При грамотному утриманні й правильному виборі порід вирощувати качок — дуже прибуткова справа, особливо якщо поруч знаходиться водойма. Птахи невибагливі в утриманні, мають швидкі темпи росту та смачне дієтичне м'ясо, яке користується сьогодні хорошим попитом.

Наявність великої кількості курятини в магазинах призвела до того, що покупець почав проявляти інтерес до інших видів пташиного м'яса. В торгові мережі надходить здебільшого качка імпортного виробництва, тоді як технологія розведення цієї птиці проста, а рентабельність бізнесу досягає 32%.

• Велика продуктивність. За один сезон від однієї несучки можна отримати не менше 130 кг м'яса, виходячи з простого розрахунку: середня продуктивність в рік однієї несучки становить близько 100 яєць, з них виводиться не менше 65 каченят, які при вирощуванні до двох місяців дають по 2 кг м'яса.
  
  

У деяких господарствах при двохразовому комплектуванні батьківського стада від однієї качки отримують від 140 до 150 каченят із загальною живою масою 250-350 кг при витратах корму 3,0-3,6 кг на 1 кг приросту.

• Отримання додаткової продукції — пір'я і пуху, з яких виготовляють м'які пишні подушки, легкі і теплі ковдри, а також одяг.
  
  
• Легкість утримання. Качка не потребує спеціальних сідал або гнізд. Для її вирощування достатнім буде звичайне зимове приміщення, простий навіс і солом'яна підстилка.
  
  
• Невибагливість у харчуванні. Качки харчуються зеленню, зерном, кухонними відходами — практично будь-якими кормами, доступними на фермі, і добре себе почувають на пасовищі.
  
  
• Короткий термін вирощування. Качки багато їдять, а отже, швидко ростуть. Вже за 2 місяці відгодівлі вони можуть бути готові до забою.

Саме від вибору породи, пристосованої до умов господарства, залежить рентабельність бізнесу. Загалом породи качок за своїми продуктивними якостями поділяються на м'ясні, м'ясо-яєчні і яєчні.

Качки м'ясного типу набули найбільшого поширення, адже вони характеризуються високою продуктивністю, скоростиглістю, гарною життєздатністю, смачним і поживним м'ясом, задовільною яйценосністю. До цього типу відносяться такі породи, як пекінська, сіра українська, благоварська та інші.

Качки м'ясного напряму мають великий розмір і вагу, здатні за короткий термін дати велику кількість високосортного м'яса. Від кожної качки протягом року можна вивести і виростити не менше 50 каченят. Чим більше каченят отримують від однієї качки, тим це вигідніше економічно. При рясному годуванні і хорошому догляді каченята віком 50-60 днів досягають ваги 2-2,5 кг і цілком придатні до забою.

Качки м'ясо-яєчного типу характеризуються середньою масою, хорошими м'ясними якостями і відносно високою несучістю. До цього типу належать качки таких порід, як агідель, блакитний фаворит, стар 53 та інші.

Качки яєчного типу не набули широкого поширення, по-перше, через низьку масу, по-друге, через те, що для отримання яєць вигідніше тримати курей. Найбільш поширеною породою качок цього напряму є індійські бігуни.

Спосіб утримання качок зазвичай обирають залежно від місцевих умов. Найкраще вирощувати птицю поряд із природними водоймами. Загалом можна виділити 3 типи утримання качок:

• Закритий — постійне утримання качок у клітках чи загонах. Їх площа визначається з розрахунку: 3 особини на 1 м².
  
  
• Вигульний — утримання качок на відкритій території з розрахунку: 1 птах на 10 м².
  
  
• Обмежено-вигульний — місцеперебування качок огороджується парканом. Площа визначається з розрахунку: 1 особина на 2 м².
  
  

При закритому типі утримання птахи швидко нарощують жирову тканину, що негативно позначається на смакових властивостях м'яса. Найбільш доцільним типом утримання качок є вигульний, але він вимагає постійного контролю за птахами й доступу до водойми.

Утримання на водних вигулах

Придатними для утримання качок вважаються проточні озера, сприятливі для розмноження риби і не дуже глибокі (до 1 м) ставки. Глибокі водойми (4-5 м) використовувати для утримання качок не рекомендується.

До речі, одночасно з качками можна розводити й коропів — проведені дослідження показали, що присутність качок підвищує продуктивність коропових ставків. Завдяки качиному посліду в мулистому дні водойми збільшується чисельність черв'яків і мотиля, якими годується риба.

Крім того, качки є прекрасними «меліораторами» водойм. Вони поїдають м'яку підводну і плавучу рослинність, кореневища жорстких підводних рослин, запобігаючи заростанню водойм. Якщо качки мають доступ до водного вигулу, вони набувають стійкості до захворювань, краще розвиваються, до того ж таким чином економиться до 20% кормів!

Для захисту качок від негоди на березі водойми влаштовують літні будиночки, де і підгодовують птицю. Частину годівниць розміщують прямо у воді. За такого способу вигулу годувати качок доцільно тільки ввечері з розрахунку 40-60 г зерна або комбікорму в день на голову.

Утримання качок на сухих вигулах

Качок круглий рік можна утримувати і без водойм, за умови наявності повнораціонних комбікормів та переведення на сухий тип годування. При утриманні на сухих вигулах, особливо в спекотний період року, можна зробити канавки для купання, куди регулярно слід доливати чисту воду, а забруднену зливати.

Взимку у гарну погоду качок випускають на вигул. Для цього вдень на вигулі розстеляють суху солому, яка запобігає обмороженню лап, а ввечері її збирають, щоб не засипало снігом. Для купання (якщо температура повітря не нижче -20 °C) роблять ополонку, яку захищають очеретяними матами або сіткою на глибину до 1 м, щоб птахи не потрапили під лід. Навколо ополонки настилають шар соломи завтовшки до 5 см. У сильні морози качок на вигул не випускають.

Перш ніж приступити до будови й обладнання пташника, необхідно визначитися, скільки качок в господарстві планується вирощувати. У будь-якому випадку слід орієнтуватися на щільність посадки з урахуванням того, що на кожен квадратний метр площі підлоги повинно припадати не більше трьох качок. Загалом, приміщення для утримання качок майже не відрізняється від курників. Різниця може бути лише у внутрішньому облаштуванні.

Якщо качки будуть утримуватись у приміщенні цілий рік, то знадобиться ґрунтовна споруда, яка може захистити птицю від різких температурних коливань, вогкості і протягів. Приміщення повинно бути достатньо світлим і зручним для обслуговування поголів'я. Якщо передбачається вирощування невеликого маточного стада, можна використовувати приміщення з іншими видами тварин або птиці, але при цьому утримувати їх ізольовано, відгородивши суцільною або сітчастою перегородкою. Качки не дуже вимогливі до температури, проте вона не повинна бути нижче +5 °C. Саме приміщення мусить бути сухим і добре вентильованим.

Щільність посадки. Качок краще утримувати маленькими групами. Перегородки між секціями роблять висотою 70 см з будь-якого підручного матеріалу (3-4 качки на 1 м²). Гнізда в приміщенні влаштовують розміром 35×40×40 см з розрахунку 2-3 особини на одне гніздо.

Годівниці і поїлки. Важливий аспект в утриманні качок — конструкція годівниць, оскільки птах їсть корм не дуже акуратно і розкидає його. Найбільш практичні конструкції годівниць — подовжені, з високими стінками. При годуванні вологими сумішами для однієї дорослої качки потрібно 15 см довжини годівниці, при годуванні сухими кормосумішами — 6 см. Для каченят у віці до 20 днів при годуванні вологими сумішами — по 5 см на голову, сухими — 3 см. Для каченят у віці від 21 до 55 днів відповідно — 12 і 5 см. Фронт напування на одну дорослу голову повинен бути не менше 4 см. Фронт напування для качок молодшого віку — 1,5 см, для старших — 2 см.

Сьогодні існує безліч видів поїлок для птиці. Все їх різноманіття можна розділити на наступні групи:

• поїлки ніпельні;
  
  
• чашкові;
  
  
• вакуумні;
  
  
• сифонні;
  
  
• прості ємкості для пиття.
  
  

Зазвичай в якості найпростіших поїлок використовують емальовані й оцинковані тази та відра або пластикові миски. Для невеликого поголів'я качок (близько дюжини) доцільно використовувати сифонну поїлку, яка складається з резервуара з сифонною системою і піддона, куди надходить вода. Сифонні поїлки можуть бути підлоговими, навісними і на ніжках.

Дуже схожу конструкцію має вакуумна поїлка. Рівень води в її піддоні буде поповнюватися в міру спорожнення. Вилитися рідині зі «стакана» завадить атмосферний тиск. Важлива умова роботи вакуумної поїлки — рівень води в піддоні повинен бути вище нижнього краю ємкості для води.

Гнізда для качок роблять з дощок у вигляді осередків без дна шириною 40 см, глибиною 50 і висотою 25-30 см. На кожні 5 несучок необхідно одне гніздо. Потрібну кількість гнізд об'єднують між собою під одну задню дошку. Це істотно спрощує їх перенесення.

Гнізда в приміщенні встановлюють на глибоку підстилку. Періодично підстилку в гнізді оновлюють, підсипаючи свіжу на ніч, — тоді вона зберігається чистою в гнізді до ранку.

Лази. Для входу качок у вольєр встановлюють лази в стіні з південної сторони на висоті 5-8 см від підлоги, залишаючи місце для настилу глибокої підстилки. Ширина лазу 40 см, висота — 30-40 см. Зовнішня сторона лазу повинна мати по периметру виїмку для дверцят з засувкою. Зовнішній вольєр влаштовують з південного боку за допомогою металевої сітки або іншої огорожі висотою 0,5 м. Для того, щоб домашня птиця не контактувала з дикою, поверх огорожі натягують сітку.

Підстилка. При підлоговому утриманні різних видів птиці широко використовують глибоку незмінювану підстилку, що сприяє підтримці мікроклімату в приміщенні. Її застосовують як при утриманні дорослих птахів, так і при вирощуванні молодняку. Глибока підстилка виділяє багато тепла, а також знезаражує хвороботворні мікроорганізми. Крім того, використання глибокої підстилки позбавляє птахівників від щоденного прибирання приміщень від посліду.

Для підстилкового матеріалу найчастіше використовують тирсу, стружку, солом'яну січку, подрібнені кукурудзяні стрижні, сухе опале листя та соняшникове лушпиння. Не бажано використовувати солому врожаїв минулих років. Підстилка не повинна бути вражена пліснявою і грибками, щоб уникнути захворювання птахів.

Однією з кращих підстилок вважається торф, що володіє хорошою вологомісткістю. Його можна використовувати як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими підстилковими матеріалами. Недоліком його використання є те, що при підвищеній вологості він забруднює птицю, а при сухості повітря в пташнику утворюється багато пилу.

Підстилку можна засипати товстим шаром в один захід перед початком використання приміщення або у кілька етапів: спочатку — тонким шаром до 5 см, а надалі через кожні 10-20 днів у міру зволоження додавати свіжу підстилку. Шар підстилки при зимовому утриманні доводять до 20-30 см, при літньому — на 5-10 см менше. При вирощуванні молодняку спочатку настилають порівняно невеликий прошарок підстилки — до 5 см, додаючи його в міру забруднення.

Глибоку підстилку закладають виключно в суху погоду. Очищену, оброблену підлогу попередньо посипають сухим гашеним вапном з розрахунку 0,5-1 кг на 1 м². Після цього настилають сухий підстилковий матеріал шаром 5-7 см, а вже потім, утримуючи птицю, додають свіжий до необхідної товщини.

Правильно закладена підстилка восени і взимку на глибині 3-4 см забезпечує температуру 12-18 °C, а на глибині 15-25 см — 20-28 °C. При використанні глибокої незмінюваної підстилки дуже важливо не допускати підвищеної вологості. Для цього необхідно користуватися справними поїлками і постійно вентилювати приміщення. Якщо підстилка відвологла, в неї вносять гашене вапно з розрахунку 300-500 г на 1 м² підлоги.

Вентиляція. Хорошу вентиляцію можна забезпечити укладанням на підлогу брусів або жердин на відстані 20 см один від одного. На них кладуть шар сухої неподрібненої соломи товщиною 50 см. Це дозволяє обмежити вплив шкідливих газів, отримавши при цьому додатковий приплив свіжого повітря і забезпечивши сухість у приміщенні.

У качок дуже інтенсивний обмін речовин. Їх травлення добре пристосоване до засвоєння великої кількості рослинних кормів, молодої зелені і водної рослинності, а також жаб і водних безхребетних — молюсків, черв'яків, личинок, планктону.

Основне завдання при годуванні качок — збереження їх здоров'я, отримання високої продуктивності і яєць хорошої якості. Тільки при нормованому і повноцінному годуванні можна досягти гарної несучості (до 200 яєць на рік) і проводити цілорічне вирощування й відгодівлю на м'ясо. Висока продуктивність качок-несучок тісно пов'язана з їх вгодованістю. При втраті живої маси у них не тільки знижується несучість, а й погіршуються інкубаційні якості яєць.

При цілорічному вирощуванні каченят на м'ясо необхідно добре годувати качок-несучок протягом усього року, щоб забезпечити всесезонну несучість. Цього можна досягти, застосовуючи дворазове, а іноді й триразове комплектування батьківського стада.

1. Сухий тип. Застосовують в умовах великих фермерських господарств. Дорослих качок годують гранульованими комбікормами з автоматичних годівниць з одночасним забезпеченням свіжою питною водою і гравієм.
   
   

Приклад рецепту повнораціонного комбікорму ПК-20 для качок-несучок:

• ячмінь — 40%;
  
  
• пшениця — 26%;
  
  
• шрот соняшниковий — 10%;
  
  
• дріжджі кормові — 5%;
  
  
• борошно рибне — 1%;
  
  
• борошно м'ясо-кісткове — 2%;
  
  
• борошно трав'яне — 8%;
  
  
• трикальційфосфат — 0,9%;
  
  
• вапняк, черепашка, крейда — 5,6%;
  
  
• сіль кухонна — 0,5%;
  
  
• премікс П 1-1 — 1%.
  
  

Орієнтовна норма на добу — дорослим качкам пекінської породи — 240 г, качкам м'ясних кросів — 270 г на голову.

2 . Комбінований тип. Поширений у невеликих господарствах при одноразовому комплектуванні стада. Такий тип годівлі передбачає сезонність несучості і поділ харчування за сезонами року. У весняно-літній період присутня яйцекладка, а в осінньо-зимовий відсутня. Сезонність обумовлена зазвичай недостатньою кормовою базою. Влітку і восени простіше організувати годування при використанні вигулу на водоймах. При цьому витрати на корми знижуються до 50%.

У весняно-літній період в раціоні качок суміш концентрованих кормів займає приблизно 45%, зелених і соковитих кормів — 55% від добової потреби в обмінній енергії. В осінньо-зимовий період, крім зернових кормів, у раціон включають картоплю, буряк, моркву та інші коренеплоди, комбінований силос і трав'яне борошно.

До складу суміші концентрованих кормів включають: зернові — кукурудзу, пшеницю, ячмінь, горох та ін. — 60-75%, висівки пшеничні — до 7%, макуха і шрот — 6-12%, корми тваринного походження — 3-4%, дріжджі кормові — 3-6% і мінеральні корми — 4-6%.

Приблизний раціон для качок-несучок при комбінованому типі годівлі в осінньо-зимовий сезон на голову на добу:

• пшениця — 35,2 г;
  
  
• ячмінь — 81 г;
  
  
• шрот соняшниковий — 40 г;
  
  
• дріжджі кормові — 13 г;
  
  
• борошно рибне — 8,6 г;
  
  
• борошно м'ясо-кісткове — 6,6 г;
  
  
• борошно кісткове — 2,7 г;
  
  
• крейда — 10,5 г;
  
  
• сіль кухонна — 1,6 г;
  
  
• премікс — 2,2 г;
  
  
• картопля варена — 160 г;
  
  
• силос кукурудзяний — 50 г.
  
  

При комбінованому типі качок годують розсипними мішанками, адже рідкі та тістоподібні можуть викликати закупорку носових отворів. Поруч із годівницями розставляють поїлки, які перед годуванням заповнюють свіжою водою. Одночасно птицю забезпечують гравієм.

У весняно-літній сезон в раціон замість картоплі та силосу включають свіжу зелену траву — близько 300 г на добу на голову. У продуктивний період для приготування вологих мішанок зернові (борошнисті) корми і всі необхідні добавки зволожують знежиреним молоком, молочною сироваткою, пахтою або кислим молоком. Для підвищення несучості качок-несучок частину зерна (овес, ячмінь) згодовують у пророщеному вигляді.

Годування в продуктивний період здійснюють таким чином, щоб птахи не знижували свою вагу. Вологі корми готують безпосередньо перед згодовуванням і з таким розрахунком, щоб качка поїдала їх за 40-50 хв. Кількість корму регулюють, спостерігаючи за качками: якщо корм залишається в годівницях, норму зменшують, якщо його поїдають швидше — збільшують.

У період линьки качок збільшують кількість білкових кормів: сиру, кормового борошна. Рекомендують також для прискорення відростання нового пера згодовувати в цей період неорганічну сірку. Її додають у вологі мішанки з розрахунку 3 г на голову протягом 4 днів кожної декади.

Дорослих качок годують 3 рази на добу: вранці і в обід — вологими мішанками, ввечері — концентратами. Фронт годівлі при використанні сухих комбікормів і кормосумішей становить 2 см, при комбінованому типі — 15 см; фронт напування — 4 см. Якщо качок утримують на водоймах або хороших випасах, то досить підгодовувати їх тільки ввечері з розрахунку 40-60 г зерна або комбікорму в день на голову. Для відгодівлі качок найкраще відгородити невелику ділянку з розрахунку 3 качки на 1 м².

Мінеральні речовини відіграють важливу роль у зростанні і розмноженні птиці. Для нормального розвитку качок потрібна велика кількість мінеральних кормів, тому крейда, гравій і кісткове борошно повинні постійно перебувати в окремій годівниці.

Вода має важливе значення, оскільки температура тіла птиці значно вища, ніж у інших тварин (41-42 °C), також вони мають більш інтенсивний обмін солей. Качка споживає в рік 270-300 л води. На 100 каченят у перші дні вирощування потрібно 3 л води на добу. До 20-денного віку потреба в воді того ж поголів'я збільшується до 20 л, до 30-денного віку — до 30 л.

При вирощуванні качок дуже важливий період яйцекладки. Утримання качок ділять на три періоди: підготовчий, період яйцекладки і після яйцекладки. Фізична скоростиглість птиці визначається її віком до моменту знесення першого яйця. Качки починають яйцекладку в середньому в 140-160-денному віці. Крім віку, на початок яйцекладки впливають умови годівлі та утримання птиці.

Підготовку молодих качок до початку яйцекладки починають після 150-денного віку. Але форсувати ранню яйцекладку не слід, оскільки вирощування зимових виводків каченят потребує додаткового догляду і матеріальних витрат. Тому для маточного стада відбирають каченят з осінніх виводків, щоб початок яйцекладки припав на середину-кінець лютого, тоді і каченята з'являться до середини-кінця березня, напередодні весняного потепління.

Під час підготовки до яйцекладки не рекомендується переводити качок на нове місце проживання. Переміщати маточне стадо в інше приміщення у разі необхідності можна тільки після закінчення яйцекладки. Через 15-20 днів після коригування раціону вносять зміни і в режим утримання — починають використовувати додаткове освітлення, адже взимку тривалість світлового дня для несучок занадто коротка, а статеві органи в цих умовах недостатньо розвиваються.

Світловий день для маточного стада поступово збільшують на 15-30 хв щотижня з таким розрахунком, щоб до початку яйцекладки довести його до 16 годин на добу. З початком яйцекладки стежать за зростанням її інтенсивності. Якщо несучість качок наростає повільно, світловий день збільшують різкіше, і навпаки, повільніше, якщо несучість наростає дуже швидко.

Вранці світло вмикають одночасно з початком роботи в приміщенні, де утримують качок. Використовують лампи розжарювання потужністю 60-75 Вт, які розвішують рівномірно по всьому пташнику з розрахунку 3-5 Вт на кожний м² підлоги. Їх підвішують на висоті 2-2,5 м від підлоги. Бажано, щоб лампочки були обладнані рефлекторами діаметром 40 см.

Додаткове електричне освітлення застосовують доти, поки довгота природного світлового дня не досягне 14-16 годин. Якщо качки вночі в темряві проявляють занепокоєння, в приміщенні перший час залишають чергове освітлення малопотужною лампочкою.

Несуться качки в приміщеннях, у спеціально обладнаних гніздах, встановлених біля стіни на підстилці. Їх виготовляють у вигляді осередків шириною 40 см, глибиною 50 см і заввишки 25-30 см, без дна. З передньої сторони влаштовують поріжок заввишки 6-8 см, щоб не розсипався підстилковий матеріал і яйця не викочувалися з гнізда. На кожні 5 несучок встановлюють одне гніздо.

Після кладки яєць стає помітною схильність качок до насиджування: вони затримуються в гнізді, вищипують пух і встеляють гніздо. Перед посадкою на яйця птицю необхідно якомога рідше турбувати. Не можна розташовувати гнізда в яскраво освітленій зоні, в проходах, поруч з іншими тваринами.

В період насадки качок треба привчати до регулярного годування і вигулу. Квочку випускають на 15-20 хв, один раз обов'язково на водойму або на вигульний майданчик, де передбачений резервуар для купання.

Качки несуться майже щодня. Зібрані яйця укладають в ящики з сухою стружкою або в яєчні прокладки гострим кінцем вниз і зберігають при температурі 8-12 °C і відносній вологості 75-80%. Характерна особливість: качки починають відкладати яйця о 2-3 годині ночі. Тому в холодну пору яйця збирають щогодини, починаючи з 5 години ранку. Яйцекладка триває до 11-12 годин ранку. Тому до цього часу качок не випускають за територію суходільного вигулу.

Звичайна домашня качка висиджує яйця 28-30 днів. Пташенят виймають обережно, щоб не потривожити квочку. Тоді вона спокійно розмістить під собою яйця, що залишилися, і дбайливо висидить їх. Вибраних з-під квочки каченят поміщають у коробку або кошик на м'яку тканину і ставлять в приміщення з температурою 26-28 °C.

Під квочку молодняк підпускають, коли повністю закінчиться висиджування. До власних пташенят їй можна додати й інкубаторських, причому це треба робити в один прийом. Підкладати їх доцільно ввечері, одночасно даючи корм і воду.

Годівля в період яйцекладки

У період яйцекладки харчування качок має бути повноцінним і без будь-яких змін. У разі порушення режиму годівлі та утримання несучки можуть не тільки зменшити яйцекладку, а й припинити зовсім. Для її відновлення буде потрібно багато часу, і початкового рівня не завжди вдається досягти.

За місяць до початку яйцекладки качок 3 рази в день годують вологими мішанками, а на ніч дають зерно (замочене або пророщене). Збільшують частку білкових кормів, а частку коренеплодів і бульб зменшують. Кількість сінного борошна зменшують удвічі. В цьому випадку качки будуть більш охоче поїдати поживні корми, а отже, будуть більш вгодованими, краще підготовленими до яйцекладки. Худі качки несуться погано.

У період яйцекладки режим годівлі 4-разовий. У раціоні збільшують вміст білкових кормів, замінюючи трав'яне борошно на м'ясо-кісткове або макуху. Найактивніше качки поїдають розсипчасті мішанки, тому корми зволожують м'ясним або рибним бульйоном і сироваткою. У зимовий період качкам згодовують високоякісне сінне борошно — до 50 г, а також 25 г висівок і до 150 г соковитих кормів (з них вареної картоплі до 100 г) на одну особину.

Найбільш істотною відмінністю качиних яєць, в порівнянні з яйцями сухопутних птахів, є підвищений вміст жиру в жовтку. При розвитку ембріона це призводить до посиленого виділення тепла, що може викликати його перегрів і загибель ембріона. Для недопущення перегріву у другий період інкубації — з 14-15-го дня і до виведення качині яйця 2 рази на добу в один і той же час охолоджують шляхом відключення обігрівачів, повного відкриття всіх вентиляційних отворів і дверей та залучення примусової вентиляції. Тривалість охолодження залежить від температури зовнішнього повітря і може тривати від 25 до 30 хв.

Після охолодження двері інкубатора закривають, включають вентиляцію і обігрів. Чим швидше інкубаційна шафа набере робочу температуру, тим краще. Максимальний строк відновлення робочої температури — 30 хв. Для нормального розвитку ембріонів необхідно, щоб вже протягом перших 3-4 год після закладання в інкубатор яйця прогрілися до температури 37,5 °C. Цього можна досягти при підвищенні температури в інкубаційній шафі до 38,0-38,3 °C.

У наступні дні температуру в шафі знижують до 37,4-37,6 °C, на вологому термометрі — 28,5-29,0 °C, що буде відповідати рівню відносної вологості 50-52%. Якщо інкубатор обладнаний вивідною шафою, перенесення на виведення здійснюють на 25-й день інкубації. Якщо виведення проходить в інкубаційній шафі, з цього часу припиняють повороти яєць або лотків з яйцями і температуру знижують до 36,8-37,0 °C, на вологому термометрі — до 30-31 °C, а в період масового виведення — до 32-33 °C.

Каченят можна виводити навесні (березень-квітень) і влітку. Виведення пташенят припадає на 27-28-й день насиджування. За 1-1,5 дня до цього починається клювання шкаралупи яєць. Каченят після того, як вони обсохнуть, виймають з-під квочки і садять у тепле місце. За необхідності каченятам допомагають звільнитися від шкаралупи.

Після виведення всіх каченят їх підпускають до квочки. Додаткового обігріву при вирощуванні каченят під квочкою не потрібно. Триденних каченят у гарну погоду випускають на пасовище разом із квочкою. Двотижневий молодняк може проводити цілий день на відкритому повітрі, але до 25-денного віку на водойми каченят випускати не рекомендується, адже у перший місяць куприкова залоза каченят не виробляє жир для змащування пір'я, і вони намокають у воді.

Приміщення. Молодняк необхідно утримувати в теплому, світлому, сухому приміщенні з хорошою вентиляцією і дерев'яною підлогою. Зазвичай під вікнами влаштовують лази розміром 35×30 см з подвійними дверцятами, по одному лазу на кожну секцію. Приміщення ділять на секції розміром 6×2-2,5 м. У такій секції можна тримати 150-250 каченят. Перегородки між секціями роблять висотою 30-50 см. Уздовж всього приміщення встановлюють естакаду шириною 65-80 см і висотою 50-60 см.

Також каченятам облаштовують вигул, загороджений металевою сіткою або дерев'яним парканом заввишки 1 м. Його ділять на відділення за числом секцій у приміщенні. Внутрішні перегородки вигулу мають висоту 40-50 см.

Ремонт приміщення та його дезінфекцію проводять після закінчення сезону вирощування каченят, а навесні — побілку. Восени вигули очищають від посліду, після чого заливають 20%-вим освітленим розчином хлорного вапна.

Щільність посадки. При великій скупченості найсильніші каченята відтісняють менш розвинених від корму і джерела тепла. В результаті цього затримується зростання слабкого молодняку.

До 14 днів утримувати каченят потрібно з розрахунку 20-25 голів на 1 м². На вигулі площа повинна бути у 2,5 раза більшою. Після 14-го дня щільність посадки каченят не повинна перевищувати 14 голів на 1 м².

При вирощуванні каченят на м'ясо норми щільності посадки допускається збільшувати у 1,5-2 рази. Обов'язковою умовою при цьому є достатня годівля каченят, а також проведення санітарно-профілактичних заходів у приміщенні.

Обігрів. Обігрівати приміщення для молодняку можна різними способами: за допомогою центрального опалення, цегляно-борових печей і електричної енергії.

Для обігріву каченят часто застосовують електричні зонтичні обігрівальні прилади потужністю не більше 25-50 Вт, оскільки при занадто інтенсивному освітленні каченята поводяться неспокійно. Бажано використовувати сині або матові лампочки.

Досить поширена і система обігріву молодняку птиці за допомогою інфрачервоних ламп. Їх краще монтувати на трикутній рамі і підвішувати на блоці з таким розрахунком, щоб можна було вільно опускати й піднімати, тим самим регулюючи температуру в осередку, де знаходяться каченята.

Інфрачервону лампу можна використовувати в будь-якому приміщенні, де підтримується температура 12-16 °C. Рівномірний розподіл теплової енергії на порівняно невеликій площі дозволяє вирощувати під однією лампою 100-150 каченят.

Температурний режим. Незалежно від виду обігріву в приміщенні для вирощування каченят повинен бути певний температурний режим. На висоті 1 м від підлоги слід підтримувати температуру 18-20 °C. На висоті 5 см від підлоги і відстані 40-50 см від обігрівача температуру змінюють залежно від віку каченят.

Найкращий показник правильного обігріву — поведінка каченят. Якщо вони бадьорі й бігають, значить температура в приміщенні нормальна. За високих температур каченята важко дихають, а за низьких — скупчуються та пищать. Неправильний температурний режим негативно впливає на зростання каченят і веде до підвищеного відходу.

Підстилка. При вирощуванні каченят підстилку можна не змінювати, а лише перетрушувати вилами. Стелити її треба обов'язково 2 рази на добу — вранці і ввечері. Повністю змінюють підстилку в секціях для каченят після вирощування кожної партії. Після видалення підстилки приміщення необхідно продезінфікувати, а підлогу посипати вапном з розрахунку 200-300 г на 1 м².

При вирощуванні каченят до 10-денного віку підлогу краще застеляти ярою, вівсяною, ячмінною або пшеничною соломою, адже вони схильні скльовувати торф і тирсу, які викликають захворювання і падіж каченят.

При вирощуванні каченят ранніх виводків, коли підлога в приміщенні буває холодною, нерідко доводиться збільшувати шар підстилки до 10-12 см. А ось у теплу погоду досить шару завтовшки 3-4 см. З 10-денного віку вже можна підсипати суху тирсу, торф, а також дрібну деревну стружку.

Інвентар. Годівниці для молодняку повинні бути виготовлені з заліза або сухого дерева. На 20 каченят встановлюють одну годівницю. З 45-денного віку каченят годують з таких же годівниць, як і дорослих качок.

Поїлки для каченят до 10-денного віку повинні відповідати наступним вимогам:

• бути такої глибини, щоб каченята могли повністю занурювати голову в воду;
  
  
• не допускати можливості купання в них каченят;
  
  
• забезпечувати безперебійне постачання каченят водою, бути зручними для миття та дезінфекції.
  
  

Вода в поїлках повинна перебувати цілодобово. У перші 5 днів вирощування каченят слід давати воду кімнатної температури. Для каченят до 10-денного віку цілком придатні металеві автопоїлки.

Вигул. Якщо погода тепла, каченят з 3-4-го дня можна випускати на вигул. Привчають до вигулу поступово, крім того, уважно стежать за їх поведінкою. Як тільки каченята почнуть збиратися купками, їх відразу ж заганяють у приміщення. Через годину лази знову відкривають і каченят випускають на вигул. А ось надмірний перегрів погано впливає на молодняк, тому на вигулах роблять укриття з гілок рослин або щитів.

Відбір каченят. Під час відбору каченят для поповнення основного поголів'я маточного стада восени необхідно вибраковувати зайвих селезнів, утримання яких значно підвищує загальні витрати й збільшує собівартість продукції.

Стать дорослих качок визначають по хвостовому оперенню: качури мають 4 кільцеподібних (загнутих) пера, яких немає у качок. Качки від селезнів відрізняються також за забарвленням оперення, залежно від породи чи кросу.

Набагато важче визначити стать у добових каченят, проте своєчасне визначення статі дозволяє раніше відокремити селезнів від качок, щоб залежно від їх подальшого використання — на плем'я або на відгодівлю — диференціювати режим годування і вирощування.

Так, визначити стать у добових каченят можна за будовою нижньої гортані. У селезнів нижня гортань розширена і являє собою зрушене вліво, дещо витягнуте бульбашковидне розширення діаметром 3-4 мм. Качечки мають гортань іншої форми — у них відсутнє бульбашковидне розширення.

Норми годівлі. При правильній годівлі і хорошому догляді вага каченят до 30-денного віку збільшується в 16-18 разів і більше. Висока інтенсивність росту пташенят, особливо в перший місяць їх життя, вимагає великої уваги до нормування і якості корму. Годування каченят з 1-го дня життя повнораціонними сухими сумішами або гранульованими комбікормами дає значну перевагу в порівнянні з комбінованим і вологим типами годування.

Раціон. Бажано, щоб раціон складався з 3-5 зерноборошняних кормів (у тому числі висівок), 2-3 різних тваринних і рослинних білкових кормів (у тому числі молочних відходів), зелених вітамінних кормів, крейди, кухонної солі, пекарських або пивних дріжджів і за необхідності — риб'ячого жиру.

З вітамінних кормів найкращими елементами годівлі є свіжа зелень конюшини, люцерни, кропиви або червона морква в кількості 20-40% від ваги сухої суміші раціону. З тією ж метою каченятам можна згодовувати сінне борошно (5%), пекарські чи пивні дріжджі (3-5%) й риб'ячий жир (1,0-1,5%).

Каченята швидко звикають отримувати корм в один і той же час, тому треба дотримуватися встановленого режиму: до 15-денного віку каченят годують 5-8 разів на добу через рівні проміжки часу. Після 15 днів — 4-6 разів на день, на триразове годування переводять тримісячних каченят. Усі корми дають у вигляді вологих розсипчастих мішанок, приготованих на молоці або на воді. Молоко каченятам можна давати і в окремому посуді.

Після досягнення каченятами 25-денного віку їх випускають на водойми, що значно скорочує витрату зернових кормів. Також каченят можна вирощувати і без водойм. Спосіб «сухого» вирощування пов'язаний з великими клопотами і підвищеною витратою кормів, зате вони окуповуються.

Часто каченят вирощують до 4-5-місячного віку і забивають з настанням перших заморозків. Тушка при цьому виходить важча і жирніша. Проте вигідніше вирощувати каченят пекінської породи до 2-2,5-місячного віку, а породи хакі-кемпбелл — до 80- 90-денного. При цьому виходять менш жирні, але м'ясисті тушки, так звані «зелені каченята».

Вологі розсипчасті мішанки або свіжозварену кашу дають каченятам до 40-50-денного віку. Але вже з триденного віку їм можна потроху давати пророщене або сухе зерно. У мішанку поступово починають додавати подрібнену зелень (конюшина, кропива й ін.), крейду і сіль. Гравій та деревне вугілля ставлять в окремих коритцях. Зелень у раціоні тритижневих каченят може становити 30% від ваги добової норми кормів.

Мішанки готують безпосередньо перед кожним годуванням, оскільки кислі корми можуть викликати розлад травлення. З 10-12-го дня в мішанку можна додавати товчену варену картоплю. Щоб мішанка була розсипчастою, води (бульйону, молока, відвійок) треба додавати не більше 40% від ваги сухого корму.

У кожний прийом їжі каченятам потрібно давати стільки корму, щоб він був з'їдений без залишку протягом 20-30 хв. У перший місяць життя треба обов'язково давати молочні корми, через те, що вони є джерелом легкоперетравного протеїну. Водну рослинність згодовують у подрібненому вигляді в складі вологих мішанок.

Відгодівлю 45-денних каченят починають у тому випадку, якщо їх хочуть забити у віці 65-70 днів (до початку линяння). Якщо потрібне більш жирне і калорійне м'ясо, забивають каченят у віці 120-130 днів. Від каченят, забитих під час линяння, тушка виходить у «пеньках», її важко обробляти.

Як правило, до 60-денного віку каченята досягають живої маси 2 кг і більше. З цього часу їх вже можна годувати досхочу. Годують зазвичай вологими розсипними мішанками, до складу яких повинні входити варені курячі яйця, перетерті з дрібною кукурудзяною, пшеничною або вівсяною крупою, мінеральні корми (крейда), вітамінні (риб'ячий жир) і корми тваринного походження (свіжий сир).

Свіжу зелень качкам дають з 2-3-денного віку в борошняних сумішах у кількості 15-20%, збільшуючи до 20-денного віку до 30% від денної норми кормів. При відсутності рибного та м'ясо-кісткового борошна її замінюють свіжим сиром з розрахунку 2 г на 1 г сухих кормів тваринного походження.

Вологі мішанки для каченят повинні бути розсипчастими, бо липкі вони погано поїдають, до того ж такий корм заклеює носові отвори. Не рекомендується годувати каченят кашею, оскільки вона швидко прокисає та викликає розлад шлунку.

Вологі мішанки дають в годівницях-коритцях. Роздавати корм на лотках не рекомендується, бо каченята залазять на них і корм швидко забруднюється.

При вирощуванні каченят на м'ясо їх годують до 10-денного віку 6 разів на добу, з 11 до 30-денного віку — 4-5 разів, з 31-го дня — 4 рази і досхочу. Корм в годівниці додають у міру поїдання. З 10-денного віку у вологу мішанку можна додавати варену картоплю в кількості 20-30% від сухої частини раціону. Запліснявілі і затхлі корми пташенятам згодовувати не можна.

При відгодівлі каченят один раз на тиждень дають гравій по 0,5 кг на 100 кг комбікорму. Гравій після згодовування знаходиться в шлунково-кишковому тракті 7-10 діб. Тому за 10 діб до забою його в комбікорм не додають.

При вирощуванні каченят на м'ясо необхідно періодично контролювати їх зростання, для чого 1 раз у тиждень зважують контрольну групу (не менше 50 голів від партії).

При відгодівлі каченят на водоймах їх потреба в білкових і вітамінних кормах повністю задовольняється за рахунок водних рослин і організмів. Якщо каченята з 20-30-денного віку вигулюються на водоймах, багатих природними кормами (ряскою, елодеєю, рдестом), їх досить підгодовувати вранці і ввечері повноцінними зерновими відходами або подрібненим зерном.

Природні корми можна виловлювати і згодовувати у вологу мішанку. Особливо охоче каченята поїдають ряску, до того ж її легко добувати і не треба подрібнювати. Каченя в віці 40-50 днів за день з'їдає понад 200 г ряски. Її можна заготовлювати на зиму шляхом сушіння.

Якщо каченята вирощуються для племінних цілей, до 1,5-місячного віку їх годують досхочу, так само, як і птицю на м'ясо. Надалі їх раціон відрізняється меншим вмістом білка і великим об'ємом шляхом збільшення норми свіжої зелені.

Починаючи з 45-денного віку племінних каченят поступово привчають до цілісного зерна. Спочатку його домішують до вологої мішанки, а через кілька днів згодовують ввечері в чистому вигляді. Каченят, яких вирощують на водоймах, багатих природними кормами, годують 1 раз в день пізно ввечері. Племінних каченят, вирощуваних на суші, годують 3 рази в день: вранці і вдень — вологими мішанками і на ніч — зерном. У вологі мішанки додають до 250 г на голову в день свіжої зелені.

З вирощених племінних каченят на зиму залишають найбільш розвинених: на 5 качок (самок) залишають одного селезня. Для інкубації качині яйця відбирають від качок, вік яких не менше 10 місяців.

Треба зауважити, що качиному молодняку властиві деякі біологічні особливості. Мається на увазі насамперед линяння, під час якого відбувається повна зміна оперення. Вона починається з 55-60-денного віку і триває близько 2 місяців.

Під час линяння каченята різко худнуть. Тушки втрачають товарний вигляд через велику кількість пеньків. Каченят, вирощуваних на м'ясо, треба забивати у віці 50-60 днів, тобто до настання линяння. У цьому випадку витрати кормів мінімальні, а на каченят старше 60 днів їх витрачається в кілька разів більше.

Для організації ферми на 400 голів качок досить приміщення площею 30 м². Вартість будівництва пташника залежить від обраних матеріалів і конструкції та коливається в межах 180-200 тис. грн.

Для створення поголів'я необхідно закупити добових каченят обраної породи чи кросу. У даному розрахунку було обрано крос «Благоварський», вартість каченят — 25 грн/шт. Щільність посадки — 16 гол/м² до місячного віку, і 8 гол/м² в період відгодівлі.

*Для розрахунку були обрані середні значення, які можуть варіюватись в кожному господарстві залежно від обраного регіону діяльності, місцевості, породи качок та цін на збут продукції.


Таким чином, невелика ферма з розведення качок може окупитися вже через рік після початку реалізації проєкту. Найскладніше завдання фермера — знайти постійні канали збуту. Якщо реалізовувати продукцію через гуртових посередників, прибуток буде вдвічі меншим, а значить витрати окупляться не раніше, ніж через три роки.

© Анастасія Герасименко, Kurkul.com, 2021 р.