…На вході твій подих забиває неймовірний солодкий аромат меду, прополісу, різнотрав’я, вина, медовухи та сосни.

Людей — як у вулику. Заглядають на прилавок, вертять у руках баночки з медами, нюхають, пробують, торгуються, крутять медогонки, міряють лицеві маски для пасічників, вітаються, тиснуть один одному руки, обіймаються...

Спритні продавці не пропускають жодного гостя повз і щедро частують медовухами, медівками, медаками, медовими винами та купою іншого добра. Мабуть, не знайшлося жодного гостя, який би залишився без пригощань.

Відчуття, ніби ти повернувся машиною часу на кілька століть у минуле на славний Сорочинський чи Іллінський ярмарок. А потім згадуєш, що сьогодні 17 лютого 2018 року, ти в Харкові на ФСК «Локомотив» і примчався на виставку-ярмарок «Бджільництво Слобожанщини 2018».

Дивіться за темою: Виставка-ярмарок «Бджільництво Слобожанщини 2018»

Для пасічників у наші часи такий ярмарок, швидше, не є традиційним способом продати свою продукцію (але не без цього). Бджолярі з різних областей зазвичай приїжджають «на людей подивитися і себе показати». Бо бджільництво в Україні виходить на новий технологічний рівень, а пасічники «вихідного дня» з аматорів переростають у справжніх професіоналів бджолярської справи.

Нагадаємо, що за останні п’ять років Україна збільшила виробництво і наростила експорт меду вчетверо. Це дозволило увійти в ТОП-5 найбільших світових постачальників та зайняти своє місце посеред лідерів ринку — Китаю, Аргентини, В’єтнаму та Індії.

Медові ріки і не тільки

Як уже було сказано, цьогоріч «Бджільництво Слобожанщини 2018» зібрало пасічників та виробників бджолярського обладнання з усієї України (і навіть трохи із сусідньої Польщі).

Тож на експозиції виставки було на що подивитися і де затримати своє око — десятки стендів просто ломилися від медового добра.

Народні умільці зацікавили не тільки традиційним медом, фасованим у найрізноманітніші тари, а й показали безліч варіантів переробки меду та всієї продукції бджільництва. На прилавках було повно сувенірної продукції, воскових фігурок, прополісних цукерок, витяжок із бджолиного молочка і навіть крем-медів із хріном, перцем чилі, м’ятою, лимоном чи імбирем.

«Пиво медове спробуйте. Або ось медовуха. Ще глінтвейном медовим посмакуйте. Чи ось цей напій — на смак як хороший заморський віскі. Аромат божественний. Пробуйте-пробуйте, не соромтесь», — запрошує мила продавчиня до свого стенду.

«А ось цукерочки можете взяти. На основі прополісу. Природний противірусний препарат. Жодна застуда вам не загрожуватиме», — попід руки веде до свого прилавка інша пані.

«У нас можете знайти чудовий подарунок близьким і друзям — натуральна воскова свічка. Ось звичайна, ось у вигляді Ейфелевої вежі, ангелочків чи тваринок», — лунає з іншого боку.

Кожен пасічник розкаже, покаже свою продукцію, порадить та дасть настанови щодо правильного споживання. Тож на таких заходах завжди варто мати в запасі вільну годинку-другу і кілька сотень гривень.

Вулик-ложка-бочка

Проінспектувавши у холі всі стенди з медом та іншим добром, черга дійшла до основного залу. Саме тут на величезному ігровому майданчику розмістилася експозиція обладнання та інструментів для пасіки.

Новенькі медогонки на будь-який смак і виробничу потужність для 2-, 3-, 4-, 6- і більше рамок — ручні і напівавтоматичні, вулики «дадани», «лангстроти», «рогаті» вулики Паливоди, сушарки, екструдери, відстійники, костюми для пасічників, маски, заставні дошки, годівниці для бджіл, димові пушки, димарі, рамки, вощина та багато іншого реманенту не могли залишити байдужим жодного професійного пасічника чи бджоляра-аматора.

«Сьогодні гарантовано можна придивитися щось для своєї пасіки, будь вона невеличка любительська чи промислового масштабу. На будь-який гаманець тобі запропонують рішення», — ділиться враженням пасічник Володимир із Харківщини.

Цікаво також те, що крім професійних виробників обладнання, як-от польська фірма LYSON, свої унікальні доробки представляли українські пасічники. Зокрема, бджоляр Володимир Шенберев презентував електропривод для медогонки «Умка-4», власні розробки показали добре відомі матководи Юрій Вальчук та брати Труш, а також Геннадій Ізмайлов, Денис Фадєєв та Денис Лєбєдєв представили вулики-нуклеуси з ППС.

Отож, усі охочі могли отримати фахові консультації досвідчених бджолярів під час неформального спілкування біля стендів експозиції.

Набратися нових знань можна було буквально: до послуг пасічників — фахова література, яку можна було придбати на виставці, а також живе спілкування з авторами.

Своєю присутністю відвідувачів потішили «енциклопедичні» автори українського бджільництва Василь Соломка (так-так, той самий Дід Василь), Володимир Малихін, Валерій Корж, Олександр Комісар, Микола Горніч та Тетяна Чухрай.

«Привіз із собою книг, а додому вже нічого й забирати. Тішить, що наші пасічники хочуть вчитися», —  радіє почесний пасічник України, почесний медовар України, автор багатьох відомих видань Василь Соломка.

Щоправда, додає: через особисті причини його популярний журнал «Бджолярський Круг» відтепер буде виходити лише два рази на рік (у квітні та вересні).

Нам також вдалося поспілкуватися з головним редактором ще одного фахового видання — «Український пасічник» — Миколою Осташевським. Микола Дмитрович на конференції в рамках виставки розповідав про забезпечення бджолярів якісною інформацією. За його словами, у сучасному цифровому світі паперовим виданням типу «Український пасічник» складно конкурувати з онлайн ЗМІ. Натомість легкість і доступність інформації для пасічників іноді може «зіграти злий жарт»: тож не варто прислуховуватися до недостатньо перевірених порад.

Конференція пасічників

Найбільшу концентрацію професійного досвіду і знань про бджільництво ми відчули у конференц-залі «Локомотиву», де кілька годин поспіль тривала фахова конференція.

Із доповідями виступили справжні «профі» вітчизняного бджільництва:

• Володимир Стретович (президент «Спілки пасічників України»),
• Євген Руденко (професор Інституту бджільництва),
• Валерій Домбровський (директор «Київоблбджолопром»),
• Денис Солдатов (віце-президент «Спілки пасічників України», директор «Бджолопродукт»),
• Василь Соломка (почесний пасічник України, почесний медовар України, видавець),
• Валентин Смагін (директор ТОВ «Гера»),
• Володимир Дмитрук (почесний пасічник України, медовар, голова «Бджолярського кругу»),
• Леонора Адамчук (професорка НУБІП),
• Михайло Переста (СГП «МБС») та інші.

У вітальному слові Володимир Стретович вкотре наголосив, що зустрічі і подібні заходи для пасічників відіграють неабияку роль у розвитку галузі бджільництва.

А професор Володимир Руденко з Інституту бджільництва підняв важливе питання про симбіоз фермерів і пасічників, адже така співпраця буде вигідна і тим, і іншим.

«Навколишнє середовище і сільське господарство — те, що відіграє для нашої  галузі суттєву роль. Існує алгоритм, який допоможе налагодити співпрацю між фермерами і пасічниками: завжди прагнути до адекватної взаємодії. Бо у нас постійно шукають крайнього: фермери кажуть, що пасічники неконтрольовано виїжджають до полів, внаслідок чого бджоли можуть гинути після обробок посівів агрохімікатами. Пасічники ж кажуть, що фермери обробляють поля не за правилами...», —  розповів професор.

Думку Володимира Руденка розділив і голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Харківської області Іван Биков. Фермер підтвердив, що останнім часом інтенсифікація сільського господарства часто призводить до негативних наслідків, у тому числі і до загибелі бджіл.

«АФЗУ і Спілка пасічників України уклали меморандум про співпрацю. Ми звенулися за допомогою до НААН і тепер маємо розробку технології підпокривних сидератів у рамках органічного землеробства, за допомогою якої можемо відходити від інтенсивної хімізації в агрогалузі, підвищити продуктивність пасік та урожайність сільгоспкультур», — розповів Іван Биков.

Голова Харківської АФЗУ також додав, що за такою схемою в області вже працює два господарства. При використанні технології сидератів під ярі й озимі злакові в перерахунку на хімічні добрива можна отримати прибавку в 6 тис./га. А медопродуктивіність пасіки в період відсутності медозбору може сягати 200 кг на бджолосім’ю.

Натомість інший доповідач — Василь Соломка — підняв ще  кілька важливих питань. Зокрема, про формування грунтовної стратегії розвитку бджільництва в Україні та створення доданої вартості продукції, тобто можливості для пасічників отримати додатковий прибуток.

«Якою б недолугою не була програма розвитку бджільництва, яка діяла в Україні до 2011 року, але вона дала свої позитивні плоди. Після її закриття бджільництво розвивалося за своїми законами і на сьогодні, на перший погляд, ми з вами маємо непогані результати. Але все одно нам, пасічникам, потрібно знати, хто ми, куди йдемо, яке місце займаємо і яким найбільш ефективним способом можемо досягнути мети», —  поділився Дід Василь.

Почесний пасічник України сказав, що раніше програма розвитку передбачала збільшення кількості бджолосімей на 1 млн. Однак для цього, за попередніми підрахунками, знадобиться 6,5 млрд грн.

«6,5 млрд грн — багато це чи мало? Якщо продати 70 тис. т меду, котрі ми щорічно виробляємо, за оптовою ціною 50 грн/кг, то це буде лише 3,5 млрд грн. Тож щоб збільшити кількість бджолосімей на 1 млн, нашим пасічникам треба продати весь мед і пустити ці кошти в розвиток. Але чи окупиться це?», —  зауважує Василь Соломка.

При збільшенні кількості бджолосімей, очевидно, має збільшитися кількість виробленого меду. Але, за словами почесного пасічника України, від цього виграють трейдери, експортери. Тож бджолярам треба шукати нові шляхи розвитку. Найбільш дієвий — створення доданої вартості своєї продукції й переробка.

«200 г меду на сьогодні при 45 грн/кг коштують 9 грн. Але з тих же 200 г меду виходить півлітра хорошої медовухи, яку можна продати по 80 грн. Хлопці, порівняйте 80 грн і 9 грн. Ось вам і додана вартість. Теж саме з прополісом: 100 мл 20 %-ї настоянки прополісу коштують 50 грн. Тобто 1 г прополісу в настоянці коштує 2,5 грн, тоді як 1 г прополісу валом продають по 1 грн, а то й менше», —  рахує пасічник.

Крім того, Василь Соломка відмітив, що виробництво меду в Україні орієнтується на зовнішній ринок, який не може похвалитися стабільністю. Тому стратегія розвитку бджільництва має бути орієнтована не на збільшення кількості бджолосімей і валу продукції, а на більш стабільний внутрішній ринок і технології доробки меду.

За рахунок збільшення урожайності шляхом запилення бджолами тільки на соняшникові і ріпаку можна отримати більше 50 млрд грн прибутку. Тому фермерам і пасічникам варто серйозно задумуватися над створенням промислових пасік та переорієнтації на запилення сільгоспкультур.

Думку про створення доданої вартості продукції бджільництва продовжив заступник голови «Гільдії медоварів України» Володимир Дмитрук.

«Питні меди — напої, які наші предки пили ще з дохристиянських часів. При радянській владі цей промисел був знищений і забутий. На щастя, зараз почалося відродження виробництва цієї продукції», — зробив невеличкий екскурс в історію Володимир Дмитрук.

Технологію виробництва варених і ставлених медів українські пасічники, за словами Володимира Дмитрука, освоїли добре. По це говорять високі оцінки на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, зокрема на Apimondia у Туреччині.

«Але, на жаль, українське законодавство не має бази, яка б дозволила легально продавати українські питні меди високої якості. Адже згідно чинних законів України, виробництво спиртних напоїв міцністю більше 8,5 % має бути ліцензованим та вимагає акцизної марки», — зазначив знаменитий медовар.

Акцизна марка — це кінцевий пункт для медоварів. За словами Володимира Дмитрука, щоб до цього дійти, спочатку треба мати ліцензію на виробництво, потім ліцензії на право оптової і роздрібної торгівлі.

«Пересічному пасічнику, який виробляє сотню-другу літрів питних медів, пройти самотужки цей шлях із ліцензіями майже нереально. Тому було створено комісію, яка працює над спрощенням алгоритму ліцензування подібної продукції», — поділився фахівець.

Тож у вересні 2016 року було внесено зміни до законодавства, які передбачала відміну ліцензування оптової торгівлі питними медами. За словами Володимира Дмитрука, така ліцензія мала б коштувати медоварам 500 тис. грн на рік. Зараз на часі — спростити отримання ліцензії на роздрібну торгівлю.

«Щоб мати змогу без негативних наслідків, більш-менш легально розповсюджувати свої питні меди, ми вирішили апелювати до того факту, що вони є невід’ємною частиною, доповненням до національної української кухні. Тож ми як громадська організація шукаємо підтримки в органів місцевого самоврядування: під час свят та інших масових заходів просимо дозвіл на право реалізувати свої меди», — розповів Володимир Дмитрук.

Проте такий сценарій не є ідеальним. Іноді виникають колізії і фіскальна служба все одно пред’являє свої претензії. Однак після тривалих дискусій із фіскалами та іншими органами медовари все одно зайшли в глухий кут: навіть при наявності ліцензії на виробництво, але без ліцензії на продаж, розповсюджувати питні меди на масових заходах не можна. Вихід один — спростити чинне законодавство і пустити питні меди окремим руслом.

Отож, пасічникам і медоварам доведеться добре потрудитися найближчим часом на війні з бюрократією.

Багато уваги доповідачі конференції приділили особливостям бджолярської справи: говорили про технології отримання якісного воску та вощини, профілактику та захист бджіл від хвороб і шкідників, про вимоги до якості меду для зовнішнього і внутрішнього ринку.

Окремо професорка НУБІП Леонора Адамчук наголосила на важливості фахової підготовки спеціалістів бджільництва та розвитку цього напрямку освіти в Україні.

Також польські гості Томаш Лисонь і Тетяна Мізера розповіли відвідувачам конференції про особливості розвитку бджільництва в сусідній Польщі та презентували рішення для пасічників компанії «LYSON».

«Українські пасічники мають унікальні умови для виробництва і експорту меду. Сподіваюся, що найближчим часом ви це відчуєте по розвитку своєї економіки, а ми завжди готові вам у цьому допомогати», — відмітив власник ТМ «LYSON» Томаш Лисонь.

Конференція скінчилася, але в залі ще довго сиділи невеличкі групи пасічників-професіоналів і ентузіастів, які обговорювали важливі бджолярські справи.

 …i досі у вухах гуде, мов у вулику, а ніс чує медові аромати.

До нових зустрічей, бджолярі! І незабаром читайте більше про мед і пасічників України на стоpінках Kurkul.com!