Ґрунтова волога – один з важливих показників, який впливає на врожай. Тож сьогодні ми розглянемо, яким чином утворюється волога? Які фактори впливають на її накопичення у ґрунті? Що називають продуктивною вологою? Чи під силу людині зберегти ґрунтову вологість?

Як формується вологість ґрунту?

Вода відіграє величезну роль у формуванні ґрунтового покриву, особливо у формуванні ґрунтової родючості. Вона відноситься до найбільш істотних біофізичних реагентів.

Джерелом води на поверхні суші найчастіше є атмосферні рідкі (дощі, зливи) і тверді (сніг, паморозь, іній) опади, а також ґрунтові води, що залягають у пронизаній коренями зоні ґрунту. Також частина вологи надходить у формі сконденсованої пароподібної вологи. Кількість води залежить від клімату, рельєфу, типу та виду рослинності, гідрогеологічних умов.

Водоутримувальна здатність ґрунту обумовлена його пористістю, високою подрібненістю частинок та дисперсністю. Потрапивши на поверхню ґрунтів і пухких гірських порід, що володіють водопроникністю і водоутримуючою здатністю, вода контактує з мінеральними й органічними частинками. Взаємодіючи з ними, вона утворює різні форми вологи, що відрізняються силами взаємодії та доступністю для рослин.

Водопроникність 

Водопроникність — здатність ґрунту пропускати воду; вимірюється кількістю міліметрів водного шару за хвилину. Залежить від механічного складу, об'ємної щільності, водоміцності структури й вологості і змінюється в часі. Розрізняють дві стадії процесу проникнення — вбирання та фільтрація (просочування). Вбирання відбувається до тих пір, поки пори ґрунту не заповнюються водою, а фільтрація — після заповнення їх і утворення суцільного потоку рідини.

Провальна фільтрація характерна для лісових підстилок і пухких пісків; найкраща — для середніх і легких, добре оструктурених суглинків; задовільна — для іллювіальних горизонтів, дерново-підзолистих ґрунтів, незадовільна — для щільних ґрунтових горизонтів. Водопроникність відіграє велику роль як у житті ґрунтів, так і в збереженні ґрунтової родючості. Висока водопроникність лісових підстилок забезпечує вбирання вологи у ґрунт після злив і танення снігу. Навпаки, низька фільтрація ущільнених горизонтів сприяє утворенню поверхневого стоку води, ерозійних процесів, формуванню внутріґрунтової верховодки, заболочування і непродуктивного випаровування вологи в атмосферу.

Здатність ґрунту до випаровування вологи залежить від її механічного складу, ступеня оструктуренності, покриття поверхні ґрунту мертвим і живим покривом, а також від рельєфу, клімату і ступеня зволоження ділянки. Максимальні показники випаровування спостерігаються на оголених безструктурних, насичених до капілярної вологоємності ділянках ґрунтів, мінімальні — на поверхні крупнозернистих пісків і ділянок, вкритих лісовою підстилкою або мульчею. Лісові підстилки не викликають водної ерозії, захищають ґрунт від ударів дощових крапель, сприяючи збереженню пухкої будови верхніх горизонтів ґрунтів і захищаючи структурні грудочки від руйнування. Вони сприяють також збереженню в ґрунтах капілярної вологи.

Типи вологи:

Пароподібна волога знаходиться в ґрунтовому повітрі, розміщеному між ґрунтовими частинками. Зазвичай ґрунтове повітря повністю насичене водяними парами.

Гігроскопічна волога утворюється внаслідок здатності дрібних частинок ґрунту поглинати молекули вологи з повітря. Завдяки цьому тверда частинка вкривається тонкою плівкою вологи.

Плівкова волога є однією з найпоширеніших у природі форм води. При надходженні вологи у ґрунт перші її порції йдуть на збільшення товщини плівки води навколо частинок і утримуються великими молекулярними силами, тому вони не доступні для рослин.

Отже, вода, що утримується у ґрунті, може бути по різному зв'язана з ним, і тому рослини не завжди можуть використовувати її повністю. Запаси вологи також можуть бути різними при однаковій вологості ґрунту. При зменшенні вологості ґрунту настає такий стан, коли рослини починають в'янути. Вологіст, при якій з'являються незворотні ознаки в'янення рослин, називають вологістю стійкого в'янення. Ця величина майже не залежить від характеру рослинності, вона залежить від структури, механічного складу і гуміфікації ґрунту. Чим менше часточки й більше гумусу у ґрунті, тим більше в ньому міцно зв'язаної води й там більше вологість стійкого в'янення. Тому оцінювати умови формування урожайності сільськогосподарських культур можна лише за тією кількістю вологи, яка перевищує вологість стійкого в'янення. Оскільки лише ця волога використовується рослинами для створення органічної речовини, її заведено називати продуктивною вологою. Іншими словами продуктивна волога – це кількість води, яка доступна для рослин. Запаси вологи на сільськогосподарських полях оцінюються тільки в міліметрах продуктивної вологи. Для цього на всіх ділянках спостереження визначаються за шарами (через кожні 10 см).

Читати за темою: Агропрогноз: вплив температури ґрунту на розвиток сільськогосподарських рослин

Дефіцит вологи – один з головних факторів у сільськогосподарському виробництві, прояв якого призводить до недобору врожаю і негативних змін якості продукції. Як показує практика останніх років, дедалі більше зростають ризики виникнення посушливих умов. Тому сучасні технології вимагають як від науковців, так і від аграріїв суттєвого їх удосконалення, і зокрема в пошуку комплексу заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів вологи.

Як зберегти вологу?

1.  Одним із найбільш відомих методів накопичення вологи у зимовий період, над яким все частіше починають задумуватись господарники, є снігозатримання. 
2.  Збагачення ґрунту органікою, яка одночасно є вихідним матеріалом для побудови зернистої водостійкої структури – один з істотних факторів у боротьбі з посухою. Здатність органічної частини ґрунту утримувати воду у 2,5-3 рази вища, ніж у мінеральної. 
3.  Реальним і найменш затратним методом розв'язання цього питання є сидерати. Багатогранний позитив від сидератів (підвищення біологічної активності, розпушення підорного шару, зниження кислотності, відбивання сонячного проміння, запобігання перегріванню землі тощо).
4.  Застосування препаратів за участі пектинів та амінокислот. Пектини входять до складу рослинних клітин у вигляді біополімерів за участю солей кальцію, магнію та натрію. Разом з іншими компонентами клітинних стінок рослин вони забезпечують їхню міцність і еластичність, оберігають рослини від висихання, забезпечують посухостійкість і морозостійкість, виконують захисну роль рослин у взаєминах з фітопатогенами, сприяють ліквідації пошкоджень та виходу рослини зі стану стресу.
5.  Відмова від оранки й використання лише глибокого рихлення. Завдяки цьому способу не буде утворюватись ущільнена плужна підошва, оскільки ґрунт матиме стабільну структуру без оберненому пласту землі з залишками рослинних решток на поверхні. Волога буде накопичуватись та зберігатись, а рівень випаровування значно знизиться.
6.  Регулювання густоти посівів рослин. Від густоти посівів залежить чи вистачить вологи для росту та гарного врожаю рослинам.
7.  Сівозміна. Враховуючи біологічні особливості й здатність польових культур не тільки використовувати, а й активно відновлювати родючість ґрунту, сівозміна істотно впливає на такі фактори як родючості, як забезпеченість поживними речовинами й вологою, вміст гумусу, біологічний режим та фізичні властивості.

Саме завдяки цим методам в аграріїв є можливість вплинути на збереження ґрунтової вологи та покращити стан ґрунту. На жаль на даний час нераціональне використання земель призвело до деградації ґрунтів. Деградація ґрунтів сьогодні є однією з найбільших екологічних проблем планети.

 Інформація була надана сервісом прогнозування погоди Meteo Farm.

 

© Kurkul.com, 2020 р.