SHARE
Далекий 1993-й, Тернопільщина. Молодий чоловік Юрій на 40 гектарах землі започатковує своє господарство. Ще недосвідченому тоді юнаку виділяють найгіршу землю, думаючи, що нічого серйозного з його ініціативи не вийде. І якби можна було зазирнути на 13 років уперед, здивуванню односельчан не було б меж. Адже зараз село Товстолуг тримає на своїх плечах одне із найуспішніших підприємств області — «Агрон».
Дикі кабани, олені, пасіка на 120 вуликів, 4 тис. га землі та новий парк сільгосптехніки — «Агрон» має чим здивувати гостей села. Так сталося і з нами, але про все по порядку.
Дикі кабани, олені, пасіка на 120 вуликів, 4 тис. га землі та новий парк сільгосптехніки — «Агрон» має чим здивувати гостей села. Так сталося і з нами, але про все по порядку.
Що таке «Агрон»?
«Агрон» дійсно вражає з першого погляду. І навіть не стільки масштабами, як ошатністю й доглянутістю територій. Техніка, не залучена до роботи на полях, акуратно вишикувалася під навісом, «патріотичні» вулики симетрично розмістилися за білим парканом, немов втілюючи мрію завзятого перфекціоніста… Як тут оку не радіти?
Сьогодні господарство налічує 4 тис. га землі, на яких працюють 80 осіб. До складу ПП «Агрон» входить ФГ «Березовське». Підприємство налічує 2 тис. пайовиків, тримає 200 свиней, 30 гусей, 50 овець, 120 вуликів, має сучасний машинно-тракторний парк, сервісний центр, власну метеостанцію та міні-хлібопекарню для потреб господарства. Ой, якби ви тільки могли відчути запах свіжоспеченого «агронівського» хліба!..
Зараз підприємство вирощує озиму та яру пшеницю, сою, ріпак, буряк, кукурудзу та ярий ячмінь. Також цього року мають перші посіви гороху. А от основну ставку вже багато років поспіль «Агрон» робить на буряки.
Сьогодні господарство налічує 4 тис. га землі, на яких працюють 80 осіб. До складу ПП «Агрон» входить ФГ «Березовське». Підприємство налічує 2 тис. пайовиків, тримає 200 свиней, 30 гусей, 50 овець, 120 вуликів, має сучасний машинно-тракторний парк, сервісний центр, власну метеостанцію та міні-хлібопекарню для потреб господарства. Ой, якби ви тільки могли відчути запах свіжоспеченого «агронівського» хліба!..
Зараз підприємство вирощує озиму та яру пшеницю, сою, ріпак, буряк, кукурудзу та ярий ячмінь. Також цього року мають перші посіви гороху. А от основну ставку вже багато років поспіль «Агрон» робить на буряки.
«У когось кукурудза, а у мене буряк — культура № 1. Відколи працюю, у мене не було жодного року, щоб я викидав буряк із сівозміни. Він завжди був рентабельним, не знаю, хто там і як вважає. Якщо ти правильно робиш ставку, обробіток, посів за технологією, то буряк завжди буде прибутковим, яка б не була ціна на цукор, який би не був урожай», — пояснює директор
ПП «Агрон» Юрій Березовський.
ПП «Агрон» Юрій Березовський.
Нині триває будівництво власного зерносховища об'ємом 4,5 тис. м² та 12 метрів заввишки.
На техніці «Агрон» не заощаджує. Мають нові моделі тракторів і комбайнів відомих марок, 3 посівні комплекси. Це одне з небагатьох господарств, що використовує технологію точного землеробства. Комбайни обладнані картами родючості та спеціальними датчиками для диференційованого внесення добрив, що може собі дозволити не кожен закордонний фермер.
Цікаво, що назву свого господарства пан Юрій частково присвятив дружині Наталії. Адже саме перша літера її імені стала завершальним акордом у назві підприємства — «АгроН».
На техніці «Агрон» не заощаджує. Мають нові моделі тракторів і комбайнів відомих марок, 3 посівні комплекси. Це одне з небагатьох господарств, що використовує технологію точного землеробства. Комбайни обладнані картами родючості та спеціальними датчиками для диференційованого внесення добрив, що може собі дозволити не кожен закордонний фермер.
Цікаво, що назву свого господарства пан Юрій частково присвятив дружині Наталії. Адже саме перша літера її імені стала завершальним акордом у назві підприємства — «АгроН».
Батьківська справа
Любов до землі передалася Юрію від батька, свого часу заслуженого механізатора України. Все дитинство Юрій Березовський спостерігав за роботою на полях.
“
Мій батько все життя пропрацював у колгоспі. Будучи ще юнаком, працював на конях. Тоді не було такого технічного забезпечення, багато використовувалося кінної тяглової сили. Потім вивчився на тракториста. Але повірте мені, я вкотре переконуюся, що незалежно від того, яку ти маєш освіту, якщо є задаток і ти знаєш, що хочеш робити, — то велике діло. У мого батька вся техніка працювала як годинник. Він ніколи її не здавав на капремонт, а сам лагодив, і все в нього працювало. Може і мені усе це передав і саме тому я так полюбив сільське господарство.
Працюючи з татом на полях, хлопець набував досвіду та вчився аграрних «законів». Бачив і невдачі, й успіх. Зараз згадує ті часи з глибокою любов'ю.
«Я донині пам'ятаю ту жнивну пору, коли я перші рази приходив на поля. Запах тієї соломи, який не кожен може відчути. Мене з малих років вабило поле. І хоча моя мама дуже хотіла, щоб я був священиком чи вчителем, бо я добре вчився у школі, коли закінчив 8 класів відразу чітко і твердо сказав:
іду вчитися на агронома»
іду вчитися на агронома»
Разом із кількома однокласниками хлопець пішов опановувати професію. Згодом більшість односельчан зійшли з дистанції. Але не Юрій.
Перші випробування
Одного дня до родини Юрія Березовського прийшла біда. Від тяжкої праці батько Юрія серйозно захворів. Чотири роки він боровся за життя, але хвороба поступово відбирала сили. Часу на роздуми не було і, щойно повернувшись з армії, хлопець взявся переймати аграрну справу. Швидко і відповідально.
Я взяв його комбайн на жнива і почав працювати. Одного дня сталося так, що у мене злетів підшипник. А тоді, у період занепаду, в колгоспі навіть підшипників не було. А батько мав. Я прийшов до лікарні і він, хоч уже й погано говорив, пояснив, де в гаражі і на якій полиці є потрібні деталі. О четвертій годині ранку, як тільки сонце зійшло і люди вийшли у поле, я вже налагодив комбайн. Тоді я так зациклювався на роботі, що вона не полишала мене й уночі. Часто батько в снах мені підказував, як і що робити.
Взявши у свої руки управління, Юрій Березовський із кожним днем ставав усе більш упевненим аграрієм. Загартовувався труднощами, але без упину рухався вперед.
“
Коли одружився, зрозумів, що не треба стояти на місці. Тоді у державі саме почалося реформування — виділяли земельні ділянки під ведення фермерських господарств. І у мене мрія була, бо завжди хотів мати щось своє. І, як бачите, мені Бог допоміг, дав терпіння, розум, і я обрав свою стежинку, якою пішов.
Чоловік розповідає, що на початку було дуже важко. Працювати доводилося багато і довго, іноді вночі. На дружину і маленьких дітей (яких у пана Юрія вже тоді було двоє) зовсім не вистачало часу. Зараз Юрій Березовський надолужує втрачене. Говорить, що таким чином його родина пройшла перевірку на міцність.
“
Тяжко зараз згадувати ті роки, тому що вже тоді мав дружину, діточок, вкрай бракувало часу, щоб приділити їм увагу. Сьогодні я хочу хоч щось надолужити, квіти частіше жінці дарувати, з дітьми частіше побути, тепер уже маємо й онука. Було важко, але дякую Богу, що він дав терпіння і мені, й дружині, що збереглася сім'я, що була підтримка. І сьогоднішній успіх, як я вважаю, то наш загальний успіх.
Із головою занурившись у «аграрку», Юрій у свої 23 роки отримав титул наймолодшого фермера України. Вже маючи за плечима аграрну освіту (а головне — практичний досвід), здобув ще й вищу економічну.
“
Зараз згадую і трохи пишаюся, що не зійшов із тієї стежини, зважаючи на проблеми, що траплялися на життєвому шляху. Тоді просто не задумувався над тим, що я наймолодший. Треба було тяжко працювати, знав, що мені необхідно вчасно все робити, що треба розраховувати, чи маю я можливість зробити те чи інше. І сьогодні я, як ніхто, розумію і довожу: одне — вміти,
інше — знати, а третє — мати можливість усе те впровадити.
інше — знати, а третє — мати можливість усе те впровадити.
Нині у господарстві працює практично вся родина Березовських. Зокрема, дружина Наталія займається розрахунками та фінансами, а старшого сина Романа, який уже став надійним помічником батькові, ми застали у полі, де саме тривали жнива. Хлопець здобув юридичну освіту і 3 роки пропрацював у прокуратурі, але волею випадку йому довелося замінити батька на господарстві, майже так само, як колись було з його батьком та дідом.
“
Три роки тому я потрапив у страшну аварію і шість тижнів провів у реанімації. Роман повністю замінив мене. Я хвилювався, але він кожен вечір до мене приїжджав і розповідав, скільки засіяно, скільки зібрано… Приємно, що він дійсно в таку хвилину не допустив занепаду підприємства. А згодом він зрозумів, що не бачить перспектив у юридичній галузі і почав працювати у мене. Так мені зараз спокійніше, він повністю взяв на себе все навантаження. Він і у полі, і коригує продаж зерна, а я тільки по телефону: треба — під'їхав, і це набагато легше. Я вже можу приділити більше часу на лікування, на онука та меншого сина Максима, якому 11 років.
Юрій Березовський має трьох дітей. Донька Марія — середня, зараз у декретній відпустці, її чоловік теж працює в ПП «Агрон». До речі, не зраджуючи родинним традиціям, молодший син Максим уже теж має аграрну мрію.
Пан Юрій розповідає, як приємно було помічати перші прояви любові його дітей до фермерства.
Пан Юрій розповідає, як приємно було помічати перші прояви любові його дітей до фермерства.
Коли Максим ходив до дитсадка, навчався в початковій школі, дружина мене постійно сварила, що я не приходжу на батьківські збори, шкільні свята… Одного разу я вирішив піти до Максима на випускний у дитсадок. І от я йду (а випускний уже почався) і думаю: знову жінка сваритиме, що запізнився. Коли підходжу, а діти саме пишуть на повітряних кульках, ким вони хочуть бути у майбутньому. І мій Максимко випускає кульку, на якій написано «фермер». Знаєте наскільки це приємно? Я так розчулився,
— зі сльозами на очах згадує Юрій Березовський.
— зі сльозами на очах згадує Юрій Березовський.
Польові зустрічі
На «задимленому» половою полі нам пощастило ближче познайомитися з комбайнерами «Агрону», які саме збирали пшеницю. У кабінах грає приємна музика, чисто та просторо, а завдяки системі клімат-контролю ще й доволі прохолодно. З нами ж комбайнери поділилися, що якби не такі хороші умови, витримувати робочу зміну було б значно важче.
Юрій Березовський намагається постійно бувати у полі. Не керувати через когось, а мати безпосередній контакт зі своїми робітниками.
“
Я майже весь час на полях. Лише після аварії не міг їздити, а так мене в офісі важко застати. Я і харчуюся в полі разом із комбайнерами. Маю бажання бачити, що відбувається на полі. Ми настільки спрацьовані з трудовим колективом, що я можу кожному потиснути руку, зазирнути в очі і побачити, чи він хворий, який у нього настрій. Тим самим це стимулює й їх, бо працівники знають, що вони завжди перебувають у «полі зору».
До речі, про харчування. Які неймовірні відчуття, коли обідаєш разом із колективом безпосередньо на скошених полях. Та ще й таку смакоту з власної кухні та зі свіжоспеченим хлібом! Нам знову пощастило і ми теж посмакували обідом разом із комбайнерами.
Далі чоловіки «пострибали» у комбайни, а ми помчали обстежувати звіринець.
Міні-зоопарк
Весь день наша команда була в передчутті зустрічі з тваринами і птахами, яких пан Юрій утримує на території власного ставка у сусідньому селі. От де справжній рай! Лавки над водою, свіже повітря та будинок з дерева, запах у якому ні з чим не зрівняти! Поруч — вольєри із благородними та плямистими оленями, фазанами, павичами, дикими кабанами та вівцями. І все це не промисел, а хобі чоловіка.
Коли поганий настрій чи нервуєш, підеш, станеш коло тієї німини, і вона як ніхто відчуває і дякує за те, що ти нею опікуєшся, годуєш. Це є своєрідне заспокоєння. Біля вольєра з птахами є лавка, то я коли перевтомлююся, їду туди і там за день такий заряд енергії отримую!
Доволі часто приїжджають сюди учні з місцевих шкіл. Фермер сам проводить екскурсії та прививає дітлахам любов до сільського господарства.
“
Я показую їм і свиней, і перепелів, і техніку, дозволяю навіть посидіти в тракторі чи комбайні, але під наглядом. Головне, щоб самі виявили бажання. Буває, що приїжджають діти з Тернопільських та Рівненських гімназій, я відразу запитую: «А є серед вас бажаючі стати фермерами?» То вони один на одного дивляться і мовчать. А коли від'їжджають, то фермерами вже хочуть бути всі.
Фінансові романси
Про те, що у найгарячішу пору — посівну і жнива, люди працюють у полях і вдень, і вночі, всі ми знаємо не з чуток, а з особистого досвіду спілкування з аграріями. Їм часто доводиться не спати по кілька діб, а коли все ж випадає нагода подрімати — не дають спокою переживання і думки про врожай. Юрій Березовський на такий випадок має власне «снодійне», перевірене роками.
«Є такі випадки, коли не можеш спати: ходиш, тиняєшся і продумуєш, що і як має бути. Але потім я лягаю, закриваю очі і починаю думати, як їду в тому комбайні, під мотовилом мерехтять колоски, зерно сиплеться, урожай буде добрим… І під таким враженням засинаю»
Коли погода не дає працювати — настає довгоочікуваний перепочинок. Так само сповільнюється робочий темп і взимку, але тоді кипить інша праця — розумова: яку техніку придбати, які корективи внести у технологію посіву, де брати кошти на розвиток свого господарства? Адже як не крути, одним бажанням і любов'ю елеватор не збудуєш і зарплату працівникам не збільшиш. Для стабільного функціонування будь-якого підприємства найважливішою складовою є гроші. Тому Юрій Березовський постійно шукає надійних партнерів та вигідні банківські пропозиції.
“
Цього року ми змінили банк на ПУМБ, де дійсно вигідніша пропозиція. Адже кожен зайвий відсоток, який треба заплатити, ми рахуємо і йдемо туди, де кращі умови.
Раніше спецрежим ПДВ дозволяв аграріям використовувати повернуті кошти на розвиток свого господарства, тепер фермери залишилися ні з чим. Тому зараз порятунок шукають у цікавих банківських пропозиціях. Зокрема, для себе обрали послугу авалювання векселів.
“
Що нам сподобалося у банку ПУМБ: ми прийшли, швидко оформили документи і працюємо. А в інших іноді папери тримають місяць-два, а потім кажуть: вибачте, документи не пропустили, сума завелика тощо… Але якщо чесно, я переконаний, що за рік-два не ми в банках позики братимемо, а вони у нас.
Незважаючи на жодні труднощі, чоловік не забуває дбати про своє село. По-перше, гідною зарплатою, яку пропонує «Агрон», по-друге — облаштуванням територій с. Товстолуг та прилеглих сіл, де орендує землі. Для дітей Юрій Березовський будує ігрові майданчики, має футбольну команду «Агрон» і утримує велике футбольне поле, на якому дозволяє тренуватися і ФК «Тернопіль». Піклується і про харчування школярів, забезпечує їх підручниками. Вчителька початкових класів із села Малий Ходачків Марія Попів розповіла, що у їхній школі чоловік зробив ремонт і взагалі на прохання про допомогу безвідмовний.
Віримо і на власні очі бачимо результат!
Віримо і на власні очі бачимо результат!
“
Знаєте, коли є гроші, то ми маємо куди їх витратити. У нас ще немає манії купувати яхти за мільйони доларів, брати собі собачок, вставляти їм золоті зуби… У нас є море інших проблем, а то все неправильне мислення, я так вважаю.
Щоб солодко було!
Зовсім нещодавно пан Юрій відчув бажання розводити бджіл. За два останні роки пасіка «Агрону» стала найкращою на Тернопільщині. Окрім вітчизняних вуликів, тут є і польські, і турецькі. Зокрема, останні вважаються найкращими в світі і витримують температуру від –60 ̊С до +50 ̊С.
Окрім традиційних бджолиних помешкань, є у чоловіка і два лікувальні будиночки на вуликах. Для людей.
Окрім традиційних бджолиних помешкань, є у чоловіка і два лікувальні будиночки на вуликах. Для людей.
“
Як тільки маю можливість, заходжу в інтернет і відразу ж читаю про бджіл. Таким чином трохи навчився, щось підказали знайомі. Мені це цікаво. Перший лікувальний будинок з'явився у нас ще 8 років тому. Там немає контакту з бджолами, оскільки вони з вулиці залітають і туди ж і вилітають . Всередині є лежаки, на яких найкраще лежати ввечері або зранку, коли бджола повертається з поля. Адже коли вся бджолина сім'я разом, тоді вона має найбільшу силу. А взагалі, якщо розібратися, все, що дають бджоли, — лікувальне і здорове: лікує і мед, і пилок, і перга, і маточне молоко. А в обрізках із рамок запаковані бактерії, що вбивають ракові пухлини.
Зараз чоловік багато часу проводить із бджолами. Нам він теж продемонстрував свої «медові» володіння та пригостив свіжим медом у стільниках. За смакуванням натурального продукту чоловік розповів, що досить серйозно підходить до вивчення порід бджіл і вже зараз має 8 німецьких маток породи Бакфаст — найпродуктивнішої і наймиролюбнішої у світі.
Мед пан Юрій роздає рідним, друзям та усім своїм працівникам, а що залишається (хоча й говорить, що такого небагато), йде на реалізацію.
Пасіку Юрій Березовський планує вдосконалювати так само, як і все своє господарство, адже постійно мріє про нові звершення.
Мед пан Юрій роздає рідним, друзям та усім своїм працівникам, а що залишається (хоча й говорить, що такого небагато), йде на реалізацію.
Пасіку Юрій Березовський планує вдосконалювати так само, як і все своє господарство, адже постійно мріє про нові звершення.
«Люди, які мають мрію, — щасливі. І коли ти досягнув однієї мрії, у тебе з'являється нова. То є життя. Я вже знаю: якщо у мене є мрія — отже, вона обов'язково збудеться, не сьогодні, так завтра»
Прощання з Тернопільщиною
Не встигаємо записувати, стільки планів у пана Юрія! І власний млин, і невеликий елеватор, а також кабінети перукаря, масажиста, сімейного лікаря та стоматолога на базі підприємства. Все, щоб і самим було комфортно, і працівникам, які часто цілодобово зайняті на роботі в полях.
Говорячи про успішність свого підприємства, пан Юрій багато чим завдячує підтримці членів його родини. Після спілкування з чоловіком ми зрозуміли, що вірити у себе — це одне, але сила подвоюється, коли у тебе вірять близькі люди. І якщо ти відчуваєш, що знайшов справу свого життя, але на початку дистанції хтось має сумніви щодо твоїх можливостей, дуже важливо не оступитися і крокувати далі.
Говорячи про успішність свого підприємства, пан Юрій багато чим завдячує підтримці членів його родини. Після спілкування з чоловіком ми зрозуміли, що вірити у себе — це одне, але сила подвоюється, коли у тебе вірять близькі люди. І якщо ти відчуваєш, що знайшов справу свого життя, але на початку дистанції хтось має сумніви щодо твоїх можливостей, дуже важливо не оступитися і крокувати далі.
«Ви знаєте, не все було добре, коли я вирішив стати фермером. Якщо відверто, не мав розуміння ні від тещі, ні від дружини. Моя Наталя казала: навіщо тобі це потрібно? Ти маєш роботу, маєш освіту. А я тоді працював агрономом, мав гарний заробіток, кмітливий був... А потім усе кинув, продав машину і чекаю, поки земля вродить... Позичив гроші — і знову чекаю. Тоді ще не мав до кінця розуміння як і що має бути, але зараз у руках моєї родини «мозок» всієї фірми. Ми все тримаємо під контролем і всі працюємо на землі»
Ми бажаємо «Агрону» розвитку і стабільних прибутків, а головне — залишатися таким же гостинним господарством зі щирими та душевними працівниками. Нехай ваш хліб родить! А ми вирушаємо далі та вже скоро розповімо вам про наступного героя, чиї натруджені руки годують Україну.
Виконано за допомогою Disqus