Україна багата на незвичайні фермерські господарства, чудернацькі сади та екзотичні теплиці. Нещодавно Kurkul.com публікував ТОП найвідоміших з них. Але від пильного зору наших журналістів не сховаються навіть дрібні сімейні міські ферми, які, тим не менше, вносять суттєвий вклад в розвиток вітчизняного АПК.

Наприкінці вересня минулого року українська делегація провела зустріч з представниками Міністерства продовольства і безпеки лікарських засобів Республіки Корея, під час якої заявила, що товарообіг сільськогосподарської продукції з Республікою Корея виріс на 44%. На той момент господарство Артура Орлика з Комсомольська вже кілька місяців займалося поставками м’яса мопсів до одного з ресторанів корейського міста Ульсан.

«Я раніше навіть не здогадувався про можливість відкриття такого бізнесу. До цього я займався розведенням мопсів та продажем цуценят. Це приносило певні гроші, але на повноцінну справу, яка б могла годувати родину, не тягнуло», — розповідає пан Артур.

Під час одного з бізнес-тренінгів, на який фермер-мопсятник завітав до Києва, був присутній спікер з Кореї, який є директором мережі ресторанів традиційної корейської кухні. Він розповів, що в його країні набувають попит страви з мопсятини. М’ясо цих собак не дуже типове для корейської кухні, частіше використовуються собаки породи чау-чау. А от мопсів на м’ясо розводять рідко. З сусіднього ж Китаю, наприклад, його взагалі не можливо доставити, адже мопси — традиційна китайська порода, майже священна, і там їх вбивство заборонене законом.

«Чон Чхоль (так звуть директора ресторану, — прим.ред.) запропонував всім охочим зайнятися розведенням цих тварин на м’ясо, описавши всі вигоди подібного бізнесу в Україні. В Кореї розводити мопсів в промислових масштабах досить дорого. Окрім цього, порода ця схильна до різних специфічних хвороб, а роди у самок проходять не без проблем. Тому корейцям вигідніше скуповувати мопсятину в Україні через своїх партнерів у Харкові», — розповів Артур Орлик.

Наразі в нашій країні нараховується майже десяток подібних господарств, ферма ж Артура середня за розмірами. Кожен місяць з таких господарств до Кореї відправляють близько 800 кг мопсятини в замороженому вигляді.

«Більша частина собак у нас знаходяться в приватному будинку батька моєї дружини. Там зараз близько двох сотень дорослих тварин і 250 підрослих цуценят. В нашу ж квартиру ми забираємо самок з новонародженими цуценятами, адже за ними потрібен постійний цілодобовий догляд, оскільки малих може розчавити навіть власна мати. Тому ми з дружиною пильнуємо по черзі», — розповідає Артур.

Зараз у квартирі, куди й завітав кореспондент Kurkul.com знаходиться лише одна самиця з п’ятьма цуценятами, але скоро сюди переведуть ще трьох мопсів, тому що в них вже підходить термін окоту. При утриманні цуценят треба дотримуватися певного температурного режиму, тому на коробці з новонародженими висить термометр. За словами власника собак, всі цуценята народилися без особливих вад і плануються саме для продажу на м’ясо, адже самок та самців для розведення в господарстві вистачає.

Окрім новонароджених, в оселі Орликів проживає їх найперший мопс Демі, якого вони тримають саме як домашню тварину і не планують продавати на м’ясо.

«Мопс — не проста в розведенні порода. Наприклад, при окоті досить часто робиться кесарів розтин. Раніше для цих цілей ми запрошували ветеринара, але потім дружина пройшла спеціальні курси в аграрній академії в Полтаві. Також, мопси схильні до хвороб очей та суглобів. Але корейці їх полюбляють за смакові якості м’яса, яке за структурою схоже на мармурову свинину, а за смаком щось середнє між м’ясом свині та качки», — розповідає Артур Орлик.

За його словами, самця мопса можна відгодувати до 11-13 кг, а самицю — 9-10 кг. Вихід м’яса у представників цієї породи трохи більше 60% від маси.

Для відкорму собак використовують сухі корми, а цуценятам додають трохи свіжих овочів та курячі тельбухи. В день дорослій собаці потрібно близько 100 грамів такої їжі.

«З двомісячного віку ми починаємо додавати до раціону спеціальні добавки для росту маси собаки, які закуповуємо у наших корейських партнерів. В Україні таких кормів не виробляють, але для нас вони поставляються з гарною знижкою», — каже Артур.

За його словами, корейці закупають м’ясо за дуже вигідними цінами, тому утримування мопсів окуповується сповна.

Забій же відбувається традиційним способом — за допомогою ножа. Але Артур Орлик розповідає, що вже замовив спеціальну установку для того, щоб вбивати тварин за допомогою електрики.

«Стандартні установки для забою свиней тут не підійдуть — собака від такої напруги, мабуть, згорить повністю, тому довелося розробляти проект менш потужного пристрою в одній з місцевих фірм. Але, звичайно, я їм сказав що це для кролів, а не для мопсів, оскільки в нашій місцевості подібний бізнес поки що сприймається як щось дуже ексцентричне», — говорить мопсятник.

До нього навіть кілька разів приходили місцеві зоозахисники, але не знайшли особливих порушень в утриманні собак. Всі мопси знаходяться в доброму стані, вгодовані, прищеплені від хвороб.

Окрім продажу собак на м’ясо, Артур Орлик надає своїх тварин для весільних та рекламних фотосесій. Мопси користуються популярністю в цій сфері, оскільки мають досить нестандартну «інопланетну» зовнішність.

«Одного разу за день мої тварини побували одразу на п’яти весіллях, тому цей напрям розвитку бізнесу мене також дуже цікавить», — розповідає Артур.

В планах у собаківника вихід на місцевий ринок, оскільки в Києві існує декілька ресторанів корейської кухні, які потребують якісної мопсятини.

«Зараз я займаюся спробами вивести сальну породу мопсів. Це повинно допомогти нашій медицині, оскільки собачий жир лікує від туберкульозу.та бронхітів. Також, таке сало повинно знайти свого покупця і на ринках нашої країни, адже, наскільки я знаю, в Україні зараз мало розводять свиней сальних порід і такий продукт міг би замінити свиняче сало», — говорить Артур.

Мопсятника з Комсомольська майже не запрошують на аграрні виставки та семінари через екзотичність та маргінальність даної галузі тваринницького бізнесу, але восени він отримав запрошення на конференцію «Мільйон із гектара» у Львові.

«Нажаль, до Львова не зміг потрапити, адже якраз відбувався забій тварин для майбутньої поставки м’яса. Але не скажу, що я вже так сильно хочу ділитися секретами свого бізнесу, оскільки такий ринок є обмеженим і додаткова конкуренція тут ні до чого», — розповідає з посмішкою Артур.

Що ж, бажаємо Артуру Орлику та його фермі подальшого процвітання, а вас, любі наші читачі, вітаємо з днем гумору і бажаємо, щоб подібний «агробізнес» з’являвся на теренах України лише в такій от вигаданій формі. Адже, ми сподіваємося, що ви вже здогадалися про жартівливий характер цього матеріалу :)

P.S. Всі факти та імена вигадані, якщо ми образили чиїсь почуття, вибачаємося! :)

Андрій Губін, Kurkul.com