До війни господарство Сергія Рибалка «Аделаїда» було одним із найбільших у Херсонській області. Воно займалося вирощуванням картоплі, зернових та інших культур. У 2021 році на базі господарства проходив Всеукраїнський день картоплі.

У 2022 році аграрій втратив 3 тис. га землі на Херсонщині, але не здався. Він відновив свій бізнес в Житомирській області. Узяв 10-мільйонний кредит, залучив гранти, купив техніку на вторинному ринку, встановив сучасну систему зрошення та відкрив 15 нових робочих місць.

«Ми чекаємо деокупації та робимо все для того, щоб це відбулося якнайшвидше. На землях, що залишились на Херсонщині, напередодні війни ми встановили сучасну систему зрошення, інвестували у будівництво сучасного картоплесховища. Загалом протягом останніх років ми дуже багато інвестували саме в господарство на Півдні. На сьогодні все це втрачено, втрачений контроль над усім цим підприємством», — розповів Сергій Рибалко.

Kurkul.com: Ви, напевно, втратили й техніку? Чи вистачає її зараз для роботи?

Сергій Рибалко: Сезон ми починали завжди з Півдня, а потім переїжджали в Житомир. Тому ми втратили фактично весь техпарк. Майже вся техніка, все обладнання залишилось там. Ми втратили 72% основних техзасобів для роботи. 

Kurkul.com: Ви не мали змоги те все вивезти? 

Сергій Рибалко: У перший день війни міст вже був перекритий. Територія була відрізана від можливості виїхати звідти. Ну а співпрацювати з окупантами, щоб вивезти щось звідти — зрозуміло, ми цього не робили, бо це не в наших принципах. 

Читайте також: Овочі «борщового набору» в Україні: дефіциту не очікується, проте імпорт можливий

Сьогодні ми працюємо на Житомирщині, обробляємо тут близько 3 тис. га землі. Ми збільшили обсяги вирощування картоплі, і, звичайно, потрібна була техніка, якої ми не мали. Тож, аби повноцінно відновити роботу, нам довелося купувати її на вторинному ринку. 

Kurkul.com: Чи є зв'язок з господарством на Херсонщині? Яка там зараз ситуація?

Сергій Рибалко: Більшість наших людей звідти виїхали. Дехто з керівного складу, перебуваючи на території України, працює віддалено. Деяких працівників разом з сім'ями ми перевезли на Житомирщину. Зараз всі працюють у новому господарстві. На Херсонщині ситуація дуже складна. Там майже прифронтова зона, де постійно є прильоти. 

У 22-му році наше господарство ще трохи працювало, там життя продовжувалося до Нового року. До 23-го року там ще ходила гривня. Не відчувалося такого тотального захоплення. Потім техніка почала потроху виходити з ладу з тих чи інших причин. Знаю, що на нашому господарстві спочатку окупанти намагалися навіть обробляти землю. Знаю, що зараз багато техніки було просто розібрано. Що і як було потім — мені невідомо. Сьогодні ми не розраховуємо на те, що там щось залишиться. Ми розуміємо, що виходячи звідти, вони все знищать або вкрадуть і вивезуть. Це варвари, вони дикі.

Днями спілкувався з одним із тамтешніх невеликих фермерів. Він залишився, і навіть якось намагався працювати. Він каже: цього року не буде нічого сіяти, тому, що навіть економічно це невигідно. Вартість добрив більша, ніж у нас тут, а вартість зерна — менша. Його у фермерів там крадуть. Перспектив немає ніяких, бо фермери не погоджуються на співпрацю з окупантами. 

Kurkul.com: На Житомирщині ви збільшили об`єми вирощування картоплі. Яка маржинальність цієї культури в цьому році?

Сергій Рибалко: Ми вирощуємо картоплю 25 років, але кожен рік різний. І я не можу сказати, що ми навчились її вирощувати. Маржинальність залежить від ринку, від ціни. Навіть не від того, наскільки ти якісно відпрацював, наскільки в тебе низька собівартість. 

Наприклад, якщо ми візьмемо сезон 23-го року, то з початку серпня і до кінця жовтня картопля трималася на рівні 5-6 грн/кг. І от така ціна була приблизно в нуль для нас, хоча врожайність в цьому році достатньо висока. Зараз ціна досить стрімко піднялась. Що вплинуло? Перше — ранні заморозки на Півночі України. Варто зазначити, що переважна більшість ранньо- та середньостиглих сортів не відповідають вимогам для зберігання. Тобто всі ці сорти не можуть зберігатися до весни. От і відбувається така ситуація, що на закладці картоплі було менше, ніж очікували. Тому ціна швидко підскочила. 

По-друге, вплив на ціну мали тендери. На сьогодні, держава годує майже 2 млн людей, і оці державні тендери трішки підняли ціну на картоплю. У співвідношенні до минулого року цьогоріч додатково з'явився ще ринок шкіл та дитячих садків. Це теж дає якийсь поштовх до того, що свіжа картопля почала мати більший попит.

Kurkul.com: Чи можете назвати, яка затратна частина посадки картоплі, включаючи пестициди, добрива, паливо й інше? 

Сергій Рибалко: Різна картопля має різну урожайність і потребує різних витрат. Щодо товарної картоплі зараз уже дуже багато підприємств підходять до межі 40-45 т/га, і вони легко отримують таку врожайність без зрошення. А от в південних та центральних регіонах такий показник можливий лише зі зрошенням. Насіннєва картопля дає близько 25 т/га. Чипсова картопля, якої ми вирощуємо 55-60 %, — 30-35 т/га. Тож і маржинальність різна. Але в середньому затрати на гектар 150-200 тис. грн. Цьогоріч ми ввели зрошення на Житомирщині. Для цього краю це таке собі ноу-хау. Тут ще мало хто поливає. Але війна нас навчила, що потрібно більше отримувати з гектара. Торік ми спробували полив, і побачили різницю в 10-12 т/га між зрошуваними та незрошуваними площами. Тобто це дійсно має дуже серйозний ефект. 

Kurkul.com: Чи експортуєте Ви картоплю? 

Сергій Рибалко: Ні. Я зараз вам поясню структуру ринку картоплі. Все насіння імпортується з Німеччини, із Нідерландів, зараз дуже якісне насіння у Великобританії та Шотландії. Це високоякісний продукт — супереліта, еліта. Тож якісний насіннєвий матеріал завозиться з-за кордону. В Україні ж немає умов, немає можливості вирощувати такий насіннєвий матеріал. У нас є вітчизняна селекція — тобто інститути працюють, селекційно виводять хороші сорти, але ми не можемо виростити безвірусне насіння. Все якісне вирощується в прибалтійській зоні: або на островах, або за 50 км від Балтики, куди не залітає попелиця і немає переносників вірусів. 

Тобто щодо експорту свіжої картоплі Європа для нас закрита. Ми не можемо везти туди картоплю через карантинні обмеження. Ми можемо везти, наприклад, у Молдову, Сербію. Але зараз там теж проблеми. Можемо везти в Грузію, Азербайджан. До війни, як не дивно, чи не найбільший експорт мали в Білорусь. Ми везли туди ранню картоплю і мали великий контракт на постачання чипсових сортів картоплі.

Kurkul.com: Сергію, зараз ви маєте намір придбати українську техніку? Розкажіть детальніше.

Сергій Рибалко: Оскільки ми збільшили площі під картоплю і тут, на Житомирщині, вже давно не оновлювали нічого, то якраз постала необхідність купівлі сортувального обладнання. Це стало можливим, завдяки програмі допомоги професійному картоплярству, яку започаткувала USAID. Ми виграли грант — стали одними з-поміж п`яти компаній в Україні й ми маємо змогу отримати 50% відшкодування.

Читайте також: Що чекає ринок органіки через економічну кризу в Європі

Ми замовили сортувальний комплекс з індивідуальними параметрами в української компанії «Технолоджі Україна». Адже стандартний не задовольняє наших потреб. Дуже зручно, що виробник український, адже таким чином співпрацювати із закордонною компанією просто неможливо. Мій син Віктор попрацював з інженером компанії Томасом Карпентером і разом вони втілили всі ті технічні характеристики, які нам необхідні. Це дуже потужний комплекс і універсальний. Він відразу відчищає від землі, сортує картоплю на фракції та має додаткові різні функції. Знаю, що чимало техніки, яку виробляють на цьому підприємстві, експортують в Європу.

Kurkul.com: На вашу думку, чи потрібне в Україні власне виробництво сільськогосподарської техніки чи достатньо якось здешевити європейську? 

Сергій Рибалко: В бюджеті на наступний рік планують повернути мільярд грн на компенсацію придбання вітчизняної техніки. Звісно, ми підтримуємо, але от у нас в цьому році вже був випадок по іноземній техніці. Наприклад, в Україні не виробляють зрошувальну техніку барабанного типу, яку ми закуповували цьогоріч. Ми просили саме для тих, хто релокувався, здешевити зрошувальну техніку, адже в Україні її не виробляють. Нам відмовили. 

Ми зараз подивимося, чи використають ті закладені в бюджеті 200 млн компенсації. Бо інакше — складеться дивна ситуація. Ми, наприклад, не маючи фактично нічого, на зрошувальну систему витратили понад 10 млн грн. При цьому організували 15 нових робочих місць. І не отримали в такій ситуації підтримки від держави.

Так от нам буде цікаво проаналізувати, наскільки дії Кабінету Міністрів по цьому питанню правильні чи неправильні. Це буде зрозуміло, коли ми побачимо використали чи ні закладені на компенсацію кошти. 

Kurkul.com: Як війна вплинула взагалі на фермера в Україні? З чим ви зіштовхнулися? 

Сергій Рибалко: Найбільшою проблемою для усіх фермерів в Україні була і залишається реалізація зернових і олійних культур. Але я вірю, що ми таки проб`ємо той коридор. Друге — це питання мобілізації. Зрозуміло, що це надскладне питання для нас сьогодні, тому що навіть із півночі Житомирської області у нас забрали п'ять осіб сьогодні. Це дуже впливає, особливо якщо забирають висококваліфікованих механізаторів. 

Ми забронювали 50% працівників, але ж лише до січня. І якщо в січні відкриється знову нова мобілізація, то буде дуже складно утриматись без людей, без кадрів, особливо в сільській місцевості. Механізаторів, які можуть працювати із сучасною технікою, з комп'ютерами й без того дефіцит. Тому було б добре, якби нам дозволили зберегти хоча б основний «кістяк» людей. 

До речі, ми постійно допомагаємо нашим збройним силам України через Всеукраїнську аграрну раду. Збираються сотні мільйонів гривень на допомогу — в основному на пікапи, яких поставили вже більше тисячі. Тобто аграрії не чекають, а допомагають нашим воїнам. Тому що основний план і задача — це звільнення наших земель.

Kurkul.com: Як зараз під час війни держава допомагає фермерам? 

Сергій Рибалко: Дуже правильне питання. В державі є дуже гарний механізм допомоги за програмою доступних кредитів «5-7-9». Вона якраз відіграла вирішальну роль у підтримці та стабілізації бізнесу на перших етапах. 

Але от остання постанова уряду про ставку 13% річних на фінансування оборотних коштів для таких, як ми, які втратили на окупованих територіях майже все і переїхали, — значно ускладнює ситуацію. 

Тобто всі ті кредити, які ми брали на зрошення, на сховище — те, що залишилося в окупації, ми маємо сплачувати. На щастя у комітеті Верховної Ради з аграрних питань нещодавно відбулись слухання з цього питання. Ми дуже розраховуємо на те, що питання переглянуть. Адже ми релокували підприємство, вивезли людей, тому хочемо пільгових умов за кредитами, хочемо, аби держава і банки не витягували з нас останні копійки. 

Kurkul.com: В наш час важко щось планувати, але все ж — що у вас в планах на майбутнє?

Сергій Рибалко: Як я щойно говорив, основний план і генеральна лінія одна — ми йдемо на лівий берег і до перемоги. Це головне, про що ми повинні думати, про що мріяти й планувати та докладати зусиль. 

Якщо говорити про плани на Житомирщині, то це збільшення площ зрошення на наступний рік. Ми плануємо зробити так, щоб ми могли хоча б 350-400 га зрошувати. Тобто довести до 70-80% площу зрошення. Для цього потрібно зробити можливою акумуляцію води. Ну і зрозуміло, розширити інфраструктуру нової техніки. Все це потребує великих грошей, яких сьогодні немає. Тому нам би дійсно дуже допомогло, якби програму «5-7-9» уряд адаптував під таких аграріїв, як ми. 

Та головне зараз для усіх нас — не здаватися і не втрачати оптимізму. Правильно розставляти пріоритети та сконцентруватися на найважливіших завданнях.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.