Kurkul.com започатковує нову рубрику — «Закордонна преса», де періодично публікуватиме матеріали на аграрну тематику, що виходять в закордонному Інтернет-просторі, але могли би зацікавити українських читачів.

Перший матеріал — інтерв’ю радника правління з сільськогосподарських питань «Креді Агріколь Банку» Жан-Жака Ерве, яке він дав Інституту міжнародних і стратегічних відносин (IRIS) напередодні влаштованого у Парижі заходу «Пшениця: геополітичні питання та економічна дипломатія».

Жан-Жак Ерве розповів про потенціал України у вирощуванні та експорті пшениці, а також про те, як впливає геополітична ситуація, що склалася на сході країни, на світовий ринок пшениці.

IRIS: Який потенціал має Україна з точки зору виробництва та експорту пшениці?

Жан-Жак Ерве: Україна, зі своїми близько 40 млн га сільськогосподарських угідь, за нинішнього генетичного потенціалу сортів може виробляти близько 140 млн т. Тому я вважаю, що ціль в 100 млн т в середньостроковій перспективі є цілком допустимою та досяжною.

Населення України, як і в інших пострадянських країнах, є відносно стабільним з чітко вираженим зменшенням чисельності, тож внутрішнє споживання продукції не перевищить актуальних 30 млн т. Звідси: потенціал українського експорту продукції складає близько 70 млн т (нагадую, нині рівень експорту з України становить 30 млн т). Тож, 40 млн т – це той додатковий об’єм, який може бути поставлений на світовий ринок протягом найближчих 10-15 років.

IRIS: Чи враховано проблему глобального потепління в майбутній стратегії розвитку України?

Жан-Жак Ерве: Це запитання є надзвичайно важливим! Я був здивований тим, що у Франції питання глобального потепління не пов’язується з іншими параметрами, які є не менш важливими у сільському господарстві. Хоча для мене важливим є не лише питання глобального потепління. Звичайно, українці приділяють цьому увагу, але поряд з цим є й інші зміни: умови вирощування культур, доступ до мінеральних добрив, доступ до джерел енергії, біотехнології, ГМО, здатність розвивати нові менш енерговитратні технології. В Україні всі ці фактори враховуються підприємствами, зокрема великими підприємствами, і втілюються у виробництві.

Я був вражений модерновістю українських великих та середніх за розміром агропідприємств. Цим підприємствам вдалося адаптуватися до різноманітних технічних нововведень навіть за умов постійної невизначеності ринку.

Сьогодні у агровиробництві ми вже перейшли до Strip-Till, No-till, технологій прямого посіву тощо, але проблемою залишається саме адаптація до кліматичних змін.

Минулого тижня я був на одному із підприємств в Тернопільській області, яка є цікавою для сільського господарства з точки зору наявності родючих ґрунтів – чорноземів, достатньої кількості опадів та сприятливого температурного режиму. Так от, я бачив відмінні посіви, під які навіть не вносились азотні добрива, тому, що цього року їх було досить складно закупити (з різних причин). Примітно те, що головний агроном підприємства знає, як адаптуватися до постійних природно-кліматичних змін.

Тож особливістю України є розуміння сільгоспвиробників різноманітності змінних факторів та їх поєднання заради гарного результату.

IRIS: Поточна напруженість між Європою і Росією в українському конфлікті: чи вплине це на торгівлю пшеницею, зокрема в регіоні Чорного моря?

Жан-Жак Ерве: Це дещо дивно, але питання торгівлі пшеницею в регіоні Чорного моря практично є незалежним від цього конфлікту.

Минулого року Україна за період 2014-2015 рр. експортувала 33–34 млн т зерна, що більше ніж у попередньому році. Крім того, цьогорічне виробництво зерна має бути чудовим. І сьогодні я не бачу нічого, що дозволило б мені говорити про зменшення українського експорту. Причина досить проста і пов’язана з самим Чорним морем, де розташовані найбільші потужності з експорту продукції: порти «Південний», «Іллічівськ», «Одеса», частково — «Дунайський».

Втрата Криму — це менше ніж 15% від водних потужностей для експорту. Це, певно, менше ніж 10% від потенціалу експорту української продукції. На сьогоднішній день ці 10% були переміщені на інші експортні потужності Чорного моря. Відтак, я не бачу значних складнощів. Єдине, що може значно змінити ситуацію — це подальше вторгнення Росії.

Але, навіть якщо Росія продовжить вторгнення, як дехто вважає, з подальшою анексією східної частини України, включаючи порт в Маріуполі, щоб мати прямий континентальний зв'язок між територією Росії (від Ростова) та Кримом, навіть це змінить небагато. Знову ж таки, портові потужності в Маріуполі є обмеженими з точки зору експорту сільськогосподарської продукції. В основному, це незначна частина експорту соняшника із донецького регіону, переробка якого вже передбачена на інших потужностях на території України.

Звідси, в короткостроковій перспективі я не бачу нічого, що би змогло обмежити Україну в експорті продукції на рівні 30 млн т наступного року.