Другий день АгроЕкспедиції Молоко 2015 розпочався виїздом з Кіровограду в Дніпропетровську область, де на нас чекали дві молочні ферми – підприємство МВК «Катеринославський» і ПП «Перемога АВК». «Перемога АВК» займається рослинництвом та свинарством. МВК «Катеринославський», у свою чергу, спеціалізується на виробництві молока. До його складу входять два комплекси – власне «Катеринославський» (на 1,2 тис. дійних корів) та «Перемога Батькова» (зараз – 300 дійних корів). Ці комплекси кардинально відрізняються один від одного не тільки по зовнішньому вигляду та потужностям, але й по собівартості виготовлення молока. На обох фермах отримують практично однаковий надій — 40 т на день — при зовсім різних затратах.

Цікаві ці комплекси тим, що мають у стаді корів австрійської генетики, породи браун-швіц, молоко яких має високі показники по місткості жиру та білка. Сумарно по двом підприємствам на безприв’язному утриманні знаходиться 4,8 тис. корів, з яких 1,5 тис. – дійні.

Незважаючи на те, що практично увесь день агроекспедиторів пройшов у дорозі, ми встигли поспілкуватися з експертами на обох фермах та реалізували основоположну ціль експедиції — випили смачного поживного молока місцевого виробництва.

15:30. Розпочинаємо ми свої відвідини з огляду знаменитої дерев’яної ферми «Перемога Батькова», збудованої у 2015 році. Тут нас зустрічає Микола Жмака, керуючий фермою.

До речі, крім унікальної конструкції, об’єкт характеризується майже повною відсутністю запаху гною, що є великим плюсом як для тварин, так і для агроекспедиторів. Нарешті наш водій зітхне з полегшенням хоча б сьогодні.

Перше питання, яким задаємося: як та чому будували саме дерев’яну конструкцію?

«Перш за все перевага дерев’яної конструкції у відсутності конденсату – корові на голову ніколи нічого не капає. Над проектною частиною працювали всі – від гендиректора до будівельників – разом сиділи та приймали рішення. Виявилось, що дерев’яна ферма в рази дешевша, ніж та, що збудована на металевій конструкції», — пояснює Микола Жмака.

Така конструкція, за словами керуючого фермою, дуже гарно зарекомендувала себе влітку: на спеку тварини практично не відреагували.

Особливістю ферми та одним з факторів економії є використання піску в якості підстилки. Змінювати його доводиться в середньому раз на місяць. У піску немає органіки, тому сеча або гній, що потрапляють на поверхню, швидко висихають.

Також пісок не містить ніякої патологічної мікрофлори, і це в рази зменшує ризик захворювання корів. Завдяки використанню такої підстилки щомісяця на 250-270 голів припадає всього одна-дві маститі корови. В зимовий період, щоб пісок не підмерзав, у підстилку додається невеликий відсоток соломи. Ще одним фактором, який впливає на собівартість молока, є встановлене на фермі стійлове обладнання, хедлоки і поїлки з підігрівом українського виробництва.

Загалом тут розміщено багато порід: від браун-швіцу австрійської селекції до худоби української селекції (породи червоно-ряба, голштин, чорно-рябий голштин, червона степова). В середньому по стаду показники жиру сягають 4,1%, білку — 3,5-3,7%, а соматика молока коливається від 110 до 170.

Раціон на кормовому столі містить багато довгих часток. Корми роздаються один раз на день. Середнє споживання корму на корову – 23 кг/добу. Солому в дійному раціоні не використовують, працюють тільки з сіном — люцерновим і луговим.

«Наступного року буде збудовано ще один корпус для новолітніх корів, родильний зал та зал для пізнього сухостою; також плануємо виготовити власні силосні ями. Загалом поголів’я планується збільшити до 600 дійних корів зі шлейфом, тобто до 1,8 тис. голів», — ділиться планами Микола Жмака.

По досягненню такого результату планується з часом перевести ці приміщення під так звану «екоферму», перетворити їх на комплекс для «корів-рекордсменок», яким важко перебувати в промислових умовах, де для усіх тварин встановлюються однакові умови.

16:10. Доки роздивляємося усе в павільйоні, зустрічаємо та знайомимось з головним технологом МВК «Катеринославський» Ганною Перекрестовою, з якою ми сьогодні проведемо решту агроекспедиційного дня. Вона саме здійснює плановий обхід ферми, тому просимо показати нам доїльний зал на цій фермі та сусідній, більш крупний, комплекс.

Доїльний зал, який було запущено в травні цього року, містить доїльний зал «паралель» ДеЛаваль конструкції 2*9.

Комплекс молодий і тут стараються максимально зберегти продуктивність лактації та здоров’я корови. Корови швіцької породи зараз заходять на 4-ту лактацію, а українська селекція різниться – є й така, що перебуває вже на 8-й лактації. Середня лактація по стаду зараз 2,1.

16:40. Доки їдемо з головним технологом до основного комплексу, розмовляємо детальніше про годівлю корів та дізнаємося, що тут надають перевагу натуральним вітамінам.

«Ми не використовуємо премікси та домішки. З натуральних вітамінів зараз використовуємо буряк та гарбуз. Так, це нам дорого обходиться, але ми все одно залишаємося вірними натуральності», — каже пані Ганна.

Напівцукровий буряк на підприємстві вирощують самостійно, під ним цього року було засіяно 65 га. По одному раціону включають 30, по іншому – 25 кг буряка на корову. Це нестандартно, до того ж, затрати колосальні, адже буряк перечищається вручну, а для цього потрібно оплатити працю до 150 найманих працівників на день.

17:00. По приїзду оглядаємо подвір’я, де стоїть техніка Manitou, причіпні підбирачі Pottinger. До заготівлі сінажу кормозаготівельних комбайнів не залучають. Увесь сінаж привозять двома причепами-підбирачами. Вміст протеїну мають 22%.

На комплексі «Катеринославський» вдвічі більше корів, ніж на комплексі «Перемога Батькова» — 3,5 тис. фуражних корів, з яких 1,2 тис. голів дійного стада.

«Катеринославський» вирощує переважно корів австрійської селекції — м’ясо-молочної породи швіц. Як гірська порода, вона має міцніші копита, більш витривала, краще протистоїть захворюванням. Уже четвертий рік на підприємстві і корів породи голштин покривають швіцом.

Швіцька порода — дуже «соціальна». Корови люблять йти на контакт з людьми, оскільки звикли до перебування на невеликих сімейних фермах Австрії, де далеко не всі процеси автоматизовано. Тому, коли 4 роки тому їх привезли на українське підприємство, промислове утримання стало для корів стресом через нестачу взаємодії з людьми. Не дивно, що приїзду нашої команди радіють в кожному павільйоні.

«Всі думають, що голштин – це молоко, а швіц – м’ясо. Але це не так. Можливо, фізичні надої у швіцької породи і менші, ніж у голштинської, але за вмістом жиру і білку в молоці вона «переплюне» будь-яку іншу. Адже по факту нам платять не за воду в молоці, а за наявність цих двох компонентів», — розповідає пані Ганна.

Молоко збувається на користь двох партнерів – «Злагоди» і «Лакталісу», та ще інколи – «Ласунки». Заводам вигідно використовувати продукцію ферми завдяки високій жирності та високому вмісту вершків.

Проходячи по павільйону, помітили роботів для підгортання кормів, які вже два роки як використовуються на підприємстві.

«Вони хоч і дорогі, але того варті і цілком себе окупають. Ми експериментували з різними способами і помітили, що коли працює робот, виникає різниця у 3 л надою з корови. Для себе пояснили це тим, що він автономний і працює чітко по графіку – їздить раз на годину і при цьому видає специфічні звуки. Саме на ці звуки у корів виробився рефлекс: зачувши робота, вони поспішають з’їсти свій корм», — запевняє нас Ганна Перекрестова.

У павільйонах цього комплексу, на відміну від попереднього, за підстилку слугують мати німецького виробництва.

Ми використовуємо систему синхронізації статевого циклу з 85 днів лактації. Раніше застосовувалася система синхронізації з 56 днів, але помітили, що б було якомога менше гормонів. Синхронізація ні до чого доброго не веде, хоча без неї на великих комплексах і не обійтися.

17:30. Відвідуємо офісне приміщення підприємства. Стіни завішані фотографіями з історії комплексу, які працівники подарували власнику господарства Анатолію Клименку до дня народження. Не можна не звернути увагу і на трофеї, здобуті паном Анатолієм на полюванні та розвішані на стінах довкола.

Ганна Перекрестова представляє нам команду підприємства та розповідає про особливості менеджменту на фермі.

«Ми працюємо в тижневому ритмі — раз на тиждень проводяться одні й ті ж процедури. Приміром, у понеділок завжди робиться УЗД, у вівторок — ін'єкція синхронізації, на середу припадає день роботи з молодняком, у четвер ми здійснюємо вакцинацію сухостійних корів і синхронізацію ін'єкцій перед осіменінням, у п'ятницю — масове осіменіння і напівсинхронізацію статевого циклу. Вихідні — це чергові дні, коли істотних заходів не проводиться. Це зручно, оскільки ти заздалегідь знаєш, що ти будеш робити завтра, через тиждень, через місяць. Ми плануємо деякі процеси відразу на рік, на два вперед. Так, восени я здала плани щодо руху на два роки вперед», — ділиться досвідом головний технолог.

Вона демонструє нам технологічні карти, що розробляються для кожного працівника та на кожну одиницю наявної техніки. Найбільшими за розміром та вмістом задач є карти зоотехніка та лікаря-ветеринара.

На фермі користуються американською програмою управління стадом DairyComp 305, що дозволяє відслідковувати кожну індивідуальну тварину та приймати ефективні рішення. Пані Ганна показує нам, як це працює, виводячи на екран інформацію по кожній лактації, здійсненій на фермі.

17:40. Розглядаємо доїльний зал, також виробництва «ДеЛаваль», місткістю 2*20. Тут щодня через кожні 8 годин доїться 1236 корів за сьогоднішніми показниками.

«На кожному доїльному місці встановлено датчик, що здійснює перевірку наявності крові та оцінює електропровідність молока. Якщо молоко не відповідає вимогам, то вмикається сигнал тривоги на дисплеї; у такому випадку дояр може активувати функцію, за якою корову буде автоматично відсічено та переведено в іншу секцію», — пояснює пані Ганна.

Агроекспедитори звернули увагу на одну цікаву особливість: на підприємстві не вживають слово «доярка», тут кажуть «дояр». Все це тому, що 95% працівників доїльних залів — це молоді хлопці (цей факт дуже потішив жіночу половину нашої команди). Жінок-доярок на фермі працює значно менше, ніж чоловіків, адже робота важка і потребує значних фізичних зусиль.

Головний технолог пояснює, що молоді кадри приваблює зручний режим роботи — денні та нічні зміни по 12 годин і два дні вихідних, а також цікава заробітна плата, на розмір якої впливають індивідуальні досягнення працівників.

18:00. Екскурсія продовжується — нас запрошують поглянути на зал, де малими групами – до десяти голів – утримуються новонароджені телята. Такий спосіб утримання рідко можна зустріти на українських фермах. Новонароджених годують молозивом, яке заморожують і підписують. Щоранку його оцінюють візуально, за показниками щільності і по комплекту вакцинації корови. Якщо молозиво не підходить — воно відбраковується і пускається на вигодовування іншого молодняку. З четвертого дня життя телят починають підгодовувати комбікормом, кукурудзою і сіном.

Взагалі протягом року на підприємстві утримують рівень в 50-52% тільних корів.

«Такий підхід є найвигіднішим, і немає сенсу протягом року робити турові отелення. Фактично це – завод з виробництва молока, і, як і будь-яке підприємство, він повинен працювати в певному режимі. Немає сенсу робити масові отелення влітку, а взимку — ні. Повинна бути стабільність, і тоді буде 40 т молока в реалізації. Такі показники досягаються тільки завдяки стабільній лактації, стабільному надою, використанню мінімальної кількості гормонів та рідшому застосуванню синхронізації», — пояснює Ганна Перекрестова.

18:20. Нам пора виїжджати з підприємства, та ми не можемо поїхати, не спробувавши молока місцевого виробництва.

Разом з пані Ганною їдемо в магазин, де молоко із заводу купують як працівники, так і всі охочі. Загалом щодня розпродається до 600 л молока. І це при тому, що воно тече в сирому вигляді прямо з крану. Чи це довга дорога так нас втомила, чи ми підсвідомо, знаючи про успішні надої на фермі на вміст поживних речовин, сприймаємо смак молока дещо суб’єктивно. Але нам здається, що смачнішого молока ми ніколи не куштували, і це щира правда.

Дуже сподіваємось, що таке якісне молоко заповнить прилавки усієї України.

Дякуємо підприємству за теплий прийом та змістовну екскурсію і знову в дорогу – їдемо в Полтавську область.

Залишайтеся з нами!