На півночі Миколаївської області розташоване невелике господарство з назвою на честь річки у Сибіру. Його керівник Артур Попович деякий час там жив і на згадку про ті місця назвав господарство «Єнісей». У гості до фермера ми завітали під час АгроЕкспедиції Посівна 2018 і застали його під час посіву кукурудзи на одному з полів. В інтерв’ю аграрій розповів, як починав свою справу у 90-ті та чому невеликому фермеру вигідно і продуктивно працювати за технологією no-till.

Kurkul.com: Розкажіть історію створення господарства.

Артур Попович: Землю ми взяли в обробіток у 1993 році, починали з 50 гектарів. До цього часу я працював бригадиром на фермі, там і піддивився, що хлопці беруть собі землю. Так паралельно і працював. Потім мене звільнили й діватися було нікуди, треба працювати. Було дуже складно починати — трактора немає, батько на мене кричить: «Куди ти вліз?!». Я тоді думав: «Треба мені хоч рік протриматися». А потім трактора купили, причеп, машину й діло пішло. За 20 років власними зусиллями вже досягли майже 1 тис. га. У нас сімейний бізнес: дружина веде бухгалтерію й діти всіляко беруть участь у робочому процесі. Але основну роботу роблю я один. Сам собі агроном, керуючий та інженер (сміється). Всі дзвінки сходяться до мене.

Kurkul.com: Які культури вирощуєте?

Артур Попович: Вирощуємо кукурудзу, соняшник, озиму пшеницю та ячмінь. Сіємо також сою, але через складні погодні умови й низькі врожаї цілком ймовірно, що від неї відмовимося. Хочемо ввести ще сорго у сівозміну, але все, знову ж таки, буде залежати тільки від погодних умов.

Kurkul.com: Яку технологію обробітку грунту використовуєте?

Артур Попович: Застосовуємо прямий посів, але бувають ситуації, коли доводиться від нього відмовлятися. Ось в минулому році стався нещасний випадок, коли солома на одному з полів загорілася, і поживні залишки зникли, що порушило зазначену технологію. Там, виявляється, був аміакопровід і його розрили, коли працювали нафтовики, і аміак пішов на село. А потім це поле і згоріло. Все одно будемо далі використовувати no-till, бо ця технологія потребує менше людей, ресурсів, правда більше хімії.

Kurkul.com: Яке насіння обираєте?

Артур Попович: Насіння зазвичай беремо іноземної селекції, оскільки якість краща і вони більш посухостійкі. Української селекції купуємо тільки пшеницю та ячмінь. Наразі закуповую насіння, ЗЗР та інші важливі в сільському господарстві продукти в компанії «Бізон-Тех» та «Август-Україна», тому що умови співпраці влаштовують. По-перше, товар швидко привозять, а по-друге, за нього можна розрахуватися пізніше, що для фермера іноді життєво важливо. Також співпрацюємо з компанією DuPont Pioneer.

Читати по темі:  АгроЕкспедиція Посівна 2018. Миколаївщина: Agromino та Єнісей

Kurkul.com: Яку техніку маєте?

Артур Попович: Парк у нас невеликий, по-перше, тому що площ мало, а по-друге, no-till не потребує зайвої обробки. Один трактор МТЗ-80, два комбайна — ДОН-1500Б і Sampo Rosenlew Superior, навантажувач JCВ, сівалки KUHN SDM 2227, Клен, Elvorti Astra, обприскувач ОПШ-3524 — ось і всі агрегати.

Kurkul.com: Де зберігаєте продукцію?

Артур Попович: Зберігаємо на складах. Але розумію, що потрібно розвиватися. Ось зайнялися будівництвом потужностей для доопрацювання зерна і підлогового зберігання продукції.

Kurkul.com: Зараз ми перебуваємо на полі, де проходить посів кукурудзи, розкажіть трішки детальніше про технологію.

Артур Попович: Ми зараз на полі площею 80 га, сіємо гібрид кукурудзи ДКС 4590 (ФАО 360) від компанії Monsanto. Скільки всього площ буде відведено під цю культуру навіть не знаю, бо вирішальним фактором при формуванні структури сівозміни у нас залишається наявність вологи зокрема, і погодні умови в цілому. А в цьому ж році дощів ще не було. Обробіток грунту відсутній: як сою восени зібрали, так до весни сюди ніхто не заходив. Тиждень тому провели обприскування гліфосатвмісним препаратом у нормі 2 л/га і приїхали сіяти. Норма висіву кукурудзи — 47 тис./га. Разом з насінням закладаємо подвійний суперфосфат у нормі 150 кг/га. Чіткий план дій далі поки не складений, все залежить від сходів.

Kurkul.com: А який попередник був на цьому полі?

Артур Попович: Попередником була соя. У 2017 році вдалося отримати її врожайність на рівні всього 2-3 ц/га. Це дуже мало, тому і хочемо відмовитись від неї.

Kurkul.com: Яка середньорічна кількість опадів у вашому регіоні?

Артур Попович: Я зазвичай це не враховую, у нас так буває, хто скільки придумав, те і пишуть. Взагалі у середньому 300-350 мм випадає.

Kurkul.com: Скільки площ в структурі посіву займає пшениця? Як пройшла її посівна кампанія?

Артур Попович: Пшениця займає більше 25% у структурі. Вирощуємо сорти Куяльник Селекційно-генетичного інституту НААН, Віта і Одеська 267. Сіяли пшеницю всю і відразу після того, як зібрали врожай соняшнику — в останній декаді вересня минулого року. Перед посівом насіння в обов'язковому порядку протруювали препаратами Віал Тріо у нормі 1,25 л/т і Табу — 0,5 л/т. Холоди пшениця перенесла добре, адже й осінь тепла була, й опади були. Взимку, звичайно, слабенько розкущилась, треба було б підгодувати. Але зараз її станом я задоволений. Навесні, вже по мерзлоталому грунту, рівень азоту вирівняли за допомогою селітри в нормі 100 кг/га і за методом Бузницького — 150 кг/га.

Kurkul.com: Ви рахуєте для себе витрати на гектар?

Артур Попович: Ми рахуємо не витрати, а виручку. У минулому році соя не вродила, звичайно виручка не дуже. А 2015-2016 роки у нас були досить прибуткові.

Kurkul.com: Мабуть, важко, коли все на одній людині тримається?

Артур Попович: Так, останній раз відпочивав у 1991 році, їздив у Москву. Але ж коли займаєшся новою для себе справою, іноді в тебе немає навіть питань про відпустку, просто робиш і все. Десь може є помилки в структурі посівів, сівозміні, десь — в системі живлення, захисту рослин, тому буває, що недоотримую врожай.

Kurkul.com: Тваринництвом не плануєте займатись?

Артур Попович: Поки ми зосереджені тільки на землеробстві, але плануємо в майбутньому зайнятися тваринництвом. Рослинництво і тваринництво однозначно треба пов'язувати, оскільки одне без іншого не протягне, але поки нам і так нелегко.

© Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2018 р.