У рамках АгроЕкспедиції Пшениця 2018 ми завітали у господарство «РадСад», де окрім польових культур та садів посаджено 720 га виноградників. Ми розпитали головного агронома господарства Миколу Корнієнка чому виноград для них є головною культурою, як в господарстві борються зі змінами клімату та за що варто полюбити виноград :)

Kurkul.com: Розкажіть, будь ласка про історію господарства. Як ви почали вирощувати виноград? 

Микола Корнієнко: Наше господарство є одним із найстаріших в Україні, організоване ще у 1920 році. На початку 20-х рр. ХХ ст. на цих землях німець-колоніст займався вирощуванням винограду, саме на базі німецьких плантацій утворилося наше господарство. І ось ми почали займатись не тільки виноградом, а й садами і польовими культурами. В пікові роки в нас було 1200 га виноградників, до 80 га садів, польові культури завжди займали до 50 га. Хоча в останні роки все змінилось, був такий період, що тут було і 5 тис. га землі (люди дали в оренду нам свої паї), де ми серйозно займалися польовими культурами. Але враховуючи, що наш основний напрямок ― це виноградарство, ми потихеньку від паїв відмовились і залишилась лише наша земля. 

Kurkul.com: Повністю від польових культур не відмовляєтесь? 

Микола Корнієнко: Рільництво у нас залишиться, хоча б для сівозміни. В нас є 3 тис. га і на сьогодні з них 720 га під виноградниками.

Цю ягоду ми садимо активно і я скажу, що в Україні таких площ винограду кожного року ніхто не садить, а ми садимо 60-70 га. Зараз наче держава знову збирається виділяти компенсації для тих, хто займається виноградом, 80% передбачено за посадковий матеріал. Але ми садили й без компенсації, тому що це ― наш основний напрямок. 

Kurkul.com: Як плануєте розвивати виноградарство?

Микола Корнієнко: Я вам скажу так, в принципі бажання є. Зараз проводимо розкорчовування виноградника і плануємо посадити ще 1 000 га. Якщо у нас буде 1,5 тис. га під ріллею, хотілося б взяти 5 тис. га та нову техніку для обробітку, але зараз це буде важко.Так, десь через 2 роки плануємо купувати комбайн, тому що об'єми будуть серйозні. 

Kurkul.com: У зв’язку з розширенням площ будете набирати спеціалістів, робітників? 

Микола Корнієнко: Оскільки ця культура вимагає багато уваги, то колись у господарстві завжди було біля 800 працюючих осіб. Зараз спеціалістами ми забезпечені повністю, вони всі молоді: три управляючі й бригадири. А от що стосується робочих, ми стараємось наймати бригади в Одеській області. Звідти ми привозимо справжніх трудівників, вражає такий напір: їх не зупиняє ні спека, ні холод, вони приїхали сюди робити і в нас непогано заробляють. 

Kurkul.com: Чи багато зголошуються на таку працю, адже наскільки нам відомо, виноград ― важка ягідка? 

Микола Корнієнко: Бачу, скільки можна у нас заробити і дивуюсь, що в сусідніх селах люди сидять без роботи. Ми їх запрошуємо, але вони не хочуть йти. Ми їм надаємо всі умови: безкоштовний доїзд, харчування та хороший заробіток. Та люди у нас такі: погано живуть, а працювати не хочуть. Є хороші спеціалісти, ось таким людям і хочеться платити зарплату і створювати умови, щоб вони робили і заробляли. 

Kurkul.com: Виноград - що це за культура, які особливості її вирощування, наскільки вона вибаглива і що найцікавіше, коли вже можна збирати перші повноцінні врожаї? 

Микола Корнієнко: Для того, щоб сформувати плодоносний виноград, потрібно 3 роки. А далі 25-30 років експлуатації, максимум ― це 50 років, але може і раніше вийти, наприклад, через підмерзання. Тому врожай може давати вже через 3-4 роки, все залежить від того, як з ним працювати. На 5-й рік вже повинен давати 80-100 ц/га. 

Kurkul.com: А які сорти винограду вирощуєте? 

Микола Корнієнко: Переважно європейські сорти: Аліготе, Каберне, Совіньйон, Шардоне, Іршаї Олівер, Молдова, Ркацителі, Сапераві, Трамінер, Піно. З українських: Одеський чорний, Сухолиманський білий, Бастардо магарачський, Дарунок Магарача, Первісток Магарача, Цитронний Магарача ― отакі сорти, в основному. 

Kurkul.com: Вони оновлюються? 

Микола Корнієнко: Так, ми проводимо розкорчовування старих виноградників. Старі ― це ті, які саджали приблизно 30 років тому. Зараз це виходить по 30 га в рік. Ми корчували 150 га  і 300 га в рік, але це також великі кошти. 

Kurkul.com: Тобто йде розкорчовування, а потім сівозміна? 

Микола Корнієнко: На 3-4 роки запускаємо польову сівозміну і після цього піднімаємо плантаж. Потім вносимо мінеральні добрива, раніше й органіку вносили, а зараз ні. 

Kurkul.com: Останнім часом в Україні погода стає все більш засушливою. Які особливості вашого регіону і як ви з цим боретесь? 

Микола Корнієнко: У нас тут Південно-Бузький лиман, вода що в морі, що в лимані ― повністю солона і поливати нею не можна. Наш директор, побувавши свого часу  в Ізраїлі і побачивши там опріснювачі, мріє про їх застосування у нас в господарстві. Але на сьогодні я розумію, що ця технологія не така вже й дешева. Звісно, враховуючи основну нашу культуру ― виноград, потрібно переводити на зрошення,  оскільки запасу вологи взимку немає, до збору він починає в’янути і засихати, а ми втрачаємо врожай. У нас на поливі вже є 22 га, також в нас були сади на поливі з артезіанських скважин, але ми їх також не можемо пробурити велику кількість. Плануємо будівництво накопичувальних водойм. Головне, що з цими погодними умовами потрібно боротися і добиватись якихось результатів, знаходити альтернативу, щоб можна було хоча б суперечити тому, що проти природи не підеш. 

Kurkul.com: А наскільки відрізняється врожайність винограду на поливі від звичайного? 

Микола Корнієнко: В нормальному виноробстві «наливати» водою його не сильно потрібно, тому тут варто не так слідкувати за врожайністю, як за тим, щоб він не засох. Звичайно, можна збільшити на 20%, але для хорошого вина його не можна часто поливати, тому що не буде якості, так отримаємо врожай, але з вином буде проблема.

Kurkul.com: У 2010 році «РадСад» увійшов у компанію «Баядера Груп». Чи змінилося щось у господарстві?

Микола Корнієнко: Господарство до цього було одним із передових в Україні по виноградарству. Головував тут Герой України, нагороджений за досягнення в цій галузі, Микола Іванович Бялик. Хоча останніми роками було дуже важко з фінансуванням, та з приходом «Баядера Груп» фінансування збільшилось. Це дозволило нам щорічно садити такі площі. 

Kurkul.com: Що ви робите з продукцією? 

Микола Корнієнко: Тепер у нас є винзавод первісного виноробства, був і вторинного, але після того, як ми ввійшли в корпорацію «Баядера Груп», власники вирішили, що достатньо одного заводу. Це завод «Коблево», він займається розливом. Ми постачаємо первинний продукт, а паралельно з цим поряд знаходиться коньячний завод. Його також забезпечуємо сировиною, хоча поки що не в повному обсязі.  Оскільки власник продовжує садити та займатись виноградниками, в перспективі можливе збільшення об'ємів постачання. 

Kurkul.com: За що любите свою роботу, чим Вас вабить саме виноградарство? 

Микола Корнієнко: Розумієте, по-перше: виноград є моєю улюбленою культурою ― це точно. Через це я навчався на виноградаря. З дитинства на винограднику, а коли посадиш і починаєш з нього робити хорошу річ, то отримаєш результат, ось це дійсно задоволення. Культура така, що затягує, хочеться працювати, ходити біля неї. Ну, а в цілому сільське господарство кожен день нове, немає такого, щоб воно повторювалось, рік на рік не схожий, день на день також. Можна щось постійно випробовувати і досягати все більших та кращих результатів, є куди рости.

Kurkul.com: Дякуємо за розмову!

© Юлія Рондяк, Kurkul.com, 2018 р.