У першій частині інтерв’ю з головою «Асоціації вівчарів» Василем Стефураком ми говорили про ті проблеми, які супроводжували українське вівчарство до 24 лютого та після. Сьогодні ж ви дізнаєтесь про те, які прибутки може отримувати вівчар та які галузі переробки є найперспективнішими.

---

За сезон з вівці можна заробити до $2 тис. на переробці молока

Kurkul.com: Пане Василь, розкажіть про можливий дохід від вирощування овець.

Василь Стефурак: Порахуймо — вівця не потребує жодного опалення, що зараз є найдорожчим ресурсом. До їжі тварини також невибагливі — це сіно з домішками зерна, силосу чи комбікорму. За умов мінімальних витрат на утримання, одна овечка при добрій роботі дає чистий прибуток за м’ясо $200. Але це тільки м’ясо, виробництво якого не потребує значних інвестицій. Ти просто годуєш баранчиків, які народились навесні, восени їх продаєш і отримуєш свої гроші. 

Але вівця це не тільки м’ясо. Ми можемо мати й молочну продукцію. Але ця віха, на відміну від першого напрямку, вимагає капіталовкладень. Це і цехи для зберігання, і безконтактне доїння, і сертифікація. Тому ми бачимо, який мінімальний заробіток, а максимально тут все залежить від можливостей.

Кurkul.com: Тобто заробіток залежить від інвестицій…

Василь Стефурак: Коли до мене звертаються люди, що хочуть займатись вівчарством, то розмову з ними я починаю з запитання: «Які у вас можливості утримання?». Якщо ви маєте достатньо землі для випасу та заготівлі сіна тисячі голів, то є сенс задуматись про інвестиції у переробку.

Для виготовлення 1 кг овечого сиру потрібно 3 л молока. Хороша вівця, при хорошому догляді буде давати якраз 1 кг сиру на день. Його ціна коливається від 300 до 500 грн/кг. З сиру можна виготовити бринзу. Її вартість вже стартує від 600 грн/кг. Значить за місяць вівця принесе 15 тис. грн доходу. А якщо врахувати, що вівця доїться 5 місяців, то за цей період ви приблизно отримаєте $2 тис.

Кurkul.com: Чи є попит на вітчизняну продукцію з овечого молока?

Василь Стефурак: Її практично неможливо купити. Уявіть, я телефоную до голови Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, щоб купити овечої бринзи. А він каже: «Вибач, але все вже продав. Для себе 2 л залишив і все». І це у нас осінь, коли сезон тільки стартував. А що казати, наприклад, у травні. 

Зараз мода на крафтову продукцію, але у вівчарстві це невеликі фермери, які виготовляють вдома, продають або з рук, або в невеликих магазинах. Великих переробних підприємств немає. І в цьому є провина держави, яка не хотіла підтримувати цю галузь, і людей, яким легше було їхати за кордон на заробітки, ніж працювати вдома.

Kurkul.com: Така ситуація тільки з молочною продукцією, чи з іншими напрямами переробки також?

Василь Стефурак: Тут просто хочеться плакати. До війни, в мережі магазинів Метро ви могли знайти новозеландське каре ягняти по 1200 грн/кг, але жодного м’яса українського виробництва.

Хоча українська баранина дійсно смачна і високоякісна. Вона не те, що не гірша за новозеландську, а я переконаний, що краща. Тому, що у Новій Зеландії годують тварин преміксами, а ми — природно. Відтак продаємо високоякісний продукт класу Органік по звичайній ціні.

Kurkul.com: Чому мережі не реалізовували українське м’ясо? Недостатні об’єми?

Василь Стефурак: За статистикою, більшість овець родом з домогосподарств, а торгові мережі хочуть мати справу з великими постійними виробниками.

Хоча торік я мав деякі досягнення. Ми з директором місцевої мережі магазинів м’яса виробили цікаву формулу реалізації баранини: вночі забій, зранку охолоджене м'ясо йде на прилавки магазинів, його продають 1-2 дні, далі воно йде на ковбасу. Тому що за технологією м'ясо перед переробкою  має вистоятись. У результаті мережа продавала чисту баранячу ковбасу. І це мене дуже радувало: український фермер, реалізовує в українській мережі, для українського споживача і ці гроші залишаються в країні. Принцип — «Свій до свого по своє». Звичайно, це були невеликі об’єми, але вже була перша ластівочка. 

Пріоритети експорту овець з України змінились

Kurkul.com: Якщо м’ясо не продавали всередині країни, то виходить його експортували?

Василь Стефурак: У 2020 р. експорт товарних баранчиків зріс в 14 разів, а у 2021 р. ще в сім разів і на 7% виріс в промисловому секторі. Натомість у нас повністю впав продаж вівцематок. Тому сумарно показники експорту МРХ залишились на попередньому рівні. 

Але є позитивний момент. Вівчарі перестали продавати маток, бо почали розвиватись. Вівцематок залишають, значить буде потомство.

Читайте також: Економія на кормах: заготовляємо силос та відмовляємось від сіна

Kurkul.com: Куди і яким чином транспортувались вівці з України до війни?

Василь Стефурак: Баранина дуже популярна на Сході. Тому ми продавали її в ОАЕ, Саудівську Аравію та Туреччину. Експортували також охолоджене м’ясо в Катар і Кувейт. Живих тварин відправляли кораблями, а літаками — охолоджене м'ясо, відразу з бійні. Але, я вважаю, що ми маємо перспективи в переробці й цю галузь в нашій країні потрібно розвивати.

Kurkul.com: Чи є надії на експорт баранів в цьому році?

Василь Стефурак: Ми над цим працюємо, але вже є перший щасливий дзвіночок. Отримали передоплату на експорт невеликого корабля з вівцями. Маємо надію, що все вдасться.

На експорті вовни Україна може заробляти до 10% річного бюджету.

Kurkul.com: А чи є позитивні новини у сфері переробки?

Василь Стефурак: Є хороша новина. Знаю, що голова ОДА Закарпаття хоче обговорити проєкт будівництва фабрики з переробки продукції українського вівчарства. При фабриці планують запустити й ферму. Єдине, я одразу ж наголошую, щоб створювали її на якісній селекції.

Kurkul.com: Які напрями переробки є перспективними окрім м’ясо-молочної?

Василь Стефурак: Вівця унікальна тварина. Якщо ВРХ дає м’ясо та молоко, то МРХ має безліч продуктів переробки. Наприклад, скромна країна Австралія щороку продає на $3 млрд вовни. А в Україні не продається нічого. А тих $3-4 млрд — це 10% нашого річного бюджету. 

Також є шкіра. В основну вона йде на виготовлення взуття. Лише в недавнім часі ми повернулись до дідівського заняття, почали її вичищати та продавати.

Кurkul.com: Ще є овечий жир.

Василь Стефурак: Це окрема тема, але дуже важлива. У нас є дві складові, які важливі для фармакології — овече масло, яке лікує виразки, гастрити, ШКТ та овечий жир для м’язів та кісток. Останній можна приймати внутрішньо при захворюваннях легень. До речі, курдючна порода овець дає до 10 кг курдючного сала. У країнах Центральної Азії навіть солодощі готують на цьому жирі. Він не має запаху і за консистенцією схожий на масло.

Невелика овеча ферма приносить до $50 тис. в рік 

Кurkul.com: На Вашу думку, якщо врахувати всі галузі переробки, скільки можна заробляти у вівчарстві на рік?

Василь Стефурак: Є така інформація, що у світі, фермер з сім’єю заробляє від $100 тис./рік. У нас, якщо правильно організувати роботу, то $50 тис./рік невеличка ферма приносить.

Читайте також: Василь Стефурак: Повномасштабна війна дала стусана вітчизняному вівчарству

До речі ми з вами говорили про переробку м’яса, молока, вовни. Але є ще одна цікава складова — гумус. Уявіть, ми мали замовлення від арабів на 7,5 тис. т овечого біогумусу. Каліфорнійський черв’як його переробляє. Реалізовувала цей гумус компанія «СмартАгро Трейд», яка спеціалізується на вирощуванні овець романівської породи. І в «Епіцентрі» продавали цей перегній. Щоб зорієнтувати вас у цінах, то нідерландці продають 1 т біогумусу за €900.

Kurkul.com: Якщо взяти не лише економічну складову, то чому слід розвивати вівчарство в Україні?

Василь Стефурак: Назву додаткових 2 умови. Ми живемо в дуже непростий час і люди стикаються з психологічними проблемами. До мене приходять діти, ветерани, внутрішньопереміщені особи, які просто відпочивають. Дивляться на маленьких ягнят, дають їм сіно, куштують сир, таким чином отримують позитивні емоції та забувають про власні проблеми. Це такий вид реабілітації.

Інший важливий аспект, який зараз може стати в пригоді. Він варварський, але  робочий. На деокупованих територіях є велика проблема з розмінуванням. В ДСНС та інших служб фізично не вистачає часу. Я пропоную в тих регіонах пасти овець і так знешкоджувати вибухівку. Я розумію, що це жорстоко, але краще на вибухівку натраплять барани, аніж діти. Війна внесла свої реалії та корективи. Тому мусимо розглядати й такі напрямки. Але віримо в перемогу, віримо в Україну, а далі все запрацює.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаве інтерв’ю.

 © Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.