В один момент чимало фермерів в Україні втратили все. Поля, овоче- та зерносховища, дорогу техніку, часто придбану в кредит — усе, що розбудовувалося роками, нищать російські ракети, перетворюючи на купи металобрухту. В Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) розробляють проєкти щодо залучення урядових та неурядових організацій, аби у майбутньому навіть компенсувати фермерам втрачене майно. У цьому напрямку багато роботи, — впевнений Віктор Шеремета, перший віцепрезидент Асоціації, власник ФГ «Геркулес», адже зрозуміло, що компенсувати це з Державного бюджету нереально. 

«У голови Донецької асоціації в Лиманському районі господарство знищене вщент. У голови Запорізької асоціації в Токмаку господарство повністю розграбували і знищили  росіяни. Треба якось допомогти людям. Адже от фермер перед війною закупив техніку, ангар збудував — працював на перспективу. А сьогодні майже нічого не лишилося, навіть житла. У Київській області, наприклад,  у Макарівському районі, ракета прилетіла прямо в господарство і повністю все знищила», — розповів Віктор Шеремета.

За його словами, Асоціація фермерів існує на внески самих членів організації, без зовнішнього фінансування. Але у  малих фермерів зараз обмежений фінансовий стан, що загалом не дає можливостей Асоціації  накопичувати кошти та розвивати якусь суттєву діяльність. Проте, аграрії допомагають один одному власними силами.

Читайте також: Віктор Шеремета: Нинішня війна — це знищення українського господаря, куркуля

«У кого з фермерів складніша ситуація, ми самі збирали фінанси та допомагали їм. Ми надавали прихисток і роботу, аби люди не лишались сам на сам з важкою ситуацією. Але, на жаль, повністю, як би хотілося, ми допомогти не можемо», — розповів перший віцепрезидент Асоціації.

Зараз держава допомагає фермерам в тому числі й з розмінуванням територій. Але масштаби такі, що роботи вистачить на десятки років. Як розповів аграрій, нині працюють і державні структури, й іноземні партнери допомагають, але найдієвішими, каже він, є самі фермери. Подекуди господарники винаходять різні агрегати, які самі розміновують.

Ціль —  зробити українське село європейського рівня

Польський досвід варто перенести на Україну і використати вже у повоєнному відновленні та розбудові, — впевнений фермер. Цей досвід може бути корисним для нас. 

Політикум Польщі працює таким чином, що дрібні фермери  там є великою дієвою силою  — дієвою, консолідованою, до них дослухається уряд — констатує Віктор Шеремета. 

«Український фермер — теж бунтар за природою і члени Асоціації в довоєнний період влаштовували страйки, відстоювали свої інтереси біля Верховної ради — їхали до урядових будівель тракторами, везли  із собою корів, протестуючи проти ринку землі. Але все одно є нюанси — цілковитого єднання у настроях таки не вистачає», — впевнений фермер.

З його слів, у Польщі сільгоспвиробник майже однотипний, в середньому має 12 га землі. А в Україні є господарства і на 2 га, і на 200 тис. га. То й інтереси у власників таких господарств будуть різними. Тому немає  консолідації, припускає Віктор Шеремета.

Результатом політики Польщі є те, що там спостерігається приріст сільського населення. В державі створені такі умови, що люди зацікавлені жити й працювати у селі. Віктор Шеремета певен, що Україні варто також робити ставку саме на це.

«Ми розглядали стратегію розвитку України у післявоєнний період. Але в стратегії ставлять за ціль наростити до 150 млн т виробництво зерна, з конкретними цифрами. Однак у стратегії відсутня ціль зробити українське село європейського рівня. Можливо, нам не треба тих 150 млн т зерна. Але краще зробити так, аби в українському селі було цікаво жити та працювати людям. Таким чином, як це зробили у Польщі. Ось це і має бути ключовим у стратегії», — впевнений перший віцепрезидент АФЗУ. 

Існує думка, що Польща є такою успішною саме через те, що вона в Євросоюзі, отримує дотації і допомоги, але це не зовсім коректно, каже Віктор Шеремета. Він наводить приклад Болгарії, яка  теж у Євросоюзі. Однак там села занепадають. 

«Болгарія перестала виробляти специфічні свої товари — той же болгарський перець, всю овочеву та плодоовочеву продукцію. Вони зараз імпортують усе. Але Болгарія виступає експортером соняшнику і кукурудзи. Україну націлюють зараз приблизно на те ж саме», — каже колишній урядовець. 

Однак Віктор Шеремета впевнений, що Україна має бути висококонкурентною — виробляти дорогі продукти тваринництва, садівництва та овочівництва. 

«Поляки зі своїми невеличкими господарствами стали «садом Європи». І, звісно, сьогодні наша продукція, яка заходить туди, не подобається полякам. Але то питання більше політичне і маніпулятивне. У Польщі великий клас фермерів. Якщо у нас десятки тисяч, то у них —  півтора мільйона фермерів. Це потужна сила, яка впливає на політику. Рік тому ми зустрічалися з їхньою Асоціацією фермерів. І у нас було порозуміння. Тоді з нами працював урядовий представник з Кабінету міністрів. Метою було сприяння експорту продукції фермерів України. Тому, як на мене, можна працювати і будувати ділові зв'язки», — говорить пан Віктор.

Також він розповів, що потім було кілька зустрічей у Ковелі. Там працювали логістичні хаби, через які можна було експортувати продукцію в Польщу та у в західні країни. Фермер вважає, що Польща  — наш найбільший союзник в усіх аспектах, не лише у війні. І  Україні не варто втрачати з нею відносин. Тут необхідні виваженість і мудрість. Звичайно, що полякам не подобаються наші агрохолдинги і монополії, каже аграрій, адже у питанні конкуренції це важливий аспект. Вони не хочуть бачити наших великих фермерів на своєму ринку.

У пріоритеті має бути не той фермер, у якого є гроші, а молодий господар і сім`янин

Попри воєнний стан та невтішні прогнози щодо стану української економіки, сільськогосподарська земля виявилась стійким активом, вважає Віктор Шеремета. Однак лишаються невирішені проблемні моменти. Так одним із негативних факторів аграрій називає відсутність державного регулятора у цьому питанні.

«У нас в одному селі на аукціон виставили землю, яка знаходилася, так би мовити, всередині господарства. І щоб не втратити цю землю, господар «боровся» до останнього. Урешті —  заплатив 30 тис. грн  за гектар оренди у рік. Це ж якась спекуляція», — зазначає Віктор Шеремета.

На його думку, це неправильний підхід. В усіх цивілізованих європейських країнах існує державний регулятор. У Франції це «Сафер» —  напівдержавна організація, яка керує цим процесом, у Польщі —  земельна агенція, у Німеччині — аграрні палати.

«Я вважаю, що має функціонувати державний регулятор земельних відносин. В Україні така структура не передбачена земельною реформою. Без державного регулятора  є усі шанси існуванню «дикого» ринку, така відсутність контролю може призвести до негативних наслідків. Наприклад, землю можуть купити спекулянти, які не будуть працювати на ній, а лише використовувати її для заробітку», — зазначив Шеремета.

Спираючись на свій досвід співпраці з фермерами з інших країн, пан Віктор вважає, що у ринку землі в Україні є хороші перспективи для підняття економіки країни за умови грамотної політики.

«Я був у багатьох європейських країнах, де ринок землі працює. Ми брали участь в пілотному проєкті на купівлю землі. Так от, серед п'яти претендентів у пріоритеті там не фермер, у якого є гроші, а молодий господар і сім`янин. Тобто ціллю є зацікавити молодь — жити і працювати в селі. Це вірний і перспективний крок. Земля повинна належати тим, хто на ній живе і працює. Це поширена практика у світі. Тому для цих людей потрібно створити сприятливі умови для життя, можливості розвитку і самореалізації», — вважає аграрій.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.