Керівника підприємства «Берестівець» Василя Чекаленка надихає досвід відомих компаній, якими протягом десятиліть керують члени однієї родини. Про власну фермерську династію мріє і сам Василь Іванович: потроху передає справи синові Олександру та планує, що внуки й правнуки в недалекому майбутньому продовжать його діло.

Василь Чекаленко — не просто керівник господарства з більш ніж 30-річним досвідом. Він разом зі своєю родиною став рушієм змін і прикладом для багатьох, керуючи успішним господарством та долучившись до розбудови села, в якому вони живуть і працюють. Нині село Берестівець, де знаходиться однойменна агрофірма, по праву називають «перлиною Черкащини».

Тільки-но за вікном автівки промайнув вказівний знак із надписом «Берестівець», одразу згадалися Шевченкові слова: «Село на нашій Україні — неначе писанка, село»..

Що далі заїжджаємо у село у пошуках офісу господарства, то більше вражаємося. Гарні й акуратні будиночки, нова церква із сяючими куполами, охайні адмінбудівлі (їх ніколи ні з чим не сплутаєш у селах), сучасний стадіон. Так-так, вам не почулося: посеред села розмістився стадіон із новенькою огорожею і коротко стриженим газоном.

А далі відкривається взагалі неймовірна краса: з обох боків греблі — широкий ставок, посеред якого розмістилася витончена альтанка. Трохи далі бачимо парк «Вікторія», що сміливо може позмагатися красою з парками багатьох українських міст. І перше, що не то жартома, не то всерйоз спадає на думку: «А може, залишитися тут жити?».

Василь Іванович пояснює, що він не просто керує господарством, обробляє землю та збирає врожай. Він фактично створив унікальний симбіоз агрофірми та місцевої громади, коли вони одна одній приносять користь: люди — своєю працею; господарство — внесками в інфраструктуру села. Нині на підприємстві працюють більше 130 осіб — не лише мешканців Берестівця, а і сусідніх сіл та навіть Умані.

Василь Іванович каже, що спільно з місцевою владою такі подарунки рідному селу намагаються приурочити до Дня незалежності України.

Європейський підхід у «Берестівці» впроваджують майже всюди. Зокрема, Чекаленки взяли за приклад сімейні компанії, тож у господарстві працює майже вся родина: Василь Іванович займається управлінськими справами, його дружина Раїса Василівна завідує соціальними та суміжними проектами, а син Олександр курує виробничий напрям і добре знається на всіх особливостях польових робіт. Невістка Вікторія та кількамісячний онук Максимко (до речі, саме в честь нього назвали збудований стадіон у Берестівцях) поки морально підтримують та мотивують родину.

Василь Іванович зізнається, що, звичайно, дружина хоче, аби чоловік частіше бував удома та більше приділяв уваги родині. Однак сам говорить, що відпочиватиме колись на пенсії, а поки доводиться «балансувати» між роботою, родиною та громадською діяльністю.

Сім'я Чекаленків насправді давно пов'язана з господарством «Берестівець»: тато Василя Івановича свого часу працював тут механізатором. Сам же хлопець закінчив школу в сусідньому селі Іванівка і, наслідуючи приклад батька, здобув фах механізатора в технікумі.

Згодом пройшов строкову службу в збройних силах і у 1984 р. прийшов працювати до підприємства у тракторну бригаду. Паралельно вчився на заочному відділенні в Уманському сільгоспінституті (нині УНУС — ред.). Через кілька років став головним інженером, згодом заступником директора, а з 1994 р. і до сьогодні Василь Чекаленко очолює «Берестівець».

Василь Іванович добре знає історію підприємства, яким керує, та поважає своїх попередників: при вході в офіс господарства висить дошка пошани з іменами всіх керівників господарства. Саме підприємство бере свій початок ще з 1931 року, коли на базі двох сільгоспартілей було створено колгосп. У часи незалежності України «Берестівець» спочатку став колективним пайовим сільгосппідприємством, а з 2000 року — товариством з обмеженою відповідальністю.

Зараз господарство вийшло на новий рівень. Василь Іванович завдячує цим досягненням своєму колективу. І хоч кліматичні умови часто додають неприємностей у вигляді посухи чи, навпаки, надлишку опадів, команда «Берестівця» вчиться щоразу знаходити вихід із ситуації.

Велике значення надає Василь Іванович робочій дисципліні, вважаючи її важливою складовою успіху команди. Роботу в господарстві побудували так, що «кожен на своєму місці», як каже керівник. Самі спеціалісти часто користуються можливістю підвищити свою кваліфікацію — відвідують фахові семінари, тренінги, форуми тощо.

Для механізаторів «Берестівця» не склало труднощів освоїти нову сучасну техніку. У техпарку є трактори John Deere, комбайни Claas, плуг Lemken, навантажувач JCB тощо. Для власних потреб господарства відреставрували старі вантажівки ЗІЛ, а також закупили КамАЗ та кілька новеньких DAFів, щоб обходитися без сторонньої допомоги вантажоперевізників і самостійно возити зерно на елеватори. У гаражах підприємства ще можна знайти снігоприбиральні машини, автокран, асенізатор та навіть пожежну машину. Крім того, є ще й легкова автівка: мешканці Берестівця послуговуються нею для візитів у районну лікарню, екскурсій чи інших нагальних виїздів.

На своєму місці в «Берестівці» навіть бджоли: у господарстві мають пасіку на 120 бджолосімей. Комах використовують поки що для запилення сільгоспкультур на полях, однак планують переходити до товарного виробництва меду.

А нещодавно родина фермера освоїла новий напрямок — ресторанну справу. У закладі, котрий, як і парк, теж назвали «Вікторією», готують і подають м'ясо вирощених на власній фермі свиней.

Незабаром Василь Іванович планує побудувати в селі ще й невеликий гостьовий будиночок для того, щоб туристам було комфортно відпочивати в Берестівці. Адже зелений туризм зараз популярний, та і в селі є що показати.

Зовсім скоро на свинофермі планують зробити реконструкцію: обладнати сучасний забійний цех та фасувальні лінії. Крім того, у господарстві серйозно задумались над переробкою продукції рослинництва, тож незабаром запустять у роботу власний макаронний цех.

Ще у селі створили власну будівельну бригаду. Нині тут працюють 22 місцеві берестівецькі хлопці. Частина з них освоїла новий фах уже тут прямо на роботі, однак якістю та швидкістю виконання ця бригада не поступається професіоналам. Вони і виконують більшість будівельних робіт у господарстві й на селі.

Нові ідеї для розвитку господарства і села Василь Іванович виношує постійно. Його звичайний день починається вдосвіта: прокидається о четвертій ранку і йде гуляти селом чи найближчими полями господарства. Каже, так, «на свіжу голову», частіше приходять хороші ідеї, легше обдумати якісь недоліки і підготувати план їхнього усунення.

Для Василя Івановича ранкові прогулянки є не лише способом усамітнитися і почерпнути натхнення, вони допомагають аграрію підтримувати здоров'я. До того ж, фермер загартовується, щоранку купаючись у холодній воді. І жодного разу ще не пропустив купання в ополонці на Водохреща у відновленому берестівецькому ставку. Адже якщо хочеш довго жити й працювати, то треба дбати про своє здоров'я!

У «Берестівці», як розповідає Василь Чекаленко, завдяки передовим технологічним рішенням вийшли на «пристойні» врожаї: майже щороку збирають кукурудзу із врожайністю 12 т/га, соняшник — 5 т/га, ріпак — 5 т/га, сою — 3 т/га та горох — 3 т/га. Це дозволяє господарству заробляти і розвиватися, забезпечувати місцевих мешканців роботою та бути одним із найбільших платників податків у Паланській ОТГ, членом якої є Берестівець та ще сім сіл Уманського району. Щороку господарство під керівництвом Василя Чекаленка сплачує до бюджету близько 12 млн грн податків.

А в той час, як в Україні багато хто говорить про низьку рентабельність тваринництва, Василь Іванович запевняє, що свиноферма також може заробляти гроші.

Василь Іванович переконаний, що на сьогодні сільське господарство є найбільш стабільною галуззю виробництва. І воно не може працювати окремо від інших галузей — отже, аби задовольнити потреби агробізнесу, розвиваються хімічна промисловість, машинобудування, фінансовий сектор тощо. Усі ці напрямки мають взаємодіяти та працювати в комплексі.

На переконання Василя Івановича, будь-який управлінський підхід в усіх сферах має ґрунтуватися на простій тезі «Заробляй сам і давай заробляти іншим». Це стосується не тільки комерційного сектору, а й державної політики.

Зокрема, в Україні має бути суттєвою державна підтримка сільгоспвиробника. Говорить Василь Чекаленко і про проблеми зі збутом продукції, де держава теж мала б допомагати фермерам.

Більше того, керівник «Берестівця» не визнає таке популярне в Україні явище як тіньова економіка чи зарплати «в конвертах». Василь Чекаленко переконаний, що податки мають платити всі. Бо це — майбутнє країни, населеного пункту і всіх людей.

Попри всі складнощі, із якими доводиться справлятися Василю Чекаленку, він усе одно залишається незмінним керівником господарства «Берестівець» протягом останніх 25 років. І щоразу йому доводиться знаходити рішення в суворих реаліях українського агробізнесу.

Як добре, що весь свій досвід, мудрість та любов до людей і роботи на землі Василь Іванович може передати своєму синові та внукам… Хочеться вірити, що героями наступних випусків проекту «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» невдовзі стануть молодші Чекаленки☺

З цим шаленим зарядом мотивації від Василя Чекаленка ми дякуємо за розмову і прощаємось. Однак дорогою назад все одно захотілося прогулятися парком, помилуватися невеликим фонтанчиком посеред нього, посидіти в альтанці посеред берестівецького ставу. Правий був Тарас Шевченко: «Село на нашій Україні — неначе писанка, село»…