Наша агроекспедиційна подорож перетнула екватор і вже сьогодні на команду чекали поля Вінниччини. Вітер зносив з ніг, але ми доїхали і готові ділитися почутим і побаченим.

Неодмінно разом з агроекспедиторами на гостини до господарств завітали і наші надійні партнери з компаній «Август Україна», ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та «Агріматко-Україна».

Першим пунктом призначення стало село Мізяків Калинівського району.

У першій лінії Південного Бугу

На подвір’ї господарства «Діброва і К» зі словами «Слава Україні!» нас зустрічають співвласник та комерційний директор підприємства Дмитро та Степан Зулинські.

В самому офісі ми вирішили не зупинятися: без зайвих слів одразу ж вирушаємо у поля, бо там краще видно як іде посівна кампанія.

Дорогою Дмитро Зулинський розповідає, що господарюють тут по-сімейному: двоє братів, обидва не мають профільної агрономічної освіти, натомість таким чином їм вдалося уникнути упереджень ще радянських науковців та викладачів, які давно перестали крокувати у ногу з прогресом і довіряють лише старим перевіреним методам ведення сільського господарства. Свіжий та ясний погляд, молода енергія і безстрашність перед експериментами допомогли донедавна занедбаному колгоспу стати на шлях відродження. Вже зараз тут модернізують приміщення контори, переоснащують під сушки для насіння старі «клюшечники», в яких колись тримали ВРХ, грунтовно підійшли до установки зрошувальних систем і на цьому не збираються зупинятися, адже до рук Зулинських господарство потрапило всього три роки тому.

«Ми поставили собі за мету, на прикладі окремо взятої території показати, як все можна вибудувати і створити ефективне підприємство. Почали працювати як звичайне класичне господарство в Україні: посів і вирощування сировини. Але ми не хочемо бути «банановою республікою», тому поступово перебудовуємо цю логіку і намагаємося створити з цього господарства якісну сервісну компанію з вирощування зернових і технічних культур», — розповідає Дмитро Зулинський.

До речі, тваринництвом у «Діброва і К» також займаються, але не у промислових масштабах, більше для власних потреб. Мають близько 300 голів овець та небагато гусей, курей та свиней.

Оглядаючи здалеку поля «Діброва і К», помічаємо поливні установки. Вони з’явилися тут у рамках співпраці з компанією Monsanto, для якої «Діброва і К» вирощує кукурудзу на насіння. Оскільки підприємство розташоване у першій лінії від річки Південний Буг, з підведенням води проблем немає. Підприємство використовує ірригаційні установки компанії Lindsay. Наразі під зрошенням 106 га, а вже наступного року планують встановити обладнання для поливу ще на 300 га. Загалом же проект передбачає приблизно 800-846 га під зрошенням. Якщо врахувати загальну площу господарства, яка складає 1368 га, це досить істотний «шматок».

Складські потужності «Діброва і К» — це близько 6 тис. т напольного зберігання. Але цього вистачає для потреб господарства, адже кукурудзу, наприклад, компанія Monsanto вивозить буквально з поля.

Ближче до землі

Грунти у регіоні, де розташувалися поля «Діброва і К» переважно супіщані, суглинки та пісок. До того ж попередній власник вирощував тут здебільшого тільки соняшник, що виснажувало грунт із року в рік. Відповідно зараз господарство має деякі проблеми із хворобами і з бур’янами, які передалися «у спадок».

Тим не менше, «Діброва і К» вирощує кукурудзу на насіння, товарний соняшник, озимі пшеницю та ячмінь, а також горох та ярий ячмінь та озимий ріпак. З останньою культурою, під яку в «Діброва і К» відведено 65 га, є проблеми.

«Мабуть, це останній рік, коли ми його посіяли. Вкрай важко вирощувати цю культуру в умовах невизначеної вологості восени під час посіву. Немає вологи — відповідно немає сходів або ж сходить пізно, чи якась частина площ не перезимовує взагалі. А на тих ділянках, які змогли перезимувати, розвиток іде по яровому типу і вже немає тих 4-5 т/га врожайності, яку нам би хотілося мати», — каже аграрій.

А от з горохом ситуація протилежна. Інтерес до бобових з’явився у керівників господарства минулого року. Експериментували на 18 га і отримали гарний результат.

«Економічні результати були набагато кращі, ніж по сої. Яко навіть зважити всі «за» і «проти», соя, наперекір всім думкам, не є гарним попередником. Увесь азот, який вона продукує, вона фактично сама і використовує. Окрім того соєва солома виділяє токсичні феноли, які згубно впливають на зернові культури. А от горох потребує менше обігових коштів, не потрапляє під погодні температурні стреси, адже рано сіється і рано збирається. До того ж горох є прекрасним попередником і залишає багато азоту після себе. Тому це досить цікава культура, яка, на мій погляд, дещо недооцінена в Україні, можна збирати 5-6 т/га», — розповідає чоловік.

Цього року горох посіяли на насіння, обравши сорт Грегор компанії Lembke.

По кукурудзі минулого року тут зібрали близько 9 т в качанах, вихід насіння був 4,7 т/га. Пшениця дала 8,5 т/га.

Щодо засобів захисту рослин підприємство фактично звільнило себе від «головного болю», адже працює з компанією Carefield.

«Вони фактично обирають систему захисту за нас. Ми платимо «таксу» за гектар. Я маю на увазі не просто послуга внесення і окремо пестициди. Ні, ми купуємо фактично оброблений гектар, вирішення проблеми, так скажімо. Це повний аутсорсинг, наше завдання — посіяти і зібрати. Сподіваємося, що в майбутньому Carefield буде і сіяти, і збирати, було б добре. Тому що для нас це етап виробництва, а для них — точка прибутку», — коментує Дмитро.

«Шило» в зиму

На полі пшениці, яке ми відвідали, попередником був соняшник. Після збору урожаю на полі здійснили лущення.

В зиму пшениця увійшла у фазі «шила». Наразі ж стан посівів добрий, подекуди є падалиця соняшника, але вона не завадить посівам нормально розвиватися. В системі удобрення «Діброва і К» орієнтуються на результати аналізу грунту «Агрілаб».

«Після аналізу ми розуміємо, що у нас робиться в полях. Зокрема, ми визначили, що майже всі поля були закислені. Це привело нас до думки, що треба проводити розкислення, десикацію, ми його провели, в усі проблемні площі внесений дефекат відповідно до рекомендацій «Агрілаб». Вони нам допомогли переглянути систему основного живлення і замість, наприклад, стандартної діамофоски на ярих культурах ми йдемо трохи іншим шляхом: з осені вносимо калій хлористий — це найдешевший калій. І весною під культивацію вносимо амофос і КАС», — ділиться досвідом Дмитро Зулинський.

Стан побаченої пшениці охарактеризував і менеджер зі збуту компанії «Август-Україна» Юрій Янковський.

«На цьому полі ми бачимо чудову вирівненість посівів, немає строкатості. Є невеликі проблеми з системою захисту, адже попередником був соняшник. Добре, що обрали гербіцид Балерина. Він знищить проблему і буде повний захист від бур’яну, в тому числі, якщо це буде підмаренник, якщо виникне питання тієї самої берізки чи інших бур’янів», — коментує експерт.

Загалом же на Вінниччині ситуація в полях неоднозначна, адже пізні посіви і пізнє відростання культури дозволили уникнути снігової плісняви. Відтак зараження фузаріозом було мало ймовірним. Натомість присутні такі захворювання як трихотеціум, альтернаріус і септоріоз.

«Також зустрічаємо кореневі гнилі дересклара. Цього року ми не бачимо борошнистої роси, тому можемо прогнозувати, що в подальшому можуть з’явитися різні види плямистості, септоріоз, в залежності від погодніх умов може бути й борошниста. Але поки що цього немає. Шкідникам температура зіграла не на користь, тому ми не бачили хлібних шкідників, не було блішок, совок, мухи. Але дослідження показують присутність на полях нематоди», — коментує Юрій Янковський.

На іншому ж полі саме засівали насіннєву ділянку кукурудзи, площею 100 га. Для посіву використовували техніку компанії Monsanto: трактор John Deere та сівалку Monosem. Гібрид — Monsanto ДКС 3623. Посів контролює і агроном з насінництва компанії Monsanto Михайло Подольський.

«На цьому полі ми внесли 230 кг карбаміду під передпосівну культивацію, 100 кг амофосу під посівну культивацію і 100 кг з осені калій хлористий під оранку. Після посіву вже буде проводитись внесення грунтових гербіцидів. Це превентивна дія, щоб не дати розвинутися бур’янам. Якщо після 7 листка немає опадів, то ми використовуємо полив. Ми виливаємо за один полив 300 кубів води на 1 га. Після цього проводимо 3-4 таких поливів. А взагалі, якщо є технологія, то її просто треба виконувати, тоді не буде проблем», — розповідає Михайло Подольський.

Восьмирядну сівалку Monosem NS Technic, якою здійснювали посів кукурудзи, обрали через її інноваційність та водночас простоту. Вона має посекційне відключення на перекриттях, тому доволі економна.

«Ця сівалка дозволяє економити дизельне пальне, адже в кабіні немає педалі газу. Комп’ютер сам регулює обороти двигуна, саме завдяки цьому підприємства досягають економії. Але головне — якісна обробка посівів», — говорить менеджер з продажу «Агріматко-Україна» Валентин Стороженко.

Не для грошей, а за ідею

Технічний парк господарства задовольняє потреби «Діброва і К», хоч інколи і доводиться орендувати. Мають сівалку HORSCH Pronto DC, трактор Case IH Magnum 340, культиватор Case IH Tiger-mate, глибокорозпушувач Strom, комбайн Claas Lexion. Якщо ж потрібна окрема оранка тільки під кукурудзу і ріпак — користуються послугою аутсорсингу.

Вже зараз, коли господарство привели до ладу, співвласник господарства Степан Зулинський будує плани: хоче використовувати площі «Діброва і К» не лише для вирощування класичних культур, а, наприклад, інвестувати у тепличне вирощування зелені чи овочів. Але плануванню передували кілька років тяжкої праці.

«Треба було все вичистити, привести в порядок лісосмуги. Раніше тут були болота, а в Радянські часи робилися канали, потім вони позаростали і ми мусили привести їх до ладу, відвести воду. Власне два роки цим і займалися», — згадує Степан Зулинський.

Найближчими роками у «Діброва і К» планують проекспериментувати з нішевими культурами, зокрема придивляються до нуту, сочевиці та кіноа. А також незабаром підприємство має запустити ягідний проект.

«Ті, хто працюють не для того, щоб заробити більше грошей, а за ідею, — у них все буде виходити. Для нас отримання прибутку є другорядним, ми просто робимо все правильно, намагаємося працювати якомога краще, а прибуток — це вже як логічний наслідок наших дій. От коли люди почнуть працювати за цією логікою, тоді і результат буде відповідний. Радує те, що такі люди вже з’являються», — говорить Дмитро Зулинський.

А на цьому ми попрощалися з першим господарством і вирушили у с. Байківка, де нас вже чекали у полі підприємства «Калинівський Агрохім», яке з 2014 року входить до структури «Кусто Агро».

Станція «Калинівська»

Сьогодні підприємство має 2460 га землі, на яких вирощують соняшник, кукурудзу і льон-довгунець. Під останній виділили 88 га і сіють вперше, заради експерименту. Трьох культур для сівозміни господарству вистачає, адже сівозміна відбувається по всіх площах компанії «Кусто Агро». Минулого року, наприклад, «Калинівське Агрохім» вирощувало пшеницю і жито, з яких зібрали 77,6 та 45 ц/га відповідно.

Має господарство напільні склади для зберігання зерна, очисний комплекс, турецьку зерносушкарку. Після недавнього капітального ремонту запустили в роботу і млин, тому виготовляють власне борошно і випікають хліб для потреб підприємства.

Планують також випускати крупи, відтак відновили роботу крупорушки.

У господарстві всього 32 працівники. Було більше, але нещодавно всю тракторну станцію перевели до окремої структурної одиниці «Сервіс Агротех», у якій зараз, умовно кажучи, «Калинівський Агрохім» і винаймає техніку для польових робіт. Кажуть, всі агрегати, трактори та комбайни нові і сучасні.

«Кусто Агро» надає значну увагу закупці нової техніки. Це найсучасніші моделі, які є в світі, кращих, мабуть, немає. Принаймні, ми ще таких не бачили. Наразі закупили трактори John Deere, сівалки Pöttinger, розкидачі Amazon, плуги Pöttinger, дискові борони Case, глибокорозрихлювачі теж Case, гусеничний новий самохідний обприскувач Case 8370. Ми коли їх брали, на той момент їх в Україні всього шість було», — розповідає голова правління ТОВ «Калинівський Агрохім» Іван Цьома.

Розмову ми ведемо у полі, де буквально сьогодні посіяли кукурудзу. Розмір поля 136 га. До цього тут зробили передпосівну культивацію і внесли добрива. Вологи у грунті достатньо: за зиму накопичився гарний запас, а вже навесні перед посівом випало ще 30 мм опадів.

Соняшник же почали сіяти ще 4 квітня при температурі грунту 16 °С.

«Для соняшника це гарна температура, при якій сходи можна очікувати вже на десятий день. Коли в подальшому температура знизилася, ми продовжували сіяти, але не спішили і не ставили собі за мету посіяти його за пару днів. Зараз ми почали висівати кукурудзу, сіємо три дні. З таким температурним режимом ми вкладаємося у строки з тим об’ємом, що нам потрібно засіяти і з тими потужностями, що ми маємо», — розповідає агроном ТОВ «Калинівське Агрохім» Віталій Бабенко.

Система вибору засобів захисту тут проста: все грунтується на власному досвіді та так званій «авторитетності» певних компаній, яка була виправдана часом і урожайністю.

«Ми використовуємо засоби захисту всіх компаній, у яких ми дійсно впевнені і знаємо, що ці засоби працюють. Це можуть бути і оригінали, і генерики. Якщо ми дійсно впевнені у цих препаратах, ми будемо їх використовувати попри все. Також ми закладаємо демо-посіви по всім культурам. Усі компанії, які мають бажання закласти демо-посіви, ми запрошуємо до співпраці і нікому не відмовляємо», — розповідає агроном.

Цього року на господарстві вже заклали демо-посіви 57 гібридів соняшника від різних компаній. Те ж саме хочуть зробити і з кукурудзою, закладають демо-ділянку на 111 гібридів, щоб визначитися на наступний рік, які із гібридів по соняшнику і кукурудзі найбільше підходять підприємству і дають найкращий урожай.

«У компанії «Кусто Агро» досить ефективна система сівозміни. Адже ротація культур складається безпосередньо на всю компанію, а на кожне окреме підприємство щороку припадає лише 2-3 різних культури, що дозволяє більш раціонально використовувати наявну техніку, як при догляді за культурами, так і при зборі урожаю», — прокоментував представник ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Олександр Бондар.

А от з добривами вирішили довіритися системі моніторингу Cropio. Але не обходяться і без дронів.

«Облітаємо поля дронами, продивляємося, де, що. І хоча у Cropio є супутникові знімки, вони якісні і в принципі видно реальну картину по полю, видно просів, чи є проблемні ділянки, де немає сходів чи вода стоїть, все одно від дронів не відмовляємось. Уся техніка оснащена системою автопілоту. Також на всю техніку підключені системи RCS, так ми відслідковуємо повністю рух всієї техніки по всій Україні», — розповідає Віталій Бабенко.

Льон по житу

Попередником під льон-довгунець було озиме жито. Насіння використовували власне, вирощене на одному з господарств «Кусто Агро». З осені провели оранку, потім внесли 5 т/га вапнякового борошна, таким чином знизивши кислотність грунту, яка була зависокою.

Сіяти льон будуть із завтрашнього дня 6-метровою сівалкою Pöttinger Terrasem, міжряддя якої 18,5 см.

Що далі робитимуть з урожаєм льону агроном точно сказати не може. Так само, як і про деякі моменти самої технології вирощування і захисту цієї культури. Хто його знає, а раптом це агрономічна таємниця? =)

«У нас є технологи, вони заносять його на елеватор і потім будуть ним займатися. Ми його вирощуємо. Наша справа — виростити льон», — говорить агроном.

Про соціальну допомогу мешканцям сіл та пайовикам нам не довелося розпитувати. Дорога з поля підприємства пролягла через село Байківка, у якому ми одразу ж звернули увагу на новозбудовану церкву. Голова правління ТОВ «Калинівський Агрохім» одразу ж зазначає: «Це коштами «Кусто Агро» звели». Потім вже чоловік додав, що окрім цього пайовикам допомагають і з розвезенням соломи, і з оранкою городів. Не обходиться і без традиційних напрямків соціальної відповідальності — ремонт доріг, підтримка обдарованих дітей, подарунки школярам, ремонт клубу тощо. Посильну допомогу в цьому надає і безпосередньо «Калинівське Агрохім».

Після цього ми давимо на газ і мчимо вперед, бо на нас вже чекають у третьому пункті призначення на сьогодні — «Зернопродукт МХП».

Усе починалося з фермерства

Вже під променями вечірнього сонця ми потрапили на поле «Зернопродукту». Тут саме сіяли сою і кукурудзу. Директор «Зернопродукт МХП» Володимир Онука одразу ж розповів, що на його підприємстві однаково активно розвивають і рослинництво, і тваринництво. Зокрема, утримання 10 тис. голів ВРХ, з них 5 тис. дійного стада), яке більшість аграріїв зараз називають збитковим, чоловік впевнено нарікає прибутковим, адже у день виробляють 100 т молока, а свою продукцію «Зернопродукт МХП» експортує у Арабські Емірати.

Але це зараз чоловік керує великим господарством із зембанком 90 тис. га. Колись у свої 30 років Володимир Онука заснував власну ферму, на якій працював удвох з дружиною. Поголів’я було більше сотні ВРХ, але і доїв, і пологи приймав чоловік власноруч та з допомогою дружини. Мабуть через це зараз доволі неоднозначно сприймає скарги тваринників на свою роботу і неприбутковість бізнесу. Хоча і називає його все-таки більше соціальним.

«Тваринництво — це такий соціальний бізнес проект, це робочі місця людям, зайнятість на селі, тому що люди здали нам паї і одна з обіцянок перед громадами – це робочі місця», — говорить пан Володимир.

Зараз у підпорядкуванні Володимира Онука 24 ферми. Не всі з них були зведені з нуля — якщо старе тваринницьке приміщення можна було реставрувати, то це і робили. Для утримання такої кількості ВРХ на підприємстві, крім основних — кукурудзи, соняшнику, ріпаку, сої та озимої пшениці, вирощують і кормові культури.

Також мають небагато озимого ячменю та цукрових буряків.

«Кукурудзу ми поставляємо для потреб МХП — іде в основному на виробництво комбікормів для вирощування птиці. Частина іде на експорт, в залежності від року і кількості залишкового зерна. Озима пшениця — це виплата людям на паї і частина іде на ринок, ріпак увесь ідк на ринок, соняшник 100% переробляється на нашому підприємстві на корм для птиці. Білок, олія із соняшника також продається: олія — на експорт, лушпиння, яке залишається, частково іде на підстилку птиці, частково пресується і продається як паливо. Оце наш основний бізнес», — розповідає нам Володимир Онука.

Тримати ніс за вітром

Наразі на полях «Зернопродукт МХП» посіяно вже більше 80% кукурудзи, увесь соняшник, вже зійшли буряк і горох. Лишилося досіяти сою та 10 га силосної кукурудзи.

Насіння використовують переважно іноземної селекції. І якщо у пшениці відсотки розділилися 50 на 50, то 90% сої — іноземна. Соняшник переважно купують у Syngenta, кукурудзу у Monsanto.

Кожен день на свої поля «Зернопродукт МХП» вносить органічні добрива — курячий послід. У загальному «заліку» за рік об’єм внесеної органіки складає 400 тис. т! Щоб контролювати накопичення в грунті фосфору, азоту, постійно роблять хіманаліз.

З мінеральних добрив вносять аміачну воду з осені, зараз переважно використовують КАС і останніми роками обладнують техніку та повністю переходять на рідкі комплексні добрива.

«По-перше, логістика, по-друге — технологія внесення, локальне внесення, доступність добрив, лишається тільки ціна питання. Знову ж таки, рішення приймається тоді, коли ми бачимо баланс вартості діючої речовини різних добрив. Якщо ціна на щось падає, ми швидко реагуємо, ми повинні купити дешевші і ефективніші добрива. Але ж це ринок і треба «тримати ніс за вітром», щоб зорієнтуватись у цій ситуації.

Технічно підприємство повністю забезпечене. Мають 27 тракторів класу Caterpillar 650-сильних, 19 тракторів Fendt, сівалки Great Plains, сівалки під сою стрічкового висіву, зернові сівалки нового типу.

«Fendt — це надійність. У нас в МХП більше 100 тракторів Fendt, ми маємо історію співпраці і нас переконувати не потрібно. Ми робили масу випробувань, Case IH, Fendt і John Deere, New Holland, ставили в один ряд, на одні умови, але поки що всі програють Fendt», — розповідає директор підприємства.

Уся техніка обладнана GPS-навігаторами, датчиками контролю палива, але система точного землеробства працює тоді, коли вона вирішена в комплексі. На великих об’ємах це робити важче, але підприємство крокує до цього.

«Ми впроваджуємо елементи точного землеробства: ми зараз хочемо мати контроль якості висіву, щоб не було перекриття і спалювання оприскувачами. У нас посекційні включення форсунок на оприскувачі. Знову ж таки, це один з елементів, а для цього треба і картографія і GPS, автопілоти на тракторах стоять Такий трактор дорогий — 25 тис. доларів, але він усе робить в автономному режимі, крім розворота. Щоб сказати, що ми запровадили усю точну систему землеробства, то ні. Ми поступово йдемо до цього, визначивши пріоритети», — додає Володимир Онука.

Також підприємство запроваджує спеціальне програмне забезпечення для агрономів. У кожного з них є планшет, у якому занесені всі дані про поля, за які він відповідає. Кінцева ціль — контроль усіх робіт, які проходять на полі конкретного агронома.

«У нас на кожній філії поля розбиті на окремі ділянки, кожен агроном відповідає за 1200-1500 га. Система прив’язана до геолокації, і всі дії, які агроном робить на своєму полі, він вносить у комп’ютер, ми синхронізуємо дані і бачимо, у якій точці він це робить», — говорить директор.

34-та весна

Поле, на яке ми приїхали, має площу 181 га, 40 га з яких відводять під демо-посіви, сіятимуть сою та кукурудзу. Посів тут хотіли завершити до 1-го травня, але поривчастий сильний вітер не дає виконати роботу і вчасно обробити поле, тож доведеться на кілька днів «зсунути» графік.

По обробітку грунту на цьому полі здійснили оранку, потім внесли курячий послід. Весною закривали вологу бороною СПГ24.

Сою на демоділянках випробовуватимуть і на ЗЗР. Це спільний проект з компанією «Август-Україна».

«Це новий крок вперед. Август — конкуренти на ринку, і нам цікаві їхні нові групи препаратів. Особливо нас цікавить їхня нова лінійка продуктів на сої та соняшникові, а також грунтових гербіцидів, на кукурудзі. Ми працюємо за такою схемою: на нашу технологію вони накладають свою систему захисту. І ми потім вже в порівнюємо. Ціль одна: здешевити витратну частину якісно, але щоб культура була високорентабельною», — розповідає заступник директора з виробничого напрямку, головний агроном «Зернопродукт МХП» Віктор Чорний.

Раніше «Зернопродукт МХП» робив акцент на рідкі добрива, був однією з найпотужніших компаній, яка працює з аміачною водою. Але останнім часом ситуація дещо змінилася.

«Щоб розвантажити техніку, яка постійно вносить аміачну воду, і якісніше підготовити грунт, ми змінили систему захисту. Пішли в сторону КАСів. Врахували логістику, подачу аміачної води, віддалені філії, які перевозили аміачну воду і перейшли КАСи», — розповідає головний агроном.

Погодні умови, в яких відбувалась ця посівна, Віктор Чорний називає унікальними.

«Для мене, як для аграрія, ця весна 34-та. Якщо взяти по погоднім умовам і по тому, в яких умовах ми сьогодні працюємо, — то вона як перша, тому що дуже складна. Останні п’ять-шість років справжньої весни не було. Зима переходила в літо. Ми вже звикли працювати в тих екстренних умовах. А сьогодні умови змінились. Рання і дуже протяжна весна та ще й з такими приморозками. За свої роки роботи я бачу таке вперше, що стільки було морозів весною», — розповідає агроном.

Погодні корективи

Озимині було дуже важко боротися з погодніми умовами. Але навіть попередньо розуміючи, що погодні умови складні, все одно посіяли в ранні терміни соняшники і під ці морози вже на перших площах мали сходи.Заморозки пошкодили озимину та ріпак, подекуди з тріщин по ріпаку навіть виходив сік. Сьогодні вже рослини розвиваються нормально. Утім, попри це Віктор Чорний переконаний, що на урожай така ситуація не вплине.

«Не буде травостою великого, але у стресовому стані рослина розуміє, що може загинути, віддає всі сили, щоб сформувати і дати потомство, сильне здорове потомство. Тому на ріпаку зараз відбувається додаткове стеблування, навіть нижче корінцевої шийки утворилися додаткові стебла. І, думаю, що за рахунок додаткового стеблування відбувається природня рострегуляція. Ми присаджуємо ріпак тому, що даємо йому стреси, щоб він не ріс в гору, а намагався гілкуватись», — розповідає головний агроном «Зернопродукт МХП».

Тільки-но стихне вітер і дасть змогу працювати на полі, новітні фунгіциди та мікродобрива зможуть врятувати ріпак, який пережив стрес, переконує менеджер зі збуту «Август-Україна» Віктор Якубов.

«Так, є частина ріпаків, які зараз примерзли, але завдяки новітнім продуктам, фунгіцидам, мікродобривам дані посіви будуть врятовані. Тому що ріпак перебуває у фазі бутонізації, а окремі площі, які раніше були посіяні, навіть вже починають розцвітати. Тому що фаза дуже важлива для ріпаку, а мороз прийшов трішки невчасно. У нас є давно перевірений продукт «Колосаль», «Колосаль Про», який ми вже не один рік випробовуємо і застосовуємо. Ось за рахунок їх ми будемо боротися із хворобами і досягати високих врожаїв. Сподіваюсь, що спільними зусиллями та нашими продуктами ми врятуємо ці посіви», — коментує представник компанії «Август-Україна».

Людям — роботу

Володимир Онука переконаний, що роботи в Україні вистачає, просто більшість не хоче працювати. Тому для себе інколи відбирають працівників серед студентів, які прийшли до них на практику. Для того, щоб майбутній тракторист чи комбайнер вмів працювати на сучасній техніці, а не опановував професію на застарілих моделях техніки, «Зернопродукт МХП» на зиму дає свою техніку у спеціалізовані навчальні заклади. Якщо ж під час проходження практики Володимир Онука помічає кмітливого та працьовитого студента — одразу пропонує йому роботу.

«Може це прозвучить непопулярно, але ми породили покоління, яке чекає, що йому всі щось винні», — коментує чоловік.

Тому знайти людину, яка щиро бажає працювати і буде віддавати цьому всі сили зараз непросто.

Має Володимир Онука і соціальний проект: у селі, де раніше був колгосп, що займався овочівництвом і вирощував цибулю, живе близько 180 жінок. Для того, щоб вони мали роботу і отримували свою мінімальну зарплатню, чоловік вирішив посіяти там 10 га цукрової кукурудзи.

«Ми для цього кооперативу будемо сіяти цукрову кукурудзу для того, щоб вони мали цілий рік роботу. Цей проект повинен окпатися і вони повинні заробити для себе зверху. Для нас це будуть нулі. Ми щороку шукаємо для них якусь роботу, наприклад, вирубку посадки чи ще щось. Кукурудза йтиме на консервацію і ми вже ведемо перемовини з супермаркетами. Також хочему посіяти 5 га гарбузів. І хай навіть їхня худоба їх з’їсть, головне дати людям роботу. Мінімальна зарплата у нас 3200 грн. На 3200 грн потрібно, щоб люди щось робили. Просто платити грощі, щоб людина прийшла на роботу, відмітилася і пішла додому — це теж проблема», — розповідає Володимир Онука.

Ще стільки цікавого хочеться розказати про цього чоловіка і його життєвий шлях, але помістити це в один агроекспедиційний блог неможливо. Тож чекайте згодом на текст про Володимира Онуку, його віддану дружину-декабристку та історію його власної ферми на Kurkul.com. Слідкуйте!

А тим часом четвертий агроекспедиційний день добіг кінця. Завершили ми його на приємній ноті — послухали анекдот від агронома «Зернопродукту МХП» Віктора Чорного та зі сміхом розійшлися з поля. Але вже пройшла ніч і у вікно стукає сонце, а це значить, що нам час вирушати на Одещину, де на нас чекають наступні господарства. Цікаво, якою була весна у тому регіоні і як змінила хід посівної? Читайте вже завтра у наступному блозі.