Уже 20 років поспіль в Україні ведуться дискусії щодо земельної реформи. Кілька разів влада намагалася скасувати мораторій на продаж землі, проте спроби не мали успіху. На заваді стає чимало причин, які не дозволяють розвиватися ринку землі.

Днями експерти земельного ринку провели круглий стіл, щоб відповісти на питання «Земельна реформа в Україні: якою має бути кінцева мета?».

Kurkul.com зібрав 5 найцікавіших тез круглого столу.

Теза 1: Громада стримує розвиток земельного ринку

Настрої суспільства наразі розділилися: одні залюбки готові самостійно управляти своїми угіддями та чекають на прийняття закону, інші – категорично проти, адже не довіряють владі та побоюються, що землю розкуплять іноземці чи олігархи.

Експерти стверджують, щоби такої ситуації не сталося, земельні відносини потрібно врегульовувати поступово. Тоді в Україні не виникне великих латифундій, а права на земельну власність справедливо розподіляться між агрохолдингами та фермерами.

«Є така соціально-політична складова, яка не дає Україні втілити реформу в життя. Бар’єр створюється як з боку громад, так і зі сторони політиків та держорганізацій. В Україні громади відлучені від процесу формування політики. Коли громади залучені у цей процес, у них з’являється довіра до політиків, виникає відчуття прозорості, і тоді не потрібно впроваджувати щось нове насильно. Навпаки, процес буде проходити спокійно й усі моменти будуть зрозумілі суспільству», – пояснює директор Міжнародної громадської організації «Прімавера» Ольга Жовтоног.

Теза 2: Земля має бути не активом, а місцем роботи для її власника

На сьогоднішній день землею користуються в основному великі агрохолдинги та підприємства. Серед селян свої паї обробляють лише 1%. Решта здає їх в оренду.

На думку експертів, таку систему потрібно змінювати, адже холдинги не приносять державі великих прибутків. Усі кошти йдуть у кишеню бізнесменам. А щоб аграрний сектор став дійсно стабільним та поповнював бюджет країни, потрібно робити ставку на розвиток дрібних, середніх та сімейних ферм. Така модель успішно працює в Європі і була би прийнятною для України.

«На сьогодні нам потрібно взяти приклад з більшості розвинених європейських країн, які вже давно розвивають дрібні господарства. Сімейні ферми – це той спосіб ведення сільського господарства, який дозволяє найбільш рівно розподіляти доходи між сільським населенням. Якщо молодий хлопець хоче стати фермером, він повинен мати право доступу до землі. Тому нею має розпоряджатися той, хто на ній працює», – розповідає експерт у галузі земельних відносин, землеустрою, оцінки землі, розробник багатьох нормативних документів у сфері земельних відносин Андрій Мартин.

Теза 3: Щоб ринок землі запрацював, його потрібно врегулювати

Наразі перед реформаторами стоїть низка завдань, вирішення яких допоможе покращити менеджмент публічних земель. Сьогодні більшість земель все ще знаходиться у власності держави і, як констатують спеціалісти ринку, ці землі використовуються не прозоро, виявляється чимало випадків корупції. Так, лише за минулий рік Держземагентство без проведення аукціону роздало чверть мільйона гектарів землі.

Також в Україні чимало земель із неврегульованим правовим режимом. Свого часу, під час приватизації, не були розпайовані лісосмуги, дороги, господарські двори, водні об’єкти, ділянки лісу, що були у власності колгоспів. Вони зависли у «колективній власності» підприємств, яких вже давно не існує.

Наступна проблема – відмерла спадщина. Особливо складна ситуація у депресивних регіонах України, де у деяких сільрадах близько чверті усіх паїв стали нічийними, а договори оренди укладаються невідомо з ким і як.

«Процедура передачі земельних ділянок у комунальну власність досить складна і досить часто органи місцевого самоврядування навіть не знають, як її реалізовувати. Такі ситуації найчастіше трапляються у Чернігівській, Рівненській, Житомирській областях. Тому потрібно вирішувати цю ситуацію якнайшвидше», – пояснює Андрій Мартин.

Теза 4: Децентралізація = гроші + земля

Децентралізація в Україні настане тоді, коли місцевим органам влади нададуть дві складові: кошти та право на землю. І якщо кошти, хоч і не у великому обсязі, але виділяються у бюджеті, то з передачею прав власності ситуація складніша.

Вже рік у ВРУ депутати намагаються прийняти законопроект №1159, за яким землі державної власності передаються у власність центральних громад, щоб ними могли розпоряджатися не столичні чиновники, а місцеві громади та селяни.

Теза 5: Ринку землі потрібен кадастр та консолідація

Протягом 90-х років реєстрація у кадастрі та оформлення земельних ділянок провадилися неправильно. Відповідні документи містять чимало помилок, що ускладнює ситуацію на ринку землі. Окрім того, більша частина земель не має навіть кадастрових номерів, а тому не може бути продана чи передана в оренду. На думку експертів, виправити помилки наразі неможливо, адже цю процедуру потрібно спростити, зробити доступною та недорогою. На їх думку, громадянин не має витрачати тисячі гривень на виправлення цих помилок, а прийти до кадастрового реєстратора, подати заяву та через кілька хвилин отримати результат.

«Відкриття ринку стимулюватиме створення якісного кадастру, оскільки для того, щоб продати землю, потрібно присвоїти номер, з’ясувати стосунки між сусідами, з’ясувати накладки. Ким би не був покупець: українцем чи іноземцем, він не придбає ділянку з помилками, яку потрібно буде виборювати потім у судах», – пояснює експерт у сфері правового регулювання земельних відносин Сергій Біленко.

Окрім того, спеціалісти пояснили, що на сьогоднішній день інвентаризації та оцінок наша земля не потребує. Більше того, інфраструктура ринку земель у нашій країні вже давно готова до відкриття ринку.

Катерина Сокольникова, Kurkul.com