АгроЕкспедиція впевнено переступила екватор кроп-туру, залишивши позаду Івано-Франківську, Хмельницьку та Вінницьку області. Тепер наші погляди були спрямовані у бік Житомирщини. І поки вся країна відзначала 14-річницю Дня Державного прапора, ми відзначали, скільки бобів на сої вдалося виростити в обраних нами сільгосппідприємствах. Допомагали в цьому наші вірні партнери — фахівці компаній «Бізон-Тех» і Credit Agricole Bank.

Довга дорога у дюнах

«А навіщо у вас дороги піском посипають?» — іноді це перше питання, за словами місцевих жителів, яке можна почути від приїжджих. Дивимося під ноги і відразу розуміємо, про що йдеться. Це вам не чорнозем. І тут же виникає інше питання — як же на такому грунті можна вирощувати сою? Виявляється, можна, і навіть успішно.

 
Але перш, ніж розповісти про технології, поділимося інформацією про те, що ми вже знаємо про Житомирську область.
 

1. За даними Держстату, у 2017 р. соєю в регіоні засіяли 151 тис. га, що на 9,1% більше, ніж в 2016 р. Область займає 5-е місце за площею посівів бобової в Україні.
2. У минулому році регіон посів 2-е місце по виробництву
   сої в Україні. Так, місцевим аграріям вдалося зібрати 355,7 тис. т бобової, що
   склало 9,1% від загальноукраїнського виробництва.
3. Середня врожайність сої по регіону в 2017 р. склала 2,4 т/га, що забезпечило Житомирщині 8-е місце у всеукраїнському рейтингу.
4. У 2018 р. під посіви сої в регіоні віддали 131,6 тис. га. Це на 14,7% менше, ніж в попередньому році. Область традиційно займає 5-е місце за посівними площами бобової в Україні.

Є ще й ряд специфічних особливостей регіону:

1. Технологія — запорука врожаю. Хто провів оранку, хто закрив вологу ранньою весною, той і отримавши гарні сходи. «Соя в цьому році дуже специфічно себе показала в цілому по регіону. У різних господарствах вона різна. Той, хто зумів зберегти вологу в період висіву в першій декаді травня, коли було досить спекотно і не було дощів, отримав хороший результат», — зазначив представник «Бізон-Тех» Ігор Седляр.
2. Соя зростає і на піску. Піщані грунти з підвищеною кислотністю не перешкода для вирощування сої. За 10 років місцеві аграрії методом проб і помилок, сміливих експериментів навчилися успішно вирощувати цю культуру і отримувати до 3 т/га сої на пісках.
3. Дуже пізні сходи. У цьому сезоні ті, хто посадив дану культуру 6 травня, отримав сходи тільки через 45 днів. Причиною такого пізнього пробудження насіння став недолік вологи. Для себе ж агрономи Житомирської області вирахували, що найкращими термінами посіву сої тут — з 5 по 25 травня. Але при цьому необхідно враховувати і наявність вологості грунту.
4. Кліщі не нападають. Останній раз цього шкідника тут бачили в 2015 р. Тому навіть в крайової обробці не було необхідності. Але при цьому в деяких господарствах були зафіксовані спалахи несправжньої борошнистої роси, пероноспорозу і септоріозу.

Верлоцьке

Перше підприємство, яке відвідала наша агроекспедіційнна група, досить молоде. Як розповів головний агроном «Верлоцьке» Віктор Ковальчук, компанія знаходиться в перехідній зоні від Лісостепу до Полісся. Підприємство було створено в 2007 р. Починали свою діяльність з 150 га і трактора Т-150. Він заїжджав 3 рази в день в господарство і у бункер, щоб злити масло або ще що-небудь (сміється).

Сьогодні у володінні агрофірми вже 1450 га землі та свій парк техніки. Сьогодні на полях компанії вирощують озиму пшеницю (450 га), соняшник (350 га), кукурудзу на зерно (220 га). Під культуру відведено 330 га. Є також невеликі поля з гречкою (50 га) і овес. Сівозміну тут, як каже агроном, проходить по-швидкому: соя — соняшник — пшениця — кукурудза.

У «Верлоцькому» є свої склади підлогового зберігання на 3-4 тис. т. Своєю сушарки немає, але в майбутньому планують побудувати. Планується, що працювати вона буде на пропані.

Нова і прибуткова

Соя у господарстві — культура, яку вирощують не так давно. Вирощувати почали в 2010-2011 рр. До цього, за словами агрономів, спроби були, але безуспішні. Вона весь час «йшла в сніг». У Житомирській області, зокрема у Радомишльському районі, найбільш рентабельною культурою є соняшник. Але так було не завжди. Два роки тому це почесне місце ще займала соя. Однак зі зменшенням кількості опадів, їй довелося поступитися позиціями «квітки сонця». Але при цьому вона все одно вважається однією з найприбутковіших культур. І площі під бобову, в порівнянні з минулим роком, збільшилися, витісняючи при цьому горох.
 
Щоб сою отримати, треба подвиг зробити
 
За словами головного агронома підприємства Віктора Ковальчука, сою тут виростити складно, тому що Полісся вже не є зоною достатнього зволоження. Наприклад, в цьому році сніг був 28 березня, а наступні опади у вигляді дощу випали тільки 15 червня. І починаючи з 27 квітня на термометрах було +32° С. До того ж, сезон 2018 р. виявився складним для аграріїв ще й тому, що сходи сої отримали тільки через півтора місяця після посіву.

У «Верлоцькому» врожайність сої коливається від 1,9 т до 2,7 т. Рекордний показник доходив до 3,2 т. Що стосується витратної частини по даній бобової, вона обходиться аграріям в 11-12 тис./га. Провівши нескладні математичні обчислення, віднявши витрати, з гектара можна отримати 8 тис. грн.
 
Обробка грунту

Досліджувати сою ми вирушили на невелике поле розміром 50 га. Попередником тут була озима пшениця. Навесні провели оранку, як тільки зійшов сніг, встигли закрити вологу. Потім виконали передпосівний обробіток грунту компактомат Farmet Kompaktomat.

Посів

На даному полі 12 травня сівалкою Macon був посіяний сорт Кофу з нормою висіву 600 тис./га на глибину 4 см з міжряддям 12 см.
 
Добрива

Під оранку і в передпосівний обробіток було внесено по 100 кг/га нітроамофоски 16:16:16. Посівний матеріал обробили інокулянтом ХіСтік (0,4 кг/120 кг). Використовували також мікроелементи підживлення Nanovit Фосфорний.

 
Система захисту

Насіння обробляли препаратом Максим XL 035 FS и протруйник на основі імідаклоприду. При закритті вологи був внесений грунтовий гербіцид Стомп 330 (4,8 л/га).
 
В цілому для регіону фахівці радять вирощувати ранньостиглі сорти сої, які за 100 днів встигають пройти свій період розвитку. Найбільш популярними вважаються Кофу, Аполло, Аннушка і Тундра. Біологічний потенціал у даних сортів 5 т/га, але на практиці вони показували результат від 2 до 3,3 т/га. А ось для того, щоб домогтися максимального результату, на думку Ігоря Седляра, необхідно робити все по технології. А ще навчитися викликати дощ, молитися і не грішити :-).

На цьому полі сою приберуть орієнтовно до 20 вересня. Аграрії відзначають, що врожайність 3 т/га для них буде дуже хорошим результатом.

Вже менше через місяць можна буде дізнатися, чи виправдаються надії місцевих агрономів. А нам залишається побажати, щоб вони перевершили всі їхні очікування. Що ж, будемо прощатися. Попереду ще одне сільгосппідприємство.

Тірас 2007

Після обіду команду АгроЕкспедиції чекало одне з найменших за розмірами зембанку підприємство соєвого кроп-туру. Сімейне фермерське господарство «Тірас 2007» було засновано, як нам підказує Капітан Очевидність, у 2007 році. Заснував його батько нинішнього керівника підприємства, Руслана Присяжнюка.

Підприємство обробляє 800 га не надто родючих грунтів, при цьому показує непогані результати. У неурожайному 2017 р. пшениця показала тут врожайність в 5 т/га, соя — 1,8 т/га (хоча були сорти з врожайністю 2,5 т/га), жито — 2,5 т/га, олійна редька — 1 т/га. Останню в новому сезоні в сівозміні замінили гірчицею (20 га), а інші культури залишилися незмінними.

Також в господарстві вирощують картоплю, яка зазвичай займає в структурі посівів 50-70 га. Від цієї культури тут не збираються відмовлятися ні в якому разі, адже з неї починали рослинницької бізнес.

«Це, скажімо так, дітище наше. Ми взяли землю і першим посадили картоплю. Всі говорять, що картопля — це другий хліб. Але, на мою думку, це — перший хліб, тому що його з'їдають більше, ніж хліба», — з посмішкою розповідає нам Руслан Присяжнюк.

За словами аграрія, саме соя, пшениця і картопля — три основні культури, які дозволяють господарству розвиватися і дають основну економіку. Втім, на них аграрії не зупиняються і постійно пробують вирощувати щось нове. Наприклад, в цьому році пробували сіяти ярий ріпак, але, за словами керівника «Тірас 2007», ця культура не дуже підходить для погодно-кліматичних умов Житомирського регіону. У найближчих планах посіяти озимий ріпак, як культуру, яка приносить «швидкі» гроші. Також є хочуть спробувати сіяти соняшник.

Урожай зберігають у підлогових складах об'ємом 1,5 тис. т, мають картоплесховище на 700 т.

Що стосується техпарку, то він у більшості своїй все ще складається з вітчизняної техніки. Руслан Присяжнюк каже, що тепер буде брати виключно сільгосптехніку імпортного виробництва і навіть не думав користуватися програмою компенсації вартості вітчизняних агрегатів.

Наприклад, з тракторів зараз в господарстві придивляються до Massey Ferguson 7724. На даний же момент тракторний парк складається з МТЗ і ХТЗ. А ось для збирання врожаю підприємству доводиться користуватися орендованими комбайнами. У цьому році на землях «Тірас 2007» працював Massey Ferguson 7274.

Три сорти сої на одному полі

Соя в «Тирас 2007» з'явилася в 2012-13 роках. Вже на другий рік отримали врожайність в 2,3 т/га, і в наступні роки результати були приблизно на тому ж рівні. Найкритичнішим був 2015 рік, коли в господарстві зібрали 350-400 кг/га. Але Руслан Присяжнюк вирішив не зменшувати площу під культурою, так як вона йому дуже подобається. Більш того, аграрій не вважає цю культуру такою вже примхливої.

«Я примхливості по ній взагалі ніякої не бачу. Це, мабуть, одна з культур для ледачих фермерів. Ріпак виростити набагато важче, оскільки він вимагає дуже багато інсектицидних та фунгіцидних обробок, там все чітко повинно бути за термінами. А соя часто «прощає» затримки», — ділиться з нами аграрій.

За його словами, собівартість вирощування сої коливається у них в межах 10 тис. грн/га.

Руслан Присяжнюк запропонував нам до огляду поле площею 46 га, на якому посіяні відразу три сорти бобової. Перші два представляють українську селекцію Мавка і Анастасія. Третій же — сорт Галлек німецької фірми DSV. Технологія на всіх сортах застосовувалася однакова, але якщо «аборигени» вже знаходяться в стадії близькій до дозрівання, то «німець» все ще радує око зеленими вегетуючими посівами. Втім, перед десикацією усі рівні, і прибирати поле будуть одночасно.

Обробка грунту

Попередником на даному полі була озима пшениця. Проводили весняну оранку на 25 см (осінню провести не встигли), а після — виконали передпосівну підготовку грунту за допомогою Farmet Kompaktomat.

Посів

Посів провели 18 травня. Мавку сіяли з нормами висіву 600 тис./га і 500 тис./га, Анастасію — 750 тис./га, а по Галлеку — 550 тис./га. Посів проводили сівалкою Maschio Gaspardo S-SC Maria з міжряддям 28 см на глибину 6 см. Таку глибину вибрали через брак вологи. Після посіву по полю пройшлися котками для отримання дружніх сходів.

Система удобрення

При посіві вносили 100 кг/га діамофоски, а в фазі бутонізації — 100 кг/га селітри. Також сою підгодували мікроелементами: бор — 1 л/га, молібден — 0,05 г/га, сульфат магнію — двічі по 3 кг/га і 4 кг/га, сірку з магнієм, а також гумати 100 г/га. Плюс Фульвітал в нормі 0,15 кг/га і карбамід 3-4 кг/га.

Система захисту

Перед посівом насіння обробили фунгіцидом Максим XL 035 FS 1 л/т й інсектицидом Сідопріт 0,5 л/т. Також використовували інокулянт Преміум на торф'яній основі.

Першу обробку провели гербіцидами Зенкор 70 WG 0,4 л/га і Пропоніт 720 1 л/га з використанням прилипачів Мультимастер. Від дводольних бур'янів вносили Базагран М 1,8 л га з Хармоні 5 г/га і Тренд 1%, а проти злакових — Пантера 1,9 л/га.

«Пантера була внесена в нормі 1,8-1,9 л/га в зв'язку з тим, що були втрачені однорічні злакові, зокрема, це було куряче просо. Воно було у великій фазі, вже місцями викидало колос. Прийняли рішення внести 1,9 л/га, щоб Пантера спрацювала якісно і, як ви бачите, на полі курячого проса немає», — пояснює Руслан Присяжнюк.

Щоб попередити розвиток хвороб, зокрема склеротініоз, була проведена обробка Абакус в нормі 1,4 л/га.

Захист від кліща не вносили, так як його на полях підприємства перший і останній раз бачили в 2015 р.

Резюме

Руслан Присяжнюк планує отримати з цього поля 2-2,5 т/га. Що ж, бункер покаже. Представник Credit Agricole Bank Олександр Бондар зазначив, що з в кожному з відвіданих регіонів і господарств грунтово-кліматичні умови сильно відрізняються, що відбивається і на філософії вирощування сої.

«У «Тірас 2007» піщані ґрунти з великою кислотністю. Тому господарство підбирає різне насіння, починаючи від вітчизняної селекції, так і більш сучасні інтенсивні сорти зарубіжної селекції. Аграрії постійно адаптуються, підбирають різні системи добрив, препарати, щоб отримати оптимальний урожай. І навіть при витратах, які є менше середніх, в цілому по сої, в господарстві отримують досить непогану рентабельність даної культури», — оцінює роботу господарства Олександр Бондар.

Ми прощаємося з Житомирщиною та вирушаємо на святкову перезавантаження, щоб вже в понеділок виїхати в поля Черкаської області на фінальну частину нашого кроп-туру.