Це був 2001 рік. Своєрідний підприємницький експеримент інженера-електрика Івана Тарасова, який захотів стати фермером. Подивився із дружиною телепередачу про розведення страусів, познайомився із португальським страусоводом і наважився! Так і з'явилися на Харківщині у селищі Високому перші «фермерські» страуси. А Іван Тарасов став першим фермером на Харківщині, який зайнявся розведенням цих африканських птахів.

Іван Тарасов пригадує, як сказав свого часу селищному голові Високого, що планує створити страусину ферму.

Оскільки страуси ростуть дуже швидко, харчування їх має бути максимально збалансованим. За перші три місяці життя вони стають втричі вищими, а вже до року важать близько 100 кг.

Спостерігаємо, як у вольєрах гуляють страуси. Один — самотній, нервовий. Іван Миколайович розповідає, що цей страус чомусь побив двох своїх «дружин». Тепер, доки не розберуться у причині його агресії, від нього їх ізолювали. В іншому вольєрі — сімейна ідилія: поважно прогулюються і чоловік, і його гарем. Фермер запевняє — страуси зовсім невибагливі птахи. Все, що їм потрібно для комфортного життя, крім доброго харчування, — це просторі вольєри для прогулянок та високе житлове приміщення. До речі, хлів, у якому ночують та зимують страуси, не опалюється. Фермер говорить, що ці птахи хоч і африканські, проте холоду не бояться, і навіть при температурі -15 вони охоче купаються у снігові. Через те, що страуси можуть захворіти, Іван Миколайович не переймається. За його словами, якщо добре за ними доглядати, то вони не хворіють зовсім. Страуси полюбляють люцерну, і фермер демонструє нам гранули з неї, якими щодня ласують його улюбленці. Своєї установки для виготовлення такого корму фермер поки не має, а от люцерну вирощує самотужки на своєму полі.

Також на своїх 25 га фермер вирощує ячмінь та соняхи. Адже комбікорм для страусів готує самотужки, щоб він був максимально збалансований за вмістом протеїнів та вітамінів. А яке саме співвідношення корисних речовин має бути у кормі для страусів, йому підказали у Бірківському інституті птахівництва.

Пташенят страусів Тарасови годують чотири рази на день, а дорослих птахів — двічі.

Доглядати за страусами Івану Тарасову допомагає уся сім'я. Свою доньку Маргариту він називає «спадкоємицею династії страусоводів». І справді, відчувається, що дівчина дуже любить пернатих. Із гордістю і ніжністю демонструє нам новонароджене страусеня, якому ще й тижня немає. Маргарита знає, як правильно доглядати за страусами, тому оберігає маленьке пташеня навіть від холодної підлоги.

Коли ж страусенята підростають, то єдине, від чого їх треба оберігати, то це від власної недбалості і недбалості відвідувачів, яким так і кортить пригостити чимось цих красивих птахів.

Маргарита розповіла нам, що страуси практично не піддаються дресируванню. Мовляв, у них мозок удвічі менший за їх власне око. Тому, щоб птахи впізнавали свого господаря чи людину, яка їх годує, до них весь час потрібно приходити у подібному або тому самому одязі. Інакше вони просто не впізнають людину і навіть можуть проявити до «незнайомця» агресію. До речі, виявляється, удар ноги страуса такої самої сили, як удар коня, тому з цими птахами потрібно бути дуже обережними або ж спостережливими.

Іван Тарасов каже, що перш ніж нападати, страус готується, і якщо помітити у його поведінці тривожні сигнали, то можна вчасно відреагувати і врятуватися від його «немилості».

Дружина фермера Тетяна Георгіївна займається переважно вирощуванням «молодняка». За її словами, страуси починають проявляти агресію під час початку шлюбного періоду, а до двох років переважно спокійні. Саме у цей час і потрібно вирішувати, яких птахів залишати у себе в господарстві, а які через свій темперамент будуть лише клопоту завдавати.

Іван Тарасов запевняє — страусина ферма в Україні може бути прибутковою, якщо її господар буде не лише фермером, а ще й бізнесменом. Саме ці дві професії , чи у його випадку покликання, чоловік і намагається поєднувати. Іван Миколайович розповів нам, яку продукцію може запропонувати покупцям власник страусиної ферми.

• Страусина шкіра — дорога, красива, модна, проте є дефіцит кваліфікованих фахівців, готових із нею працювати.

• Вироби зі страусиної шкіри — переважно взуття та жіночі сумочки.

• Страусине пір'я — купують переважно працівники творчих професій, дружина фермера робить із пір'я картини.

• Страусині яйця — купують люди, які хочуть здивувати свою компанію незвичайною яєшнею (одне яйце страуса за об'ємами дорівнює 25 курячим), а шкаралупу розмалювати і зберегти на пам'ять. До речі, розмальовані страусині яйця — це теж вид продукції цієї ферми, який має попит серед поціновувачів оригінальних речей. За сезон — із квітня по жовтень — самка може знести 30 яєць.

• Страусине м'ясо — червоне, дієтичне, без холестерину. Має попит серед гурманів. Його часто замовляють на фуршети, проте через невеликі масштаби ферми весь попит задовольнити Тарасови поки що не можуть. В одному птахові зазвичай усього 40 кг м'яса. За його словами, найсмачніше страусине м'ясо, коли птахам ще немає й року, а у два–три роки воно стає вже не таким апетитним. «На смак страусине м'ясо — це щось середнє між телятиною й індичатиною», — розповідає Іван Миколайович.

• Пташенята страусів.

• Страусиний жир — для тих, хто практикує нетрадиційні методи лікування або ж самотужки готує косметику. Господиня страусиної ферми, Тетяна Георгіївна, стверджує, що цей жир є ідеальною основою для омолоджувальних та лікувальних кремів. Він загоює рани, має бактерицидні властивості, глибоко проникає у шкіру людини завдяки відсутності у ньому ліпідів. Із одного страуса можна отримати 7 кг жиру.

Нині на фермі Івана Тарасова справжній бебі-бум! Почали із яєць з'являтися страусенята, пташенята інших птахів уже окріпли та жваво бігають у своїх клітках, невдовзі на свіже повітря почнуть виводити своїх малюків і єноти-полоскуни… І серед усього цього переважно пташиного розмаїття Маргарита Тарасова демонструє нам ще одну дивину, свого улюбленця — ящірку агаму бородату. Тож страусина ферма — це не лише страуси. Тут комфортно і мирно живуть усі! Але хочеться запитати: що найважче у вирощуванні такої кількості птахів?

За п'ятнадцять років свого існування страусина ферма Івана Тарасова переживала різні періоди — і успіху, і невдач… Іван Миколайович згадує, як спочатку йому і кредити обіцяли на розширення господарства, і державну підтримку, проте сталося так, як майже завжди стається у нашій країні, — від кожної зміни влади не ставало легше, кожна нова влада забувала обіцянки попередньої. Самотужки розширюватися — уже й вік не той та й можливості вже не ті.

Сьогодні територія його ферми — це 30 соток разом із будинком, господарськими спорудами, вольєрами та пташиним двором. Усе розміщене на обійсті компактно і продумано, є навіть клаптик землі для вирощування малини та винограду. 25 га посівів ячменю, соняха та люцерни знаходяться неподалік від селища.

Іван Миколайович упевнений, що його справу продовжить донька Маргарита, і страуси у Високому ніколи не переведуться. Недарма ж на родинному гербі його дружини, яка, за її словами, походить зі стародавнього дворянського роду Гриньових, були зображені три страусиних пера серед дубового листя.

За освітою Іван Миколайович інженер-електрик. І хоча зараз займається зовсім іншою справою, здобуті навички знадобилися! Чоловік самотужки майструє інкубатори для своїх страусенят.