Обираючи аграрну спеціальність, кожен бажає мати таку, яка б надалі приносила задоволення і прибутки. Саме цим правилом користувався герой нашого матеріалу — Нікіта Щедрінов, студент третього курсу. Коли постала задача обирати спеціальність, то він як син фермера не сумнівався, що стане агрономом. Нікіта перебуває зараз на навчанні в університеті, тож виділив плюси і мінуси сучасної освіти, проаналізувавши її через призму досвіду роботи з батьком. Тож чому насправді навчають агрономів, читайте далі пряму мову автора.

Спеціальність «агрономія» — очікування і реальність

Коли прийшов час обирати університет, я вибирав між двома містами: Київ і Херсон. Мій батько — засновник фермерського господарства «Теллус-Юг» у Херсонській області, тож я вирішив бути ближче до батьків і обрав Херсонський аграрний університет.

Прийшовши на навчання, мене здивувало те, що більшість людей, які знаходяться зі мною на курсі, навіть не планують займатися сільським господарством. Дехто вступив до університету, щоб до армії не забрали, комусь просто була потрібна вища освіта. Лише близько 20% планують працювати за фахом, але така ситуація не тільки на цій спеціальності.

Чого я очікував від освіти, знаючи роботу з середини сільського господарства? Дивлячись на все з боку виробника, чекав більш глибоких теоретичних і практичних знань. Але дуже багато з того, що нам розповідають, не зрозуміло, навіть більше, процеси, які ми вивчали, є недоцільними та економічно не вигідними. Фермера у першу чергу цікавить, як йому заробити на продукції, яку він виростив. А в університеті, на жаль, більша частина інформації є застарілою — підручники, програми ще з радянських часів.

Процес навчання

Перший рік я не мав великого клопоту, тому що предмети, які викладалися, були загальноосвітні, тобто те, що ми вивчали у школі — математика, фізика і т. д. Другий рік навчання був більш профільним. 

Я з тих людей, які не можуть сприймати інформацію лише з тексту або слайдів презентації, мені потрібно бачити на власні очі, як воно працює. Тим більше, коли нам розповідають про те, як ще працювали наші діди. Впевнений, якщо б студентів із перших курсів вивозили у поля, то інформація сприймалася б значно краще. Було б цікаво дізнаватися про те, які саме процеси проходять в рослині під час її росту й розвитку, які є бур'яни та як із ними боротися саме на практиці. Бо багато з тих, хто прийшов на навчання, не бачили ніколи, як все насправді працює. Не всі ж виросли у родині фермера.

Читати за темою: Родинна справа Щедрінових: Без сім’ї не було б господарства 

Як же проходить практика в університеті?

Нарешті ми дочекалися практики. Влітку ми проходили її з предметів ґрунтознавства, землеробства та механізації. На кожну дисципліну виділявся тиждень.

Перший — ґрунтознавство. Студентам організували виїзд на дослідні поля, де ми проводили дослідження ґрунтів. Потрібно було викопати ґрунтовий профіль (яму глибиною 2,5 метра), потім із нього знімали шари залягання ґрунтів, гумусовий горизонт та інше.

На механізації мені та ще трьом хлопцям запропонували допомогти у підготовці комбайна Дон-1500 1987 року випуску. Я відправив би цей апарат на брухт або у музей, але керівництво університету так не вважало. З нами працював комбайнер, який розповідав про апарат, принцип його роботи. Протягом двох тижнів, з ранку до вечора ми були біля цього ветерана полів і таки підготували його до жнив.

Вважаю, що ці два тижні були одними з найпродуктивніших із мого навчання, бо гарний спеціаліст має вміти все: і гайки крутити, і урожай виростити. Такий практичний досвід є важливим, бо де ще ти зможеш зрозуміти, як саме працює техніка та як проходить робота у тракторній бригаді.

Моє навчання продовжується, далі буде. Звісно, проблеми та недоліки є в будь-якому навчальному закладі. Але, навчаючись, я зрозумів, що не завжди потрібно сліпо робити так, як радять старші люди зі свого досвіду, треба пізнавати щось нове та правильно поєднувати зі старим.

© Kurkul.com, 2019 р.