Статистика свідчить, що нині Україна займає друге місце у світі за обсягами виробництва вишні й десяте — за обсягами виробництва черешні.

«Фруктовий проект» уже більше 10 років працює на ринку консалтингу в ягідній сфері, тож її експерти не з чуток знають усі нюанси фруктово-ягідного бізнесу.

Вітер змін

Світове виробництво вишень і черешень оцінюється на рівні 3 млн т: із них близько 2 млн  т складає виробництво черешні і 1 млн т — виробництво вишні.

Виробництво черешні достатньо концентроване, тож можна виділити низку країн-лідерів. Це такі країни як США і Туреччина. У списку виробників за обсягами 2014-2015 рр. Україна перебувала між 10-ю і 11-ю сходинками.

Згідно даних ФАО, найбільше вишні виробляють у Російській Федерації. Слідом за РФ — Україна із другим місцем у списку найбільших виробників цього кісточкового фрукта. І звичайно, що найбільша частка у виробництві вишні серед країн ЄС належить Польщі.

Як розповіла Олена Поперечна, науковці вважають, що найбільш конкурентноспроможним виробництво черешні може бути в таких країнах як США, Німеччина та Туреччина. Виробники кісточкових у цих країнах комбінують цілий ряд показників, починаючи з рівня розвитку логістики і закінчуючи близькістю до ринків збуту.

Серед конкурентноздатних країн на ринку кісточкових чільне місце посідає Єгипет. Ця країна є не тільки туристичною. Нині це лідер експорту цілого ряду ягід і фруктів попри достатньо складні кліматичні умови і не дуже гарний стан логістики. Наприклад, тільки свіжої суниці Єгипет у 2016 р. експортував понад 30 тис. т, тож українським виробникам є, чому повчитися.

Також аналітики відмічають, що світове виробництво черешні зростає. Ця тенденція зберігатиметься, проте обсяги торгівлі дещо скоротяться. Особливо буде скорочуватися споживання на традиційних ринках збуту. Тож найбільш перспективними будуть ринки азійських країн, зокрема Китаю та Індії.

«Цікаво, що якихось 10-15 років тому про Китай в якості імпортера зовсім ніхто не думав. Наприклад, черешня циркулювала між Південною і Північною Америкою залежно від сезону і локалізації виробництва. Але зараз фактично саме Китай є локомотивом розвитку світової торгівлі черешнею», — зазначила Олена Поперечна.

Як сказала експерт, черешня дуже гарно «йде» на китайському ринку. За даними Trade Map, у 2016 р. Китай і Гонконг, зокрема, із обсягом понад 200 тис. т були найбільшими імпортерами черешні у світі. Саме на них припадає близько 40 % всього світового імпорту. Тож великі дуже великі ставки робляться на азійський ринок. І якщо  узагальнити дані аналітиків, то середня ціна черешні, яка увійшла в Китай, була на рівні $5,5-7,3/кг.

Олена Поперечна також зазначила: багато виробників у Європі зараз працюють над розширенням площ під черешнею. Тож навіть якщо попит у межах Євросоюзу на кісточкові залишиться на нинішньому рівні, виробники вже зараз активно освоюють і переорієнтовуються саме на ринок країн Азії.

«Одне іспанське господарство, яке вирощує черешню, купило дуже дорогі установки для оптичного сортування вартістю у кілька сотень тисяч євро абсолютно із спокійною душею. Цей виробник виправдовує такого плану інвестиції саме тим, що знайшов свою нішу на китайському ринку і відтак упевнений у завтрашньому дні», — поділилася спостереженнями експерт.

Звичайно, значне переформатування потоків на ринку робить російське виробництво. Варто згадати й Азербайджан — ця країна може бути одним із помітних гравців на ринку.

Тенденції на ринку: що ще треба знати?

Експерти також говорять про необхідність популяризації черешні на традиційних ринках у Європі і США. Вони переконані: виробникам треба докладати зусиль, аби змінити підходи споживачів у цих країнах. Адже у США з часів Великої депресії не було такого зниження споживання черешні. Змінити цю ситуацію виробники намагалися за допомогою нових сортів, але це не дало очікуваних результатів.

Що стосується ринку ЄС, то тут є така собі «хвилеподібна» ситуація з валовим збором вишні і черешні. Цьогоріч, звичайно, що несприятливі погодні умови спричинили значне зниження виробництва.

За словами Олени Поперечної, європейські виробники націлені на власного вимогливого споживача, який хоче купувати вишні і черешні незалежно від сезону/не сезону. А оскільки ринок у Європі можна сміливо назвати цивілізованим і де практично вся торгівля відбувається через рітейлерів, виробники кісточкових роблять акцент на тому, щоб можна було забезпечити постачання черешні протягом усього року.

«У Великій Британії є багато компаній, що працюють із рітейлом. Виробники відповідають за те, щоб забезпечувати супермаркети черешнею так, аби британський споживач не відчував, що змінюються пори року. Єдине вікно у поставках може виникати, наприклад, у жовтні», — розповіла фахівець.

Ще є одна, на перший погляд, суперечлива тенденція, як говорить Олена Поперечна.

Зараз час, коли все дуже швидко змінюється, відбуваються різні геополітичні процеси і склад населення Європи теж стрімко змінюється. Якщо бути точним, то частка населення з мусульманських країн у Європі значно зростає. Наприклад, прогнозують, що до 2027 р. кожен п’ятий житель Франції матиме арабське походження.

Тож аналітики зазначають, що жителі південних мусульманських країн  мають традиційно інші смакові вподобання.

«Вони люблять черешню, вони люблять персики, вони люблять горіхи, виноград, вони менш схильні, наприклад, їсти яблука і лохину. Також варто брати до уваги темпи зростання їхньої споживчої спроможності. Якщо забігати наперед, швидше за все,  висока ціна на фрукти і ягоди буде стримуватиме збільшення їх споживання», — спрогнозувала експертка.

Українським виробникам теж варто переорієнтовуватися на ринок рітейлерів і  споживачів.

«Один із наших клієнтів близько восьми років тому почав вирощувати позасезонну суницю. Коли звернувся в супермаркет і каже: «От в мене є така продукція. Берете?». Вони говорять: «Так беремо! Сам скажи ціну, ми готові тобі платити, скільки ти скажеш, тому що нам ця продукція потрібна, імпортна альтернатива значно дорожча», — розповіла про досвід одного з господарств Олена Поперечна.

За її словами, зараз ситуація достатньо динамічна: ринок змінюється не тільки в суниці, не тільки в яблуках. Втрата російського ринку збуту показала багато речей, зокрема —  невідповідність українських виробників кісточкових вимогам ринку, вимогам міжнародної торгівлі. Тож багато продукції почало осідати в межах України. І тепер стало очевидно, що низька купівельна спроможність вітчизняних споживачів теж негативно позначається на збуті продукції та прибутках виробників.

«Навіть під час моніторингу на ринку цін яблук видно, що певне затишшя є навіть у кінці місяця. Це пов’язано з тим, що люди чекають зарплату. Відтак на оптових ринках торгівля є менш інтенсивною», — сказала Олена Поперечна.

Крім того, фахівець зазначила, що станом на кінець листопада 2017 р. в Україні досі не було жодного господарства, сертифікованого за стандартом GlobalG.A.P. Наявність цього сертифікату чи багатьох інших суттєво допомогла б українським виробникам підготуватися до міжнародної торгівлі й полегшила б вихід на іноземні ринки. Бонусом стала б організація самого виробництва та робота з іншими каналами.

На думку експертки, українським виробникам важливо враховувати ці тенденції, адже їхній успіх залежить напряму від того, як вони зможуть задовольняти потреби відповідних ринків.

Робоча сила — наше все

У європейських виробників попри розширення площ досить високі витрати на робочу силу. Для порівняння: у деяких країнах за приватного збору черешні платять близько €1/кг. Це фактично та середня ціна, котру отримують у нас на ринку виробники, продаючи ягоди.

У цей же час в Європі більш поширені господарства меншого розміру. Тож там, де  вирощують черешню, іноді намагаються навіть власними силами збирати продукцію. Так роблять переважно, щоб мати врешті більшу можливість здешевити якимось чином свої виробничі витрати.

«Багато виробників ягідних і плодових культур в Україні також бачать дефіцит робочої сили через відтік молодих спеціалістів, узагалі фахівців і просто робочих рук до країн, де можна краще заробити. Ми таке спостерігаємо і в західній Україні, і в центральній. Виробникам теж варто звертати на це увагу при плануванні довгострокових проектів», —  говорить пані Олена.

Натомість зараз простежується інший напрямок. Виробництво непреміальних ягід, тих, які не претендують потрапити на полиці супермаркетів, можуть автоматизувати. Виробники намагаються там, де це доречно, максимально замінити людей на машини.

Черешні в Україні: хто і скільки?

В Україні серед професійних виробників на кісточкові культури припадає близько 20% площ. Якщо говорити про розподіл по культурах, то черешню вирощують на 7%, вишню — відповідно на 3 %.

У 2016 р. у нас було під черешнею трохи більше 11 тис. га площі, а виробили більше 60 тис. т продукції.

«Якщо ми говоримо про професійних виробників, то їх частка дійсно незначна і виробництво складає всього кілька тисяч тонн. Із урахуванням господарств населення регіонами-лідерами можна назвати Дніпропетровську, Запорізьку та Одеську області. А якщо мова йде про промислове вирощування черешні, то передовиками є Запоріжжя, Дніпро, Вінниця, Херсон. За попередніми даними, в Україні зараз є багато ініціатив для розширення насаджень черешень в Дніпропетровській і Черкаській областях. Тобто є зацікавленість, площі зростають», — наголосила Олена Поперечна.

Крім того, через несприятливі погодні умови та низку інших обставин цього року відбулося зниження виробництва черешень.  Проте його обсяги по-різному оцінюють у різних регіонах: подекуди зниження досягло 10 %.

А з вишнями як справи?

Загальне виробництво вишні в Україні станом на 2016 р. складає більше 150 тис. т. Лідерами за обсягами виробництва у професійних виробників є Вінницька і Львівська області. Така локалізація частково пов’язана з наявністю переробних підприємств поряд.

Цьогоріч, як і у випадку з черешнею, теж відбулося зниження обсягів виробництва — частка з загальному валовому зборі підприємств незначна і складає до 10 %.

«Питання ціни — дуже тонке питання. Усе залежить від того, які підходи має та чи інша компанія. У господарствах, наприклад, Вінницької області говорять, що загалом в цьому році продавали черешню оптом у діапазоні 20-30 грн/кг. Однак, за даними ринку Шувар, ціни коливалися на черешню в межах до 40 грн/кг», — розповіла Олена Поперечна.

Як продають?

В Україні є компанії, які «притримують» продукцію і чекають оптових продавців.

«Часто виробники сподіваються, що оптовики заберуть по хорошій ціні і не треба буде думати ні про упаковку, ні про відстрочки супермаркетів. А через це вони потрапляють, скажімо так, у ситуацію, коли ціна найнижча і не претендують на те щоб заробляти більше», — відзначила фахівець.

Натомість є достатньо багато компаній, які на ринок орієнтуються з перспективою. Вони працюють над сортовим складом, над збиральною доробкою і над фасуванням продукції на міжнародні ринки. Ці компанії також шукають і вже мають успішний досвід побудови партнерських стосунків із закордонними компаніями.

Виробникам кісточкових не можна ігнорувати співпрацю з мережами, хоч і є певні складнощі в роботі з ними на зразок відстрочки платежів чи їхньої неготовності адекватно працювати з таким швидкопсувним продуктом як ягода. Тож у садівників є багато моментів, над якими потрібно працювати, зокрема, розвивати потужності для адекватного охолодження, зберігання і сортування вишні-черешні. Це в перспективі позитивно впливатиме на спроможність до експорту, до формування великих оптових партій і взагалі даватиме специфічний досвід реалізації такої продукції на міжнародному ринку.

Ринок вишні суттєво залежить від ситуації на ринку заморозки, потреби переробки підприємств України і того, скільки переробні підприємства готові платити за продукцію.

Варто відзначити, що цей 2017 р. був рекордним по цінах на вишню у зв’язку з її дефіцитом в Україні.

«Також було певне просідання стосовно зовнішньої торгівлі черешнею. Це пов’язане як з обсягами продукції на ринку, так і з втратою російського ринку. Так, у 2013 р. продали черешні близько 4 тис. т, і 100% покупцем була Росія. У 2014 р. експорт скоротився, але це все одно була Росія. У 2015 р. експорт ще трохи знизився і ми знаємо, що це теж Росія, але офіційно через Білорусь. Якщо ми говоримо про 2017 р., то за 9 місяців цього року (із січня по вересень) було експортовано 3,6 тис. т. Отже, маємо досить строкату картину по каналу реалізації. Звичайно, левова частка припадає на Білорусь. Але деякі виробники освоїли експорт і в Німеччину, Польщу та Гонконг», — наголосила Олена Поперечна.

Як сказала експертка, обсяги українського експорту кісточкових поки що незначні, та все-таки теж зростає реалізація свіжої вишні, зокрема в Польщу.

Кисло-солодкі прорахунки

Розміри інвестицій у сад прямо залежать від підходів ініціатора проекту. Є виробники, які на закладку саду хочуть витратити 280 тис. грн, є і такі, хто тільки 700 тис грн планують витратити на посадковий матеріал, сітку і плівку.

«Кожен рахує собі сам, але завжди треба пам’ятати: виробництво черешні — це високотехнологічний бізнес, який потрібно розглядати цілісно. Варто починати з каналів реалізації, прораховувати відповідно до цього потребу в потужностях і в післязбиральній доробці, треба вирішувати, якими мають бути насадження, які сорти закладені. І рахувати все це треба, у першу чергу, щоб розуміти, про яку окупність ми говоримо. Ми готували бізнес-плани років 5-6 тому, то, наприклад, окупність деяких ягідних позицій і яблук була більш приваблива», — заявила Олена Поперечна.

За її словами, фруктово-ягідний стартап «на папері» виглядає нібито добре, але якщо врахувати нюанси цього бізнесу, включно із забезпеченням всієї інфраструктури та закупівлею комплекту техніки, то не все так легко.

Але європейські виробники кісточкових можуть стати хорошим прикладом для наслідування. Кажуть, у Європі ще не бачили такого виробника черешні, який би плакав. Усі вони дуже активні в пошуку нових установок охолодження, сортування, техніки та сортів.  Також вони розширюються, бо бачать перспективу і на внутрішньому ринку, і на ринку азійських країн.

Україна насправді має великий потенціал і саме від садівників залежить, як він буде реалізований.