Сергій Маловік (старший): Якщо чесно, я ніколи не планував, кому передам напрацювання усього свого життя. Працював на розвиток, отримував результати і хотів ще. Але, на щастя, хлопці прийшли до цієї справи спонтанно, і тепер стало набагато легше.
Зараз у нас в агрофірмі чітко розподіляються обов'язки. Є директор, є його заступники. Микола Сергійович займається фінансовими і земельними питаннями. А Сергій Сергійович відповідає за тваринництво. Усі рішення ми разом обговорюємо. Вони в мене молодці ― зараз дуже допомагають. Багато вже напрацювань належать саме їм. А я просто підтримую своїм авторитетом їхній рух, молодість і іноді, жартуючи, вставлю свої п'ять копійок.
Я завжди їм довіряю, але інколи приходиться трохи смикати, спускати на землю. Бо плани у хлопців бувають наполеонівські, та варто враховувати можливості. Свої ресурси, як говорять, «не резинові»: можуть розтягуватися до якогось моменту і просто порватися. А нам цього геть не треба.
Сергій Маловік (молодший): Ми завжди розподіляємо між собою напрями, але завжди вникаємо в інші і готові відповідати за них. Один туди поїхав у справах, інший ― туди. Ми з братом взаємозамінні в багатьох питаннях. Моя основна робота нині ― управляти фермою. Тут мені дуже допомагає медична освіта. Ще займаюся зрошенням і всім, що його стосується.
Якщо є питання, то сідаємо втрьох і вирішуємо разом. Обговорювати можемо будь-де: в кабінеті, у дорозі, в полі і часто навіть на сімейних зустрічах. Батько в таких ситуаціях ставиться до нас, швидше, як до партнерів, спеціалістів. Те, що ми близькі родичі, відходить на інший план.
У нас, на щастя, ніколи не доходить до гучних обговорень і стукання кулаками по столу. Складно, довго, але завжди разом знаходимо консенсус.