В рамках соціального проекту про українське село Сільський Ревізор наша команда провела інспекцію села Визирка Комінтернівського району на Одещині.

Потрапивши до приватної еко-ферми ми вирішили розповісти вам про виробництво молока за принципом «чесно, як для себе» та відновлені старовинні технології сироваріння від Олени Козьміної.

Поруч з порто-промисловою зоною, велетнем «Трансінвестсервісом» (ТІС), «Ластівка», відновлена ферма з очеретяним дахом та глиняними печами, виглядає, як якір в оазі гармонії з природою.

«Перша задумка була все будувати, як для себе — щоб працювати і жити на фермі, готувати їжу на кухні на дровах, мати можливість відпочити для членів нашої родини в комфортних умовах сільського устрою. Залишалося ще місце — нехай будуть кімнати для наших міських друзів, нехай будуть сімейні дати і свята біля печі, свіже повітря і тиша, навколо — упорядкований простір і хороша енергетика наших домашніх тварин, добрий настрій і світлі думки», — розповідає господиня Олена Козьміна.

Ідею еко-ферми пані Олена з чоловіком Олексієм Михайловичем привезли з подорожей провінційною Європою.

«Під час поїздок з чоловіком за кордон ми на собі відчули принадність устрою сільського життя в Альпах в районі Інсбрука, — це був еко-оазис, містечко Лансерхофф, яке століттями оздоровлює світ. Неподалік від нашого будинку, розташованого на зеленому схилі на віддалі від центральної вулиці, був корівник — їх в цьому невеликому селі було кілька. Зрозуміти, що це хлів, можна було тільки з часом — іноді вітром приносило солодкуватий запах гною і діловиті люди виходили з будівлі з бідончиками. Потім — тиша і чистота.

Заходиш за ріг будинку, а там з-поза зеленої огорожі виглядають телята. Одне з цих телят лизнуло мого чоловіка. Він отримав величезний заряд бадьорості. З тих пір залишилась пам’ять про те, що ферма — це комфорт і краса, немає ніякого неприємного запаху, звідти виходять охайно одягнені люди, кожне віконце та кожен куточок прикрашені. Цей устрій і любов до свого діла ми і привезли в Україну. Нам стало зрозуміло, що сільська робота і все життя гармонійно пов'язані між собою», — розповідає Олена Козьміна.

Зараз на фермі всього 10 голів дійного стада, поросята, коні, кури різних порід, вівці та кролі. Але основною діяльністю залишається виготовлення молока та сирів. Тут будується сирне виробництво за старовинними альпійськими технологіями — на вогні. Його пані Олена вичитала по крупинкам, порівнювала закваски, купувала рецепти варіння сиру та вивчала механізми машин для варки, винайшла свій рецепт та дуже його цінує.

«Коли наша сім’я зіткнулася зі страшним захворюванням — раком — ми купили свою Чорнушку — чорну дворову корівку, у якої все ще найсмачніше, найсолодше молоко. Я за освітою біолог, тож розуміла, що подовжити життя свого чоловіка бодай на декілька років можна за допомогою якісних, натуральних продуктів харчування. Так наше стадо розрослось до 10 дійних корів. Ми відносимось до корів, як до членів сім’ї, створюємо належні умови для їх утримання, випасання, напування, забезпечуємо їх повноцінними кормами. Молоко та сири, які ми виробляємо, щомісяця проходять аналіз в лабораторії. Кожен покупець переконується особисто, що на фермі є лише одна категорія товару — «чесний, як для себе», — проводить нам екскурсію пані Олена.

На кормовому столі для корів, окрім звичних вівса, кукурудзи, ячменю, люцерни, сіна — кабачки, гарбузи, «суданка». В хліві для корів грає музика. Її підбірку доручено доярці та головному технологу Ользі Іванівні. Взимку у корів — стійлове прив’язне утримання, влітку вони випасаються на пасовищах і вільно, безприв'язно живуть на літніх базах. Природний рівень продуктивності кожної корови, з урахуванням їх віку та породи, розкривається на фермі поступово, «по-старинці», без використання сучасних технологій інтенсивного виробництва молока.

Продуктами «Ластівки» є фета, бринза, знежирений творог, молоко. Деякі сири ще дозрівають, а деякими — вже смакуємо. Кожен сир дозріває по різному від 8 до 15 днів.

«Навіть якщо зварити в один день з одного молока три різні заготовки сиру, вони вестимуть себе зовсім по-різному. Їх потрібно перевертати, провітрювати, слідкувати з якого боку краще сформується скоринка», — пояснює власниця ферми.

Продукт, що тут виробляється. відноситься до категорії молочно-кислого, він повністю обезжирений. Молоко, з якого виробляється сир, щомісяця проганяється через сертифікатор молока для малих фермерських господарств. Вміст жиру — від 4,5 до 6 % в залежності від корови, тобто в середньому — 5,3 % жиру. Хоча, далеко не всі продукти мають такі «здорові» показники.

«Молоковмісний сирний продукт, ціна — 92 грн/кг. Це те, чим харчується переважна більшість українців. Коли я питала у технологів що це означає по ДСТУ, мені відповіли, що цей продукт містить не менше 30% цільного молока. Що складає ще 70%? Залишається тільки здогадуватись», — пояснює господиня.

Господарство не має на меті розширення площ чи нарощування дійного стада. Цілі у визирської еко-ферми — вищі.

«Моя ціль — хоча б вийти в нуль по веденню господарства. Стадо ми розширювати не можемо, адже навколо немає вільної землі для вирощення кормових культур. Але популяризувати еко-ферму, показати людям, як виготовляється здорова та безпечна їжа для моєї родини, для малих дітей, дати їм зрозуміти, що будь-яка продукція не повинна ділитися на два кошика: для себе і для решти. Сміливість зайнятися таким сільським проектом своїми силами прийшла не відразу. Але зараз я бачу його користь для людей», — каже господиня.

Скоро і ви матимете змогу скуштувати фермерський сир під назвою «Ластівка» — восени на фермі відкривається сироварня з можливість відвідування. Kurkul.com обіцяє привезти звідти для вас найяскравіші враження та більше інформації про технологію виробництва.

Дарина Козоріз, Kurkul.com