В році, що минув, українське бджолярство, як і завжди, продемонструвало високі показники, відправивши на експорт близько 40 т меду. Це був і запашний липовий, і смаковитий соняшниковий, і білий та густий карпатський мед.

Команда Kurkul.com спробувала віднайти такі види меду, про існування яких не здогадуються й деякі бджолярі зі стажем.

Молочний мед. Мабудь кожного з нас в дитинстві лікували від застуди кухликом гарячого молока з розчиненим у ньому медом, а от бджолярі спробували добути мед з молока. Для цього потрібно усього лише розчинити цукор у молоці (бажано знежированому) до отримання насиченого розчину, а отриману субстанцію дати бджолам як прикорм. Бджоли залюбки переробляють цей сироп у мед і вже через кілька днів можна ставити рамки до медогонки і добувати солодкий продукт.

Працівниками Київського науково-дослідного інституту харчування було проведено хіміко-бактеріологічне дослідження цього виду меду. Аналіз показав, що молочний мед має білувато-жовтий колір, достатньо довго зберігається і містить велику кількість вітаміну С. А от кишкових паличок у ньому виявлено не було :)

Евкаліптовий мед. Цей дорогий та екзотичний мед досить неприємний на смак, але високо ціниться, як засіб народної медицини і застосовується для лікування туберкульозу легень. Тим не менше, вчені ведуть суперечки з приводу його лікувальних якостей, оскільки такі лікувальні речовини, як евкаліпрове масло, міститься в його листі, а не в квітах. Але цей факт не зупиняє споживачів даного продукту, що спричиняє появу великої кількості неякісних підробок.

Буряково-шипшиновий мед. Для того, щоб здобути цей мед, бджолиній родині дали штучний нектар, який складався з соку червоного буряка, ностоянки шипшини і відвару вишневих листків, а замість цукру використали відходи харчової промисловості (відпрацьована глюкоза і т.д.).

Отриманий продукт мав вишневий колір і аромат, а дегустатори цього сорту меду стверджвали, що його було злоблено з солодкого вишневого соку.

Бавовняний мед. Як виявилося, з м’яких квітів бавовняника можна отримати не лише нову сорочку чи светер, а й зібрати нектар для виготовлення смачного меду.

Цей вид меду має світлий колір, а після кристалізації стає майже білим.

З гектару квітнучого бавовняника бджоли збирають 100-300 кг меду, а за рахунок покращеного опилення, смугасті трудівниці збільшують врожайність культури на 40-56%.

Цибулевий мед. У липні, коли на вулиці стоїть спекотна погода і інші медоносні рослини майже не виділяють нектар, бджоли охоче відвідують квітки ріпчастої цибулі.

Цибулевий мед має легкий запах і смак цибулі, який згодом зникає. З одного гектару цибулі можна зібрати до 70 кг меду.

Полівітамінний мед. Для того, що отримати вітамінізований мед, бджолярі готують солодкі розчини з плодів шипшини, соків різноманітних овочей та в деяких випадках з синтетичних вітамінних препаратів. Такий мед може містити вітаміни С, А, В, Е, глюкозу, а також різноманітні ферменти та органічні кислоти.

П’яний (отруйний) мед. Відомості про п’яний мед надходять до нас ще з давніх часів. В давніх літописах згадуються випадки отруєння таким медом давньогрецької та римської армії під час походів до Малої Азії та Закавказзя. Такий вид меду зустрічається по всьому світу: і в Грузії, і в Сибіру, і навіть в Японії.

Бджоли створюють такий мед з нектару різноманітних отруйних рослин, таких, як рододендрон, багульник, азалія, болотяний вереск і т.д. У людей, що спробували цей мед в невеликій кількості відчувалия симптоми сп’яніння, а у тих, хто з’їв його більше він викликав втрату свідомості, блювоту, запаморочення та розлади шлунку.

Тим не менше, люди навчились знешкоджувати цей отруйний продукт. В 1951 році К. Ш. Шарашидзе розробив спосіб, при якому отруйні речовини такого меду розпадаються при підігріві до 46 град. і тиску 67 мм.

Моркв’яний мед. Існує два способи отримання цього рідкісного, але дуже корисного сорту меду. Перший, більш простий, спосіб полягає в тому, щоб підгодовувати бджіл сиропом, зробленим з моркв’яного соку з додаванням цукору. Бджоли залюбки переробляють цю суміш, доповнюючи кінцевий продукт ферментами та органічними кислотами.

Другий спосіб — розміщення пасіки разом з великим полем висадженої на насіння моркви. В іншій ситуації бджоли б проігнорували поодинокі квіти моркви, обравши більш медоносні культури, але при такому обсязі смугасті невзмозі встояти перед квітками овочевої культури.

Моркв’яний мед гарно впливає на зір людини, покращує стан шкіри та нігтів.

Лопуховий та будяковий мед. Бджоли можуть добувати мед навіть з таких «некультурних» рослин, як будяк чи лопух. Наприклад, з одного гектару цвітучого лопуха, смугасті трудівниці збирають до 600 кг меду, який має насичений пряний аромат та темно-оливовий колір. А от будяковий мед може взагалі бути безкольоровим або навіть мати зеленуватий відтінок, хоча й має приємний смак та аромат.

Кам’яний мед. Цей вид меду дуже рідкісний і своєрідний. Його збирають дикі бджоли і відкладають його в гірських ущелинах. Кам’яний мед майже не липкий і не потребує спеціальної тари для зберігання, а зберігається він впродовж декількох років, абсолютно не втрачаючи свої якості. Соти з медом містять дуже мало воску і являють собою кристалізовану речовину, яку для вживання потрібно відколювати, як льодяники.

Тютюновий мед. Цей сотр меду, що виготовляється з нектару квітнучого тютюну, має досить неприємний запах і гіркуватий смак, тому погано підходить для вживання в їжу людиною. Але на тютюнових фабриках його досить часто використовують при виготовленні високоякісних ароматичних сортів тютюну. Також такий мед добре підходить для годування бджіл під час зимівлі.

Хвойний мед. Такий мед бджоли добувають з солодких хвойних настоїв, які дуже багаті вітаміном С. Найкраще для цього підходить зимова хвоя, оскільки кількість вітамінів в ній в цей період найбільша.

Отриманий мед має бурштиновий колір і ледве помітний запах соснової смоли.

Радіоактивний мед. Давно відомо, що сорти меду відрізняються не лише смаком та кольором, а й хіміко-біологічним складом. Так в 1908 році французький хімік Ален Кейлл експерементально довів, що до складу деяких видів меду входить радій. Це відкриття має певну користь для людства, оскільки в земній корі міститься досить невелика кількість цього хімічного елементу, який використовується при лікуванні злоякісних пухлин.

Гематогенний (кров’яний) мед. Цей сорт меду було створено спеціально для того, щоб експерементально перевірити, чи зможе гематогенний мед замінити глюкозу під час вливання і чи краще він сприйматиметься організмом.

Для добутку такого меду бджолярі робили суміш крові ВРХ, цукрового сиропу та розчину лимонокослиго натрію, що запобігав згортанню крові, і наливали цей розчин до бджолиних годівниць. Бджоли переробляли сироп на мед, з якого вчені зробили розчин і влили його в кровиносну систему піддослідних собак. Іншій парі собак в цей же час було введено розчин глюкози. В ході лабораторного дослідження крові виявилось, що у собак, яким вводили розчин гематогенного меду, кров відновлювалась значно швидше, оскільки він містить в своємо складі речовини, що благодійно впливають на ріст клітин та функціонування організму в цілому.

Штучний мед. Видатний хімік і бджоляр Олександр Бутлєров у своїх працях писав, що цукристі речовини в тому вигляді, як їх дають рослини, ще не являють собою меду. Тільки тоді, коли вони піддалися переробці у зобику комах і згусли, втративши через випаровування частину води, вони стають справжнім медом. Тим не менше, людство завжди було зацікавлене в отриманні штучних сортів меду шляхом випарювання рослинних рідин.

Наприклад, великої популярності набув кавуновий мед — нардек. Він має констистенцію меду, коричневий колір і містить не менше 60% цукру. З одного центнеру кавунів можна отримати 7-10 кг нардеку.

Бекмез — динний мед — дуже популярний продукт в кухні народів Середньої Азії. Близько 80% врожаю динь в цьому регіоні переробляють на штучний мед. Також досить багато меду виробляється з гарбузів та фініків.

Для виробництва такого меду, відділять плодову м’якоть від шкірки, і з неї пресом віджимають сік, який потім фільтрують через сито та випарюють в котлі до консистенції густої патоки.

Андрій Губін, Kurkul.com