В Україні фермери все частіше звертають увагу на гарбузи. Культура неважка у вирощуванні, хороший попередник і дає непогану економіку. Але зростання попиту на культуру викриває проблему ринку — якісне насіння важко знайти. Якщо говорити, про  українське, то фермери скаржаться на його якість. Часто, навіть купуючи посівмат з ліцензією, отримують «вінегрет» з невиповнених зерен, сміття та насіння низьких репродукцій. Імпортні гібриди дорогі та не завжди пристосовані до українських кліматичних умов. Тобто питань до насінництва гарбузів багато, як і до агрохімії, зареєстрованої для гарбузів.

Сьогодні ми покажемо погляди різних учасників ринку та фермерів, які відверто говорять про проблеми вирощування гарбузів.

Шахраї підривають авторитет українського насіння

Дніпропетровська дослідна станція Інституту овочівництва і баштанництва НААН залишилась єдиною державною установою, яка займається селекцією гарбузів. Наразі станція веде 3 програми по селекції гарбуза. Щороку подає 2-3 сорти до Інституту експертизи сортів, і всі вони потрапляють до реєстру України. Зазначимо, що станція продає ліцензоване насіння еліти українських сортів.

«На ринку є багато продавців насіння. Серед них часто бувають не дуже чесні, які купують у нас насіння з сертифікатом, а потім під наші сертифікати продають своє насіння незрозумілої якості. Коли в них на одному гектарі росте 5-6 сортів. А фермери на це ведуться. Бо якщо у нас еліта коштує 600 грн/кг, то вони продають по 130 грн/кг. Зрозуміло, яке це насіння. Люди купують, розчаровуються і нарікають на нашу селекцію», — пояснює в.о. директора станції Володимир Завертайлюк. 

Він додає, що попит на гарбузи в останні роки зріс, оскільки багато людей покинули домівки й фермери із залишених городів та паїв збільшують зембанк. А гарбуз добре росте як монокультура —  можна сіяти 2-3 роки на одному місці. До того ж він покращує ґрунт, розсолює його, глушить бур'яни.

«Якщо задискувати гарбуз у вересні чи жовтні і посіяти пшеницю, урожайність буде на 0,5-0,6 т/га вища, ніж по чистому пару», — додає науковець. 

Що пропонують українські виробники насіння?

Володимир Завертайлюк каже, що український багатоплідний гарбуз (в народі — «українка») — це перлина селекції в Україні. Він адаптований до наших умов і росте від крайнього Півдня до Заходу України. Період вегетації — 95-100 днів. 

Читайте також: Редька, льон, коноплі чи крамбе — нішеві олійні культури для України

«Якщо його в травні висівати, то у вересні вже можна збирати. Це великий плюс, тому що не потрібно сушити на сонці й будувати складні сушарки. Малі фермери (до 100 га) сіють переважно «українку». Для смаження теж дуже добрий український багатоплідний — він тонкошкірий, з добрим набором амінокислот, дуже смачний. Але важливо не перегрівати насіння, бо воно втрачає корисні властивості», —  каже науковець.

Сорт Лель теж ранньостиглий, схожий на український багатоплідний, але округло-сплюснутий. Фермери часто помиляються, коли сіють його із 70-см міжряддям — він тоді виходить дрібний, бо кущ великий і потребує достатньої площі.

«Ще є гарбуз Валок, теж кущовий, відноситься до крупноплідних. Насіння біле, бежеве, маса 1000 насінин досягає 275-280 г. Народний гарбуз — теж крупноплідний, оранжевий, маса 1000 насінин від 350 до 1000 г. Ці 4 сорти найпопулярніші в Україні», — зазначив Володимир Завертайлюк.

Ще один український сорт гарбуза — Мозоліївський-15. Ним займаються в Інституті овочівництва та баштанництва НААН.  

«Молозоліївський-15 — середньостиглий сорт гарбуза. Вегетаційний період становить 118-120 днів, а орієнтовна врожайність — 60-70 т/га. Шкірка гарбуза має широкі поздовжні рвані смужки», — розповідає Оксана Сергієнко заступниця директора Інституту з наукової роботи. 

Вона рекомендує все ж обирати сорти української селекції, бо вважає, що ті краще пристосовані для вирощування в кліматичних умовах України й тільки тут можуть реалізувати свій потенціал. 

«Щодо іноземних сортів, фермери іноді купують їх і навіть не знають, що вирощують гібрид кабачка з гарбузом, який називають «дамський пальчик». Це результат перезапилення, де схоже лише насіння, а форма, колір та інші характеристики відрізняються», — додає Оксана Сергієнко.

Не всі проблеми в насінні

Віталій Поліщученко щороку вирощує гарбузи на 50 га. Для себе обрав сорт Український багатоплідний. Середня врожайність у нього складає 80 т/га. Зібране насіння він продає в якості посівмату або здає на переробку.  

«Насіння на ринку є. Якщо говорити про імпортне, то воно дороге і не завжди відповідає нашим умовам. Щодо нашого, то чомусь фермери-виробники розлінились — рідко хто правильно сушить, віє та калібрує. Люди не хочуть заморочуватись і виходить, що купуєш насіння, половина з якого фактично сміття. Тому треба або своє насіння або у знайомих купувати», — розповідає фермер. 

Андрій Вертеба називає себе фермером-аматором. Хоча не перший рік сіє гарбузи й навіть ділиться своїм досвідом з іншими фермерами.

«Я працюю за власною схемою. Вирощую різні сорти: Український багатоплідний, Данку, Польку, Турку, Болгарку. Сію їх на окремих ділянках. Врожайність Українки в середньому складає 50-60 т/га плодів, але на деяких ділянках можна отримати вихід й понад 1 т/га насіння. На ринку мало якісного насіння, навіть із сертифікатами та документами. Люди купують звичайне насіння, калібрують і продають його як еліту», — каже фермер.

Для власного посівного матеріалу Андрій відбирає насіння з кращих гарбузів. Іноді співпрацює з людьми, які мають якісні ділянки гарбузів — домовляється про відбір насіння. Також бере посівмат у перевірених постачальників, які займаються насінням або привозять з-за кордону.

«Щодо захисту рослин — основна проблема в недостатній інформованості. Багато пестицидів та гербіцидів не сертифіковані для гарбузів. Існують дві основні схеми захисту: робота з Раундапом до посіву та після посіву до сходів або обприскування страховими гербіцидами. Але скажу, що інформація про можливість використання того чи іншого ЗЗР часто базується тільки на практичному досвіді аграріїв», — пояснює виробник гарбузів.

Читайте також: Мак, гірчиця, сафлор та інші — які нішеві олійні ростуть в Україні

Фермер вважає, що поточний інтерес до гарбузів значною мірою зумовлений війною та проблемами зі збутом сої та зернових. Гарбуз — досить складна культура в збиранні та сушінні. Проте він є хорошим попередником для пшениці. З його досвіду, після 3 років вирощування гарбузів пшениця давала врожайність 6 т/га при мінімальному захисті від бур'янів.

«Зібрати 100 га сої чи пшениці простіше, ніж 100 га гарбуза, хоча прибутковість різна. Зараз гарбуз — хайпова культура. Є компанії, які активно рекламують турецькі гібриди, обіцяючи надвисокі врожаї та прибутки. І мені дуже жаль аграріїв без практичного досвіду, які беруться за це, і в результаті мають тільки збитки», — розповідає Андрій.

Він каже, що гарбуз — це не панацея і кидатись в нього, наслухавшись псевдоекспертів — це дурість. Якщо все ж ви хочете їх вирощувати, то потрібно підходити до цього з головою. Андрій каже, що не всі проблеми в насінні і якщо розумно підійти до технології вирощування, будуть сприятливі погодні умови, то потенціал врожайності є дуже високим. 

Про імпортне насіння 

Богдан Шалденко з Черкащини — один з небагатьох фермерів, що обрали гарбуз монокультурою. Він вирощує його вже 4 роки поспіль. Минулого року під гарбузом в нього було 150 га, а в новому сезоні планує збільшувати площі до 250 га. 

«Я пробував різні сорти. Але зараз працюю виключно з імпортним насінням F1 Турки. Я навчився його вирощувати й досягаю врожайності 1,1 т/га сухого насіння. Зібраний врожай продаємо як в Україні, так і за кордон», — розповідає фермер.

На запитання, як досягнути такої врожайності, Богдан розповідає, що тут дуже важлива технологія. Хоча за освітою він не агроном, а ґрунтознавець, каже, що тільки практика навчила його вирощувати цю культуру.

«Дуже важливе значення має агротехнологія. В мене, наприклад 70 см міжряддя, з нормою висіву 2,5 тис./га. Я, коли продаю насіння, пропоную агросупровід, бо якщо людина збере 1 т/га насіння, то вона знову прийде до мене за посівматом Але все має бути в межах розумного. Я ніколи не навʼязую Турку чи Українку. Треба знати ґрунти, кліматичні умови, а тільки тоді щось радити», —  розповідає Богдан.

Каже, що на ринку є достатньо посівмату, але в більшості він неякісний. Навіть у турецькому насінні буває до 3% невиповнених зерен. Наші ж продавці також хитрують — наприклад кажуть, що продають протруєне насіння. Але дія фунгіциду триває всього 21 день, і по факту цей протруйник стає не більше, ніж фарбою. Тому варто купувати не протруєне насіння.

Другий приклад, який він наводить — це умови сушіння. Насіння гарбуза потребує спеціальної температури, але деякі виробники сушать його аналогічно до кукурудзи чи соняшнику.

Також він рекомендує використовувати на полях з гарбузом пасіки для запилення. Фермер каже, що такий захід збільшує врожайність на 20-30%. 

Він розповідає, що останні роки справді зростає попит на гарбузи. За економічними розрахунками, витрати на посів 1 га — $500-600. При цьогорічній ціні насіння 121 тис. грн/т, чистий прибуток складає 80 тис. грн. Але все ж не радить кидатись у вирощування гарбузів, не вивчивши технологію, особливості, просто тому, що це популярно.

«Гарбуз важкий у зборі, не всі правильно це роблять. Плюс варто враховувати нюанси та зміни клімату. Я не кажу, що наші сорти погані, я також вирощував Українку. Просто клімат змінився і зараз треба це враховувати. Наприклад на Дніпровщині я б рекомендував Турку, але на Хмельниччині можна й Українку сіяти», —  додає він.

В Україні відсутні післясходові гербіциди для гарбузів

В компанії Ukravit засвідчують, що справді у світі збільшився попит на насіння гарбуза, яке використовується для виробництва олії. Відповідно в Україні зростає зацікавленість до вирощування цієї культури. 

«Для контролю шкодочинних організмів при вирощуванні гарбузів представлений доволі широкий вибір фунгіцидів, інсектицидів, а також препарати для позакореневого підживлення. Що стосується контролю сегетальної рослинності, тут ситуація складніша. Це пов’язано з біологічними особливостями цієї культури із родини Гарбузові. В переліку дозволених пестицидів та агрохімікатів в Україні відсутні пестициди, які мають офіційну реєстрацію для застосування на гарбузах, і це дещо ускладнює побудову системи захисту. Проте за основу зазвичай використовують світовий досвід захисту гарбузів та власний практичний досвід застосування ряду діючих речовин», — розповідає Олександр Мигловець, директор департаменту агротехнологій «Ukravit».

Він рекомендує під вирощування гарбузів обирати поля, не засмічені багаторічними злаковими та дводольними видами бур’янів. Залежно від потенційної забур’яненості, попередників, культури ведення землеробства тощо, після посіву гарбузів використовують переважно суміш ґрунтових гербіцидів Датоніт Голд (метолахлор, 960 г/л) + Командир (кломазон, 480 г/л), спрямовану на контроль однорічних злакових і дводольних видів сегетальної рослинності. За останні декілька років отримано ефективні результати із застосування гербіцидів на основі прометрину і пропізохлору.

Щодо знищення однорічних і багаторічних злакових видів бур’янів у період вегетації гарбуза, то тут проблем немає, оскільки на ринку наявний широкий вибір гербіцидів: Квін Стар Макс (хізалофоп-п-етил, 125 г/л), Кельт (флуазифоп-п-бутил, 150 г/л) та Селеніт Макс (клетодим, 240 г/л).

«Однак станом на сьогодні відсутні післясходові (страхові) гербіциди, які можна або рекомендовано застосовувати у гарбузах для контролю однорічних або багаторічних дводольних видів бур’янів, і це створює одну з найскладніших проблем при вирощуванні цієї культури у світовому масштабі», — зазначає Олександр Мигловець. 

Свою схему гербіцидного захисту пропонують і в компанії alfa smart agro.

«Є успішний досвід застосування ґрунтової схеми — наприклад, Альфа-Гетьман (2 л/га) + Левіас (0,2 л/га)», — зазначають в компанії.

Також в Україні є досвід боротьби із бур’янами за допомогою препаратів гліфосатної групи — наприклад, Отаман Екстра (3 л/га) до посіву або через 2-4 дні після посіву (до сходів культури) за умов концентрації вегетуючих бур’янів на ділянці. 

Гарбузам потрібні профілактичні обприскування

Cпецифічних хвороб або шкідників у цієї культури на території України немає. Насамперед необхідно орієнтуватися на фітосанітарний стан посівів, а також зважати на погодні умови, які можуть бути сприятливими, до прикладу, для справжніх і несправжніх грибів (пероноспороз), а також бактеріальних хвороб. 

«Тактика контролю хвороб має включати профілактичні обприскування та обробки за перших ознак прояву тієї або іншої хвороби», — каже представник Ukravit. 

Проти пероноспорозу переважно застосовують фунгіциди Захист (цимоксаніл, 250 г/кг + металаксил, 100 г/кг) або Тройсет (дифеноконазол, 50 г/кг + диметоморф, 40 г/кг + металаксил-м, 40 г/кг). Останній додатково контролює справжні гриби (альтернаріоз, борошнисту росу). Проти борошнистої роси використовують препарати на основі тіофанат-метилу, прохлоразу, фенпропідину, фенпропіморфу та інші. 

Проти інших збудників справжніх грибів застосовують Сінан (піраклостробін, 130 г/л + дифеноконазол, 130 г/л), Капітал (азоксистробін,150 г/л + ципроконазол, 60 г/л + епоксиконазол, 50 г/л). Профілактика бактеріальних хвороб будується на застосуванні мідьвмісних фунгіцидів (Гарт або Віоліс) або вузькоспеціалізованих – наприклад, таких як продукт ферментації Streptomyces kasugaensis.

Шкідники на гарбузах

В компанії alfa smart agro зазначили, що найпоширенішими шкідниками гарбузових є динна муха, баштанна попелиця, тютюновий трипс і павутинний кліщ. 

«Під час проростання насіння і появи сходів рослини пошкоджують дротяники, підгризаючі та інші види совок, паросткова муха, піщаний мідляк. У схемах захисту використовують системні неоникотиноїди з контактними піретроїдами. В окремих випадках можливе застосування фосфорорганічних сполук», — розповіли представники компанії.   

Олександр Мигловець з Ukravit додає, що для контролю лускокрилих шкідників застосовують спеціалізований інсектицид Туріл (емамектин бензоат, 100 г/кг), проти інших шкідників – переважно використовують контактно-системні інсектициди: Антиколорад Макс (імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин, 100 г/л), Венон (клотіанідин, 200 г/л + альфа-циперметрин, 100 г/л) або ХімАрс (тіаметоксам, 250 г/л + лямбда цигалотрин, 80 г/л + альфа-циперметрин, 15 г/л).

---

Як говориться «кожна жаба хвалить своє болото». З одного боку, українська селекція пропонує адаптовані до місцевих умов сорти, зокрема популярний Український багатоплідний. З іншого – на ринку присутні імпортні гібриди, які при правильній технології можуть забезпечувати високу врожайність. Посівмат на ринку можна знайти, питання в іншому — чи вмієте ви отримати з нього максимальний потенціал?

Досвід успішних фермерів показує, що прибутковість культури може бути значною – до 80 тис. грн/га чистого прибутку при поточних цінах. Проте експерти та практики одностайні в тому, що не варто поспішати з масштабним вирощуванням без належної підготовки. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.