Фермер, який працює на землі, завжди шукає нові рішення, як отримати здорові рослини та високу врожайність. Дуже часто секрет успіху в цьому прагненні просто «заритий у ту ж землю». 

Саме під час Міжнародної науково-практичної конференції «Точне ґрунтознавство та управління зональністю полів», яку компанія Тревелайт MICE&Travel провела наприкінці 2019 року, науковці та практики обговорювали ці секрети. Так, відомий американський спеціаліст із родючості ґрунтів Ніл Кінсі розповів, яке значення для майбутнього врожаю має показник рН ґрунту, а також про те, чому і як варто «керувати» кислотністю ґрунтів. 

Кислотність ґрунтів

При плануванні сівозміни та оздоровленні ґрунтів сучасні агрономи все частіше звертають увагу на такий показник як кислотність.

Кислотність ґрунтів — це їхня властивість, зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині водневих (Н+) іонів. Визначається рівнем рН та має великий вплив на розвиток коріння й живлення рослин через засвоєння поживних речовин. Реакція ґрунтового середовища є ознакою, від якої багато в чому залежать агрохімічні властивості ґрунтів і ріст рослин.

Зміна кислотності ґрунтів значно впливає на доступність для рослин поживних речовин. Надмірно високий (> рН 9) та надмірно низький (рН 4) показники рН ґрунту діють на коріння рослин токсично. Але найголовніше — у межах цих показників кислотності визначається поведінка окремих поживних сполук, їх осадження чи перетворення у доступні чи не доступні для рослин форми. 

Значення рН: що треба знати?

Насправді розрізняють дві форми кислотності ґрунтів — активну (або актуальну — кислотність ґрунтового розчину) і потенційну (пасивну, приховану). 

На процес росту рослин найбільше впливає актуальна кислотність ґрунтів. Потенційні форми кислотності (обмінна і гідролітична) проявляються при взаємодії ґрунтів із мінеральними та органічними добривами, меліорантами, хімічними сполуками поливних, ґрунтових, повеневих, атмосферних вод тощо. Потенційні форми кислотності ґрунтів разом із наявними в ґрунті лужними і лужноземельними катіонами є важливими чинниками ефективного функціонування буферних механізмів ґрунту. У лабораторних умовах потенційні форми кислотності визначають у сольових та лужних витяжках із ґрунту. 

Активну кислотність ґрунтів можна визначити безпосередньо в полі за допомогою польового іономіра або індикатора-папірця.

За показниками кислотності ґрунти поділяють на класи: 

• дуже сильнокислі — рН < 4; 
• сильнокислі — рН=4,1-4,5;
• кислі — рН=4,5-5;
• слабокислі — рН=5-5,5;
• близькі до нейтральних — рН=5,5-6;
• нейтральні — рН=6-7;
• лужні — рН > 7.

Для більшості рослин оптимальний рівень рН дорівнює 6-6,5. У випадку невідповідності показника рН потребам рослин не тільки знижуються показники врожайності, а й значно страждає якість кінцевої продукції.

У США, за словами Ніла Кінсі, кислотність ґрунтів підтримують у досить широкому діапазоні — від рН 5,5 до 7. До того ж, американські університети зазвичай беруть за основу показники ґрунтового рН, а більшість приватних лабораторій — водного рН. Виходить, ці показники різняться на пів значення: якщо нормою ґрунтової кислотності вважають рівень рН 5,5-6,5, то водний показник відповідатиме нормі при рН 6-7.

«В університетах кажуть, що при рН 5,5 вапняк у ґрунт вносити не треба — цього буде достатньо для пасовищ, для худоби. Більшість науковців-теоретиків вважають, що на ситуацію у ґрунті впливає насправді рівень кислотності, а не кальцій», — каже Ніл Кінсі. 

Справді, буває так, що навіть при «ідеальному» показнику рН у ґрунті абсолютно нічого не може вирости.

Фахівець розповідає, як колись отримав зразок ґрунту із Західної Австралії на аналіз. Фермери скаржилися, що в них не росте жодна культурна рослина. І, як не дивно, рівень кислотності був «хорошим», тобто в межах рН 6,5. Але після розгорнутого аналізу Ніл Кінсі зробив невтішний для австралійського фермера висновок: «Тут нічого не ростиме! Навіть бур’ян…».

Увесь «секрет» оптимального рівня кислотності полягав у… натрію, який і підтримував такий рівень рН. Натомість у тих зразках був серйозний дефіцит калію, магнію і кальцію.

До слова, кальцій, магній, калій і натрій суттєво впливають на рівень кислотності ґрунту. Тобто, якщо у землі забагато натрію, то рН буде відносно завеликим. Але сам рН не «скаже», що у ґрунті достатньо кальцію чи магнію. 

«Є речі, на які ми звертаємо окрему увагу, коли хочемо підвищити родючість ґрунту, зменшити кислотність і проводимо вапнування. Рівень рН зменшує кількість розчинного марганцю й алюмінію. А також збільшує доступність ґрунтових та добривних поживних речовин. Коли показник рН коливається «вгору-вниз», то на це прямо впливає те, що ми вносимо в ґрунт», — розповідає фахівець.

Отже, на те, що ростиме чи не ростиме на визначеному ґрунті, впливає не сам рН, а поживні речовини, що містяться в ньому. 

Доктор Вільям Альбрехт (William Albrecht) завжди говорив: «Якщо у вас у ґрунті є всі потрібні поживні речовини, то буде відповідний водневий показник. Рівень кислотності — це не причина, а наслідок». 

Ніл Кінсі пояснює, що під цим науковець мав на увазі: якщо відкоригувати рівень кальцію, магнію чи інших мікроелементів, показник кислотності вийде в норму. Коли рівень рН більше ніж 6,5, то у ґрунті є забагато якогось елемента. Якщо фермер не витримуватиме належного співвідношення, то хорошої продуктивності від ґрунту годі чекати.

«Насправді я бачив ґрунти із рівнем рН 4, але ніяк не менше 3. Якщо у вас є такий ґрунт, то, однозначно, буде проблема з токсичністю алюмінію. На межі показників рН від 3 до 5 вирішальну роль грає кальцій, від 6 до 8 — магній, а від 9 рН — натрій. У калію немає такого великого впливу на рН, якщо ми загалом говоримо про ґрунти по всьому світі», — зазначає Ніл Кінсі. 

Яким має бути рН ґрунту для вирощування різних культур 

Багато сільськогосподарських культур мають власні «уподобання» щодо рівня кислотності ґрунтів. Так, деякі рослини краще ростимуть на сильно кислих землях, тобто добре себе почуватимуть на ґрунтах зі значенням рН 4-5. До таких належать: азалія, журавлина, лохина, картопля, баклажан, цибуля-шалот, полуниця, кавун, люпин, яблуня, малина, чорниця, журавлина, рододендрон.

Чому цим рослинам потрібен низькій рівень рН? Саме при таких показниках у ґрунті буде належний для них вміст заліза і марганцю. Якщо для кожної з цих культур відкоригувати рівень кальцію до «ідеального значення» 60-70%, то існує ризик отримати дефіцит заліза і марганцю та проблеми з цими рослинами. Тож коли фермер проводить вапнування, то обов’язково має слідкувати за необхідним рівнем заліза, марганцю і, звичайно, усіх інших поживних речовин.

Спаржа, соя, люцерна, морква, часник, гарбуз, кукурудза, горох, петрушка, томат, перець, кабачок, редис, турнепс, соняшник, смородина, слива, цитрусові толерантні до більш високих рівнів рН і добре розвиваються на ділянках із рН 5,5-6,8. Американський експерт каже, що на більшості ґрунтів, де росте, наприклад, люцерна часто є дефіцит саме кальцію, що негативно впливає на рослини.

«Якщо у вас менше 60% насичення рослин кальцієм, то цього буде недостатньо для будь-якої культури. Але коли ви піднімаєте рівень кальцію у ґрунті, то завжди слідкуйте за вмістом інших елементів: вони мають все ж таки залишатися в належних кількостях», — наголошує фахівець.

Ніл Кінсі, посилаючись на наукові роботи доктора Вільяма Альбрехта, звертає особливу увагу на так званий «закон максимуму». 

«Коли ви вносите кальцій, то він впливає на якість будь-якої іншої поживної речовини в цьому ґрунті. Наприклад, якщо маємо елементи, які є на межі «достатності», і внесемо кальцій, то в ґрунті може зрости кількість фосфору та, ймовірно, молібдену. Але коли кількість кальцію зростає, то доступність інших елементів зменшується. Отже, якщо ми балансуємо на межі достатності по якихось мікроелементах, то ризикуємо отримати їхній дефіцит», — розповідає ґрунтознавець.

Якщо фермер не отримував достатньої кількості якихось елементів у рослині, то після внесення кальцію рослина краще споживатиме ті мікроелементи. Тож у ґрунті їх часто вже не вистачатиме.

Зрештою, доктор Вільям Альбрехт говорив, що кальцій є свого роду «прибиральником» для рослин. При нестачі кальцію всі поживні елементи складно потрапляють до рослини, бо кожен елемент «заходить» у рослину нібито на «спині іона кальцію». Але сам кальцій не піднімається через органи рослини.

«Провідником» для кальцію, як каже Ніл Кінсі, є бор. Саме цей елемент допомагає рослині споживати кальцій. Тобто цілком імовірно, що у ґрунті начебто достатньо кальцію, але рослини не отримуватимуть його в потрібній кількості саме через нестачу бору. За його рівнем теж варто уважно слідкувати.

Більш детально про вапнування ґрунтів та інші секрети роботи на землі  читайте в наступній частині.

 © Катя Капустіна, 2020 р., Kurkul.com