Є можливість — треба нею користуватися. Саме таким девізом наша команда керувалася, коли була на Agritechnica 2017 у Ганновері. Тож у визначений момент ми покинули вир найбільшої сільськогосподарської виставки і помчали в містечко Бад-Мюндер. Година їзди — і вже розпитуємо про нюанси фермерської справи в німецькому с/г кооперативі.

Саме тут три місцеві фермери об’єдналися і ще у 2010 р. запустили цілий біогазовий завод із видобутку метану — Biomethan Deister-Süntel GmbH & Co. KG. Теплова потужність цього заводу складає 350 куб.м/год.

Зараз членами кооперативу є 7 фермерських господарств із зембанком від 250 га до 600 га.

Тож як невелика група фермерів може забезпечувати енергетичними ресурсами ціле містечко, команді Kurkul.com розповів один із співзасновників кооперативу — Фредерік Платте (Frederik Platte).

Kurkul.com: Розкажіть про об’єднання фермерів і біогазовий завод.

Фредерік Платте: Зараз у нас сім співзасновників. Усі фермери не лише займаються роботою в бюро заводу, а й на полях усе роблять разом, беруть участь у всіх робочих процесах. Ось мій сусід і колега по кооперативу вирощує на 600 га сировину і везе на цей завод, щоб її там переробляти.

Тобто ми об’єдналися й створили власний біогазовий завод, отож тепер можемо продавати екологічно чисту енергію муніципальним енергетичним компаніям.

Kurkul.com: Як працює ваш біогазовий завод?

Фредерік Платте: Наша біогазова установка має ферментатор, де силосовану кукурудзу бактерії розкладають на біогаз.

У пост-ферментаторі кукурудза позбавляється останніх залишків біогазу. Перероблений продукт переміщується в інший резервуар, тож наші фермери отримують біодобрива для своїх полів.

Відповідно, попит на вирощування кукурудзи в нашому кооперативі існує постійно.

Kurkul.com: За яким принципом фермери об’єдналися в кооператив?

Фредерік Платте: Кожен фермер має свою техніку і таким чином бере участь у цьому кооперативі. Техніка не є спільною власністю. Ось сусід має зембанк 600 га і в нього лище три працівники. Усього в нас дві великі ферми по 600 га. Ще є одна маленька сімейна ферма зі 250 га землі, де працюють батько і син. І всі вони виробляють кукурудзу й везуть її на біогазовий завод. Там на заводі фактично працює тільки одна людина, та якщо з’являється надто багато роботи — хтось іще приходить допомагати працювати.

Kurkul.com: Які культури вирощують фермери у кооперативі?

Фредерік Платте: Для біогазового заводу вирощують тільки кукурудзу. А окрім цього —  ячмінь, пшоно, цукровий буряк, ріпак і пшеницю.

Kurkul.com: Місцеві фермери дотримуються сівозміни?

Фредерік Платте: Звичайно, сівозміни дотримуються. Особливістю господарювання у нашому регіоні є те, що тут різниця висот ландшафту може складати і 200 м. Також може суттєво відрізнятися якість ґрунтів. Якщо найвища оцінка становить 100 пунктів, то в наших фермерів вона може становити і 35, і 70 пунктів. Тож, наприклад, де високі схили й погані ґрунти, у нас вирощують, в основному, пшеницю та ріпак, десь — кукурудзу і цукрові буряки.    

Kurkul.com: Які умови для зберігання урожаю?

Фредерік Платте: Тут є зерносушарка потужністю 5-10 т/год, куди можна класти зерно за вологості від 18% до 40%. Є ще три окремі склади, де сушать зерно за іншою технологією. Є й елеваторне обладнання Торнадо на 1 тис. т.

Kurkul.com: Яка урожайність у вашому регіоні?

Фредерік Платте: Цукрові буряки збираємо з урожайністю близько 85 т/га, пшеницю — 8,5 т/га, ячмінь — 8 т/га, ріпак — 4 т/га, кукурудзу — 50-60 т/га, кукурудзу на зерно  — 12-13 т/га, бо тут висока вологість.

Kurkul.com: А куди збувають тут цукрові буряки?

Фредерік Платте: У нашому регіоні є два цукрові заводи: найближчий — майже за 40 км, інший — за 60 км. Тому цукрові буряки фермери продають на ці заводи. Та якщо є необхідність, то фермери купують у цих же заводів добрива. Просто грошовий оборот — перераховується все на гроші.

Kurkul.com: Скільки становить чистий прибуток із гектара?

Фредерік Платте: За останні 10 років у середньому мали з гектара, припустімо, 85 т цукрових буряків із цукристістю 17-18%. Зараз ціни на цукор дуже впали за рахунок якихось нових виробничих норм, котрі почали діяти не тільки в Німеччині, а й на рівні Європи. Якщо відняти повністю собівартість цензи, оренди, тобто витрат, то залишається між €800 і €900/га.

На пшениці виходить тільки €200-300/га.

Kurkul.com: А ваші колеги займаються тваринництвом?

Фредерік Платте: Тваринництвом вони не займаються. Вони шукали і дивилися, що може стати прибутковим у цьому напрямку. Але потім побачили хорошу можливість у вирощуванні кукурудзи, бо це біологічне паливо, а в них дуже родючі землі. Тому й звернули увагу саме на цей напрям.

Kurkul.com: Яку техніку найчастіше використовують місцеві фермери?

Фредерік Платте: У нас можна знайти майже всі відомі бренди с/г техніки: Monosem, John Deere, Claas, Amazone, Horsch, Köckerling, Dammann, Krone тощо.

Заміна техніки відбувається або через 4-5 років, або після 10 тис. мотогодин.

Є у сусідів уже дві сівалки Monosem, зараз вони в ангарі. Хвалять цю техніку: на рік приблизно 250 га цукрових буряків вони обробляють тією ж сівалкою Monosem NG Plus 4. А ще сіють нею і кукурудзу. Усього виходить, що близько 500 га засівають цією технікою. І саме така універсальність — це те, що нам дуже подобається. Наприклад, для цукрових буряків встановлюємо міжряддя в 45 см, а для кукурудзи — 74 см. І все просто й легко. Так само з іншими параметрами. Зерно не пошкоджується, лягає на потрібну глибину і зразу вноситься добриво.

Що ж до ремонту, то наші фермери там, де можуть, самі, звісно, роблять. Але, врешті-решт, вони купують техніку John Deere, тому що у них хороший сервіс:  дистриб’ютор найчастіше перебуває неподалік і швидко виручить із ремонтом.

Kurkul.com: Звідки беруть фінансування для господарства?

Фредерік Платте: Для розвитку підприємства беруть кредити. Якщо вони нові машини купують, доводитися їх фінансувати. Європейський Банк давав кредити під 0%, зараз трохи відсоток підняв. Загалом, банки дивляться на виробництво: якщо добре йде і в господарстві є хороший бонітет ґрунтів, то кредити дають із задоволенням. Погано йде виробництво — кредити дають складніше і під більший відсоток, наприклад, 1,5%. Банки розглядають кожне господарство окремо, відтак якщо хороший бонітет і т. д., завдяки цьому виходить менший відсоток.

Kurkul.com: Держава допомагає німецьким фермерам?

Фредерік Платте: Наші фермери отримують дотації від Європи, від держави. Та щоб отримати премію від держави, треба добре попрацювати. Потрібно дотримуватися цілого списку вимог. І тільки тоді, коли сільгоспвиробник дотримується усіх вимог, він може розраховувати на премію від держави. Без цих дотацій було б дуже важко. Тоді довелося б іще більше кооперуватися, більше об’єднуватися з іншими фермерами. А це у нас теж досить складно.

Kurkul.com: А чи є тиск із боку держави?

Фредерік Платте: Це як карта ляже: деяких фермерів часто перевіряють, а деяких — рідко. В основному, перевірки стосуються виділення вуглекислого газу, перевищує норму чи ні. Податкові перевірки — це інше зовсім, але теж бувають.

Члени нашого кооперативу самі роблять первинний облік, тобто рахунки. Беруться за це, звісно, за можливості, бо як багато роботи на полі абощо, то зрозуміло, бухгалтерія залишається трохи на задньому плані. Та в основному, якщо щось купують, то відразу забивають це в комп'ютер. У мого колеги, наприклад, є особлива програма, за допомогою якої він може передати на аутсорс усі бухгалтерські дані.

Раз на рік робиться звіт для податкової. Ну, а для себе — то, ясна річ, щомісяця.

Kurkul.com: А в чому складнощі кооперації в Німеччині?

Фредерік Платте: У нас раніше навіть прислів'я було: «Хочеш трьох селян разом звести, то двох потрібно вбити!». Але, як кажуть, біда всіх змушує об'єднатися.

У нас зараз виріс ось такий кооператив. Батько засновника нашого кооперативу вже робив спроби об’єднатися з іншими фермерами в 70-80-х роках. Тож голова нашого кооперативу на цьому виріс і не знає, як інакше. Адже, наприклад, техніка коштує дорого, і потрібно, щоб її використовували на повну потужність, щоб витрачені гроші давали свій прибуток повністю. Що більше вони скооперуються, то більше ці машини будуть використовуватися і не буде простою.

Kurkul.com: Розкажіть про «земельні особливості» в Німеччині.

Фредерік Платте: Історично склалося так, що у Східній Німеччині переважали сільські господарства на кшталт колгоспів, об'єднання. Зараз це ще збереглося, тому в них там розміри зовсім інші: середній розмір земельних наділів складає 300—400 га. А от у Західній Німеччині — приблизно 100 га.

На землях колишньої НДР у Західній Німеччині є господарства із зембанком 3,5—5 тис. га. Є і з 11 тис. га, але це вже велике господарство. У Східній Німеччині земельний банк середніх господарств варіюється в межах 1 тис. га.

Фермери беруть землю в оренду у інших власників, які, наприклад, не хочуть її обробляти. Або її просто нікому обробляти.

Ціна оренди залежить від якості землі. В середньому, це €400-500/га. Там, де землі кращі, ціна оренди може сягати й €800/га.

Kurkul.com: Кажуть, y Німеччині бути фермером стало модно. Чи справді багато хто хоче працювати на землі?

Фредерік Платте: Зараз, у принципі, дуже важко знайти хороших фахівців. Багато нових машин володіють такими технологіями, що потрібно не лише когось, хто просто вміє ними керувати, а й більше знань і вмінь.

Натомість справді зросла кількість тих, хто хоче отримати професію фермера. Інакше кажучи, інтерес у людей з'являється. Багато хто починає вчитися навіть після того, як уже почав займатися сільським господарством, закінчують аграрні університети.

Є цілі династії фермерів, які передають капітал із покоління в покоління, а є люди, які за власним бажанням приходять у цю сферу.

Однак новачкам у нас дуже складно купувати землю для старту, бо хороша земля, відповідно, коштує дорого. Тож, звичайно, спочатку простіше орендувати її. Але якщо стартовий капітал дозволяє докупити якісь наділи, то чому б і ні? Можна іноді знайти невеличкі території, які продаються. Якщо і є, що можна купити, то це переважно в Східній Німеччині. У Західній Німеччині рідко продаються сільськогосподарські підприємства.

Kurkul.com: Ми знаємо кілька прикладів, коли німецькі фермери приїжджають і займаються сільським господарством в Україні через низку причин. Чи, може, хотіли б члени вашого кооперативу перебратися до нас?

Фредерік Платте: Так, є багато прикладів, коли деякі колеги купують землі в Україні чи Румунії, але це, звичайно, кожен сам для себе повинен вирішити. Важко покинути сім’ю, а також соціальне оточення, друзів, знайомих — і з нуля починати роботу в чужій країні. Усе потрібно серйозно зважити, щоб зробити такий крок.

Kurkul.com: Щиро дякуємо за розмову!

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2017 р.