Село Піщане, що у Золотонішському районі Черкаської області, завжди заробляло на прожиття сільським господарством і, до речі, завжди було одним з найбагатших у своєму регіоні. Сьогоднішня інфраструктура села — також заслуга місцевих аграріїв, а саме — агрофірми «Маяк», якою опікується сім’я Васильченків. Гарним приводом завітати до села стало проведення фестивалю «Весела ферма», організованого завдяки зусиллям заступника директора СТОВ АФ «Маяк» Олексія Васильченка. Тож команда головного сайту для феремрів Kurkul.com вирішила цікаво і з користю провести вихідні і вирушила до села Піщаного.

Дорога до лабіринту — не для слабких. Особливо від Пирятина (Полтавська область) до Черкас. Деякі ями простіше було об’їхати полем, але, зізнаємося, воно того варте! До речі, в самому Піщаному все відремонтоване.

Піщане — село сільськогосподарників

Піщане було одним із найбагатших містечок Золотоніського повіту і мало заможних господарів. На початку 30-х рр. минулого сторіччя тут було створено 3 колгоспи, які у 50-х рр. об’єдналися в один — колгосп ім. Шевченка. На час об’єднання усі три були мільйонерами.

Через дев'ять років до колгоспу ім. Шевченка приєднують колгосп ім. Мічуріна, а у 60-х рр. він отримує назву, що існує і досі, — «Маяк».

У 1996 р. «Маяк» (на той час радгосп) перетворюється на колективне сільськогосподарське підприємство, а його головою обирають Миколу Васильченка (сьогодні — Героя України). У 2000 р. «Маяк» реорганізовують у СТОВ, а до його керівництва долучається ще й дружина пана Миколи.

На сьогоднішній день господарство має у своєму розпорядженні 7656 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 6693 га ріллі. «Маяк» отримав звання «Господарства високої культури рослинництва і тваринництва» та занесений до «Золотої книги українського підприємництва».

«Весела» ферма

Тільки-но дістаємося місця призначення і виходимо з машини – під'їжджає автобус, і нас просять приєднатися до екскурсійної групи черкаських другокласників (день не перестає нас дивувати, подумали ми :)). Не очікували подібного запрошення, але, звісно, не відмовилися.

«Діти з Черкас з великим задоволенням їдуть на ферму, за місяць її відвідали 700 учнів. Багато з них ніколи не бачили корів і навіть винахідливо називають телят коров’ятками», — розповіла директор туристичної фірми «МакСіма тур» Світлана Мохонько, яка організовує поїздки школярів у володіння агрофірми «Маяк».

Співробітниця ферми Марина Сукач проводить нас відділенням, де розміщують тільних корів, потім показує новонароджених телят.

«Протягом 45 днів ми тримаємо телят у спеціальних індивідуальних приміщеннях. Якщо народжується двійня, їх селять разом. У нас телята живуть по класах, за віком. Ось уже кілька років ми розводимо телят шведської породи», — розповідає вона.

Найвідповідальніша роль у цій справі відведена бичкові Августу, зустрічі з яким дуже чекали діти.

«Покажіть нам бичка, а то все корови і корови. Набридло...», — вигукнув з натовпу один з хлопчиків.

За словами екскурсовода, на Августа була покладена місія — започаткувати і розширити шведський рід корів у «Маяку», з якою, за її словами, він справляється на «відмінно».

«Август є окрасою ферми й улюбленцем гостей. Інколи він сердиться на надмірну увагу до його персони, але все одно позує на камеру», — додала вона.

Усього в господарстві налічується 2,3 тис. голів стада, з них 1 тис. — це дійні корови і 1,3 тис. — молодняк. Продуктивність корів на фермі складає 27-30 л/добу, а корова-рекордсменка дає 60-65 л/добу!

Невід'ємною частиною усіх екскурсій на фермі є дегустація молока та сиру, під час якої можна спостерігати за доїнням корів.

До речі, тут найпередовіша у світі технологія доїння — доїльний зал американського виробництва «Боу-Матік» типу «паралель» 2х16. Проектна потужність таких доїльних залів – 5 обертів/год. Ефективне використання залу полягає у завантаженні його роботою на повну потужність.

«Корів доять три рази на день. Трьохразове доїння у порівнянні із дворазовим — більш витратне. Однак воно має і переваги — дозволяє отримати від кожної корови мінімум на 15-20% більше молока. А ще для кращої продуктивності, ми доїмо корів під музику», — повідомив нам заступник директора СТОВ АФ «Маяк» Олексій Васильченко.

Він розповів нам, що молоко з ферми здають у Київ, де його використовують для виробництва йогуртів «Чудо».

Ну, й оскільки вже нас приєднали до другокласників, не змогли ми відмовити собі після дегустації долучитися до веселої паузи, що входить у програму екскурсії.

Кукурудзяний лабіринт

Наступним етапом нашої екскурсії став кукурудзяний лабіринт площею 4 га.

«Це перший настільки масштабний кукурудзяний лабіринт в Україні. Його зроблено спеціальною американською машиною, призначеною для створення подібних речей. Узагалі лабіринти з кукурудзи — традиційна американська розвага, яка проводиться ледь не у кожному штаті на фермах, напередодні свята урожаю. Ми чули, що кукурудзяний лабіринт є ще й під Києвом. Його зробив переселенець із зони АТО. Та йому за масштабністю далеко до рівня піщанського, адже він має площу всього у 6 тис. кв. м», — пояснює нам екскурсовод.

Заблукати у такому лабіринті — треба постаратися, а от розважитися можна вдосталь.

«Дітям тут дуже подобається: свіже повітря, свобода від батьківського контролю, багато конкурсів і розваг», — говорить Світлана Мохонько.

Фінальний акорд: знахідки та здобутки

Протягом усього дня від різних людей ми чули запрошення відвідати фірмовий магазин натуральних ковбас, виготовлених агрофірмою «Маяк», і не змогли втриматися, щоб туди на зворотній дорозі не заїхати.За словами місцевих мешканців, за ковбасами у їхній магазин їдуть і з Черкас, і з Києва, бо таких у супермаркетах жодного українського міста не знайти.

Цікавою знахідкою став для нас молокомат, який, відверто, ми побачили вперше в житті.

А ще ми помітили цікаві оголошення біля прилавку. Виявляється, тут пайовики, у яких «Маяк» орендує землю, можуть, за бажанням, взяти орендну плату м'ясними виробами.

Лілія Христенко, головний сайт для фермерівKurkul.com