Економією коштів на сірчаних добривах для озимого ріпаку можна поплатитись різким зниженням рівня його урожайності. Особливо гостро питання дефіциту сірки постає на легких, бідних на гумус, піщаних ґрунтах, де сірка не зв’язується із частинками ґрунту і подібно до азоту може вимиватися, що спричинює її нестачу для рослин.

Нагадаємо про важливість сірки. Вона входить до складу амінокислот, жирних кислот, вітамінів, бере участь у формуванні хлорофілу. За її нестачі гальмується синтез білка, сповільнюється ріст рослин, зменшується кількість стручків на рослині і насіння в стручках, погіршується якість насіння через зниження вмісту олії.

Найбільша потреба ріпаку в сірці в період від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Ознаки нестачі сірки схожі на ознаки нестачі азоту, але з’являються як на молодих листках у формі хлорозу (світло-зелені, світло-жовті, іноді червоні), так і у вигляді деформації листків (набування форми ложечки). Рослина, що відчуває нестачу сірки, відстає у рості, а стручки деформуються.

Перед тим, як вносити сірку, потрібно враховувати те, що норма понад 60 кг/га д. р. може підвищувати вміст глюкозинолатів, що в свою чергу знизить якість сировини.

Найбільш поширеним добривом для забезпечення потреб ріпаку у сірці є сульфат амонію, який вноситься по мерзлоталому ґрунті. Залежно від вмісту сірки в ґрунті вносять 30-40 кг/га сірки. Внесення сірки в ґрунт більш ефективно ніж позакореневе підживлення, хоча його теж практикують через його швидку дію.

Досить часто на ріпакових полях можна побачити окремі ділянки, на яких спостерігається нестача сірки. Якщо проаналізувати, то можна визначити закономірність такого прояву на полі.

Хоча причина даного явища проста – неякісна робота розкидача добрив, однак інколи такі помилки можуть обернутись значним зниженням рівня урожайності з площі.