Випиваючи щоранку склянку свіжого молока, багато хто навіть не задумується, звідки вона потрапила до нас. Особливо це стосується американських родин. І не дивно, адже найбільші аграрні виробництва США після приватизації в’язниць утворилися саме на їх базі.

За даними Міжнародного центру тюремних досліджень, за ґратами у Сполучених Штатах знаходиться майже 3 млн осіб. На другому місці Китай. Там близько 2 млн засуджених. Третє місце посіла Росія та її понад півмільйона ув'язнених. Україна у «тюремному» рейтингу на 11-й позиції.

У США мешканці в’язниць обходяться близько у $50 млрд щорічно. Аби полегшити утримання такої кількості ув’язнених, держава активно розвиває мережу тюремних ферм. Так, уже майже в 40 штатах використовують працю засуджених. Виправдана вона 13-ю поправкою Конституції. У ній указано, що підневільну працю можна використовувати лише як покарання за злочин.

Після того, як в’язниці в США з молотка пішли на розпродаж, ними зацікавилися інвестори. Так, ще у 90-х створили одну з найпотужніших у світі Corrections Corporation of America (ССА). На початку 2000-х дохід ССА обраховувався вже в мільярдах американських доларів. За кілька років вони приватизували понад 150 колоній суворого режиму та облаштували на їх базі виробництва.

Найвідоміші тюремні господарства світу – «Парчман Фарм» (Міссісіпі), «Ферма» (штат Луїзіана), «Камінгз» (штат Арканзас) та «Джестер» (штат Техас).

Близько 5000 в’язнів, 7,3 тис. га землі та майже $100 млн прибутку щорічно. Це ферма при колонії Louisiana State Penitentiary (LSP), відома як «Ангола». За півтора століття її існування звідси не втік жоден засуджений. Фермерство тут почало розвиватися цілком природньо, адже в’язниця розташована на місці плантацій, де за часів рабства трудилися чорношкірі підневільні.

У цій колонії розміщене чисельне поголів’я великої рогатої худоби: 2,5 тис. корів тримають на м’ясо та близько 300 – на молоко. Розвинене виробництво при тюрмі забезпечує щоденно свіжим молоком не лише тих, хто перебуває за ґратами, а й сотні американських родин на волі.

Утім, багато хто із захисників прав людини називає в’язницю в Луїзіані центром рабства у 21 столітті. Усе через те, що підневільні виконують ті ж самі функції, що й раби до відміни кріпосного права. Нині «Ангола» залишається лідером у виробництві бавовни. Відмінність лише в тому, що раніше, аби її вирощувати, використовували працю рабів, а тепер – ув’язнених.

Подібне бавовняне виробництво активно розвивали також в «Парчман Фарм» в штаті Міссісіпі. Такий бізнес нині вважають найприбутковішим у світі. Адже в’язням не потрібно багато платити за працю. Вони є найдешевшою робочою силою. У 2012 році година праці тюремних найманців обходилася в’язниці від 4 до 20 центів. Тож не дивно, що за кілька років свого існування такі ферми легко піднімаються на лідируючі позиції у списку найприбутковіших фірм світу. Для прикладу, в Техасі, Джорджії, Арканзасі взагалі не вважають за необхідне нараховувати зарплату в’язням, які працюють.

«Гарлем Фарм», нині «Джестер» (Техас) — одна з найстаріших тюрм-плантацій в США. Її держава віддала у приватні руки ще у 1890 році за $200 тис. Вона мала лише близько 2 га земель, на яких працювали 260 в’язнів.

На плантаціях «Джестер» вирощували цукрову тростину, а згодом діяв цегельний завод. Недобра слава про виправну колонію Гарлем пішла світом, коли у тісній камері там живцем згоріли 12 темношкірих в’язнів.Більш гуманно працю підневільних використовують у Каліфорнії, Орегоні, Вашингтоні, Огайо, Меріленді, Мічигані, Нью-Мексико та Нью-Йорку. Тут поширюють практику «зелених в’язниць». Як приклад, Coffee Creek Correctional Facility. Це єдина жіноча тюрма в штаті Огайо.

Тут організували садівництво та овочівництво. При чому включає воно всі етапи: від навчання до готової продукції. Унікальність цього закладу за ґратами в тому, що тут відбувається весь ланцюжок виробництва.

У садовому бізнесі задіяні всі 1200 ув’язнених. Займатися вирощуванням овочів та фруктів беруть не всіх. Спочатку слід пройти навчання у школі фермерства.

Усього в США понад 10 колоній, господарство яких спеціалізується виключно на садівництві. Працюють вони за спільною програмою SSP («Проект сталого розвитку у в'язницях»). Утім, вона не обмежує в’язницю у виді зайнятості. Так само, користуючись методикою «зеленого способу життя», можна організувати на базі виправної колонії цех із сортування сміття та його подальшої переробки чи вироблення відновлюваної енергії.

Крім того, програми дає навички, які ув’язнені зможуть застосувати після звільнення та працевлаштуватися на волі.

Молочну ферму вже до 2017 року планують відкрити у виправній колонії Південної Кароліни. Базуватиметься вона у Wateree River Correctional Institution. На закупівлю дійного стада тут готові викласти до $7 млн. Тут же хочуть використовувати виключно свої корма, вирощені на тюремних плантаціях.

У Південній Кароліні молочне господарство за ґратами одне з найбільш розвинених в Америці. Тамтешні тюрми дозволяють економити близько $600 тис. на рік бюджету США. Адже вони не лише забезпечують себе продуктами харчування, а й продають їх в американські магазини.

Олеся Боровик, Kurkul.com