У рамках проекту АгроПолігон Кернел 6 жовтня ми приїхали на експериментальне поле кластера «Дружба-Нова» біля смт. Варва Чернігівської області, щоб прослідкувати за збиранням кукурудзи, висіяної після сидератів, та дізнатися, як справдилися очікування фахівців науково-дослідного відділу.

Останній раз ми були на цьому полі 18 квітня, саме під час сівби кукурудзи. І ось настала пора збирати урожай та підбивати перші підсумки масштабного сидерального експерименту. Хоча, як зазначають у науково-дослідному відділі «Кернел», більш повні та достовірні результати можна буде побачити не раніше як за 3-4 роки.

Один гібрид — різні очікування

Наразі на ділянках багаторічного експерименту визначають, як впливають сидерати на урожайність наступних за ними культур. На всіх 15 ділянках (14 різних сидеральних технологій та 1 контрольна) було висіяно кукурудзу на зерно, гібрид П9025.

«Це середньостиглий гібрид з ФАО 330, трьохлінійний з проміжним типом зерна. Норма висіву становила 82 тис./га, густота до збирання становить близько 78 тис./га. Вологість зерна наразі 20%, що є оптимальною вологістю для збирання для даних строків та регіону. Хочу зазначити, що попередником була озима пшениця, після збирання якої висіяли різні суміші сидератів, 14 варіантів плюс контрольна ділянка», — розповідає  заступник керівника науково-дослідного пункту «Дружба-Нова» з методології та аналітики Сергій Хаблак.

Сергій Хаблак каже, що на дослідних ділянках використання технології сидеральних культур сприяло зростанню урожайності кукурудзи на зерно у порівнянні з контролем від 4,2 до 15,1 ц/га в залежності від складу суміші сидератів. При цьому урожайність культури залежала як від маси сидератів,так і від правильно підібраної сидеральної суміші. Найбільшу урожайність показали варіанти у складі сумішей сидератів, до яких входили культури, що здатні накопичувати азот у ґрунті (соя, фацелія). Це варіанти:

• 7. Ріпак озимий 8 кг/га + гречка 25 кг/га + соя 50 кг/га (урожайність 105,7 ц/га),
• 9. Ріпак ярий 8 кг/га + гречка 25 кг/га + фацелія 5 кг/га (104,5 ц/га),
• 10. Ріпак ярий 10 кг/га + фацелія 5 кг/га (104,3 ц/га).

Головна роль таких культур — це біологічна фіксація азоту з атмосфери. Зазвичай близько 5-10 кг / га N асимілюють вільноіснуючі азотфіксатори; симбіотичні бульбочкові бактерії на горосі, сої, фацелії — 70-80 кг/га N. Як правило, приблизно 1/3  азоту залишається в пожнивних залишках і після мінералізації використовується наступними культурами. За рахунок використання проміжного пожнивного попередника (суміш сидератів) прибавку урожайності кукурудзи на зерно можливо отримати і більше, аж до 3 т/га, але це насамперед залежить від маси сидератів, що заробили у ґрунт.

Технологічні нюанси

Про технологію вирощування кукурудзи на експериментальних ділянках розповів Олександр Омельяненко, керівник науково-дослідного пункту «Дружба-Нова». Сівбу провели 18 квітня трактором New Holland Т8.290 із сівалкою Great Plains PD8070 зі встановленою на ній системою точного висіву й одночасного внесення рідких добрив Precision Planting.

Під час сівби вносили добрива ARVI NPK 8:20:30+3S у нормі 100 кг/га, у рядок — рідкі добрива, де у 100 л розчину такий вміст компонентів: 83,5 л води, 0,5 л цинк (Квантум Цинк), 15 л Квантум-ДіАФАН NPK 8-24-0, 1 л Гуміфілд Форте Брікс .Через день після сівби обробили ґрунтовим гербіцидом Харнес у нормі 2,5 л/га, а на тих ділянках, де сидерати заробляли навесні, додатково внесли ще Раудап Пауер в нормі 2 кг/га.

У фазі 2-3 листків вносили страховий гербіцид Дікогерб Супер у нормі 1 л/га. А після дощів, коли пішла друга хвиля  бур’янів, на посіви внесли Тітус Екстра 50 г/га плюс Тренд 90 0,3 л/га.

У фазі 8-10 листків провели підживлення культури добривами КАС-32 -  5 л/га і сульфатом магнію - 3 кг/га та Міра РК – 0,5 л/га. Трихограму вносили двічі по 150 тис./га.

«Трихограму вносили тоді, коли визначали літ стеблового метелика. Для цього в нас на полях встановлені  пастки, тож реагували швидко. Щодо вологи — цього року весни в нас фактично не було, в літній період волога була дуже строката, подекуди випадав дощ, подекуди його не було зовсім. В цілому з січня випало близько 330 мм опадів», — розповідає Олександр Омельяненко.

Особливості збирання

На експериментальних ділянках, на відміну від товарних посівів, збирання врожаю має певні особливості. Спершу викошують крайові захисні смуги, потім обкошують краї ділянки, щоб уникнути так званого крайового ефекту під час підрахунку результатів. І потім уже на кожному варіанті досліду у двох - чотирьохкратній повторності проводиться окреме збирання. Зерно з кожного варіанту одразу ж зважують перевантажувачем з вагами, а далі переводять результат на стандартну вологість 14%.

«Окрім власне показників урожайності, ми вивчаємо на цих ділянках також агрохімічні, мікробіологічні показники, структурні параметри ґрунту. Вони так само аналізуються та обробляються у рамках цього досліду», — зазначає Сергій Хаблак.

Наразі у науково-дослідному центрі мають дані, які показують, що мікробіологічні параметри, а саме показник загальної мікробіологічної активності ґрунту (емісія СО2) та чисельність різних еколого-трофічних груп мікроорганізмів у всіх варіантах досліду зростають у порівнянні до контролю.

Це пояснюється мінералізацією органічних решток та збагаченням ґрунту свіжої органічною речовиною, що важливо для процесів гуміфікації та збереження гумусу. Крім того, цікавим та цілком очікуваним фактом є те, що сума нітратного та амонійного азоту у ґрунті зростає у сумішах з культурами, що накопичують азот у ньому, у порівнянні до контрольного варіанту. Отже, сидерати, особливо бобові культури, сприяють акумуляції мінеральних форм азоту у ґрунті.

Мікробіологія має значення

Нещодавно у науково-дослідному центрі було відкрито мікробіологічну лабораторію, яка серед іншого займається вивченням ферментативної активності ґрунтових мікроорганізмів (денітрифікаторів, азотфіксаторів).

«Також ми визначаємо метаболічний коефіцієнт — ввідношення кількості мікроорганізмів до їхньої активності (метод, запропонований Благодатською Е.В). Ми лише почали отримувати дані, тому про якусь статистику ще не можемо говорити. Але є вже певні закономірності, про які можемо сказати: дійсно, використання сидератів дає можливість збагатити ґрунт органічною речовиною і в подальшому вона за допомогою процесів трансформації за участю деяких груп мікроорганізмів перейде у певну стадію для утворення гумусу. Дійсно, втрати азоту зменшуються, оскільки сидерати здатні акумулювати певну частину мінерального азоту (на прикладі зростання суми нітратного та амонійних форм азоту) причому азотфіксація за всіма варіантами у досліді зростає. Що свідчить, про доцільність використання в технологіях вирощування кукурудзи даного агроприйому. Потрібно підбирати оптимальні суміші сидератів, за використання яких азотфіксація буде найвищою, а денітрифікація — найменшою. Наразі назвати таку суміш ми не можемо, оскільки дослідження, у тому числі мікробіологічні, ще проводяться. Але наприкінці року, думаю, вже матимемо певні результати», — розповів  кандидат с/г наук, агроном-дослідник лабораторії мікробіології Михайло Журба.

Інший перспективний напрямок мікробіологічних досліджень

Одним з цікавих напрямків роботи мікробіологічної лабораторії  Науково-дослідного центру (НДЦ) Кернел є оптимізація системи добрив на мікробіологічному рівні.

«Нам необхідно тісно пов'язувати підвищення врожайності культур з мінімальним впливом на навколишнє середовище. Зазвичай основні втрати азоту з ґрунту і добрив відбуваються внаслідок денітрифікації та вимивання в нижні його шари. Втрати азоту при денітрифікації нітратів з ґрунту і добрив досить істотні: амонійних добрив складають 20%, а нітратних — до 30%, у ґрунті, що парує, досягають 40-50%. Одне із завдань, яке стоїть перед нами, — це зменшити втрати нітратного азоту в результаті денітрифікації, а також його промивання в нижні шари ґрунту. Ще Прянішніков Д. вважав, що епохи в розвитку землеробства і відповідні їм рівні врожайності культур визначаються кількістю доступного рослинам у ґрунті азоту. Тобто той, хто навчиться ефективніше управляти азотом у ґрунті з мінімальними його втратами, буде підвищувати врожайність культур та зменшувати собівартість продукції», — розповідає Сергій Хаблак.

За його словами, цього можливо досягти шляхом оптимізації системи добрив на мікробіологічному рівні з урахуванням агрохімічних показників при дотриманні концепції «4-х правил» застосування добрив: внесення кращої форми добрив в оптимальній дозі, в необхідні терміни і найбільш відповідним способом. Існує два основних напрямки в цій галузі:

• генетичний шлях (створення сортів і гібридів, більш чутливих на елементи живлення);
• агротехнічний шлях, який ділиться на частини відповідно до елементів технології. До нього можна віднести: а) підбір оптимальних доз, форм, способів і строків внесення добрив в системі добрив за результатами мікробіологічних та агрохімічних показників з урахуванням рівня врожайності; б) застосування біопрепаратів в рядок з мікроелементами і ЖКД; в) використання інгібіторів нітрифікації.

«Ми у даний час в НДЦ загалом працюємо над другим напрямом», — розповів  заступник керівника науково-дослідного пункту «Дружба-Нова» з методології та аналітики Хаблак Сергій.

Сидеральний експеримент триває, і хоч перші результати вже є, до повного завершення багаторічного досліду ще далеко. Тому можливі нові цікаві відкриття та відомості. І якщо вони таки з’являться, ми обов’язково про них повідомимо!

© Олена Басанець, Kurkul.com