Пізньої осені ми зазвичай відвідували цукрові заводи, але в цей раз вирішили зайти з розмахом. Цього року Kurkul.com не раз акцентував увагу на шляхах переходу від сировинної економіки до індустріальної, на переваги й нюанси виробництва продуктів з доданою вартістю. До речі, продукція української харчової промисловості поступово завойовує позиції на зовнішньому ринку. У минулому році експорт продукції харчпрому досяг $9,1 млрд — це більше половини аграрного експорту.

Щоб підтримати позитивні тенденції у вітчизняному харчопромі, ми разом з партнерами з Credit Agricole Bank і «Бюлер» вперше вирішили організувати окрему АгроЕкспедицію Переробка. У рамках processing туру зробимо зріз за основними напрямками переробної промисловості України: олієпереробки (соняшник, ріпак, соя, амарант); м'ясна; молочна; цукрова промисловість; виробництво комбікормів, плодоовочевої консервації і соків. Як завжди, на прикладі конкретних підприємств покажемо, як працює і чим живе галузь. Але про все по порядку.

Виробництво олії

Поки з полів зібрали не всі олійно-жирові культури, ще закінчується збирання соняшнику та сої. Проте, попередні підсумки вельми позитивні. Спостерігаючи за ситуацією станом на 6 листопада аграрії зібрали 13,3 млн т соняшнику, 2,7 млн ​​т ріпаку та 4,2 млн т сої, тобто всього 20,2 млн т олійно-жирових культур.

Дивитися по темі: Урожай онлайн 2018

У цілому, за словами генерального директора Асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука, очікується, що в цьому році буде зібрано 22-22,1 млн т олійних. Для порівняння, в 2017 р. валовий збір цих культур склав 19,4 млн т. За даними фахівців, у цьому році показники врожайності соняшнику, ріпаку та сої вище, ніж в минулому. Так, в 2017-у врожайність соняшнику була на рівні 1,99 т/га, а в цьому — 2,24 т/га; а врожайність сої — 1,91 т/га і 2,54 т/га, відповідно.

Читати по темі: АгроЕкспедиція Соняшник 2018: «Жирні» підсумки прямо з поля

Звичайно, підвищення врожаїв збільшило показники виробництва рослинної олії. Очікується, що в новому 2018/2019 маркетинговому році (МР вересень-серпень) Україна випустить 6,35 млн т соняшникової олії. Для порівняння в минулому МР виробництво соняшникової олії склало 5,75 млн т.

Також заводи стрімко нарощують випуск ріпакової олії. Тільки в липні-вересні цього року компанії виробили 125 тис. т цієї олії, це в 5 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Всього, за даними Асоціації «Укроліяпром», в новому маркетинговому році буде випущено 140-150 тис т ріпакової олії. До слова, 87% цього продукту Україна відправляє в Європу. Крім того, гучні «соєві правки» таки зіграють свою роль. Степан Капшук сказав, що в 2018/2019 МР українські підприємства перероблять 2-2,5 млн т сої, що на 1-1,5 млн т більше, ніж в попередньому МР, і зроблять 400-500 тис. т соєвої олії.

Читати по темі: АгроЕкспедиція Соняшник 2018. Дніпропетровська область: Колосисте (LANDFORT)

Можна сказати, що на цьому позитивні тенденції закінчуються. Справа в тому, що в нинішньому сезоні ціни на соняшникову олію суттєво знизилися. Якщо в минулому році в листопаді 1 т сирої соняшникової олії йшла на експорт за $760, то в цьому — всього за $630. Це негативно впливає на інтерес заводів до переробки соняшнику і постачальників сировини.

Як сказав Степан Капшук, «можливо нинішня ситуація стане холодним душем для аграріїв, вони передивляться свої структури посівів». Хоча при масовому переході на соняшник складно собі уявити, щоб аграрії помітно скоротили посіви цієї культури. Тим більше, що закупівельні ціни на насіння соняшнику залишилися на рівні минулого року — $350 за 1 т.

Крім того на роботу олійно-жирової галузі негативно впливає «транспортний колапс», загальний для всіх учасників зернового ринку. Через відсутність зерновозів і проблем з їх розподілом, олійно-жирові заводи змушені зупиняти виробництво. Фахівці стурбовані цією ситуацією. Аварійні зупинки для галузі — це великі складності, як для технічного стану підприємства, так і для його співробітників. Олійно-жирових виробництво вибухонебезпечне і підприємство не може зберігати більше сировини і готової продукції, ніж передбачено в технічному регламенті.

До речі, в Україні активно розвивається також нішеве виробництво олійних культур, зокрема, амаранту. Інтерес до його вирощування виявляють навіть агрохолдинги. Глава Асоціації виробників амаранту Олександр Дуда зазначив, що в цьому році вже три підприємства почали випускати трав'яні гранули з вегетативної маси амаранту. Про цю культуру і її переробці ми теж розповімо в ході АгроЕкспедиції.

М'ясо на кістці

Українська м'ясна галузь була і залишається заручником змін купівельної спроможності споживачів. М'ясо і м'ясні продукти — важливе джерело білка в харчуванні. Так як це дорогий продукт, то в періоди економічних потрясінь, на нього одним з перших падає попит. В результаті «галопуючого» попиту, протягом року ціни на м'ясо можуть змінюватися на 30-40% як в одну, так і в іншу сторону. Звичайно, це позначається на прибутковості виробництва, хоча переробний сегмент традиційно має більш стабільну прибутковість, ніж постачальники сировини — тваринницький сектор.

За останні 4 роки забій ВРХ скоротився більше ніж на 20%. Причин тому було декілька: зниження поголів'я (на 19% з 2014 р.), а також зростання експорту живої худоби — з одного боку і зменшення попиту на яловичину — з іншого. Поголів'я свиней знизилося ще більше (на 21% з 2014 р.), але забій залишився на колишньому рівні «завдяки» африканської чуми свиней (АЧС), яка змушувала позбавлятися від поголів'я тих, хто боявся втратити все через карантин. Експерти кажуть, що в перспективі, надій на швидке зростання поголів'я і забою немає, але прогнози в тваринництві на найближчі кілька років, все ж, позитивні. Це стосується і великої рогатої худоби, і свиней.

Ще одна відмінна риса української «м'ясної» сучасності — поступове нарощування частки м'яса птиці в загальному обсязі виробництва. За останні 7 років частка м'яса птиці (в загальному виробництві м'яса птиці, свинини, яловичини і субпродуктів) збільшилася на 2% — до 67%. На ринку як і раніше два «хедлайнера» — «Миронівський хлібопродукт» та «Агромарс», на частку яких припадає 54% ринку.

Виробництво готових м'ясних продуктів в Україні зростає. Зокрема, в 2017 р. у країні випустили 248 тис. т ковбасних виробів (на 6,2% більше, ніж в 2016 р.). Цього року позитивна динаміка в цьому напрямку зберігається: в січні-вересні 2018 р. випуск ковбасних виробів зріс до 182 тис. т або на 2,2% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Молочний дім

Одразу відзначимо, що молочний напрямок — не новий для АгроЕкспедиторів. У 2015 р. наша команда відвідала ряд молочних ферм у рамках національного молочного туру. Тому із задоволенням продовжуємо розвивати цю тему. І, бачимо, що виробництво сирого молока в Україні поступово скорочується.

Читати по темі: АгроЕкспедиція 2. Молоко 2015

За даними Держстату, в 2017 р. усі категорії господарств надоїли 10,28 млн т молока, тоді як в 2016 р. цей показник був на рівні 10,38 млн т. Зменшення виробництва молока в останні роки відбувається в основному за рахунок господарств населення. Багато молокозаводи із задоволенням збільшують переробку сировини від сільгосппідприємств, деякі — повністю переходять на молоко від великотоварних ферм. Тому що воно більш високої якості, ніж сировину від населення.

Щорічно в Україні ціни на молоко навесні і влітку знижуються, через збільшення виробництва молока, а восени і взимку ростуть. За даними Асоціації виробників молока, за жовтень закупівельні ціни на молоко в середньому зросли на 4% (молоко класу «екстра» коштувало 9,94 грн/л, сировину першого класу — 9,05 грн/л). Експерти Асоціації стверджують, що в короткостроковій перспективі ціни на молоко будуть і далі рости на тлі посилення негативної динаміки його випуску і збільшення собівартості виробництва за рахунок подорожчання енергоносіїв.

Попит у країні на традиційні молочні продукти ((молоко, кефір, сметана і т.д.) в останні роки більш-менш стабільний. На динаміку продажів йогуртів, сирних десертів більшою мірою впливає зміна купівельної спроможності українців. До речі, в січні-вересні цього року, виробництво йогуртів та інших кисломолочних продуктів зросла до 95,3 тис. т, або на 8,2%, в порівнянні з таким же періодом минулого року.

Солодкість буття

На український цукровий ринок сильно впливає кон'юнктура світового ринку, яка за останні роки кардинально змінилася.

Як сказала керівник аналітичного відділу НАЦУ «Укрцукор» Руслана Пляшок: «У цьому році виробникам довелося працювати в умовах світової профіциту і низьких цін». Що в свою чергу впливає на експортні поставки. Тому українські виробники зараз намагаються вибрати правильну експортну стратегію, щоб не втратити місце в ТОП-10 світових експортерів цукру.

За даними Асоціації, за вересень — перший місяць поточного маркетингового року українські виробники експортували 11,1 тис. т цукру, що вдвічі менше, ніж у попередньому місяці. За оцінками експертів, в поточному МР експорт цукру складе 500-600 тис т. І основними імпортерами залишаться Узбекистан, Туреччина та Азербайджан.

Читати по темі: Підсумки АгроЕкспедиції Цукровий буряк 2017: Маховик набирає обертів

Цукрові заводи, як і інші оператори аграрного ринку, страждають від логістичних проблем. Виробникам не вистачає залізничних вагонів, що негативно впливає на виробничий сезон. У структурі собівартості виробництва цукру найбільшу частку займають постійно зростаючі ціни на енергоносії і виклики логістики. І з року в рік оператори ринку стикаються з проблемами підвищення залізничних тарифів і браку вагонів.

Усе перемелеться

Експерти стверджують, що Україна збільшує свою присутність на світових ринках борошна і стає все більш впізнаваною серед експортерів. У цьому сенсі 2017 р. на насправді був досить знаковим — наша країна експортувала 443,29 тис. т пшеничного борошна, що на 20,15% більше показника 2016 р. Хоча виробництво дещо скоротилося.

За підсумками 2017 р. українські борошномельні підприємства виробили 1,94 млн т борошна або на 2% менше, ніж в 2016 р. Цього року негативна динаміка виробництва зберігається. У січні-вересні цього року підприємства випустили 1,2 млн т борошна, на 12,8% менше, ніж за такий же період минулого року.

Читати по темі: АгроПолігон МХП. Озима пшениця у «Захід-Агро МХП»: У виробництві пшениці дрібниць немає

Український ринок хліба останні кілька років також демонструє негативну динаміку. Його ємність скорочується. Причин кілька: зниження чисельності населення, підвищення собівартості виробництва, світові тенденції культури здорового харчування не сприяють розвитку цієї галузі. Середньостатистичний українець, наприклад, з'їдає 99,6 кг хліба і хлібобулочних виробів в рік, тоді як німець — 80,6 кг.

У січні-вересні 2018 р. в Україні напекли 694 тис. т хлібобулочних виробів, що на 2% менше, ніж за такий же період 2017 р. До речі, в останні роки в галузі набирають популярність невеликі виробники і «крафтові» пекарні в торгових мережах. Ці гравці створюють конкуренцію великим виробникам хліба.

Кормовий раціон

Головним досягненням 2017 р. на українському ринку комбікормів став незначний приріст (3,5%) виробництва кормів для ВРХ — до 592 тис. т.  іншому, на жаль, минулий рік вдалим назвати не можна.

За даними Держстату, сумарний підсумок 2017 р. — 6 млн т комбікормів (з урахуванням преміксів, але без урахування виробництва борошна і гранул з люцерни). Треба сказати, що це був найгірший результат за останні 7 років. Обсяги виробництва кормів для свиней «згорнулися» на цілих 13%, кормів для птахів — на 0,5%. Та й виробництво кормів для «корівок» збільшилося лише по відношенню до 2016 р., коли комбікорми для ВРХ різко «спікірували» вниз — на 21%. Виробництво преміксів в Україні в останні 7 років коливається в межах 50-90 тис. т.

Читати по темі: Як перестати хвилюватись і полюбити силос — репортаж із науково-практичного семінару

Зрозуміло, виробництво комбікормів відображає ситуацію в тваринництві та птахівництві. Тому логічно, що «продуктом №1» на ринку залишаються корми для птиці. На їх частку сьогодні припадає понад 60%, що пояснюється розвитком українського птахівничого ринку, пов'язаним зі зростанням споживання м'яса птиці в Україні та за її межами.

Сьогодні головними виробниками комбікормів в Україні залишаються великі агропромислові вертикально інтегровані холдинги. За словами операторів, на українському ринку комбікормів є значний резерв виробничих потужностей.

Неконсервативний підхід

Виробництво консервованих овочів в Україні зростає. У 2017 р. підприємства закрили 157 тис. т консервованих овочів, на 14,3% більше, ніж в 2016 р. Позитивним є те, що у поточному році позитивна динаміка зберігається. У січні-вересні 2018 р. в Україні було випущено 22,1 тис. т консервованих овочів, що на 34,8% більше ніж за аналогічний період минулого року. Крім того, виробництво концентрованого пюре і томатної пасти за цей період зросла на 31,4% до 128 тис. т.

До слова, провідний український виробник томатної пасти, компанія Agrofusion в серпні цього року відкрила 3-й завод з переробки томатів, вклавши $35,4 млн. Потужність нового підприємства складає 4 тис. Т свіжих помідорів на добу.

Після закриття російського ринку українські «консерватори» поступово освоюють нові ринки збуту. Це не просто, так як культура споживання такої продукції і смаки жителів різних країн сильно відрізняються. Проте, за перше півріччя 2018 р. Україна експортувала 3,5 тис. т консервованих овочів.

Виробництво фруктових та овочевих соків в Україні в 2017-2018 рр. поступово відновлюється після падіння у попередні роки. Експерти кажуть, що в цьому році Україна зібрала рекордний за останні 30 років урожай яблук. Що не може не відзначитись на випуску соків. Принаймні, за січень-вересень цього року підприємства «віджали» 50,5 млн л яблучного соку, або майже на 6% більше, ніж за січень-вересень 2017 р. Офіційна статистика також свідчить про те, що за згаданий період виробництво томатного соку збільшилася на 4%, а випуск сумішей фруктових і овочевих соків залишився практично на рівні минулого року — 138 млн л.

Загалом плани у нас наполеонівські. АгроЕкспедиція «пройдеться» головними фігурантами продуктового кошика і видасть продукт з доданою користю. Читайте наші блоги вже наступного тижня.