З дитинства Дмитро Губарєв, співзасновник ФГ «Сузір’я», мав мрію стати пілотом.  Але проблеми із зором і невдала операція у 15-річному віці внесли корективи у плани. Дмитру довелося відмовитися від мрії, вступити до аграрного вишу і почати шукати себе в бізнесі. 

«Я ніколи не був найманим працівником. Лише одного разу. Мене тоді вистачило на 6 місяців. Моєю пристрастю завжди була підприємницька діяльність», — розповів про себе аграрій.

Kurkul.com: Як почалася Ваша аграрна кар’єра?

Дмитро Губарєв: Якось я займався переробкою  гречки у Білій Церкві. Із зерна робив крупу, фасував її та продавав. Я побачив у цій сфері глобальну перспективу і почав її вивчати.

Це був 1998-1999 рік, коли земля нікому не була потрібна, і ніхто не розумів, що з нею робити. Так склалося, що в мене з’явився комбайн, і ми з компаньйоном почали надавати послуги з обробітку землі — оранка, дискування, культивація. 

З часом ми прийшли до висновку, що цей бізнес не має перспективи, бо рано чи пізно всі аграрії куплять свою техніку. Ми почали шукати свою землю й у 2005 році в Кіровоградській області продавали кілька господарств — у Компаніївському, Маловисківському, Петрівському та Олександрійському районах. Ми обрали тоді Нову Прагу. Щоб ви розуміли, тут не було нічого. Навіть електроенергія була відрізана. Це колишній колгосп, потім на цій території працювала відома в Україні фірма «Артеміда».

Так і почали майже з нуля. Початкові капіталовкладення були на рівні $30 тис. Вивчали все на власному гіркому досвіді. Агрономічного фаху як такого я не маю. Називаю свою освіту в цій сфері коридорною, бо вивчав агрономію по 10 хвилин на день, придбавши і підчитуючи довідник агронома. 

Kurkul.com: Ви згадали про гіркий досвід. Поділіться, будь ласка, ним.

Дмитро Губарєв: Початок мого шляху в сільському господарстві був повний випробувань і експериментів. Перші роки були особливо важкими. Ми нічого не заробляли й не розуміли багатьох питань. По-перше, ми не могли зрозуміти, що сільське господарство — це дуже капіталомістке виробництво. Ми тоді не розуміли, що з $10-30 тиc. неможливо нічого заробити. Зараз от багато фермерів обробляють по 10, 15 і 20 га, але я вважаю, що це дуже нерентабельно.

Так от, поступово ми набиралися досвіду. Спочатку ми експериментували з різними технологіями та технікою. Наш перший досвід з іноземною технікою був з комбайном Case. Потім з'явився трактор John Deere. І якщо ви розумієте, що таке жнива або збирання, коли ламається техніка, коли кожна година має свою вартість. Ми це зрозуміли, коли залишили під дощем горох один раз і зібрали на 100 т менше після дощу. Так само було і з пшеницею одного разу.

Ефективне господарство — від 2,5 до 3 тис.га 

Kurkul.com: Який сьогодні зембанк у вас? Це орендовані землі чи вже свої?

Дмитро Губарєв: Наше господарство і орендує, і володіє землею. Загальна площа нашого господарства становить трохи більше 1600 га. З них значна частина — це орендовані землі, але також є в обробітку і куплена земля. За 20 років ми збільшили площу нашого господарства майже вдвічі, з 800 до 1600 га. 

На сьогодні земля в нашому регіоні фактично в дефіциті, розширюватися не так просто. Але наш план — досягти 2,5-3 тис. га, щоб наше господарство стало більш ефективним. Я не агроном, я вважаю себе більше фінансистом. Тому наша основна мета — ефективне використання грошей. 

Kurkul.com: Яка сівозміна в господарстві?

Дмитро Губарєв: Уже сьомий рік ми суворо дотримуємося семипільної сівозміни, розподіливши всю землю на сім ділянок. Ми розробили цю модель методом проб і помилок. Наша сівозміна виглядає так: починаємо з гороху після соняшника, потім сіємо озимий ячмінь, після ячменю — озимий ріпак, після ріпаку — озиму пшеницю, після пшениці — сою, після сої — кукурудзу, після кукурудзи — соняшник, і потім знову горох.

Цей рік буде останнім, коли ми повністю пройдемо через цю сівозміну на всіх полях. Перші 2-3 роки ми її рівняли, але у нас ніколи не було монокультури. Завжди було 3-5 культур у сівозміні. В книжках пишуть, що соняшник повинен повертатися на одне поле не раніше, ніж на сьомий рік, і тому ми вибудували свою сівозміну саме так.

Читайте також: Нові податки 2024: фермерам доведеться платити більше

Фактично, ми не видумуємо велосипед — є технологія і ми її дотримуємося. Кожна технологія має право на існування, однак якщо у нас вся техніка укомплектована для класичної технології, то для експериментів з «нулем» або з якимось strip-till, нам потрібно, як мінімум, купувати нові сівалки. Ми розуміємо, що є така технологія, і, можливо, вона може бути навіть рентабельнішою. Але це додаткові інвестиції. 

У нашому господарстві ми дотримуємось мінімум трирічного випробування будь-якої нової технології перед впровадженням. Щороку щось додаємо або відкидаємо, обираючи найкращі варіанти. 

Kurkul.com: Які переваги вбачаєте для себе у дотриманні такої сівозміни?

Дмитро Губарєв: Дотримання сівозміни допомагає уникнути багатьох хвороб, особливо спільних для таких культур, як соняшник, соя чи ріпак. Спільні хвороби культур можуть виникнути, якщо люди сіють їх у монокультурі. Ми не використовуємо монокультуру, тому що диверсифікуємо всі ризики, включаючи врожайність, рентабельність і захворювання. 

Ми також експериментуємо з гібридами та сортами, віддаючи перевагу українським, оскільки вони краще адаптовані до місцевих умов, ніж іноземні аналоги. Це дозволяє нам отримувати стабільний урожай навіть за екстремальних погодних умов.

В оптимальні терміни сівби в регіоні ніколи немає вологи

Kurkul.com: Ви зараз відмовилися від добрив взагалі?

Дмитро Губарєв: Поки так. Перед війною ми активно використовували добрива. Але потім, з початком повномасштабного вторгнення, ви знаєте, що трапилося з логістикою і цінами на зерно. Коли закрили Одесу, наше зерно впало в ціні майже вдвічі, а добрива виросли в ціні теж майже вдвічі. Ми сиділи з агрономом і дивилися на нашу програму рентабельності по кожній культурі й розуміли, що добрива не дадуть тієї рентабельності й прибавки до врожаю, яку ми очікували. Тому от зараз два роки ми не використовували добрива взагалі. Завдяки сівозміні ми мали прекрасні врожаї й, що найголовніше, гарну рентабельність.

Для нас основним принципом є не максимальна врожайність, а максимальна ефективність використання грошей. Можливо, ми маємо трохи нижчу врожайність, ніж наші сусіди, але наша мета — це ефективне використання ресурсів. Така філософія компанії дозволяє нам залишатися стійкими та прибутковими.

Kurkul.com: Аналіз ґрунтів робите?

Дмитро Губарєв: Так, раз на 5 років, але я вважаю, що в аналізах є дуже велика похибка, і це дуже умовний процес. До війни ми використовували по 200 кг/га комплексних добрив під основний обробіток і по 200 кг/га азотних добрив навесні як підживлення для всіх культур приблизно однаково.

Зараз от ми робимо експеримент на кількох полях. Через війну ми не використовували добрива взагалі два роки. Тепер знову починаємо там застосовувати добрива, але тільки на половині поля. Інша половина буде без добрив. Будемо спостерігати за цією ділянкою протягом 3-5 років, щоб побачити, як земля відпочине і набере силу.

Kurkul.com: Як цього року погодні умови вплинули на врожайність культур?

Дмитро Губарєв: Посуха у 5 місяців та спека до 39°C сильно вплинули на посіви, особливо на соняшник і сою. Урожайність соняшника впала з 3,5 т/га до 2,5 т/га, сої — з 2,5 т/га до 1,1 т/га, а зернові: такі як пшениця, також зазнали стресу. Основними викликами стали нестача вологи та високі температури, що призвели до низької схожості рослин і втрати частини врожаю. 

Kurkul.com: Яку культуру для себе вважаєте найрентабельнішою?

Дмитро Губарєв: Однозначно, майже кожен рік такою культурою є соняшник. Також можна виділити ріпак, який є дуже рентабельною культурою, але з ним у нашому регіоні є певні проблеми зі сходами. Річ у тім, що в оптимальні терміни сівби у нас ніколи немає вологи. У чотири із семи років немає вологи для гарних сходів ріпаку. Тому, якщо є гарні сходи, — ріпак є однією з найрентабельніших культур. Якщо немає сходів, то ми його успішно пересіваємо соняшником і теж отримуємо нормальну рентабельність.

Пшеницю також можна назвати найстабільнішою культурою у сенсі прибутковості. Все інше може бути рентабельним сьогодні, а завтра — ні. Наприклад, минулого року соя була найрентабельнішою культурою. В цьому році ми прогнозували, що вона буде найменш рентабельною, тому що було посіяно дуже багато сої. Але посуха внесла свої корективи. Тож маємо рентабельність, близьку до нуля. 

До речі, ми бачимо залежність ціни від врожаю. Якщо врожайність була на 15-20% менше, ніж того року, то і ціна трохи більше, на 20-25%, ніж минулого року.

От маємо зараз таку цікаву ситуацію по гороху. Ми його сіємо тому, що він повинен бути в сівозміні після соняшника. І прибутковим для нас він ніколи не був. Але от цьогоріч в Індії, де він дуже популярний, неврожай, тому ціна виросла. Зараз вже 15 тис. грн/т. А минулого року ціна 12 тис. грн була в січні. Це була пікова ціна. 

Kurkul.com: Куди продаєте свою продукцію, хто ваші клієнти?

Дмитро Губарєв: Все залежить від ринкових умов і попиту. Ми прагнемо до ефективного використання ресурсів і забезпечення стабільної рентабельності нашого господарства.

Так, коли значно подорожчала логістика,  ми придбали власні самоскиди. В той час логістика коштувала великих грошей, й іноді логісти заробляли більше, ніж аграрії-виробники. Тож зараз у нас є три вантажівки, і цього нам вистачає для наших потреб. Можемо оперативно розв'язувати питання продажу і перевезення. Зараз от потроху вивозимо зерно на Одесу. Але туди все зерно ми не веземо. Ми рахуємо рентабельність і визначаємо, що вигідніше. Іноді продати зерно на найближчий елеватор більш рентабельно. 

Причіпна техніка вітчизняних виробників цілком себе виправдовує

Kurkul.com: Сьогодні Ваше господарство повністю забезпечене технікою чи треба оновлення техпарку?

Дмитро Губарєв: Сьогодні ми забезпечені технікою на 100%, 95% з якої — John Deere. Ми полюбляємо цю техніку, і наш досвід показує, що правильний вибір техніки й сервісу є ключовим для успіху в сільському господарстві. За порадою нашого співзасновника, який також є інженером з обслуговування нашої техніки, маємо всю техніку одного виробника, і це значно полегшує роботу. Коли приїжджає сервісний працівник, він може підійти до трактора, комбайна, дискової борони чи сівалки і дати поради щодо всіх машин. 

Наше господарство укомплектоване на 100% і навіть з перспективою росту. Але поступово плануємо дещо оновлювати, починаючи з наступного року. В цьому році ми вже оновили маленькі трактори: замість МТЗ придбали John Deere. На черзі середні трактори, а потім і комбайни.

Kurkul.com: Чи користуєтеся кредитними коштами або іншими якимись фінансовими програмами?

Дмитро Губарєв: У нас дуже багато кредитів, і не тому, що у нас немає коштів, а тому, що сьогодні користуватися дешевими кредитами вигідно. У 2015 році держава розробила купу гарних програм підтримки сільського господарства, і ми майже всі їх використовуємо. Наприклад, програма підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської техніки дозволила нам придбати багато вітчизняної техніки.

Ми підтримуємо наших виробників, тому що це робочі місця, податки й інше. Плюс державна програма компенсації 25% вартості техніки дуже допомагає. Як на мене, вітчизняна техніка стає дуже конкурентоспроможною завдяки цим програмам. У нас жатки, культиватори, сівалки і навісна техніка вітчизняного виробництва.

Kurkul.com: Чи вистачає вам власних потужностей зберігання продукції?

Дмитро Губарєв: У нас є склади для зберігання плюс два силоси по 250 м куб. Щодо того, чи вистачає — все залежить від року і від врожаю. Наприклад, в цьому році ви бачите, що майже все зерно ми зберігаємо, і ще є вільне місце. Бо врожайність відрізняється більше ніж на 50% від минулого року. Торік у нас все було заповнено зерном, і місця не вистачало.

Секрет прибутковості у чіткому плануванні та вмінні рахувати гроші 

Kurkul.com: Згадайте початок повномасштабного вторгнення. Які тоді виклики постали перед Вами? Які нестандартні рішення доводилось приймати?

Дмитро Губарєв: Я пам’ятаю, як ми вагалися —  сіяти чи ні. Ми не були впевнені, чи залишимося на цій землі, чи що буде з нею. Півтора місяця ми нічого не робили. Наші працівники служили на блокпостах, в теробороні й контролювали в'їзд і виїзд з села. Я займався волонтерством у перші місяці, однак продовжую  і зараз. Зерно неможливо було тоді продати офіційно, ніхто не працював. Був такий момент — ми втратили дуже багато грошей на цьому. Пшеницю продали майже у два рази дешевше, ніж було підписано в контракті 20 лютого. 

У зв'язку з цим ми зіткнулися з дефіцитом грошей під час посівної. Але у нас гарна кредитна історія, і банки підстрахували нас, давши потрібні гроші. Посіяли, але потім мали основний виклик — це ціна на добрива і ціна на зерно. От тоді було прийнято рішення не використовувати добрива.

Kurkul.com: Дайте вже з позиції досвіду топ-3 поради початківцям?

Дмитро Губарєв: Початківцям аграріям я б не рекомендував займатися монокультурою, тому що сільське господарство — це дуже ризикова справа, і погодні умови частіше за все грають вирішальну роль. Ми зробили все правильно: ми обробили ґрунт, насипали добрива, вчасно посіяли, підібрали дорогі гібриди. У нас все на гібридах, основних і дорогих. Ми зробили все супер: гербіцидний захист, фунгіцидний захист, все зробили.

Але є один момент, пов'язаний з природою. Якби у нас все було посіяно однією культурою, наприклад, соєю або кукурудзою, ми б зазнали великих втрат. Це парадокс, але починаючи від цього, все не так просто.

Моя порада — це планування. Планування термінів посіву в першу чергу і планування підбору якісних гібридів. Це допоможе мінімізувати ризики і забезпечити стабільну врожайність.

Є господарства, в яких вистачає грошей, і вони насипають добрива в кількості 300-400, 500 кг на га. Вони мають трохи кращий врожай, ніж ми, але не мають такої рентабельності. Ми можемо сказати, що рентабельність будь-якого бізнесу зараз повинна перевищувати 20%, тому що депозит в банках приймають під 20%. Для чого займатися бізнесом з нижчою рентабельністю, коли можна просто покласти гроші в банк і отримати прибуток?

Ті люди, які насипають багато добрив, не мають тієї рентабельності. Тому порада така: рахуйте гроші. 

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.