На пташиному дворі приватного акціонерного товариства «Рівнянське», що на Кіровоградщині, поважно прогулюються більше семисот індиків породи БІГ-6. Цьому аграрному бізнесу уже шість років. Завідуючий фермою Олег Миронченко пам’ятає як ця справа починалася. Каже, без труднощів не обійшлося. Проте сьогодні він вже знає, як індичу ферму зробити рентабельною.

На що зробити ставку: на яйця, м’ясо чи «молодняк»?

Розведення індиків для ПрАТ «Рівнянське» починалося як «допоміжний напрямок» у агробізнесі. Підприємство багато років успішно займається рослинництвом, має свиноферму. Спробували вирощувати індиків і справа, як-то кажуть, пішла.

«Перші три роки це був більше ентузіазм, а ось уже останні три роки ми вийшли на нормальний прибутковий процес: ми штучно їх запліднюємо, закладаємо в інкубатор, інкубуємо, продаємо добовий молодняк, підрощених індичат, реалізуємо м’ясо, проте, переважно перед новорічними святами. Ми вже дійшли до рентабельності», — розповідає завфермою Олег Миронченко.

За його словами, прибутковою індича ферма може бути лише в разі чіткого планування всіх процесів, які на ній відбуваються. Наприклад, продаж індичого м’яса так і не став для ферми основним заробітком. Співпраця з ресторанами не дала бажаного ефекту. Час і досвід показав, що найвигіднішою індичою фермою на Кіровоградщині може бути лише та, яка реалізує, перш за все, яйця для інкубації та індичат.

«Поставляти індиче м’ясо в заклади масового харчування нам не дуже вигідно. Я до Нового року планую стадо, і тоді мені з цього стада дуже важко якихось індиків забрати. Я залишаю, наприклад, 30 самців і 300 самок, у мене все йде по плану. Мати надлишок птиці, наприклад, для ресторанів – це ризик і зайві витрати і на годівлю, і на утримання», — розповідає завідувач фермою.

Продавати м’ясо на ринку та в магазинах теж не дуже вигідна справа. За словами Олега Миколайовича, у підприємства вже є свої постійні покупці, які час від часу замовляють дієтичну і корисну індичатину. Це переважно люди, які турбуються про власне здоров’я, надають перевагу здоровій їжі та не обмежені у фінансах.

«Якщо індик, що важить дванадцять і більше кілограмів реалізується по 75 гривень за кілограм, то ви розумієте, що не кожен готовий віддати майже 1000 гривень. Широкий загал не дуже купує, хіба лише на зимові свята», — говорить Олег Миронченко.

Вибагливі, але… не довго

«Якщо я вам розкажу про всі труднощі, з якими ми зіштовхнулися, починаючи вирощувати індичат, то люди, які зараз теж планують зайнятися цією справою, передумають», — сміючись, розказує завфермою.

У нього для майбутніх «індичарів» багато порад. Каже, конкуренції не боїться, бо ці птахи на початку свого життя настільки вибагливі, що в індичому бізнесі залишаються лише найсильніші.

Вирощувати індиків у ПрАТ «Рівнянське» почали з кросу «Харківський-56», який створений в Українському інституті птахівництва. Цей крос добре адаптується до утримання на підлозі і навіть у клітках. Згодом, коли зрозуміли, що вирощуванням індиків займатися варто, перейшли на популярний американський крос – «БІГ-6». Це індики-бройлери, які дають дуже великий вихід м’яса. Крім м’яса, у цієї породи цінується ще й пух та пір’я, на яких можна додатково заробити. Індиків БІГ-6 цінують за їх велику масу тіла та відносну невибагливість утримання. До п’яти місяців утримання вони виростають до 11 кілограм.

«Перші 40 індиків БІГ-6 дали нам на той час прибуток майже 60 тис. грн. Ми були надзвичайно раді і збільшили поголів’я до 500 птахів, але вже такого доброго заробітку не отримали. Проте потім процес налагодився, бо ми зрозуміли на що робити ставку – на інкубаційні яйця та на реалізацію молодняку», — розповідає Олег Миронченко.

За словами завідуючого фермою, індики справді дуже вибагливі до умов утримання та вразливі до хвороб. Проте за шість років роботи на індичій фермі він навчився правильно за ними доглядати. Каже, найважливіший перший місяць життя індичат, а далі вже легше.

«Індича потрібно протягом перших семи днів його життя правильно вигріти. І гріти не зверху, як більшість звикли або думають, а гріти знизу, тобто мати теплу підлогу. Також треба перший місяць годувати пташенят збалансованим повноцінним кормом. Зараз з цим проблем немає – багато пропозицій від різних виробників. Індики дуже важко піддаються будь-якому лікуванню, тому я рекомендую своєчасно провести всі профілактичні заходи, не чекаючи доки птахи захворіють. У дванадцять днів прокапати, у місяць провести дегельмінтизацію», — радить Олег Миронченко.

До речі, він не підтримує тих спеціалістів, які з перших же днів дають індичатам антибіотики та різні так звані вітамінні «випойки». Олег Миколайович наголошує: якщо індичата до обов’язкових профілактичних заходів виглядають здоровими, то не потрібно їх «накачувати» всякими медичними препаратами.

«Це як здорове новонароджене немовля наколоти медикаментами», — каже чоловік, і в цих словах відчувається уся його прихильність до цих птахів, не лише як до засобу заробітку.

Після місяця життя індики потребують, за словами Олега Миколайовича, мінімального догляду. Саме з цього періоду їх переводять жити у звичайне, переобладнане зі старої ферми, приміщення, і саме з цього часу індичат поступово привчають до так званої звичайної їжі – дають зернові, які вирощують на полях господарства (кукурудза, пшениця) та скошену зелену масу.

«Індики люблять, щоб біля них 30 днів походили, потурбувалися про них, навіть порозмовляли з ними, а далі вони стають самостійнішими», — резюмує Олег Миронченко.

На індичій фермі ПрАТ «Рівнянське» працює всього дві людини. Завідуючий фермою каже, такої кількості працівників цілком достатньо, щоб птахи були нагодовані та доглянуті, навіть якщо приміщення не автоматизоване.

«Ми ще до цього не прийшли. У нас поїлки та годівниці звичайні, залізні. Зранку і ввечері працівник наповнює їх кормом та водою, розкидає зелену масу, оглядає, де треба підстилку змінити, де підгребти. Ми поки не прийшли до автоматизації», — розповідає Олег Миронченко.

Керівництво ПрАТ «Рівнянське» запевняє, відгодовують індиків до 6-7 місяців, тому що птахи після перших трьох тижнів життя харчуються виключно природними кормами без всіляких домішок для пришвидшення росту. На підприємстві такий вибір зробили свідомо, щоб пропонувати своїм покупцям екологічно чисте м’ясо.

Людмила Лутицька, Kurkul.com