Фермерське господарство «Геркулес» знаходиться в с. Єрківці Бориспільського району, що на Київщині. В обробітку тут трохи більше ніж 2000 га землі, а ще близько тисячі га обробляють на аутсорсі. Тобто надають повний комплекс агротехнічних операцій сусіднім господарствам. 

У Віктора Шеремети, засновника «Геркулеса», аграрія з 40-річним стажем, останнім часом збільшилася кількість земель в обробітку на декілька сотень гектарів. Але прогресом він це не називає, адже ці землі його господарству віддали у користування дрібні фермери, які самотужки не мають змоги вести господарство через фінансові труднощі. 

«Малим господарствам зараз складно існувати, бо вони не можуть у період збирання зберегти продукцію, аби продати тоді, коли ціна буде вигідною. Як правило, вони продають у період жнив. Зараз, наприклад, ціни менші, ніж навіть рік тому. Для багатьох господарств це вже рівень збитковості. У кого не було фінансової подушки, ті вже на наступний рік, коли доведеться повертати кредити, можуть опинитися на грані банкрутства. Такі господарства, аби перечекати цей період, дають землю у користування нам», — розповів аграрій.

«Геркулес» спеціалізується на вирощуванні зернових, бобових та овочевих культур.  Перевагу тут надають пшениці, ячменю, кукурудзі, соняшнику, ріпаку та планують вивести на промислові об'єми вирощування фундука. Останніми роками почали в невеликих об’ємах сіяти озимий горох.

Нам не вистачало ефективних технологій

Віктор Шеремета заснував фермерське господарство «Геркулес» у 1996 році. Свого часу він отримав великий досвід роботи в сільському господарстві: спершу від батьків у рідному селі на Поліссі, потім — працюючи на фермі та навчаючись в сільгоспакадемії. У 2016 році був обраний першим заступником президента АФЗУ. А згодом два роки обіймав посаду заступника міністра аграрної політики і продовольства України і є членом Ради з питань аграрної освіти.

У 20 років він став завідувачем ферми на 1000 корів, пізніше працював зоотехніком, а потім створив власне господарство.

«Я був завідувачем ферми, в мене була тисяча корів, п'ятсот — молодняку. Але продуктивність вкрай низька. Проте тоді вже були технології, якими можна було б нарощувати ефективність. Інше питання, наскільки це було можливим за радянської системи й закритості від інших країн», — впевнений досвідчений аграрій.

За його словами, вже тоді, 40 років тому, варто було б  вивчати досвід інших країн і впроваджувати кращі напрацювання. У тваринництві взяти племінних тварин європейської селекції, у рослинництві — найкращі досягнення разом із залученням та використанням більш сучасної техніки, а не радянської — низькопродуктивної. 

«росія у сільському господарстві зараз працює у вчорашньому часі. За тими ще радянськими стандартами. У них  немає сучасних технологій, за виключенням Кубані, де проживають українці. Коли я працював у радгоспі, я бачив численні недоліки тієї системи, в першу чергу — неефективність. Саме тому покинув її й пішов у фермери», — розповів Віктор Шеремета. 

«До війни кожен рік ми покращували умови праці й купували кілька одиниць нової техніки»

До війни на господарстві вистачало коштів, щоб за три роки купувати новий комбайн чи трактор. Нині ж тут детально рахують усі витрати, вивчають ціни й загальну ситуацію зі збутом зерна.

«Ми розраховували, що може бути така складна ситуація, тож не витрачали кошти. Проте глобальних фінансових проблем немає, усі потреби вдається закривати. До повномасштабної війни кожен рік ми покращували умови праці й купували кілька одиниць нової техніки. Зараз працюємо з тією, що маємо. Техніка — це найдорожчий компонент у виробництві.  Тому притримуємо ресурс, адже невідомо, скільки ще в такому режимі нам доведеться працювати. Разом з тим  маємо додаткову статтю витрат — допомогу фронту. На цьому економити в наш час точно не можна», — говорить Віктор Шеремета

Технічне забезпечення господарства «Геркулес» зараз на хорошому рівні, каже фермер. Тут працюють три сучасні комбайни New Holland, серед них — 2 потужні роторні комбайни із 9-метровими жатками. Проте, якщо до повномасштабного вторгнення техніку оновлювали раз на три роки, то зараз здебільшого ремонтують стару. За словами Віктора Шеремети, зараз проблем з постачанням автозапчастин, добрив чи насіннєвого матеріалу немає. А от на початку війни, під час посівної, коли окупанти підійшли близько до Баришівки, ситуація була складною.

Господарство стикається і з кадровою проблемою. Адже досвідчені трактористи, комбайнери сьогодні на фронті борються за кожен клаптик української землі. 

«У нас люди пішли на фронт. Це призвело до того, що довелося залучати до роботи пенсіонерів. А ми розуміємо, що продуктивність молодої людини й пенсіонера різна. І, звісно, фінансовий стан — зараз ресурс обмежений. Але ми працюємо, рухаємося вперед, бо ж розуміємо, що сьогодні дорогою ціною наші хлопці відвойовують кожен метр тієї землі, з якої ми отримуємо врожай. Тому працюємо за себе, і за того хлопця, який на фронті», — Віктор Шеремета.

Про вітчизняні добрива й технологію обробітку ґрунту

Віктор Шеремета відзначає високу якість не лише вітчизняного насіння, а й добрив. За деякими позиціями, каже аграрій, вони більше стали використовували продукцію вітчизняного виробника. У відсотковому співвідношенні — це 50 на 50. 

Читайте також: Чи чекати зниження вартості добрив — аналіз цін

На господарстві намагаються зробити запас добрив — і карбаміду, й селітри, щоб мати на наступний рік. Адже передбачити ситуацію на ринку наразі нереально.

Щодо технології обробітку ґрунту, то тут практикують глибоке розпушування. Ріпак кілька років пробують сіяти по strip-till з шириною міжрядь 70 см. Ця технологія, каже фермер, себе повністю виправдовує та оптимізує витрати без зниження врожайності. Хоча ще років десять тому більш виправданою була оранка, адже іншими були погодні умови.

«Останніх майже 10 років сіємо в суху землю. Тому ми почали орати вночі й слідом пускати сівалку. Перші роки ще результат був, бо волога земля виверталася, і ми мали ту краплю вологи, тому і сходи отримували. Але останні років п'ять земля суха. Тому всю площу нарізаємо на борозни через 70 см  і одразу туди сіємо. Таким чином отримуємо майже 100% сходи. А  от у сусідньому господарстві використовують оранку, то у них зерно лежало до того часу, поки не пройшли дощі», — поділився досвідом фермер.

Чим більше врожаю — тим більше проблем

Цьогорічний урожай аграрій називає рекордним. По сої, пшениці, кукурудзі, соняшнику — у цьому сезоні погода сприяла фермерам. І тут є заслуга вдало підібраних сортів культур. 

Якщо раніше господарство віддавало перевагу пшениці іноземної селекції, то за останні два роки ситуація змінилася. Вітчизняна селекція виходить на якісно новий рівень і зовсім не поступається іноземній. 

«Поточний рік виявився позитивно аномальним, опади були якраз у період вегетації. Це найкращий урожай, можна сказати, за нашу історію. Ми посіяли кілька сортів пшениці іноземної селекції і один сорт вітчизняної — Сніжинка. Ми отримали трохи більше ніж 10 т/га від іноземної, а от з української — 11 т/га. У інституті, де отримано цей сорт, сказали, що ми маємо рекорд України. До речі, я думав, що ця пшениця буде фуражною. Однак, ми здали її на аналіз, і виявилося, що клейковини — понад 25 %, білку —  понад 12 %. Тобто вона відповідає хлібопекарській пшениці другого класу. Приємно вражений, що вже другий рік українська селекція дала такий результат», — розповідає аграрій.

Але ж чим більше урожаю — тим більше проблем: його треба десь скласти, продати за вигідною ціною. А ціни цього року вкрай низькі. 

Ціна реалізації зерна сьогодні не покриває собівартості, каже Віктор Шеремета. Наприклад, ціна на кукурудзу 3 850 грн/т, і не факт, що вона не буде ще знижуватися. 

Читайте також: Безоплатне насіння, юридична допомога та досвід — якої підтримки бракує аграріям

Згадуючи часи до повномасштабного вторгнення, Віктор Шеремета називає їх золотими для аграріїв. Але і зараз можна жити та працювати, особливо на відносно мирних територіях, впевнений фермер. 

Розраховувати лише на себе

Попри численні проблеми Віктор Шеремета з оптимізмом дивиться у майбутнє, хоча і впевнений, що нинішня війна — це ще й знищення українського господаря, куркуля, українця-виробника, який створює внутрішній валовий продукт країни, тому треба боротися і вистояти.

«Я певен, що завжди, не лише в теперішні складні часи, українським аграріям варто розраховувати лише на себе. Тобто усвідомлювати, що кожне наше завтра залежить лише від наших кроків сьогодні. Не треба у своїй діяльності розраховувати на допомогу держави чи партнерів. Це може мати другорядну роль, але не основну», — поділився своїм професійним кредо Віктор Шеремета.

Віктор Шеремета, як перший віцепрезидент Асоціації фермерів та землевласників України працює зараз над тим, щоб допомогти фермерам з Донецької, Херсонської та інших областей, чиї господарства знищили, розбомбили або пограбували росіяни. Адже чимало з них в один момент втратили й техніку, яку купували в кредит, і врожаї, і будівлі, і землю — все що розбудовували роками.

Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.