В Україні «закрутився» черговий виток обговорень щодо продажу землі та інструментарію цього процесу. Але цього разу обговорення, вочевидь, завершиться законодавчим пакетом реформ. Так, нещодавно у Кабміні відбулося робоче обговорення засад земельної реформи за участі народних депутатів, представників профільних комітетів Верховної Ради, керівників профільних асоціацій та об'єднань, експертів аграрного ринку, представників фермерських господарств, яке провів прем’єр-міністр Володимир Гройсман. У результаті, сторони домовилися створити міжвідомчу робочу групу у складі урядовців, народних депутатів, представників профільних аграрних асоціацій та експертів. Найближчим часом робоча група представить концепцію першого етапу земельної реформи на основі уже існуючих напрацювань Уряду і з врахуванням думки усіх, хто має відношення до розвитку аграрного сектору України.

AgroPolit.com поговорив із учасником цієї групи — народним депутатом, членом комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Іваном Мірошніченком. Kurkul.com вирішив виокремити основні тези цієї бесіди.

Три блоки реформи

Я пропоную проводити земельну реформу, відштовхуючись від нинішньої соціально-економічної ситуації в країні. Тільки так можна створити модель ринку, яка надасть усім учасникам рівні права та можливості розпоряджатися землею. В моєму розумінні для цього й потрібні три основні блоки.

Перший — запуск механізму оренди землі. Тобто завершити законодавчу платформу для розвитку ринку прав оренди земель сільськогосподарського призначення, емфітевзису, передбачивши можливість їхньої застави та продажу. Щоб всі учасники ринку без зміни власника землі могли отримувати кошти під заставу права користування земельною ділянкою. Паралельно у цьому блоці слід передбачити проведення справедливої оцінки земель сільськогосподарського призначення (держава має визначити мінімальну ціну, яка ляже в основу отримання земельних кредитів).

Другий — розробка державних програм фінансування для середніх і дрібних виробників та фермерів. У проекті бюджету на 2018 рік слід передбачити кошти на державну програму фінансування проектів розвитку сімейних ферм і малих фермерських господарств під заставу прав власності та прав користування землею сільськогосподарського призначення. У середньостроковій перспективі (3–5 років) варто закріпити бюджетне пільгове та довгострокове кредитування через державні та приватні банки малих господарств і сімейних ферм. Передусім це стосується таких сфер, як садівництво, овочівництво, ягідництво, тваринництво (виробництво молока, сиру, органічних продуктів), будівництво теплиць.

Третій — власне відкриття ринку землі з усіма запобіжниками від обезземелення. До цього етапу більшість учасників ринку підійдуть уже підготовленими, вони знатимуть і розумітимуть як функціонуватиме ринок земель.

Земельний мораторій

Сьогодні земельний мораторій фактично паралізує весь ринок – під його дію потрапляє 96% сільськогосподарських земель і стосується він щонайменше 16% всіх українців! При цьому від його дії страждають найбідніші верстви населення: 68% земель (27,7 млн га) перебувають у власності селян-пайовиків, тоді як 1,6 млн га (або 23,3% усіх власників) належить людям, котрим уже за 70 років, які не здатні ці землі самостійно обробляти, вони бідують, бо не можуть вигідно здати землю в оренду чи продати, або й заставити власний пай.

Старт вільного ринку

Усі три блоки концепції ринку земель потрібно приймати у законодавстві «одним пакетом», а їх реалізацію планомірно розвести у часі. Це можна зробити до кінця 2017 року. Щоб дійти до вільного ринку землі потрібно близько 3 років. Але протягом цього часу треба створити надійну законодавчу базу та дати можливість власникам земельних паїв почати власну справу на землі і стати на ноги. Люди повинні отримати право вибору – або працювати самостійно, або здавати в оренду, або продати землю. Лише надання реальної альтернативи продажу землі змусить зняти усі «страхи» перед ринком землі, які зараз панують серед населення. Решта учасників (дрібні фермери та холдинги) також готуватимуться, знаючи правила.

Бюджетна підтримка та «іпотека» для аграріїв

Воюючій країні важко залучати зовнішні інвестиції для бізнесу. Тому сподіватися, що за ці 3 роки щось кардинально зміниться в банківському секторі, не варто. Дива не буде. Але за таких умов повертати кредит довіри до системи своїми діями має держава. Саме вона через свої фінансові інститути (банки) повинна гарантувати альтернативу та надати кредитування під землю і забезпечити власників паїв, які бажають проводити бізнес, дешевим позичковим ресурсом. Вона може розробити державні програми і надавати під забезпечення землею пільгову позику, наприклад, на створення сімейних ферм, теплиць тощо. Якщо якась родина чи декілька родин виявлять бажання спробувати себе в аграрному бізнесі, то вони повинні мати право закласти землю, взяти на неї кредит (компенсація кредитної ставки).

Державні землі

Я б не поспішав із продажем державної землі. Чому якійсь бабусі землю не можна продавати, а державі – «будь ласка»? Чому власнику-селянину ми забороняємо це робити, а державі – ні? Під державну землю можна випустити земельні бонди. Вони матимуть низькі кредитні ризики. Їх можна розмістити на зовнішніх ринках, отримати дешеве фінансування і направити на конкурентні бізнес-проекти фермерів та сімейні ферми. У цьому немає нічого страшного, оскільки держава може залишити за собою право власності на землю. Продавати державні землі зараз було б дуже примітивно. Наразі їх налічується близько 10,2 млн. га. Краще випускати під них міжнародні земельні облігації на 10–13 років і паралельно здавати її в оренду аграріям, отримуючи таким чином: а) кредити для фінансування цільових проектів в АПК; б) орендну плату; в) податки у бюджет.

Вартість 1 га землі

Ціна залежить від кількох факторів. Перший – величина доходу. Другий — коефіцієнт ризику країни, який враховують бізнесмени, вкладаючи гроші. Третій — час, скільки інвестор готовий чекати повернення коштів. У сумі усе це дає ціну. Так, ефективна агрокомпанія сьогодні в середньому має $200–250 прибутку з 1 га. Щойно стабілізується макроекономічна ситуація і не їздитимуть на сході танки, то українська кукурудза коштуватиме не $170 за 1 т, а хоча б $250, то із $1200 вийдемо у $2500 за 1 га. Ось чому всі сьогодні так швидко хочуть провести реформу, щоб застовпити собі місце.

Кредити для малих та середніх фермерів

Потрібно допомогти сімейним і дрібним фермерам вийти на ринок, посилити їхню роль, надати їм фінансову підтримку для розвитку. Кредити я б виділяв сімейним фермам, малим і середнім виробникам, які мають в обробітку до 1000 га землі. Це дасть змогу збалансувати розрив між великими та дрібними. Місця на аграрній арені вистачить усім. Але акцент підтримки зараз варто змістити у бік підтримки малих і середніх фермерів. За 3–5 років вони зміцнять позиції, бо вони є хоча і невеликими, проте, динамічними та вмотивованими. За моїми підрахунками, для задоволення кредитних апетитів малих та дрібних виробників потрібно $4 млрд (із розрахунку 1,5 тис. доларів на га). Але не лякайтеся цієї цифри, оскільки всі гроші забезпечені й підуть на розвиток української економіки.