Чи може Україна, як держава, контролювати поширення африканської чуми свиней? На жаль ні. Зокрема тому, що низка необхідних механізмів системи не працює належним чином. Так, наприклад, у нас відсутня ідентифікація поголів’я, як така, а тому, реєструвати переміщення поголів’я також ніхто не може. А без цього гарантувати непоширення «африканки» неможливо.

Вже маємо досвід, коли АЧС «заходить» на свинокомплекс. У 2015-му на «Калиті» довелося знищити більше 60 тисяч голів свиней (втрати — мільйони гривень). Цьогоріч під удар хвороби також потрапили промислові господарства, які за розміром дещо менші (ТОВ «Подільський бекон» — 7 700 свиней, ПП «Агро-ДІС» — 5 700 голів). Але наслідки для бізнесу такі ж плачевні — тварин знищили, кошти втратили.

Як же діяти свиногосподарству, щоб не допустити найгіршого сценарію, з огляду на поширення хвороби? Єдиний вихід — подбати про себе самому. В інтересах свинокомплексу ізолюватися і стати компартментом* найвищого рівня. Щоб забезпечити максимальний захист, треба враховувати і найменші дрібниці, які часто є ключовими.

У вересні цього року Асоціація свинарів України, за сприяння Департаменту сільського господарства іноземних країн Міністерства сыльського господарсва США реалізувала проект «Оцінка біобезпеки свиногосподарств в умовах АЧС». Разом із закордонними експертами здійснювали аудити на вітчизняних свиногосподарствах. Метою проекту було допомогти виробникам підвищити рівень біобезпеки. Усього участь у проекті взяли близько 10-ти господарств.

Читати по темі: Як розповсюджується АЧС: Kurkul.com запускає карту моніторингу

Безперечно, частина з них — взірцеві, де в систему біобезпеки вкладені значні кошти, робота ведеться «по всім фронтам». Проте, були й такі, яким треба попрацювати над своїм захистом. Якщо підвести підсумок, можна виокремити основні проблемні «точки»:

Робота з персоналом. Обов’язок працівників — змінювати одяг і взуття, приймати душ, перед входом на робоче місце, тобто у виробниче приміщення, безпосередньо до тварин. Звісно, кожного проконтролювати неможливо, але є важелі, які стимулюють до виконання правил:

• Роз’яснювальна робота (літучки, семінари тощо);

• Мотивація (фінансова, матеріальна тощо);

• Забезпечення комфортних умов роботи. Мова йде про елементарні речі — гарячий душ, наявність фену, рушників, засобів гігієни, зручний робочий одяг тощо.

Змішування «брудної» і «чистої» зон. Тобто, в одному приміщенні зберігаються ті речі, у яких персонал прийшов з вулиці і ті, в яких він іде у виробничі приміщення. У такому випадку сенс приймати душ зникає. Адже, щойно одягнувши чисте, знову потопталися по «брудній» зоні і пішли далі до тварин.

Деякі господарства практикують подвійне переодягання. Перший раз — коли працівники заходять на територію господарства (знімають верхній одяг і брудне взуття, миють руки), вдруге — перед входом на виробничу територію у санпропускнику. Тут ще раз змінюється одяг, персонал приймає душ. Така система дуже ефективна.

Харчі. Це потенційний шлях АЧС на ферму. Більшість господарств не дозволяє персоналу приносити обіди з собою. Часто їх замовляють у найближчому населеному пункті, але це доволі ризиковано. Оскільки, немає гарантії, що сировина для страв перевірена. В ідеалі, свинокомплекс повинен організувати свою кухню/їдальню й готувати страви виключно із власної продукції.

Корми для тварин. Не кожне підприємство може собі дозволити власний кормоцех, де може проводити термообробку (сушку, екструдування, гранулювання). Щоб такий обладнати треба скажені інвестиції. Разом із тим, часто буває так, що придбані корми готують із сировини невідомого походження. Для своєї ж безпеки важливо знати, звідки це зерно, як воно збиралося тощо і вживати відповідні заходи.

Читати по темі: АЧС: як свиноферми можуть підвищити рівень безпеки?

Журнал реєстрації відвідувачів. У цей журнал треба заносити відомості про всіх гостей господарства без винятку. Всі мають проходити однакову процедуру, але практика показує, що є попуски для своїх. А їх не має бути.

Рампи завантаження/відвантаження поголів’я.Перша проблема у цій зоні — під’їзні шляхи. Часто свиновоз їде повз ворота господарства, або його маршрут перетинається з транспортом працівників тощо. Найкраще, щоб він був помитий і продезінфікований до того, як потрапить на територію господарства і проїде до рампи. Останню треба мити після кожної партії тварин, в окремих випадках (коли водій не виходить з машини) — раз на день. Втім, є випадки коли рампа брудна і чистять її лише раз на тиждень. Гігієна цієї зони має важливе значення і нею не можна нехтувати.

Окреме питання — просвітницька робота серед населення. Так історично чи географічно склалося, що багато господарств розташовані або біля села, або на його території. Проте, дуже мало ферм працює з населенням: готує роздатковий матеріал, пояснює ситуацію з хворобою. Наразі присадибний сектор свинарства — велика загроза для всієї галузі. Тому, люди мають знати про проблему. Треба пояснювати, що у випадку спалаху «африканки» постраждає не лише промисловий свинокомплекс, але й самі селяни. Оскільки тримати свиней впродовж 1-2 років буде заборонено.

На жаль, ризики АЧС високі і перелічені недопрацювання їх підвищують. Тому, щоб сценарій «Калити» й інших господарств не повторився, помилки треба усувати, а «розмах» для удосконалення є у кожного свинокомплексу. Треба лише про це подбати.

* Компартменталізація (розподіл свинарських (фермерських) господарств на зони за рівнем захищеності) — процедура визначення державним інспектором ветеринарної медицини стану господарства за рівнем захищеності, з метою відокремлення здорових субпопуляцій тварин у неблагополучній через певну хворобу країні/регіоні.

Оксана Юрченко, віце-президент Асоціації «Свинарі України»