Автоматичне зрошення, коноплі проти бур’янів та конвеєр сортів  – це далеко не весь перелік інновацій, які впровадили у лохиновому господарстві —  СФГ «Ягідки» на 60 га земель. Як за допомогою сучасних технологій можна підвищити врожайність і якість ягід на піщаних ґрунтах — дізнавайтеся з нашої розмови з Олександром Демочком. А про те, завдяки яким державним ініціативам стартував цей бізнес та які перешкоди долають власники господарства ми вже писали раніше у матеріалі Олександр Демочко: Податківці не розуміють, чому в нас немає урожаю в січні.

При закладці ягідника сортів лохини треба кілька

Kurkul.com: Які сорти лохини ви вирощуєте і яку врожайність отримуєте?

Олександр Демочко: У нас є п’ять сортів — від ранніх до пізніх, а між ними є середньоранні, середньостиглі та середньопізні сорти. Важливо зауважити, що промислові сади закладаються таким чином, щоб урожай був поступовим і протяжним у часі.

Я знаю, що одна з помилок, яку люди роблять, коли мають можливість садити великі сади, полягає в тому, що вони садять занадто багато ранніх сортів. Причиною цього може бути відсутність на ринку посадкового матеріалу. Потім у сезон починається паніка, збиранням ягід займаються всі. У такій атмосфері ми дещо втрачаємо в якості, і навіть у ціні, тому що цього сорту забагато в один час і його треба продавати дешевше, тому що це свіжі ягоди.

Тому у нас все рівномірно розподілено. У нас є ранні сорти, такі як Дюк, який ми починаємо збирати в кінці червня - на початку липня. Потім ми переходимо до Елліота, потім до Спартану. У нас також є десертна ягода — Чендлер. Цей сорт не дуже поширений, але ягоди дає величезні. У 2021 році ми отримали сертифікат і зафіксували рекорд України за розміром ягоди. Якщо не помиляюсь, вага ягоди була близько 9 г і в діаметрі 33 мм. Але в наступні роки ми вже знаходили і більші за розміром ягоди. 

Щодо врожайності, то для нашої місцевості 4-6 кг з куща було б дуже добре. Це середня врожайність, і було б чудово, якби ми її досягли. Зараз на ринку є нові сорти, більш урожайні, але поки ми їх випробовуємо в наших умовах. Однак ми не перевіряємо сорти самостійно — у нас є партнери, з якими ми спілкуємося, і вони вже випробували сорти. Якщо результати будуть позитивними, ми також замінимо сорти. 

Лохина на експорт —  прагнемо отримати прибуток в €1/кг

Kurkul.com: Який прибуток приносить лохина з га?

Олександр Демочко: Зараз навіть оцінити не можу, бо все розраховую на кілограм. Цікаво те, що, якщо ми продаємо, наприклад, ягоди на експорт по €3/кг, то треба розуміти, що моя собівартість включає пакування, адміністративні витрати та відрахування в резервний фонд чи фонд розвитку. Це все складає  €2/кг. Тобто якщо ми розглянемо таку частину, як витрати, пов'язані зі збутом товару, то іноді просто вони з'їдають значну частину коштів. От дивіться: на 1 кг ягід я маю чотири пінетки, чотири кришки, чотири наклейки, ящик, бо вона поїде в магазин. І цей ящик я орендую за гроші. 

Тобто 100% доходу ми не отримуємо, однак наша ферма рентабельна. До того ж дохідна частина дає змогу і модернізуватися, і виконувати поточні ремонти, і навіть отримали прибуток, який залишили в розпорядженні інвесторів. Це важливо. Хоча, звичайно, ми завжди хочемо більшого.

Зрошення —  важлива частина отримання урожаю

Систему зрошення на ягідній фермі зробили на самому початку. Це була звичайна система поливу з інжектором «Вентурі». У наступному, 2017 році, процес повністю автоматизували. За словами агронома господарства Ігоря Лучка, до автоматизації для роботи системи потрібно було чотири працівники. Під час внесення добрив на полі перебувало двоє людей, які закривали вентилі, перевіряли тиск, а потім знову відкривали їх.

Але врешті зробили прорахунки та скористалися пропозицією компанії «ПрофПолив» на встановлення системи автоматичного поливу.

«З автоматизацією процесу поливу, у мене з’явилася можливість усім керувати з телефону. Програма показує всі дані, навіть тиск. Це виявилося максимально зручно для нас», —  розповів агроном Ігор Лучко.

Kurkul.com: Яка кількість води потрібна для поливу?

Ігор Лучко: Все залежить від кожного куща, від віку рослини. Спочатку кожній рослині потрібно близько 3 л води на добу, а в міру росту, цвітіння і плодоношення полив збільшували до 10-12-15 л/добу, залежно від вологості ґрунту. Якщо взяти в середньому близько 10 л на рослину на 150 тис. рослин, то потрібно 1,5 тис. куб. м води на добу. Ми маємо резервуар об’ємом 3 тис. куб. м, тож за два дні він порожніє. Максимальна витрата води припадає на червень-липень-серпень. Для ранніх сортів і під час збору врожаю ми її зменшуємо. Також скорочуємо полив в кінці серпня і у вересні.

За рівнем вологи ми стежимо за допомогою датчиків у ґрунті та за допомогою ручного контролю. 

Піщані ґрунти зіграли нам на руку

Kurkul.com: Чи потребував ґрунт якоїсь спеціальної підготовки для висадки лохини?

Олександр Демочко: Для лохини місцевий ґрунт великого значення не має. Тому на нашому піщаному ґрунті вирішили вирощувати саме цю ягоду. Тим паче, що пісок допомагає розв'язувати проблему надлишкової вологи. А загалом вологість ми контролюємо за допомогою системи автоматичного зрошення.

Лохину все одно потрібно саджати у відповідний субстрат, який складається з торфу. Тому ми його готували. Для цього на територію ферми привезли велику кількість торфу, який купували у державних підприємств, торфородовищ. Потім все це міксували й вносили в ряди. Спочатку проводили дискове боронування, потім оранку, а потім культивацію. Також при укладанні гряди в рядок додавали хвою хвойних порід. Тому місцевий маточний ґрунт не дуже відіграє роль. Рослина росте в іншому субстраті із 60% торфу й хвої та 40% маточного ґрунту.

Kurkul.com: Чи не думали ви про розширення території?

Олександр Демочко: Для мене та моїх партнерів цей сад був окремим інвестиційним проєктом. На момент 2015 р., скажу вам відверто, ті прорахунки, які ми робили собі по лохині, виглядали фантастичними. Ми думали: оце зараз закладемо ферму, і приблизно через 5 рочків, як мінімум, станемо шейхами. А на практиці це трохи інша історія. Загалом це бізнес. Хоча був період, коли я думав, що це буде просто хобі й типу було б просто добре, якби це хобі не потребувало багато коштів з якихось інших проєктів. Але от з 2021 р. наше підприємство вже набуло ознак бізнесу. Тобто є чітка картина циклічності, є системність роботи, є витратна частина, конкретний об’єм сплачених податків —  тобто маємо конкретний бізнес-об'єкт. 

З приводу розширення, то вся наша  територія зараз засаджена, і закладати нові сади я особисто не думаю. Скажу більше: якщо захочеться розвиватися і масштабуватися в цьому бізнесі, то я б розглядав купівлю вже наявних садів. Чому? Тому що особливість бізнесу на багаторічних насадженнях, і саме в лохині — це термін повернення інвестицій. Ми цей шлях пройшли і я з радістю і щиро ділюся досвідом. 

Тобто є один момент. От ви заклали сад «за класикою» з дворічних рослин. У промислове плодоношення вони вступлять на п'ятий рік. Але поки цей період наступить, ти маєш ще доінвестовувати в сад. Витрачати кошти, наприклад, на збір урожаю, пакування та реалізацію. Його зберігання на цьому етапі немає сенсу, адже обсяги виторгу абсолютно не покриють витрати. 

Тому часто фермери навіть зривають цвіт, щоб потенціал рослини був скерований на зелену масу, на розвиток самого куща, а не на плід.

І от коли ти три роки доінвестовуєш у сад, просто дивишся на красиві рослини, підтримуєш всю цю територію у 60 га, після цього рослини вступають у невелике плодоношення. І от вже маєш 100 т ягоди, можна вже щось везти пакувати, про щось говорити, і ти вже так починаєш думати, скільки ти заробиш грошей, скільки піде у залік повернення твоїх інвестицій. Однак є одне «але». 

Ось три роки проєкту, коли ми маємо оцей невеликий обсяг продукції, якого не вистачає по суті на покриття річних витрат по фермі, і так ми рухаємося ще роки три. 

Потім виходимо на врожайність вже близько 200 т. І ти думаєш: ну от зараз бізнес запрацює. Проте є один нюанс: за цих 7 років інфраструктура, яку ти збудував у 2016 р., зносилася, збіг термін амортизації. І весь прибуток йде на модернізацію, ремонт, заміну вузлів, агрегатів, моторів й ін. Тому треба розуміти, що цей бізнес однозначно прибутковий, але потребує чимало часу та інвестицій. 

Зараз ми на стадії початку повернення інвестицій і прогнозуємо обсяг продукції близько 300 т. У 2023 р. восени після сезону ми провели ряд ремонтних робіт: як певних побутових моментів, так безпосередньо і тих вузлів агрегатів, які пов'язані з виробництвом. Повністю перебрали насосну, перебрали електрощитове обладнання. У динаміці таку урожайність ми повинні були мати ще у 2022-2023 рр., але завадила окупація і спричинені цим пошкодження.

Kurkul.com: Яка техніка є у вашому техпарку? Яку плануєте купити найближчим часом? 

Олександр Демочко: В саду у нас працює МТЗ, який ми купували у 2016 р. Пам’ятаю, курйозний момент, коли ми обирали його у салоні. Не хочу нікого образити, але… Тоді ми побачили підряд сотню МТЗ, які, якщо придивитися до найменших деталей, різняться один від одного. Десь коробкою, радіаторною решіткою, фарою. Це про якість збірки сільськогосподарської техніки.  

Особливістю МТЗ ще є те, що коли ця техніка зустрічається з трактористом, то має відбутись якась хімія, інакше нічого не вийде. І у нас так склалося, тракторист і той трактор нерозлучні. Мені здається, не дай Боже, якщо захворіє тракторист, то «хворітиме» і трактор. І навпаки. 

Ще у нас є трактор Lovol. Він трошки менший, зручніший для роботи у міжряддях. І цього нам достатньо, бо ж в саду немає такої роботи, для якої потрібна велика кількість техніки. МТЗ зараз виконує роботу в зимовий період, тобто ми тут мульчуємо, насипаємо тирсу, кору. А коли рослини розрослися, вже працює менший трактор. Зараз придивляємося, обираємо, бо є потреба придбати ще менший трактор, який би не заподіював шкоду вже нашим великим кущам, і відповідно в сезоні ще й плоду.

Коноплі проти бур’янів

Цього року на господарстві пробують замість тирси під кущами вкладати кострицю конопель —  це продукт переробки технічних сортів рослин. Роль тирси чи костриці —  максимально утримувати вологу та боротися із бур’янами.

«До нас прийшли нові партнери, які займаються переробкою конопель, і дали на пробу цю конопляну кострицю.  З часом ця костриця розкладається і стає органічним добривом. До використання конопель ми використовували тирсу та кору хвойних порід. Ми постійно намагаємося додавати мульчу, щоб захистити насадження від бур’янів і використовувати менше води. Боротьба з бур’янами — велика проблема для нас, особливо в органічному виробництві», — розповів Ігор Лучко.

Якщо костриця і справді захистить від бур’янів, то це зекономить і роботу працівників, адже зараз тут прополюють вручну, а потім постійно працюють косарки. В цьому теж є свої негаразди, бо під час косіння б'ється крапельна стрічка, її треба ремонтувати. 

Зараз на господарстві пробують вкладати агроволокно, хоча шкодують, що не зробили це на початку. 

«На початку краще використовувати агроволокно, бо зараз його складно розгортати. Полотно потрібно зробити з двох частин: ширшої та меншої. А якщо відразу робиться укладання агроволокна і крапельної стрічки, то потім лише вирізається отвір і висаджується рослина. Так висадка рослин значно пришвидшується», — додав агроном. 

Алкоголь з лохини — ідея переробки

Kurkul.com: Зараз багато говорять про переробку, чи не думали ви налагодити якісь ланцюжки чи в тому немає потреби?

Олександр Демочко: Лохина складна в переробці. Свіжа ягода вона десь нейтральна, дійсно смачна, в міру солодка, залежно від сорту. Колеги всі роблять звичайно джеми, варення, конфітюри. Торік ми спробували зробити з неї цукати, але я, знаєте, прибічник такої думки, що кожен має займатися своєю справою. Я, наприклад, шукаю собі партнерів-професіоналів у певних справах. От ми віддали лохину на цукати, і вони зробили з неї реально класний цукат.  Але віддавати органічну ягоду, яка вирощується по такій витратній технології, просто на величезний харчовий завод… Ну я не уявляю, скільки буде коштувати продукт з неї. Але от некондицію ми почали возити на спиртзавод і зробили декілька алкогольних напоїв. Але це радше забавка. Так, вийшло смачно і ароматно. Але це такий собі ексклюзив, який не претендує на лінійку з виробництва. 

Також ми пробували робити соуси до м’яса. Але то ми робили самі, без технолога. Було смачно, проте не вистачало руки професіонала. Але ми от вбачаємо в нашій фермі в майбутньому туристичний об'єкт, тому пробуємо різні цікавинки виробляти.  

Проблема ягідних господарств — людський капітал

Kurkul.com: У вас є своя специфіка побудови співпраці з найманими працівниками. Розкажіть детальніше.

Олександр Демочко: Один з основних китів у плані виробничого процесу — це люди. Нам важливо, аби некондиції при зборі урожаю було якомога менше. Бо зовнішній вигляд лохини — це ключове. Ця ягода приваблива візуально і перший контакт споживача відбувається саме візуальний. Тобто для нас важливий дбайливий збір, дбайливе сортування, пакування. Тому наше завдання —  забезпечити стабільні трудові ресурси, для цього потрібно розмістити людей на фермі, забезпечити їх харчуванням. На території є гуртожиток. У нас також є їдальня. Я вважаю, що це дуже важлива стаття витрат, але я не уявляю, як інакше стабільно влаштувати на цій території 150 сезонних працівників.

Знаю, що є ферми, розташовані в сільській місцевості, і 100% людей, які приходять до них, є з місцевого населення. Ми спілкуємося з колегами, і вони кажуть, що зранку приходить 150 людей, потім обід, а після обіду люди йдуть додому відпочивати, а хтось думає, що треба щось робити вдома, і не повертається на роботу. Я вважаю, що це критично, тому, що, якщо погода в саду, то є ягода в такому стані, яку сьогодні потрібно збирати, потрібно планувати 150 людей, потрібно отримати 12 т ягід за робочий день, і я маю бути впевнений в тому, що робота буде виконана.

Для нас дуже важливий час доставки. Ягоду збирають, потім 40 хвилин ця партія переміщується, охолоджується на фермі, а після переміщується на наш професійний склад у холодильник, де ягоди пакують спеціально для мереж супермаркетів — зважують, маркують, відправляють. Все це відбувається максимум протягом 48 годин. Це дуже важливо, це свіжий продукт. 

Kurkul.com: Як на Ваше господарство вплинула мобілізація?

Олександр Демочко: Щодо співробітників, то мобілізація впливає на нас, і ми відчуваємо проблему з кадрами. Ситуація критична. Всі наші працівники зарезервовані Мінагрополітики, але ми ж розуміємо, що це тимчасово, і якщо наш тракторист піде воювати, то це буде проблема. Ми знаємо, що є досвід великих агрокомпаній, які відкривають навчальні табори для жінок, які працюють на підприємствах і опановують професії слюсаря, тракториста. Серед наших співробітників є ті, хто вже пішов воювати з 2022 р., а є ті, хто повернувся. Але є й інші ситуації — наприклад, у 2022 р. ти купуєш хлопцеві бронежилет, а через три місяці тобі дзвонять з його села і кажуть, що треба купити пам'ятник…

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.