Село Велика Знам'янка, що на Запоріжжі, зустрічає нас спекою. За ошатним парканом на порозі невеликої будівлі вже чекає Сергій Панкєєв — директор ПП «Алекс». Урівноважений та серйозний чоловік відразу ж налаштовує на предметну розмову, але краєвиди довкола «розв'язують» душі кожного з членів нашої команди. Тому налаштовуємося на сільську романтику і починаємо інтерв'ю.

Чому на романтику? Бо без неї жоден фермер не зміг би працювати на землі. У цьому ми були переконані і раніше, а Сергій Панкєєв додав до нашої впевненості ще «+1».

На посаді директора підприємства чоловік працює лише рік, до цього «Алекс» тримав у міцних руках його батько Володимир Панкєєв. Утім, як і в більшості подібних господарств згодом управління підприємством беруть на себе діти. У Володимира Панкєєва їх аж троє — усі чоловіки. Тому страху, що підприємство прибере до рук чужа людина, не було.

Тим більше Сергій Панкєєв (старший син) має багаторічний досвід управлінської діяльності — до цього чоловік тривалий час був держслужбовцем. Тож як доля його привела у сімейний бізнес?

Сергій Панкєєв зізнається: після закінчення школи мрії стати агрономом чи фермером у нього не було. Для себе обрав інший шлях — «ядерний». І пішов навчатися до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості.

Згодом до двох вищих освіт додалися ще дві: Херсонський аграрний університет та Національна академія державного управління при Президентові України.

Поки Сергій опановував різні науки, його батько вже працював у сільському господарстві. Своє підприємство створили відразу, як тільки з'явилася така можливість. Адже це були 90-ті і ризиків «прогоріти» було більше, ніж можливостей успішного розвитку. Утім, серйозну роль відіграло те, що батько Сергія Панкєєва був фахівцем своєї справи. А тому встояв і на 150 га зумів закласти надійний фундамент сімейного господарства.

У той час Сергій був ще зовсім юним, а тому шукав підробіток, який би підходив йому за віком. Зараз про свій перший досвід роботи у сільському господарстві Сергій Панкєєв згадує з усмішкою.

Тож аграрний шлях Сергія Панкєєва почався напрочуд рано. Можливо, саме цей дитячий досвід і повернув чоловіка у сільське господарство після багатьох років пошуку свого призначення.

Сьогодні ПП «Алекс» має пристойний вік — 25 років. До його складу входить ФГ «Луч». Земельний банк підприємства становить 5 тис. га, які обробляють 72 працівники. Тут вирощують повний спектр культур: пшеницю, ячмінь, овес, горох, соняшник, ріпак. Також є невеликі плантації проса, гірчиці, коріандру та чечевиці. 4,5 га займає виноград, який саме дозрівав у період нашого візиту. Ми не проґавили можливості скуштувати налиті сонцем ягоди — солодка смакота!

Є й тваринництво, але більше для власних потреб, як хобі. Зокрема, вирощують диких та в'єтнамських свиней, мають гусей, курей, індиків та овечок, а також тримають перепелів. Та головна цікавинка, яку ми побачили в «Алексі», — африканські соми! Пан Сергій розповів, що зараз промислове вирощування риби не дає бажаних прибутків, проте «вусатих» розводять і далі.

Мальків африканських сомів тримають у спеціальних ваннах. В одній поміщається до 20 тисяч рибин! Потім їх пересаджують до більших басейнів. Цікаво, що, опустивши руки у воду, де плавають мальки сомів, можна отримати у подарунок безкоштовний пілінг! І хоча було дещо страшно, зрештою, ми відчули цей диво-ефект на собі.

За прогулянкою територією господарства пан Сергій уже традиційно розповів нам цікаву історію виникнення назви підприємства.

Крім того, на підприємстві є свої зерносховища та власний млин. До речі, оглядаючи технічні споруди, помічаємо білого коня, який меланхолічно прогулюється повз нас. Сергій Панкєєв одразу ж пояснює: цей вороний — вірний друг його брата.

Після кількох спроб погладити за гриву білого скакуна та подивившись на умови зберігання зерна в «Алексі», ми відправилися туди, де «спочивають» залізні коні.

Поміж комбайнів, сівалок і тракторів Сергій Панкєєв розквітає. Одразу помітно — пишається, що підприємство нарешті повністю забезпечене технікою. Завдячують вчасно взятому кредиту. Чоловік згадує, що потребу в новій та сучасній техніці відчули років шість тому. Але власними коштами розширити аграрний автопарк не вдавалося.

Буквально через кілька метрів розкинулися і славнозвісні «алексівські» виноградники. Різні сорти, колір, смак — за сім років вирощування був час поекспериментувати.

Пан Сергій розповідає, що працювати на полях разом із батьком він почав у 12 років. Саме тоді спостерігав за наполегливою та сумлінною працею свого наставника та потроху вчився бути таким же майстром своєї справи.

Хоча відпускати дітей з-під надійного батьківського крила Сергій Панкєєв не поспішає.

Зараз робочий день Сергія Панкєєва починається о 5-й ранку і триває до пізнього вечора. І хоча чоловік виконує переважно управлінські функції, часу це відбирає не менше, аніж безпосередня робота на полях.

Як і в більшості аграріїв, можливість для відпочинку чоловік знаходить лише ближче до зими. Адже до цього триває постійна гаряча пора.

Сімейний бізнес об'єднав усю родину Панкєєвих. Брат Сергія Олександр працює головним агрономом, молодший Олег теж завжди «на підхваті», адже відповідальності йому не бракує. Мама ж тримає фінансовий фронт.

Має «Алекс» і відданих працівників, які стояли біля витоків господарства і протоптали разом із Панкєєвими аграрну стежку довжиною у 25 років. Саме таким є головний інженер підприємства.

Але окрім родинної підтримки та вірних працівників (яких у часи «кадрового» голоду в селі важко знайти), пана Сергія тримає в аграрці можливість самореалізації.

Велика Знам'янка — одне з найбільших сіл в Україні. Тут мешкає близько 8,5 тис. жителів. Місцеві знають, що їм є до кого звернутися за допомогою, а тому часто зі своїми проблемами приходять до Сергія Панкєєва. Чоловік допомагає чим може і якщо не завжди виходить приділити час кожному, то принаймні своїм працівникам пан Сергій забезпечує гідні умови праці та життя.

Для того, щоб господарство не стояло на місці і постійно розвивалося, «Алекс» не припиняє пошуки талановитих механізаторів та агрономів. Також співпрацюють з університетами, щоб залучати на підприємство молоді кадри, які подають серйозні аграрні надії.

Час у компанії Сергія Панкєєва промайнув швидко. Але їхати на пошуки нашого наступного героя нас так просто не відпускають. Пригощають смаженими перепелами та шурпою. Не можемо відмовити, адже де ще буде смачніше, ніж у селі? Тим більше за приємним обідом дізнаємося цікаву деталь: кулінарія — це найголовніше хобі Сергія Панкєєва.

Оце так пристрасть! По-білому заздримо дружині пана Сергія та збираємося в дорогу. Наостанок запитуємо, чому чоловік не залишає село? Чому не слідує сучасній моді і не виїжджає у велике місто?

Своє господарство у майбутньому Сергій Панкєєв бачить процвітаючим і великим, чого щиро бажаємо ПП «Алекс»! А поспілкувавшись із директором підприємства, не сумніваємося, що так і буде!