У 2022 році село Зелений Гай на Миколаївщині майже дев'ять місяців було прифронтовим. Тоді були пошкоджені та зруйновані будинки, школа й інфраструктура. Запеклі бої точилися вже за 15 км, тому руйнувань і трагедій тут сталось чимало. У період інтенсивних обстрілів в селі залишилося близько 50 людей, хоча до війни жило кілька тисяч. Багато людей, які виїхали за кордон, ще не повернулися. Натомість сюди приїхали переселенці з інших населених пунктів поблизу лінії фронту.

У лютому 2022 р. селом поїхали танки, а вже в березні  на домівки полетіли перші бомби. Прямим попаданням було зруйновано школу. Зеленогаївці рятувались у погребах, а після обстрілів виходили у свої городи та поля…

«У березні через село йшла колона, і вже 5-го числа ми зрозуміли, що вони рухались прямо по вулиці, де розташована наша база. Колона пройшла далі за село, одна частина — вздовж однієї вулиці, інша — вздовж хат. Важка техніка у них тоді зламалася на підході до села», — розповів фермер Іван Кирикович. 

13 березня 2022 р. тут запам’ятають надовго. Саме в цей день в селі почалися серйозні обстріли. Летіло, гриміло. Після гучних вибухів на околицях села по пів дня по селу ніхто не ходив. 

«Пам’ятаю, якраз 13 березня у нас на господарстві заходилися свиню різати. Та думали: лишатися тут чи у місто везти. Бо вже було неспокійно десь поряд. Вирішили лишитися. Та тільки ми її посмалили, розібрали, чуємо вибух за вибухом. Там упало, там упало, то ми за ту свиню, в машину й тікати в Миколаїв. Чудом вдалося тоді вижити», — згадує чоловік.

Коли поряд з господарством прилетіла фугасна авіабомба (ФАБ), ударна хвиля була настільки сильною, що вибила ворота та зруйнувала дахи складських приміщень. Техніка, що знаходилася всередині, зазнала серйозних пошкоджень. Балки, зроблені з товстого дерева (200 на 200 мм), розкололо. Удар вибив цеглу, також хвиля пошкодила сусідні будівлі. 

…За місяць до

Протягом кількох років до початку повномасштабної війни Іван Кирикович співпрацював з однією компанією по продажу зерна, і якраз на початку 2022 року відправив їм 200 т соняшнику, за які мав отримати $120 тис. Але після 24 лютого вони заморозили всі платежі та не повернули кошти. 

«Я тоді саме будував плани — яку техніку куплю. Але 24 лютого життя перевернулося з ніг на голову… Врешті-решт гроші нам так і не заплатили. Натомість запропонували забрати соняшник, але ціна на нього тоді впала майже втричі — з $600 до $250. І хоча теоретично ми могли частково продати продукцію, головною проблемою була безпека збереження насіння і пошук вигідного моменту для продажу через нестабільні ринки. Та й обстріли майже не вщухали», — ділиться спогадами Іван Кирикович. 

Але коли полетіли ФАБи та касети «градів», аграрій подумав, що це кінець усьому. 

Торгували м’ясом, аби купити техніку

Старт сільськогосподарського бізнесу Івана Кириковича припав на початок 2000 рр., коли ще тільки починали розпайовувати землю. Аграрій починав з того, що набирав знайомих для кооперації довкола землі. 

«Ми тоді зрозуміли, що якщо не взяти землю зараз, то потім це буде важче. Із сусідом, який зараз займається овочівництвом, збирали тоді всіх своїх родичів і знайомих, щоб взяти землю. І так почали працювати», —  поділився спогадами фермер.

Земля потребувала чимало інвестицій. Тому разом з дружиною Світланою пан Іван займався бізнесом, аби заробити гроші для купівлі техніки.

«Це був 2005 рік. Ми торгували м'ясом. Працювали на ринки, були підприємцями по закупівлі, їздили по селах, купували м'ясо. Пам’ятаю, як моя Наталочка (дружина —  авт.) галасувала, що всі гроші вкладаємо в землю. Але вже трохи згодом ми купили перший трактор. Потім вже у 2008 році купили комбайн. Та почали надавати послуги сусіднім господарствам, далі — по району, а потім — і по області», — додав аграрій.

Саме тоді ціна на обробіток піднялася вдвічі. І справи Івана Кириковича різко пішли вгору. Він наважився і придбав ріпаковий стіл для комбайна, оскільки фермери насіяли навколо чимало ріпаку, але ніхто не мав ріпакового столу. 

«Поїхав я на завод, обрав і купив той ріпаковий стіл, то робота кипіла і вдень, і вночі. Ми тоді добре себе зарекомендували. Тому відбою від замовлень не було і в нашій, і в сусідній Херсонській області. Оскільки землі своєї було небагато, то ми більше надавали послуги технікою. Фактично, це була наша провідна діяльність», — розказав Іван Кирикович.

Окрім того, що аграрій надавав послуги з культивації, сівби, дискування іншим фермерським господарствам своєю технікою, він також  допомагав односельцям, які вважають послуги й допомогу Івана Кириковича незамінними і важливими, бо кожен знає, що може до нього звернутися у разі потреби, і він ніколи не відмовить. 

У селі немає монополіста — є кілька господарів-фермерів, які займаються різними справами: один вирощує овочі, інший займається польовими культурами і так далі. Й усі між собою мають дружні стосунки.

«Усю війну ми обробляли, сіяли та збирали»

Як до початку повномасштабної війни, так і зараз, Іван Кирикович на своїх 350 га вирощує пшеницю, соняшник, горох, льон, люцерну. Форвардних контрактів на продаж зерна ні тоді не мав, ні зараз. Орієнтується на спотову ціну. Пшеницю продавав зі свого складу, а соняшник вивозив на переробний завод. Мав повний комплект самохідної та причіпної техніки для обробітку землі — від оранки, до посіву і збирання. 

«Ми працювали всі ці майже три роки, не зупиняючись. Сіяли навіть під час обстрілів. Це було за кілометр від лінії фронту. Наші поля були під обстрілами, село так обстрілювали, що все горіло і дим стояв. Чи було страшно? Ні. Спочатку відчувався підвищений адреналін, тому страх відходив на другий план. А вже потім, коли наші хлопці підірвалися, страх став більш реальним», — розповів Іван Кирикович.

Пошкоджені склади ремонтували власними силами, складали врожай, намагалися продавати, але було складно — їхати до села логісти не хотіли.

«Ми хотіли продати хоч щось, але до нас ніхто не хотів їхати. Куди, кажуть, в Зелений Гай? —  та ні, не поїдемо. В мене племінник на фурі робив, то неодноразово доводилось лежати просто під автівкою. Вибух у небі — й пішли касети сипатися, і всі тоді швидко під машини», — додає аграрій.

У перші дні повномасштабної війни Іван Кирикович разом з працівниками господарства забезпечували село водою, возили першу гуманітарну допомогу — самі то все організували та доставляли в село. Але повноцінно повернутися до роботи та обробляти свої поля і тих, кому допомагав зазвичай, Іван Кирикович не мав змоги.

Після відновлення техніки продовжує обробляти поля 

Іван Кирикович надає і надавав раніше послуги селянам своєю технікою. «Гради» пошкодили два комбайни. Іншу техніку, наприклад, трактори, тут відновлювали самотужки. Однак далеко не все можна відремонтувати, а купити нову, по суті, неможливо, бо то великі кошти, каже фермер.

Зовсім випадково Іван дізнався про Програму підтримки сільського господарства України від міжнародної гуманітарної організації Mercy Corps, яка надає допомогу як для домогосподарства, так і для підприємств: домогосподарств та дрібні фермери можуть отримати близько $3000, а малий агробізнес — $75 тис., а середній агробізнес — $150 тис.

Довідка. Програма підтримки сільського господарства України реалізується міжнародною гуманітарною організацією Mercy Corps за фінансової підтримки Фонду Говарда Г. Баффета. Цей спецпроєкт був підготовлений за фінансової підтримки Фонду Говарда Г. Баффета. Програма реалізовується на території Миколаївської, Херсонської, Донецької, Запорізької, Харківської, Чернігівської, Сумської, Дніпропетровської, Кіровоградської та Полтавської областей. У її межах домогосподарствам, дрібним фермерам, а також малому та середньому агробізнесу надається допомога у відновленні діяльності та подоланні наслідків війни. Окрім цього, Mercy Corps надає підтримку установам, що сприяють розвитку сільського господарства, та постачальникам сільськогосподарських послуг, які працюють з фермерами та малими й середніми фермерськими підприємствами. Подати заявку на будь-який вид грантів можна на сайті Програми.

«Дізналися про благодійну організацію через інтернет і старосту, що розсилала інформацію. Для участі в програмі потрібно було подати дані про діяльність та пошкодження. Згодом приїхали представники організації і, після оцінки пошкоджень, було вирішено надати допомогу на купівлю оприскувача, культиватора до трактора, лущильника дискового вантажного та тюкопреса. Саме ця техніка дозволила б нам повністю відновити роботу. Чесно кажучи, подаючи заявку, я навіть не вірив, що нам так допоможуть», — додав аграрій.

Програма грантової підтримки дозволяє фермерам відновити свої господарства після руйнувань війни. Підхід індивідуальний, тому можливе не лише придбання техніки, але й фінансування для купівлі великої рогатої худоби, свиней, птиці, мотоблоків, іншого сільськогосподарського інвентарю, систем крапельного зрошення та придбання обладнання для переробки сільськогосподарської продукції, вуликів, теплиць, саджанців, матеріалів для будівництва та ремонту приміщень.

Довідка. Mercy Corps надає допомогу у співпраці з місцевими громадськими організаціями та благодійними фондами. Таким чином місцеві організації можуть краще впливати на рішення, які стосуються розвитку сільського господарства в їхньому регіоні, а Mercy Corps – спрямовувати допомогу туди, де вона найбільш потрібна. У Миколаївській  та Херсонській областях Mercy Corps співпрацює з благодійним фондом «Ласка» – спільно з ним був наданий грант й Івану Кириковичу.

Тюкопрес — на прохання односельців 

Раніше в Івана Кириковича був тюкопрес — він використовував і його для надання послуг місцевим домогосподарствам та дрібним фермерам. Однак ця техніка була знищена, а попит на послугу зі збирання та пресування сіна, соломи або трави у тюки нікуди не зник. 

Коли представники Mercy Corps приїхали в село до пана Івана, аби оцінити пошкодження й потребу у фінансовій допомозі, вони поспілкувались з місцевими мешканцями, дізнались про таку потребу й прийняли рішення надати кошти та на купівлю тюкпреса.

«То наші ж люди завжди зверталися і я чим міг допомагав безоплатно. Кому тюків сіна зробити, кому гній на городі порозкидати — фактично технічно саме я і мої хлопці на нашому кутку могли справитися з будь-якою роботою. То, виходить, що завдяки проханню наших селян, Mercy Corps допомогла придбати ще й тюкопрес», — розповів фермер.

Довідка. Mercy Corps – Mercy Corps — це міжнародна гуманітарна організація, яка діє у більш ніж 40 країнах світу і надає допомогу людям, які страждають від катастроф, війн, бідності, а також наслідків зміни клімату.​ Від початку повномасштабної війни у 2022 році, Mercy Corps підтримала більш ніж 300 000 людей в Україні. Організація надає грошову допомогу, продуктові, гігієнічні та будівельні набори, психологічну підтримку, а також гранти для мікро-, малого та середнього бізнесу, зокрема у сфері сільського господарства.

Тож завдяки підтримці громади, Івану Кириковичу вдалося отримати допомоги трохи більше, ніж очікував. 

«Ми не лише займаємося господарством, але й допомагаємо людям, що робить нашу діяльність більше соціальною, ніж бізнесовою. Останнім часом ми організовуємо зустрічі, іноді за ініціативою місцевих лідерів, як-от старости чи громади. Зараз от готуємо встановлення стели при  в’їзді в село. Плануємо побудувати потужну електростанцію. Знаєте, я згадую, коли я лишився, а всі поїхали, то фактично, аби не я — ніхто, напевно б і не повернувся. Бо я всім у телефонних розмовах казав: все добре, працюємо потроху, повертайтеся —  будемо господарювати на своїй землі», —  додав фермер.

Для Mercy Corps важливим критерієм відбору заявки для допомоги є саме те, що придбана техніка буде використовуватися як самим фермером, так і може виручити інші  домогосподарства, які здійснюють сільськогосподарську діяльність. 

«Наш вебсайт став платформою для фермерів, які постраждали від війни, для отримання грантової допомоги на відновлення своїх господарств. Заявка пана Івана із села Зелений Гай пройшла попередній відбір за критеріями, що підтверджують масштаби пошкоджень та потребу у фінансовій підтримці. Після телефонного інтерв’ю, візиту до пана Івана та проведення фокус-групи з мешканцями його села конкурсний комітет програми прийняв рішення про надання йому гранту, який дозволив аграрію відновити свою сільськогосподарську діяльність, забезпечити стабільність свого бізнесу тадопомогти односельцям», — прокоментував менеджер з питань сільського господарства Mercy Corps Олександр Гаврилов.

Поля розмінували — і одразу засіяли

Територія господарства і поля як Івана Кириковича, так і інших фермерів були заміновані та суцільно всипані бойовим металобрухтом. Але працювати треба було, тому, не чекаючи розмінування, аграрій разом з робітниками взялися до діла самі. Ходили, шукали, ставили прапорці. Спочатку на своєму полі, а потім і сусідам почали допомагати.

«Тут неподалік нашого господарства стояли військові сапери з технікою. Ми приїжджали до них, показували їм наші прапорці, то вони знешкоджували нам. А якби то вони самі, то ми б роки чекали на ті розмінування, бо за день вони розміновували по 1 кв.м», — розповів Іван Кирикович. 

Дехто із сусідів пропонував аграрію свої землі, — мовляв, я обробляти не буду, а ти, якщо  розмінуєш сам, то бери. Так, Іван Кирикович трохи розширив свій зембанк. 

«Треба працювати, треба жити. От місяць тому узяли комбайн на ремонт. Господар каже, як відремонтуєте, то беріть собі, а гроші віддасте наступного року. Там щось з електронікою. Робимо проводку, пробуємо. Інший от відновлюємо. Наїхали колесом на якусь міну, то колесо розірвало. А сам комбайн і комбайнер вціліли», — додав аграрій.

Деяка техніка, як от трактор Case, до якого міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps допомогла придбали культиватор, ще в кредиті, але через ситуацію, що склалася, фермеру надали пільги. То, як говорить сам, нині платить по тому кредиту копійки —  трохи більше ніж 500 грн на місяць. 

Село відбудовується, навіть попри ризики бомбардувань

Зараз ФОП «Кирикович» вже переоформлюється у фермерське господарство. Фермер планує ще розширювати зембанк по можливості, а також будує майстерню для техніки. У відновлених складських приміщеннях до кращої ціни зберігається соняшник і пшениця. Через дощі затрималось сівба озимих, але тепер, коли погода покращилась, вже розпочали і її. 

«Цього року ми додали більше землі та відкрили фермерське господарство, щоб розширюватися і перейти на нову систему оподаткування для збільшення прибутків та придбання нової техніки», —  ділиться планами Іван Кирикович.

Хоча фінансово дуже непросто зараз, зізнається фермер. Все через зростання цін на паливо та добрива і зниження — на зерно.

Окрім того, що усі разом жителі села відбудовують власні будівлі, також вони працюють над створенням Алеї Пам'яті для загиблих Воїнів. Жителі села щомісяця збирають гроші для відновлення важливих об'єктів та на інші потреби громади. І хоча деякі металеві знахідки досі можуть бути небезпечними, в цілому, ситуація в селі відносно спокійна, і люди працюють разом, допомагаючи один одному.

«Як ми бачимо вже з досвіду роботи у прифронтових областях, грантова допомога запускає процес відновлення не лише окремих господарств, а й цілих сіл. Розвиток сільського господарства спонукає людей повертатися — все це взаємопов'язані процеси. Коли люди бачать перспективи для життя в селі, вони починають повертатися, а це, своєю чергою, стимулює владу інвестувати в розвиток інфраструктури. Таким чином, грантова допомога стає каталізатором відродження відродження селищ та громад», — підсумував Олександр Гаврилов.

Цей спецпроєкт був підготовлений за фінансової підтримки Фонду Говарда Г. Баффета, однак погляди та думки, висловлені у матеріалах спецпроєкту, не обов’язково відображають погляди Фонду Говарда Г. Баффета.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.