Аграрна спільнота України наразі підсумовує результати 2021 року — одного з найбільш неоднозначних років у вітчизняному сільському господарстві. На нещодавній бізнес-конференції ОК AGRO, яка відбулася 10-11 листопада у м. Черкаси, 35 топових аграріїв-спікерів перетворили цьогорічні здобутки власних господарств на цікаві та корисні кейси, якими частували гостей заходу.

Журналісти Kurkul.com також відвідали OK AGRO-2021 та поспілкувалися з її учасниками. Виявилося, що найбільше вітчизняних аграріїв бентежать наступні речі: просування степової зони на північ України, нестача вологи та стрімке зростання цін на паливо й добрива. Тому ми запитали експертів, що спеціалізуються на вирішенні саме цих актуальних проблем та мають хист у економічних прогнозах щодо майбутніх трендів на агроринку. 

Це перша частина репортажу з конференції, зовсім скоро у другій частині ми поговоримо про навчальний курс з вирощування кукурудзи, захист від рейдерів та інші підсумки ОК AGRO-2021.

Екзистенційне питання українського фермера: strip-till чи no-till?

Олександра Воловик, заступниця директора ТОВ «Технополь Агро» детально розповіла про важливі передумови переходу до тієї чи іншої технології обробітку:

«Тільки-но аграрій замислюється над переходом до strip-till або no-till, одразу виникає питання: strip-till — це перехідний період до no-till чи все ж таки самодостатня ефективна технологія? Очевидної відповіді немає. Але скажу так, що у кожному господарстві потрібно мати індивідуальний підхід. Адже в нас різні регіони, відмінні умови, неоднакові ґрунти. Відштовхуючись від цих змінних, треба зробити ретельний аналіз ґрунту, перевірити його ущільнення. Лише після цього можна зрозуміти, до якої технології переходити. 

Що цікавого було на минулорічному ОК AGRO: Підсумки Ok Agro — діджиталізація в дії

Щоб обрати no-till, попередньо треба добре попрацювати з рН ґрунту. Щодо технології смугового обробітку, то вона дозволяє зробити перехідний період більш м’яким. А остаточне рішення дилеми «strip-till або no-till» можна прийняти згодом. Насправді сьогодні в США дуже багато фермерів працюють саме з технологією strip-till. І бажання переходити на no-till у них немає. Тому що зі strip-till можна якісніше працювати з ґрунтом і відновлювати його баланс».

Спікерка зауважила, що дуже багато «ноутільщиків» вважають strip-till  тимчасовою забавкою, яка не є самодостатньою ефективною технологією, і після неї все одно більшість повертається до no-till.

«Останнім часом я періодично їжджу по господарствах, спілкуюся з багатьма фермерами. Більшість із них щиро сподіваються, що коли вони перейдуть на no-till, то одразу заживуть за кльовим «правилом трьох З»:  Засіяв, Забув, Зібрав. Насправді це не так. No-till — складна технологія, до якої треба підходити дуже зважено. Перша помилка полягає, як я вже казала, у тому, що недопрацювали з ґрунтом, одразу ущільнивши його, забетонувавши. А потім кажуть, що це все не працює, і знову запускають оранку», — додала Олександра Воловик.

Технологія strip-till, як відомо, заснована на принципі смугового обробітку, розпушування землі з одночасним внесенням добрив, при чому міжряддя зі стернею залишаються незайманими. За словами заступниці директора ТОВ «Технополь Агро», на полях вони працюють з кальцієвою селітрою, а ще вапнують ґрунт.

«Ми розуміємо, що ці дії зберігають вологу. Це не настільки ефективно, як при класичній технології обробітку. У тому плані, що ми не бачимо ефект одразу. Але через 3-4, 5-10 років це буде потенційно класний ґрунт, з класною структурою. У контексті повітряно-водного балансу варто зазначити, що на початкових етапах відчувається певна перевага технології strip-till: ґрунт швидше прогрівається і, як наслідок, ми можемо раніше вийти в поле, щоб приступити до посівної. При no-till ґрунт прогрівається не так швидко.

Якщо говорити про переваги технології strip-till, то це — максимально накопичене та економне витрачання вологи. У першу чергу це важливо для посухостійких регіонів. Я починала працювати з найсуворішого регіону — південного заходу Херсонщини з засоленими ґрунтами, які зазвичай переущільнені. 250–300 мм опадів на рік у тій місцевості — то справжнє свято для аграрія. Для Херсонщини зібрати 40 ц пшениці — це вже «вау». Тож ми починали зі strip-till. І взагалі, як каже мій колега Сергій Суров: «Потреба у будь-якій зберігаючій технології, чи то strip-till, чи no-till, приходить через бідність», — розповіла Олександра Воловик.

Вона додала також, що це твердження є справедливим для південних регіонів країни.

Читати також: Agroshow Ukraine — як пройшло святкування Дня фермера 2021 у Черкасах

«У 2017 році ми вже працювали глибокорозпушувачем, адже попрацювати з плужною підошвою і вирівняти поля дуже важливо перед тим, як перейти на технологію strip-till або no-till. Коли я порахувала, скільки коштує глибоке рихлення, боронування, культивація, скільки йде просто на паливо, я ледве звела дебет з кредитом. Потрібно було приймати якісь швидкі технологічні рішення задля збереження вологи. І то був основний фактор, який нас підвів до впровадження вологозберігаючої технології.

Щодо північних та західних областей, то завдяки достатньому рівню вологи у місцевих ґрунтах їм набагато легше працювати за технологіями strip-till та no-till і приходити до них «не через бідність». Локальні кліматичні умови поки що не змушують тамтешніх аграріїв це робити, на противагу південним колегам. Приміром, їм набагато легше сіяти сидерати. Посіяти сидерати після жнив на Херсонщині, а потім чекати дощу, щоб безпроблемно виростити покривні культури — то майже утопія. На Півночі ж країни  strip-till та no-till доволі легко можна перетворити на значний потенціал і актив, який не соромно залишити дітям», — підсумувала спікерка.

Нестача вологи, без сумніву, була однією з найспекотніших тем цьогорічної конференції OK AGRO. Логічно, що найбільш прокачані кейси щодо боротьби з посухою звучали з вуст аграріїв, які представляють південні області країни.

Чи дійсно вам потрібна система зрошення?

Іван Самойдюк, голова правління сільськогосподарського підприємства «Благовіщенка» із Запорізької області, детально розповів про ті питання, які треба враховувати фермерам задля імплементації системи зрошення:

«По-перше, увага має бути приділена юридичному аспекту. Ви повинні бути впевнені у тому, що у вас немає на полі-шахматці ні рейдерів, ні пайовиків, які найближчим часом будуть виходити із вашого управління. Як тільки ви втратите один чи два наділи, ви майже стовідсотково втратите можливість зрошення практично всього поля. Як приклад, з 90 га поля ви можете втратити $170–250 тис. інвестицій.

Читати ще: Григорій Бахметьєв: Інвестиції у зрошення окупляться за три роки

По-друге, варто зрозуміти, чи насправді ви потребуєте системи зрошення, адже у південних регіонах воно потрібне для виконання цілого комплексу технологічних операцій. Спочатку треба зробити аналіз ґрунту, бо може виявитися, що інвестувати в це поле немає сенсу. Потім ви зобов'язані підготувати всю ґрунтообробну техніку та агрегати, які вносять добрива. Адже якщо ви працюєте з розкидачами, система зрошення виявиться неефективною через те, що абсорбція та переведення добрив у доступні мінерали з поверхні ґрунту зводиться до мінімуму. Тобто вам спочатку потрібно інвестувати у техніку, яка дозволить вносити ті самі добрива у міжряддя або під посів, де вони працюватимуть.

Тільки тоді, коли ви оптимізуєте технологічні процеси та зрозумієте математику власного поля, ви впевнитесь, чи дійсно вам потрібна система зрошення», — резюмував аграрій.

Господарству Івана Самойдюка цього року вдалося зекономити 1,5 млн грн на 500 га соняшнику. Звісно, Kurkul.com поцікавився, як це йому вдалося. 

«З досвіду нашого підприємства, рішенням, що дозволило це зробити, стала імплементація дронів. Останні 5 років мали проблему з соняшником під час цвітіння. Ми не могли внести інсектициди через висоту культури. Як наслідок, втрачали щорічно від 8 до 15% врожаю тільки через совку, бо наставав поріг економічної шкідливості. Коли в Україні розпочався справжній бум на дрони, ми теж вирішили піти цим шляхом та дослідити внесення інсектицидів дронами на полях соняшнику», — розповів аграрій.

Він запевнив, що при кропіткому підході можливо зекономити навіть не 500 тис. грн, а до 2-4 млн грн, якщо мова йде про 1 тис. га. Далі Іван Самойдюк запропонував розрахунки, що демонструють шляхи заощадження фермерських грошей: 

«Порахуйте, якою у вас була врожайність соняшнику цього року. Додайте до цієї суми 10–15% врожаю на тих полях, де у вас виникли проблеми з захистом рослин, вирахуйте купівлю дрона або ціну за послугу бригади — і отримаєте суму зекономленого врожаю. Якщо у вас система захисту рослин працює повноцінно і ви стоїте перед вибором між самохідним/агрегатним обприскувачем і дроном, то економічно підраховано (для нашого підприємства), що економія на паливі, логістиці, втратах на технологічних коліях на полях соняшнику складає 500 тис. грн на одну тисячу га. А на озимій пшениці сума заощаджених коштів за рахунок технологічних колій може складати близько 1–1,3 млн грн».

Як литовські агрономи «лікують» українське рослинництво

Сторонній експертний погляд на локальну проблему здатний пролити світло на деякі її аспекти, котрих не бачить «замилене» око тих, хто змушений протягом довгого часу співіснувати з цією проблемою та втратив здатність ідентифікувати її природу. Литовські фахівці, з огляду на власний досвід та проведені досліди на українських полях, винайшли метод «лікування» українських с/г культур в умовах дефіциту води, що лише посилюється щороку.

Читати також: Обличчя року: всі фермери-герої інтерв'ю на Kurkul.com

Рамунас Кинас: Однією з новинок компанії Nando, які вже встигли добре себе зарекомендувати в Україні, є біопродукт BioSplito, деструктор стерні. Ми його створювали у Прибалтиці переважно для кукурудзи. У Литві її збирають дуже пізно восени, коли температура доволі низька, через що типові мікробіологічні продукти вже не можуть розмножуватись і виділяти ферменти, які розкладають солому шляхом деструкції целюлози і лігніну. Отже, у нас жорсткі умови збирання врожаю та його зберігання через холод, у вас — через спеку. Високі температури не дозволяють ефективно працювати типовим мікроорганізмам. Може пощастити, якщо під час збиральної кампанії температура повітря спаде або пройде дощ. Біологічні продукти за таких умов працюють вельми продуктивно. Але подібні умови останніми роками спостерігаються дедалі рідше. Наші досліди та польові випробування доводять, що врятувати ситуацію може ферментний продукт BioSplito. Я маю на увазі той фермент, що вже виробив сам мікроорганізм.

Людвікас Бабаляускас: З нашої лінійки препаратів я хочу виділити ад’ювант, який дуже добре спрацював на українських полях. Це Periterra — силіконовий зволожуючий агент, що використовується для гербіцидів, які вносяться у ґрунт, і пестицидних сумішей OD/ED. У Литві немає стільки проблем із нестачею вологи, як в українських фермерів. Саме через це ваші аграрії часто не хочуть працювати з ґрунтовими гербіцидами, тому що вони не спрацьовують, а точніше сказати — «випаровуються». В Україні спостерігаються доволі високі ґрунтові температури. І ось цей ґрунтовий ад’ювант Periterra створює екран, який утримує гербіцид у ґрунті, стабілізує його на поверхні, щоб він не розкладався та не випаровувався, збільшує ефективність пестицидів.

Читати за темою: Фітогормони — помічники аграрія, що збільшують врожайність

Рамунас Кинас: Одна з вагомих відмінностей українського сільського господарства від інших — великі площі. За такої особливості на перше місце виходить потреба в імплементації технологій, здатних розумно використовувати кожну краплю води. Цього разу на ОК AGRO було досить багато презентацій, в рамках яких фермери відзначали, що вимушені навіть «агресивними» темпами знижувати використання води. Такий підхід стовідсотково призведе до втрати ефективності. Внесений продукт однозначно не працюватиме. В цій ситуації  обов’язково треба додавати ад’юванти і технології, де ефективно працює кожна крапля води. Поки що місцеві фермери побоюються цих новинок, але ми разом із регіональними фахівцями–консультантами наочно демонструємо завдяки міні-експериментам безпосередньо в господарствах усі переваги продуктів компанії Nando.

Компанія Nando, яку ми представляємо, в Україні співпрацює з групою компаній «Агро Експерт», що є постачальником оригінальних ЗЗР, високопродуктивних посівних матеріалів, мінеральних добрив, регуляторів росту рослин. За освітою я —агроном, а це — майже, як лікар для рослин. Отже, я вважаю, що «Агро Експерт» продає високоякісні ліки для рослин. Що нам найбільше подобається у роботі з «Агро Експертом», то це велика кількість дослідів, які вони проводять, та якість навчання для працівників. Я впевнений, що разом ми маємо чудові шанси змінити агротехнології в Україні на краще.

Куди нас виведе європейський зелений курс?

Коли мова йде про шанси, підсвідомо кожен підприємець воліє мати у своєму розпорядженні більш-менш точний прогноз або хоча би розуміти вектори розвитку певних сегментів ринку, що безпосередньо впливають на ефективність його бізнесу. Аграрії, що були присутні на ОК AGRO — не виключення. Бути у курсі вітчизняних і міжнародних с/г трендів, щоб оптимізувати власну експортну діяльність, підготуватися до нових кліматичних та економічних викликів — це теми, заради яких фермери з усієї країни приїхали до Черкас. Одним із найавторитетніших експертів у цих питаннях в агро-тусовці визнають екс-міністерку аграрної політики та продовольства Ольгу Трофімцеву:

«Викликів дійсно багато. Один із них — на нас надшвидкими темпами насуваються вимоги кліматично адаптованого сільського господарства. І це не якісь зовнішні вимоги, їх вже конкретно наші фермери відчувають у багатьох регіонах України через зміни клімату. Відповідно, тепер треба шукати «файний баланс», як я завжди говорю, між цими викликами і між тим, щоб залишатись при цьому прибутковими і конкурентоспроможними в агробізнесі.

Читати ще: Встигнути до 2030: місце України на мапі органічного ринку ЄС

Зараз ми перебуваємо у так званому суперциклі і продовжуємо спостерігати, як усі ціни зростають. Є у цьому явищі і приємна сторона — високі ціни на агропродукцію для наших фермерів. Але, з іншого боку, ми поки що не дуже активно реагуємо на різке зростання цін на добрива на світових ринках. Не менш критичною є ситуація і з пальним. Можливо, для наших аграріїв вона ще не така помітна, але я вважаю, що малим фермерам зараз потрібно думати, як вони будуть організовувати весняну посівну кампанію. І вже зараз рахувати, як буде виглядати їхній кошторис, калькуляція собівартості тієї продукції, яку вони вирощують. Тому що ця проблема — не тільки українська. Подібні дискусії дуже активно ведуться в Європейському Союзі. Наразі ситуація на глобальному ринку добрив лише загострюється. І передумов для її поліпшення поки що не спостерігається. Думаю, держава має підключитися до вирішення цієї проблеми, а профільне міністерство має виступати медіатором у цьому питанні. І спільно з агробізнесом шукати вихід. Водночас великі підприємства, найімовірніше, зможуть знайти ресурси, щоб перекрити кризові проміжки і високі ціни. Для малих виробників зробити це буде значно складніше».

Спікерка додала, що ЄС є одним із економічно-політичних прогресивних блоків у світі, що досить давно зрозуміли — людство стикнулося з глобальними змінами не тільки клімату, але і світових економічних систем. Через це у ЄС вирішили зробити свою економіку кліматично нейтральною. Це означає не просто зменшення викидів парникових газів та вуглецю, а майже повне їх обнулення задля нівелювання негативного впливу на навколишнє середовище. Якщо розглядати агро, то мова тут йде не тільки про вуглецеві викиди, але і про біорізноманіття, якість ґрунтів, водні ресурси, управління лісами і багато іншого. 

Читати за темою: Фермерський огляд світової преси — жовтень 2021

Під час презентації Ольга Трофімцева приділила особливу увагу Європейському зеленому курсу — пакету політичних ініціатив, висунутих Європейською Комісією заради одержання Європою статусу кліматично нейтральної частини світу до 2050 року.

«У рамках зеленого курсу ЄС планує збільшити обсяги або відсоток органічного с/г виробництва на власній території до 25%. Тобто чверть агровиробництва в країнах ЄС становитиме органіка. Чи вплине це на Україну? Звісно! І не тільки на нашу країну, але і на решту світу. Точніше кажучи, вже впливає. Своєю чергою, Сполучені Штати зреагували на європейську ініціативу зеленого курсу досить скептично. Американці впевнені, що в ЄС у цьому питанні спостерігається перекіс: занадто багато екологічності, що може серйозно вплинути на обсяги виробництва в аграрній сфері.

Частково з цим можна погодитися. Тож Штати зібралися йти своїм шляхом, створивши власну міжнародну коаліцію, яка на противагу Європейському Союзу буде розробляти свої підходи до екологічного сільського господарства. Прямим недипломатичним текстом представники американського с/г відомства сказали, що при такій політиці ЄС перетвориться на органічну теплицю і поставить під загрозу продуктивність власного АПК.

Читати також: Зерно, дизель і валюта — ціни

За оцінками деяких експертів, продуктивність в агросекторі ЄС знизиться від 10 до 15%. Найбільше постраждає тваринництво. Ми всі знаємо, що корів зробили відповідальними за викиди вуглецю в атмосферу. Відповідно, скоріш за все, будуть скорочуватися поголів'я та обсяги виробництва продукції тваринництва. І, зважаючи на це, європейські фермери також досить скептично-прагматично ставляться до зеленого курсу. Вони розуміють, що цей великий виклик саме для них означатиме більш високий рівень екологічних стандартів. Дехто серйозно говорить, що тваринництво не виживе в ЄС, а інші прогнозують, що рослинництво і тваринництво перенесуться в треті країни. А Україна відноситься саме до них», — надала чимало інформації для роздумів учасникам конференції Ольга Трофімцева. 

Кожен рік у агро — не схожий на інші

Керівник СТОВ АФ «Маяк» Олексій Васильченко вважає одним із головних чинників ефективності агробізнесу створення ефективних робочих місць:

«Ми намагаємося тримати ніс за вітром — ретельно стежимо за рухом економіки. Адже саме вона змушує нас будувати елеватори, розширювати діяльність господарств, створювати нові робочі місця. Не просто робочі місця, а ефективні робочі місця, котрі будуть затребувані не тільки сьогодні, але і завтра. На сьогодні створення ефективного робочого місця коштує дуже дорого. Тож одне робоче місце повинно давати 1,5–2 млн грн оборотних коштів у рік, аби сьогодні можна було платити гідну зарплату і бути впевненому, що завтра буде не гірше.

Читати ще: Валентина Лановенко: Аграрій повинен розуміти, що сусід — це не конкурент

Всі, хто залишився на цьому ринку на цей час, хто не зрікся і кого не вичавив час та конкуренція — фермери, великі, середні та маленькі товаровиробники, холдинги — стали розумними і досвідченими. Тепер залишилося зовсім небагато — засукати рукави і йти працювати. Адже кожного року погодні умови роблять аграріям новий виклик, це відбувається постійно. Ніколи не трапляється року в сільському господарстві, схожого на попередній за сукупністю всіх умов. У цьому і криється специфіка АПК».

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2021 р.