Максимальна врожайність с/г культур, а відтак статки українських аграріїв, продовольча безпека України та світу залежать від роботи селекціонерів, інноваційних технічних рішень і … зрошення.

Cаме за симбіозу науки й техніки в умовах надзвичайно швидкої зміни клімату протягом останнього десятиріччя можна говорити про успішне сільгоспвиробництво. А тому роботі з виведення й апробації нових сортів в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН приділяють багато уваги.

Про те, чим займаються українські науковці й що вони радять нашим аграріям, під час VI Міжнародного форуму АГРОПОРТ Схід Харків 2017 команді Kurkul.com розповів директор Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН, академік НААН, доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Віктор Кириченко.

Kurkul.com: Вікторе Васильовичу, над якими напрямами зараз працюють науковці в Інституті рослинництва?

Віктор Кириченко: Зараз ми вивчаємо зміни клімату в Україні та викликані цим явищем наслідки. Таким чином прогнозуємо, яких заходів найближчим часом треба вживати, аби зберегти рослинництво й забезпечити продуктами харчування не тільки Харківщину, а й Україну та навіть якусь частину світу. Я працюю в інституті дуже давно. А керую цим закладом уже більше 16 років.

Kurkul.com: А що для цього роблять в Інституті?

Віктор Кириченко: Якщо розповідати про всю роботу закладу, то вона дуже багатогранна.

Перша функція нашого інституту  —  це збір генетичних ресурсів світу. У наших сховищах Національного реєстру генетичних ресурсів рослин України знаходиться 147 тис. зразків всіх сільськогосподарських культур. Ми входимо в десятку кращих центрів світу, тому що в кожній державі є такі центри: у США, Італії, Росії, Казахстані, Азербайджані. Це своєрідна українська скарбниця, яка зберігає рослинні ресурси всіх культур: і зернових, і овочевих, і плодових. Маємо цілу науку, що представляє собою інтродукцію, вивчення і збереження рослинних продуктів, необхідних нинішньому й майбутньому поколінням.

Більше того, ми представляємо Україну у Всесвітньому сховищі насіння, що розташоване на архіпелазі Шпіцберґен (Свальбард, Норвегія). Там зберігається наша колекція зернобобових культур: горох, сочевиця, нут, квасоля, чина і багато-багато інших, навіть арахіс.

Друга функція — це селекція. На базі робочих колекцій, які є у селекціонерів, ми ведемо селекцію 13 культур по 34 напрямках. Це озимі пшениця, жито, тритикале, ярі ячмінь, тритикале, просо, соняшник, кукурудза, соя тощо. І ми досліджуємо ці культури по різних напрямках. Наприклад, працюємо по селекції соняшнику: він буває олеїновий, лінолевий, пальмітиновий, скоростиглий, пізньостиглий, короткостебловий, високий, кондитерський, лузальний.

Таким чином, якщо ми беремо сою, то вона теж буває кормова і продовольча. Якщо ми беремо кукурудзу, то вона буває силосна, універсальна і зернова. Тритикале ми  вивчаємо і як корми для тварин та птахів, і як продовольчу культуру, яку згодом використають для млинців, піци і спирту. Та навіть селекціонуємо просо в різних напрямках: скоростигле, пізньостигле, низеньке, високоросле, кормове, харчове, з високим вмістом фолієвої кислоти.

Якщо ми беремо, наприклад, простий горох, який сьогодні стає все більш популярним, то в цьому напрямку Інститут рослинництва є ледь не монополістом із виробництва сортів.

І третя функція — супровід усіх наукових розробок, які здійснюються на полях сільгоспвиробників. Це наукове забезпечення Харківської області.

Kurkul.com: Чим учені керуються в цих селекційних напрямах?

Віктор Кириченко: Без розуміння, які зміни відбуваються в атмосфері, у повітрі, що робиться в ґрунті, що має бути через 5-10 років, що відбувається з грибними та вірусними хворобами, що робиться із шкідниками, як вони розвиваються, селекцію вести практично неможливо.

Генетика — це така галузь, де в одній хромосомі дуже багато знаходиться генів, які контролюють ту чи іншу ознаку. Якщо ми знаємо, що в цьому сорті є нестійкість до несправжньої борошнистої роси, ми можемо за 12 років зробити абсолютно новий генотип. Він уже буде протистояти цій хворобі. Так, це робиться відносно повільно. Аби не затягувати з цим, ми створюємо нові сорти наперед, років на 10, 15 чи 20.

Тобто вивчаємо, що є на теренах Харківської області, інших областей, які, наприклад, збудники вирують у зернових чи бобових. Потім знаходимо джерела, тобто донорів, яких вводимо при схрещуванні. У результаті доборів, коли створюється штучний фон за спеціальними методиками, наприклад, узимку в лабораторії ми добираємо ті рослини, які заповнюють базу даних. Потім ці рослини закладаємо на збереження і робимо програму зі створення стійкого матеріалу. Наприклад, у соняшнику — до європейської раси несправжньої борошнистої роси і нашої української раси.

Kurkul.com: Які результати отримують наші науковці?

Віктор Кириченко: У нас сьогодні є матеріал на 100 років наперед, але ці випробування проходять дуже повільно й консервативно. За своє життя я створив 85 гібридів соняшника, але сьогодні з них впроваджено тільки чотири. Це не така швидка справа, як ми думаємо. Наприклад, зараз люди паралельно їздять і на «Нивах», і на суперсучасних машинах. Тож є фермер, який говорить, що йому не потрібні нові сорти, а треба перевірені й ті, що давали стабільний урожай.

От створив я свого часу гібриди соняшника Світоч (займав 13% ринку насіння в Україні) та Ясон (займав 15% ринку насіння). Зараз же є нові сорти типу Добродій і Гусляр.

І коли пропонуємо фермерам ці нові розробки, вони часто говорять: «Ні-ні. Не треба. Ви мені дайте перевірене, те, що ми знаємо, — Ясон. Тільки дайте нам високоякісне насіння».

А для цього інститут залучає бізнес. Щоб він надав у виробництво насінини по довжині, по товщині, по вазі і покрив його плівочкою. Покриття насіння тією плівкою — це теж наука, якої ми вчилися разом із колегами з Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України.

Ще можу сказати дуже хороші добрі слова щодо сорту пшениці озимої Розкішна. В цьому році фермери отримали і по 8, і по 9 т/га. Є статистика і свідчення самих фермерів. Окрім цього, ми пишаємося нашим горохом, тритикале. Цьогоріч гібриди нашої селекції поруч із гіршими результатами поганого господаря дали по 2,8-3,2 т/га, а іноземні гібриди дали по 0,6-0,8 т/га.

Kurkul.com: Які знакові риси можна виділити саме для української селекції?

Віктор Кириченко: Чітко можу сказати, треба більше приділяти уваги адаптованості до конкретних місцевих умов. Україна розділена на природні екологічні ніші. Те, що треба на Черкащині, не обов’язково треба на Харківщині. Або те, що на Чернігівщині, не обов’язково треба на Херсонщині. Тому що це абсолютно різні умови. Ніша може бути 1 кв. м, 1 кв. км і навіть 10 тис. кв. км. Отже, для цього створюються сорти, які проходять випробування на спеціальних державних станціях 2-3 роки. І якщо він перевершив свій стандарт, контроль, попередника, значить, він визнається і допускається до виробництва.

Kurkul.com: Як працюєте з іншими науковими установами в Україні й закордоном?

Віктор Кириченко: Ми обмінюємося напрацюваннями з вітчизняними й закордонними науковими установами. Щось нам підходить, щось ні. Щось вони можуть взяти у нас. Тож міжнародне співробітництво розвиваємо. Сьогодні ми рухаємося в Туреччину, Казахстан, Європу. Ми працюємо з великими компаніями — KWS, DuPont Pioneer, Маїсадур Семанс.

Багато проблем ми вирішуємо разом із Фізико-технічним інститутом низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України в Харкові. Ми зараз увійшли в грант «Горизонт 2020». Робимо там програму для забезпечення якості продукції від грибів, фітотоксинів і інших тих, що шкодять здоров’ю людини.

Kurkul.com: А як формується бюджет Вашої наукової установи?

Віктор Кириченко: Насправді держава, на жаль, виділяє дуже мало коштів на всі наші дослідження. Фактично державне фінансування складає усього 25%, решту ми напрацьовуємо самі. Залучаємо бізнес.

Тим не менше, нам вдалося підготувати команду людей, фахівців, які знають свою справу і беруть активну участь в обміні зі всіма міжнародними банками.

Без кваліфікованих кадрів рухатися далі практично неможливо. У нас побудована система морально-матеріального стимулювання співробітників. Жоден інститут не платить науковцю, який отримав диплом доктора, 30 тис. грн, а кандидату наук 8 тис. грн. Ми платимо!

Сьогодні в Інституті рослинництва маємо 13 докторів і 60 кандидатів наук. А всього працюють 233 особи. Ще в нас є аспірантура. До нас вступають молоді люди після Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди  і Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Приїжджають на навчання з Полтавщини, Луганщини, звідусіль. За 2-3 роки ми їх доучуємо. Вони стають кандидатами наук, потім ростуть по кар’єрних сходинках.

Kurkul.com: Яким чином може заробляти державна наукова установа в Україні?

Віктор Кириченко: Інститут виробляє оригінальне насіння. У нас є поняття — оригінальне, базове (елітне) та сертифіковане насіння. На основі договорів купівлі-продажу і ліцензійних угод ми реалізуємо його в елітгосп. Співпрацюємо з елітгоспами різних форм власності. Отже, тоді насіннєвий матеріал, який вони розмножили, проходить через лабораторію, тестується, отримує документ відповідності.

Kurkul.com: А ви контролюєте цей механізм?

Віктор Кириченко: Так, ми контролюємо жорстко. Це називається «Авторський контроль».

Kurkul.com: Отже, зараз науковці й громадські активісти говорять про глобальну зміну клімату. Яка Ваша думка з цього приводу?

Віктор Кириченко: Про нинішні зміни клімату сказати одним словом неможливо. Я можу тільки констатувати, що за 100 років температура підвищилася на 1,5-2°. Але це ще нічого не говорить. Ну, підвищилася й підвищилася. Але характер підвищення її такий, що у травні ще холодно, а у вересні і жовтні ще тепло. Якщо раніше максимальна температура повітря була 28°С, то сьогодні вона може сягати 43°С. А як може людина, комаха і рослина існувати при такій температурі?

Kurkul.com: То що пропонують вітчизняні науковці, аби уникнути негативних наслідків такої зміни клімату?

Віктор Кириченко: Потрібно брати генетичний матеріал, вивчати, як рослина дихає, її фізіологію, тобто транспірацію. Вода поступає з ґрунту під тиском 50 атмосфер. Але якщо у нас води немає в ґрунті, яка рослина буде там рости? У селекціонера є колекція, вивчена в посуховійній камері. Із тисячі ми вибрали одну рослину, яка витримує ці умови, при чому її параметри не змінюються. Тому саме ця рослина піде в схрещування. І згодом створюється цілий кластер посухостійких рослин, які знову тестуються.

Зрештою такі рослини передадуть, наприклад, у Запорізьку область. Чому? Чорне море впливає на південь, на нас, північний схід, впливає Північний Льодовитий океан, а Запоріжжя розташоване посередині. Це степ, де температура як на пательні 43°С і низька відносна вологість. Що це таке? Це вологість, яка є не в ґрунті чи на поверхні, а в повітрі на рівні біоценозу. Вологості 37% для нормальної вегетації рослин явно недостатньо. Нам потрібно щоб було 65-67%, хоча б 60%. Так от, якщо раніше у нас були так звані обкладні дощі, то сьогодні вони несуть зливовий характер. Вилило 50 мм і через один день 5 тис. куб. м випарувалися. І понесло їх далі. Лісові посадки для чого були? Для того щоб зупиняти цей рух, зменшувати швидкість вітру. А ми, люди, все це вирубаємо, спалюємо. Врешті-решт це наносить великої шкоди. Ось ми й піднімаємо це питання. Люди добрі, схаменіться!

Kurkul.com: Отже, технології збереження вологи зараз на часі. Що робити аграріям?

Віктор Кириченко: Зрошення. Без нього не можна підняти генетичний потенціал рослини. Селекціонери створили пшеницю, яка дає урожайність 14 т/га. Але середня урожайність по Харківській області сьогодні становить усього 4,6 т/га. Близько 60-70% генетичного потенціалу ми використали в єдиний 2008 р. Область дала тоді 6 т/га. Саме з тієї пори почалися такі явища як суховії, підвищена температура, стресовий стан у рослин тощо.

Звичайно, селекція підбирає матеріал і створює генотипи, але ж і людська діяльність повинна бути направлена в бік рослини. Щоб ми щось отримали, треба вкладати гроші в технології. Не гуляйте, не їздіть на Мальдіви, не купуйте дорогі автомобілі, а вкладайте в крапельне зрошення — і це вам повернеться.

Kurkul.com: Але ж вода — доволі обмежений ресурс?

Віктор Кириченко: Вугілля, газ і нафта закінчуються. Але з водою ситуація дещо інша. У нас є великі океани і нові технології. Люди вже давно працюють і будують станції, наприклад, у Єгипті й Туреччині, які морську воду опрісняють і подають на поля. І виграють від цього.

Так, я спостерігаю в Туреччині походження всіх рослин Причорномор’я та Середземномор’я. По-перше, із 1996 р. я їжджу туди, щоб зібрати й привезти в наше генетичне сховище квасолю, кунжут, сафлор, соняшник, цукровий буряк. І по-друге, я вивчав рослини і бачив вражаючі зміни. Так-от, минулого року в них пшениця дала всього-на-всього 2,5 т/га, а в цьому році — уже 7,5 т/га. Бо в них тотальне зрошення в кожного фермера. Держава дала їм кредити, пільги, спонукала їх до цього. У результаті вони будуть ще 10-15 років точно використовувати ті зрошувальні системи. Ось так от вирішується питання. Колись у Харківській області було біля 170 тис. га під зрошенням. Де воно зараз? А ми ще хочемо, щоб у нас генетичний потенціал реалізувався?

Kurkul.com: Український уряд ніби уже поставив завдання розширити площу зрошуваних сільськогосподарських угідь. Яка Ваша думка з цього приводу?

Віктор Кириченко: Але треба взяти той проект, який нам справді потрібний. У нас в Україні є гігантоманія. Кому ми робимо величезні системи? Вітер подув, наприклад, — і все понесло на Закарпаття чи Польщу. Потрібно розумно до цього підходити і будувати таку систему, щоб ми використали енергетичний потенціал і отримали сировину.

Саме крапельне зрошення є оптимальним рішенням. Я на власні очі бачив провінцію, що складає 50 км між гір від Анкари до Анталії і вона вся під зрошенням. Крапельним зрошенням. І є індустрія з виробництва цих трубок. Більше того — до рослини подається не тільки крапелька. Через кожні 10 хвилин у повітря також подається волога, тобто створюється ось та волога в зоні агроценозу.

Kurkul.com: Як впливатиме реалізація проектів для зрошення на собівартість вирощування культур?

Віктор Кириченко: Ми повинні тут в Україні переробляти продукцію. Наприклад, Харківська область знаходиться в такій зоні, де логістично дуже дорого доставляти с/г продукцію до Чорного та Балтійського морів. Ми приречені робити продукти з доданою вартістю тут. Що це таке? Наприклад, зібрали з поля сировину на 10 млрд грн і отримали прибуток 40 млрд грн за допомогою переробки. Це створення додаткової вартості в ході переробки, робочі місця і реалізація, що тягне за собою становлення культури споживання українських продуктів та податки в наш бюджет.

Із сировини ми робимо продукти харчування: ось із кукурудзи можна отримати 220 видів продуктів харчування, із зерна — 10, із гороху — 10. Ми в змозі організувати переробку тут, в Україні. Більше того, Україна годує світ — ми продаємо мільйони тонн зерна закордон. Харківська область не повинна цього робити і за безцінь продавати зерно перекупникам.

Kurkul.com: Щиро дякуємо за розмову!

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2017 р.