Тваринництво, рослинництво, виведення нових сортів сільськогосподарських культур — все це входить в спектр діяльності лише одного господарства, яке не змогло «втекти» від пильного ока наших журналістів.

«Перлина Турії» знаходиться на Волині. Всю роботу на господарстві контролює його досвідчений очільник — Володимир Яренчук. Про стан справ як в «Перлині Турії», так і загалом в аграрному секторі України він розповів в ексклюзивному інтерв’ю Kurkul.com.

Kurkul.com: Володимире Арсентійовичу, розкажіть трішки про своє господарство. Яка його структура?

Володимир Яренчук: «Перлина Турії» складається з агрономічного, бухгалтерського, юридичного, технічного, технічно-інженерного та зоотехнічного відділів. До того ж, маємо ще два підприємства в інших селах. Одне — «Поліська родина», в інше — «Поліський колос». Такі собі маленькі господарства, які входять в структуру великого. Мають іншу назву, менше землі, однак в одному вже навіть є невелика кількість поголів’я. До речі, ми можемо збільшити його за рік на 20-30%, бо є можливість, база, корівники, люди, що готові працювати. Та, на жаль, ми не бачимо в цьому перспективи. Не гарантовано, що нас почують і дадуть хоча б якісь маленькі привілеї, якусь дотацію на гектар землі чи на здану тону м’яса, як це практикувалося раніше.

Kurkul.com: Скільки землі маєте в обробітку загалом і які культури вирощуєте?

Володимир Яренчук: Площа більшого господарства – 4,92 тис. га, а менших — майже по тисячі. Тож в цілому виходить близько 7 тис. га.

Якщо розглянути детально, то «Перлина Турії» сіє 1 тис. га озимої пшениці, ячменю — 600 га, жита — 50 га. Що стосується ярих культур: буряків — 200 га, кукурудзи — 250-300 га на силос і 400 га — на зерно, сої — 600 га, пшениці — 300 га, вівса — 200 га. Ще в нас з’явилося 150 га гороху.

Мали насінництво — вирощували картоплю, але зараз немає на це державних дотацій. Картоплю вирощувати не вигідно, адже на неї нормальна ціна буває лише раз на 7 років. А інститути вимагають платити роялті за валове виробництво.

Kurkul.com: Знаємо, що ви маєте статус племінного господарства. Це дає вам якісь привілеї?

Володимир Яренчук: Абсолютно ніяких. Маємо племзавод по м’ясному та молочному виробництву.

Серед тих, хто займалися молочним скотарством на Волині ми напевно єдині, хто втрималися. Колись завезли поголів’я з Німеччини в 2012 році, воно в нас добре прижилося. На Волинь з Німеччини багато насправді поголів’я завозили, але залишилось тільки в нас і вже дало потомство.

До речі, хотілося б охарактеризувати процес купівлі корів в Німеччині. Це не та нація, що продасть будь-що кому не треба. Перед тим, як почати співпрацювати вони приїхали до нас, подивилися базу, оцінили її, щоб знати, в яких умовах корова буде знаходитись, як за нею доглядатимуть.

Сьогодні ми вже маємо хороші надої молока і живемо з цього. Оскільки молоко є, то відповідно й якась копійка йде до кишені щодня. Середні надої на одну корову в нас становлять 6,5 тис. л на рік.

Kurkul.com: Багато фермерів говорять про те, що збираються скорочувати поголів’я худоби? Ви не збирайтесь йти на такі кроки?

Володимир Яренчук: Якщо ми скоротимося, то зменшиться кількість робочих місць. Тож поки йти на це не збираємось. Бо в нас посезонна робота, в якій задіяні 107 працівників.

Тому доводиться тільки чекати, що нас почують, побачать і можливо таки замінять оці спецрежими і податки, які сьогодні впали на наші плечі.

Здається, що сьогодні ми будемо платити навіть податок на прибуток. Адже наразі є схема 85 на 15, 80 на 20, 50 на 50. І це тільки до кінця цього року. Далі все ще може змінитися.

Сьогодні я пояснюю, що виробництво м'яса не вигідне, але ніхто не слухає. Бо коли будемо всі по 100% платити, то ніхто не захоче працювати в мінус. А якщо немає рентабельності, хоча б якихось 3-5%, господарство зникає.

Але ми думаємо, що витримаємо такий час пік. Може щось зміниться у владі, вони побачать, що треба дати сільському господарству шанс. Бачимо, що продаємо зерно і його купують не лише українці, а й поляки, німці. Вони цікавляться нашою продукцією: кукурудзою, соєю, пшеницею. Отже, чому б не підіймати сільське господарство?!

Kurkul.com: А по якій ціні здаєте зараз молоко?

Володимир Яренчук: Сьогодні воно коштує 6 грн 40 коп. Переведіть на центи: вийде десь 20. В Європі, якщо немає 25 центів, то таке виробництво вважають збитковим. У Бельгії за таких умов молоко взагалі виливають.

Kurkul.com: Володимире Арсентійовичу, зараз багато говорять про ринок землі. Скажіть, якщо його відкриють, ви готові будете викупити свою землю?

Володимир Яренчук: Ні. В нас немає таких можливостей. Взагалі ж вважаю, що відкриття ринку землі — це неправильно. Напевно це вигідно лише бізнесменам або урядовцям, які при фінансах, посадах. Вони, мабуть, десь уже підсудили собі землю, мають її приватизовану, але незаконно. Тож сьогодні хочуть все легалізувати.

В мене є 300 га землі, призначених для того, щоб щось посіяти для утримання ферми. Грошей, щоб викупити немає. От прийде хтось, купить цю землю. Я спитаю: «А чим я буду кормити худобу?». А покупцю байдуже те, що я тут все розбудував, взяв кредити, даю робочі місця. Адже ті люди, що тут працюватимуть також нікому не треба. Будуть хазяйнувати на цій землі дядьки з великими тракторами: засіяли, зібрали і поїхали. А селяни для них – ніщо.

Kurkul.com: Розкажіть, як ви допомагаєте селу?

Володимир Яренчук: Суму інвестованих коштів не можу назвати, але, напевно, немає жодного дня, щоб до мене не заходили представники найбіднішої категорії людей – бабусі. Як депутат обласної ради, роблю звернення, щоб допомогли літнім людям. І відмов поки не було. До того ж, виділяю, що можу з заробітку свого господарства.

Багато грошей йде на підтримку сільської ради. Наприклад, зараз закінчуємо будувати клуб. Старий був побудований ще в 1920-х роках із дерева. Також ремонтуємо дитсадки, школу.

Взагалі бюджет сільської ради дуже маленький. Не можуть інколи навіть просто дати зарплату своїм працівникам. А всього під моїм крилом таких сільських рад аж 8.

Після того, як ми почали в селі розбудовуватись, одразу стало видно різницю між «до» та «після». Той машину купив, той будує хату, той трактор придбав. Тобто бачимо, що у людей є стимул жити, працювати, будувати плани на майбутнє.

Kurkul.com: Як людина, що довго і повністю віддається сільському господарству, скажіть, які кроки для впровадження змін в аграрці ви б запропонували міністрові, владі?

Володимир Яренчук: Як би хотілося, щоб це прочитав міністр і звернув увагу на те, що ми просимо… Але Закон про спецрежим він не змінить, оскільки це — вимоги МВФ. Але ж тоді потрібні дотації! На кожен гектар, на кожну голову худоби. Так роблять в Європі. В якому розмірі? Це треба вивчати.

Але те, що ми хочемо — це одне, а от що думає держава — зовсім інше… Передайте міністрам, що ми збільшуємо кількість робочих місць і, відповідно, платимо більший податок в казну. Крім того, люди не йдуть на біржу, тому відпадає необхідність виплачувати державну допомогу по безробіттю. Також ми вирощуємо зерно і продаємо його в Європу. Це третє. Збільшується й поголів’я худоби. Це вже четверте. Як бачите, порозуміння та співпраця держави і фермерства вигідна обом сторонам!

Kurkul.com: Дуже вдячні Вам за конструктивну розмову!

Вікторія Бардак, Kurkul.com