Досить часто відвідую господарства в межах Чернігівської області, при згадці про кожне з них є своя унікальна історія, проте якось раніше ніколи не приходило на думку про це написати. Але пропозиція спробувати спровокувала активну дискотеку тарганів у моїй світлій голові.

Тривалий час не йде з голови купа вражень від поїздки в Семенівський район. Отримавши запрошення на семінар від начальника районного с/г управління Олександра Вікторовича Кравцова, не змогла відмовитись. Не дивлячись на штормове попередження метеорологів, вирушили в досить далеку дорогу. Оскільки менш ніж на півдорозі нас наздогнав дощ, який враз ставав льодяною кіркою, твердо мали намір прибути в пункт призначення. Так і зробили.

Взагалі, люблю цей район мабуть найбільше – він нагадує батьківський дім, хоча сама родом з протилежного кінця регіону. А унікальним і таким «домашнім» він здається мабуть тому, що це єдиний район в області, де досі нема пануючих холдингів, нема монополістів. Це регіон з досить бідними землями, без надвисоких врожаїв, але вистояти господарствам вдалося і вдається завдяки наполегливості та «круговій поруці». На площі менше 15 тис га ріллі мирно співіснує 25 господарств. Дуже імпонує те, що більшість питань на рівні району вирішуються колективно, під «пильним батьківським оком» керівника с/г управління. Немає тиску з боку холдингів, немає диктатури. До думки і слова кожного з керівників господарств дослухаються однаково. Візит у кожне господарство запам’ятовується щирим і теплим прийомом.

Семінар був присвячений проміжним підсумкам діяльності за рік, а також (практична частина семінару) відвідинам трьох господарств району ФГ «Саливон», ТОВ «Мрія Агро Маш», ПСП «Лан» та відбудованого силами аграріїв ФАПу в с. Іванівка. Оскільки влада безапеляційно «робить акцент» на пріоритетності тваринництва, то «приймаючою стороною» були господарства, що упродовж року спрямували фінансові потоки на модернізацію тваринницького комплексу.

Хочеться окремо сказати кілька слів про ФГ «Саливон». Пишаюсь особистим знайомством з власником та керівником Віталієм Васильовичем Саливоном, оскільки саме ця людина стала найпершим фермером в Радянському Союзі, саме про нього писала в 1989 році газета «Известия» з тиражем 20 млн примірників. Звичайно, збереглася і копія примірника газети.

Досить контрастним було порівняння двох господарств. Наприклад, Віталій Васильович з ФГ «Саливон», як завжди завзято готовий до всього нового і невивченого, він натхненний прихильник безприв’язного способу утримання ВРХ. Більше того, крім безприв’язного утримання, у нього в господарстві ще й дуже «демократичний» метод відгодівлі — тварини їдять досхочу… відходи від очистки зернових (я не втрималась від фото).

За ствердженням власника, за 12 місяців з теляти вагою в 100 кг виростає тварина 400-410 кг (прибавка у вазі 300-310 кг).

На противагу господарству «Саливон» наступними ми відвідали ПСП «Лан» та ТОВ «Мрія Агро Маш» — яскравих консерваторів, як в частині прив’язного утримання, так і якісного та повноцінного раціону тварин. Для цих цілей у господарствах були придбані та представлені увазі міксери провідних виробників обладнання для тваринницької галузі.

Як завжди, в душевних компаніях ведеться дискусія. Цього разу з приводу того, чий метод тваринництва є оптимальним. І привела вона до цікавих суперечок. Мова зайшла про собівартісь виробництва. Віталій Васильович Саливон впевнено заявив, що собівартість вирощування за його методом в районі 4 грн/кг живої ваги (не рахуючи вартості придбання перших 100 кг у вигляді теляти). Але Олександр Миколайович Шкурат (власник ТОВ «Мрія Агро Маш») почав заперечувати даний факт.

Звичайно, дискусія була підхоплена всім товариством і відразу виникла розмова про «парі». Але при обговоренні деталей можливих умов експерименту так і не змогли досягнути домовленості… Тому… можливо у когось з активних дописувачів чи читачів будуть цікаві варіанти, з радістю запропонуємо їх власникам господарств – дуже вже хочеться спостерігати за процесом в цифрах :). Адже при безприв’язному утриманні вартість в загальному можна вирахувати дуже округлено, на все поголів’я, оскільки в харчах тварин ніхто не обмежує, відсутній ліміт так званого добового раціону…

Маю декілька і власних ідей… про них та їх життєздатність напишу найближчим часом після обговорення з господарем «вільних тварин»...