить. Звичайно, можна посіяти рано, отримати сходи, але до виходу в зиму вони витратять ще багато грошей, аби пригальмувати ріст рослин. Ці 5-6 обробок добре б'ють по грошах і не зовсім добре впливають на культуру. Тому краще підібрати оптимальні терміни сівби.

Kurkul.com: Які прогнози цін маєте на нинішній сезон?

Станіслав Стець: Я думаю, що в 2021 році вже не будуть такі, як у 2020 році. Однозначно, ціни виростуть.

Kurkul.com: Ціни на зерно виростуть?! Наскільки?

Станіслав Стець: Усі добре знають, що хороші ціни починаються з 20 січня, коли йдуть реальні торги. А до цього маємо просто продажі. Комусь треба швидко збути продукцію, щоб розібратися з кредитами, підготуватися до нового сезону. І хто втримає зерно до кінця січня, зможе нормально заробити.

Ось дивіться: тонна соняшнику в жнива коштувала близько 9 000 грн, а зараз уже 21 000-22 000 грн. 

Аналогічно було і з пшеницею, коли в розпал збиральної кампанії з поля забирали по 5 000 грн. І тепер яку маємо на неї ціну? Буквально вискочила, потім трохи просіла і вже з середини лютого знову виросте та коштуватиме по 9 500 грн/т!

Читайте також: Ціна на соняшник впаде майже вдвічі — фермер

Kurkul.com: Виходить, у виграші ті, хто грає «в довгу»?

Станіслав Стець: Така циклічність закономірна й дуже очевидна. Ціна в жнива менша, бо багатьом немає де зберігати зерно і вони змушені віддавати зерно відразу. Пропозиція росте, ціна падає.

Раніше наші батьки тримали квашену капусту в бочках, в погребі, сало в мішках і  все було нормально. А були ж такі, що у хаті не було ні сала, ні капусти — жили одним днем. Як я вже казав, у нас зараз багато фермерів і навіть все керівництво в країні живуть одним днем, розумієте?

Kurkul.com: А що ви думаєте про ліквідацію і відновлення Міністерства аграрної політики та продовольства України?

Станіслав Стець: Про міністерство можу сказати, що насправді немає різниці є воно чи немає. 

Людина має відчувати, коли їй добре, а ми, фермери, цього не відчуваємо.

Була одна влада — було так. Прийшла інша влада — усе перевернулося зверху вниз. Цінності змінюють, людей зіштовхують лобами.

Kurkul.com: До речі, про зміни. Що думаєте з приводу зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель і відкриття ринку?

Станіслав Стець: Я щиро переконаний, що земля має бути у власності й віданні держави.

От зараз в нас на півдні всі кинулися агітувати за зрошення. Але як ми будемо робити зрошення, якщо іде ринок, продаж землі? Ну заведеш ти трубу, поставиш дощувальну машину, хтось візьме продасть 2 клаптики з твого поля, а той, хто купить, заборонить тобі їздити його землею. Хтозна, як тоді поливати поле. Дощувальна машина — це ж не велосипед.

Читайте по темі: Олександр Голомах: Інвестувати простіше, якщо певен, що земля в нас буде завжди

Коли власники земельних ділянок почнуть продавати свої паї, повториться історія з приватизацією заводів. Частки отримали, розпродали і пішли з простягнутими руками…

Так, хтось на ці гроші купить машину, квартиру, вставить зуби, з'їздить на омріяний відпочинок, але все хороше (у тому числі і гроші, якщо вони не працюють і не приносять прибуток) має властивість закінчуватися.

Потім знову в нас будуть злидні і незахищені верстви населення, яких треба оберігати за наш із вами рахунок. Але цього не повинно бути! Наші люди мають навчитися самі себе утримувати й заробляти на життя. А пенсія має бути такою, щоб вистачало на нормальне життя. От, наприклад, в інших державах на сплату комунальних послуг іде лише 30% доходів, але не всі 90%, як у багатьох наших співгромадян! 

Хіба можна говорити про якийсь успіх, коли маємо страшний перекіс?! Начальник пошти отримує 1,4 млн грн зарплати. Поштар же їздить на велосипеді з пробитою камерою і заледве отримує 70 грн на день, бо йому не дають відпрацювати повний робочий день.

А в нас у сільському господарстві спробуй найняти людину через день на 3 години, то тебе фіскали і спеціалісти з Держпраці зведуть у могилу!

Розумієте, чогось на фермерів негласно переклали соціальну функцію держави. Для людей насправді не шкода, можна дати кошти чи подарунки, як робимо ми та багато інших аграріїв. Але стоїть питання: «Державо, ми ж тобі платимо податки. Де вони діваються?!».

Kurkul.com: А що думаєте з приводу нововведень щодо ставки ПДВ?

Станіслав Стець: Закон є, але фактично зниження ставки немає.

Таке враження, що той закон №3656 лежить без підпису президента спеціально. Напевно, чекають, поки ми зараз продамо сільгосппродукцію, щоб ПДВ більший забрати.

Дивіться, є у мене працівники, отримують заробітну плату. Із людини утримують 19,5% ПДФО, ЄСВ і військового збору. Я плачу 22% ЄСВ і от видаю натуроплату. І мене ще держава «кидає» на 20% ПДВ. Тому що видачі натуроплати не можу підкріпити ніяким ПДВ і потім з мене утримують ці гроші, як премію. 

Ось зараз, до всього, змінили різні рахунки. А отже, про кошти, які були переплачені (бо завжди краще сплатити більше, ніж мати податковий борг), можна просто забути. У держави вже не забереш.

Головна наша проблема полягає в тому, що немає партнерського підходу й злагодженого тандему «держава-бізнес». Я ж не прошу, наприклад, звільнити від податків зовсім, але якось воно має бути по-людськи.

Kurkul.com: Вище ви говорили про потребу й можливі проблеми зі зрошенням. Багато ваших колег у регіоні інвестують у цей напрям?

Станіслав Стець: Повертаються до зрошення більше там, де залишилася хоч якась інфраструктура і доступ до води. Наприклад, у Каховському районі є канал і можливість подавати воду з тиском до 7 атмосфер. Щоправда, якість води не дуже хороша і після зрошення треба проводити вапнування грунтів.

Читайте ще: Родинна справа Маловіків: інвестиція в зрошення вартістю 70 млн

А в нас залишилася відкрита система, яку не до кінця розібрали на плити й металобрухт. Багато води втрачається в нікуди, але платити фермер усе одно має за всю відпущену кількість. І нікого не хвилює, скільки насправді води дійшло на його поля…

До всього, кажуть, що електроенергія для бізнесу і побутових споживачів невдовзі здорожчає, тому витрати на зрошення будуть тільки рости.

Kurkul.com: Щиро дякуємо за розмову! Терпіння і успіху вам!

© Катерина Капустіна, Kurkul.com, 2021 р.