Вести агробізнес під час війни не так просто, а коли твоє господарство знаходиться за декілька кілометрів від «братнього» народу, тим паче. Це в рази важче, бо ж весною по твоїй землі пройшли «освободітєлі» і зараз через день прильоти. На щастя, у нашій країні є агрогерої, які готові й далі працювати, попри кризу, повітряні тривоги та постійні залякування ворога. Сьогодні ми розповідаємо про те, як в сучасних реаліях господарює Володимир Стрикиця, керівник ФГ «Відродження», що знаходиться в Сумському районі на Сумщині.

---

«Я вирощую 4 культури, які можуть принести реальний заробіток»  

Фермерське господарство «Відродження» було створене понад 20 років тому. Як розповів його засновник Володимир Стрикиця, у назві закладена головна ідея — «відродження сільського господарства в Україні». Хоча зараз головний вид діяльності ФГ — це рослинництво, раніше фермер займався тваринництвом.

«За освітою я ветеринар, тому знаю багато нюансів у цій сфері. Спершу почав займатись вирощуванням свиней. Разом із тим взяв в оренду землю і почав сіяти гречку», — поділився він.

Проте кон'юнктура ринку змінилась: виникли проблеми зі збутом м’яса, гречка в ціні різко упала. Тому фермер переорієнтувався на вирощування інших культур. Наразі сіє соняшник, озиму пшеницю, просо та сою.

«Найбільше у нас соняшнику, тому що це найрентабельніша культура. Соя — на другому місці за кількістю площ. Ну й на додаток пшениця та просо. Мені здається, це ті 4 культури, на яких можна заробити», — пояснив Володимир.

З перелічених рослин незвично чути про просо. Культура нішева і не дуже популярна в Україні. Але фермер помітив, що, навпаки, попит на просо високий і ціна його також задовольняє. Плюс, на відміну від соняшнику, його можна легко здати й поповнити обігові кошти.

На полях ФГ «Відродження» аграрій намагається дотримуватись такої схеми сівозміни: після сої та пшениці висаджує соняшник, а його замінює на просо. Проте в цьому році через дощі він ще не зібрав соняшник, а озимину вже слід було сіяти. Тому схема змінюється відповідно до можливостей.

«Гарний врожай напряму залежить від якісного насіння»  

Цьогорічна посівна в Сумському районі розпочалась після окупації. Тому при всіх екстремальних умовах Володимир Стрикиця оцінює цьогорічний врожай, як хороший.

«Пшениця дала до 3 т/га, хоча подекуди траплялось і до 5 т/га. Соняшник ще збираємо, бо до того були дощі та вибухи. На тому полі, що вже зібрав, отримав 2,4 т/га. Хоча бачу, що залишились ділянки і з кращим урожаєм», — поділився аграрій.

Він також додав, що завжди особливу увагу приділяв посівному матеріалу. Раніше фермер купував насіння світових торгових марок, зокрема Syngenta, Aspria Seeds, а також в Сумському інституті агропромислового виробництва. Пізніше почав співпрацювати з компанією Євросем й останні 3 роки купує гібриди соняшнику тільки цієї марки.

«Вже кілька років працюю з фірмою Євросем. Насіння дешевше, ніж я купував раніше, але якість краща. Я порівнював: якщо внести всі добрива та дотримуватись технології, то врожайність не відрізняється від імпортних аналогів», — розповів аграрій.

Читайте також: 5 історій від фермерів про хід жнив соняшнику, або Чи може дощ знищити цьогорічний врожай

Для прикладу, цього року фермер взагалі не вносив добрива та гербіциди, але почав збирати соняшник із показником врожайності 2,4 т/га. Коли зібрали повністю гібрид Аякс, то середня врожайність склала 3,4 т/га.

«Я більше стараюся брати класичні сорти від Євросем — це Аякс та Аркона. Хоча і Пегас сіяв. Навіть якщо просто глянути на євросемівське насіння — бачиш одразу якість. Воно все відкаліброване, без пошкоджень. Видно, що виробники відповідальні. У інших компаній я купував, то і побите було, і дрібне», — додав він.

Також фермер зауважив, що дуже задоволений службою підтримки цієї компанії. Під час сезону Володимир Стрикиця весь час моніторить стан рослин. І якщо виникають питання, то на зв’язку постійно менеджери компанії, які можуть щось порекомендувати або ж в екстремальних випадках приїжджають на поле. Це дозволяє радикально і швидко вжити заходів для збереження врожаю. 

«В сезоні 2022 добрива не використовували, тому на собівартість вийдемо»   

До вибору насіння фермер відноситься надзвичайно серйозно. Натомість намагається економити на іншому. Зокрема торік він купив ротаційну борону. Аграрій стверджує, що коли пройти агрегатом міжряддя декілька разів, це дозволить наситити ґрунт азотом та киснем. 

«Я думаю, якщо дотримуватися технології вирощування, обрати якісне насіння і провести одну фунгіцидну обробку, то це однозначно вплине на збільшення врожаю. А ще варто експериментувати з технологіями обробітку ґрунту», — підсумував керівник ФГ «Відродження».   

Сам фермер обирає класичну оранку. Пояснює це тим, що для невеликих господарств технології по типу no-till дороговартісні, оскільки вимагають спецтехніки. Свої поля він обробляє трактором МТЗ.

На добривах фермер раніше не економив. Але в сезоні 2022 добрива під культури практично не вносили.

«Минулого року я робив дві фунгіцидні обробки, вносив мікроелементи, тому отримав гарні врожаї. Вирішив тримати продукцію до весни, щоб дорожче продати. В результаті віддав усе практично за безцінь. Тому цього року добрива не вносив», — додав Володимир. 

Все ж він розраховує, що цьогоріч вийде на собівартість вирощування.

«Витрати були мінімальні, а врожайність непогана внаслідок потенціалу минулого року. Думаю, на нулі вийдемо. Все буде залежати від ціни на продукцію, бо зараз вона знову падає. Якщо ціна підніметься, то кінці з кінцями зведемо. А як будемо жити далі — ще невідомо», — ділиться думками господар.

«Головні проблеми сезону 2022 — це збут продукції та ціни»  

Збіжжя Володимир Стрикиця зберігає в складських приміщеннях, де раніше був колгосп. Це підлогове зберігання, без встановлених сушарок. Фермер визнає, що в елеваторах зерно краще зберігається, але наразі таких можливостей немає. 

Як зауважив наш співрозмовник, в інших фермерів регіону аналогічна проблема зі зберіганням. Водночас закупівельники не хочуть приїжджати на Сумщину за зерном через близькість кодону. Така ситуація склалась після 24 лютого. Ціна в районі в рази нижча, ніж загалом по Україні. Тому більшість його колег намагаються вивезти зерно за межі регіону.

На питання: «Чи не бажаєте зайнятись переробкою?» фермер відповів однозначно: «Ні».  

«Я до цього негативно ставлюсь. Кустарні виробництва не дадуть такої якості олії чи пшениці. Переробкою можна займатися, але я чи інші невеликі фермери не вирішать глобальних проблем. Тут потрібні сучасні лінії, розлив, фасування і найголовніше — санітарні умови. Держава повинна розвивати цей бізнес, а ми даватимемо сировину», — зазначає керівник ФГ «Відродження».    

З іншої точки зору, про розвиток та розширення важко говорити, оскільки, на думку фермера, для дрібних виробників не налагоджена система кредитування. 

«Ми працюємо, платимо податки, допомагаємо економіці, а держава про нас забула. Навіть ту допомогу, яку пообіцяв ЄС (100 € за 1 га оброблюваних земель — ред.) не виплачує. Причина — наші громади внесені в зону бойових дій. Я розумію, якби ми були в сірій зоні чи окупації. Така ж ситуація була навесні, коли через окупацію фермери Сумщини не змогли отримати кредитування», — зауважує Володимир.

Фермери району писали звернення до КМУ. Але наразі конструктивного діалогу не вийшло. 

«Дрібні фермери не мають можливості купувати землю»  

Від початку зародження господарства Володимир Стрикиця збільшив свій земельний банк удвічі. Починав з 50 га, а зараз обробляє понад 100 га. Більшість земель орендовані, але є кілька власних паїв.

«Я працюю сам, тому мені землі вистачає. Поповнити земельний банк зараз важко, бо вільних ділянок немає. На великі агрохолдинги припадає більша частка. А дрібному фермеру через відсутність кредитування нереально щось купити чи орендувати. Банкам не цікаві малі виробники», — поділився він.

Саме з цієї причини Володимир Стрикиця скептично ставився до відкриття ринку землі. Адже з початком торгів за землю реальну можливість отримали тільки великі компанії. 

«Я не виступав проти ринку землі, навпаки я — за. Просто в нас немає банків, які б кредитували покупку цієї землі. Ви ж розумієте, що реально сьогодні купити землю за чесно зароблені гроші неможливо. Тим більше, малим фермерам, які живуть з обігових коштів. Нам потрібен банк, який буде фінансувати довгострокові кредити, і ми готові з ним працювати», — пояснив аграрій. 

«Для фермерів є тільки одна панацея, щоб вижити під час війни — це об’єднання»  

На думку Володимира Стрикиці, сучасному аграрію, щоб мати гарну врожайність, потрібно:

• впроваджувати нові технології;
• дотримуватись сівозміни;
• зменшувати кількість добрив;
• кооперуватись з іншими фермерами.

«Кооперація — це головне. Тільки так фермерство зможе вижити. Дуже важко переконувати людей в цьому. Не всі фермери молоді. Але вони все-таки починають розуміти, що в такий час без взаємодопомоги ніяк», —  міркує він.

Володимир Стрикиця є головою районного підрозділу Асоціації фермерів та землевласників України. Він розповів, що наразі у складі об’єднаного Сумського району загалом 400 фермерів, а на Краснопіллі — 30.

Після війни ситуація змінилась. Якщо великі господарства та агрохолдинги частково зупинили роботу в районі, то невеликі фермери ні. Вони працюють на своїй землі і це єдиний їхній дохід. Тому практично всі, хто залишився, стараються працювати. 

«Є у нас фермери, які працюють ближче до кордону. Вони залишили поля навіть із засіяним збіжжям. У мене також є ділянки з табличками «небезпека мінування». Тому там врожай зібраний не буде. Зараз наша ціль об’єднатись і вийти на ринки збуту. А для збуту потрібні об’єми. Тому в об’єднанні — наша сила», — підсумував Володимир Стрикиця. 

Тож секрет успіху фермера криється в наступному — не кількість, а якість. Він вирощує ті культури, які, на його думку, є прибутковими, надає перевагу українському насінню та виграє не кількістю оброблюваних земель, а врожаями. У результаті на таке господарство кардинально не вплинула війна і наслідки окупації. Проте з кожним місяцем війни працювати стає важче. Тому в майбутньому сезоні на роботу ФГ «Відродження» в глобальному вимірі вплинуть кон’юнктура світового ринку та ситуація з експортом, а в локальному — здатність фермерів консолідуватись і підтримувати один одного.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.